Як не платити більше за приватизацію: кухня ФДМУ

Як не платити більше за приватизацію: кухня ФДМУ

Вівторок, 7 лютого 2012, 12:29 -
За свідоме зменшення вартості приватизованого об’єкту оціночні компанії додатково отримують до 15% від розміру заниження. Ці компанії пов’язані з керівництвом Фонду держмайна. Якщо ж продається "неліквід", чиновники ФДМ заробляють тим, що отримують гроші з оціночних компаній.

Цей текст є продовженням матеріалу „Як Фонд держмайна занижує ціну приватизованих об'єктів”. Але за змістом це самостійне розслідування, яке розкриває внутрішню „кухню” Фонду держмайна.

Скільки коштує пролобіювати на конкурсі свого оцінювача

Потенційні переможці конкурсів серед оцінювачів виникали наступним чином. З кінця 1990-х все без винятку фінансово-промислові групи і великі бізнесмени в Україну спрацювалися з тими чи іншими провідними експертними фірмами. З 2003 року процес присвоєння ліквідної держвласності придбав практично адресний характер.

Отже, уповноважені менеджери наших товстосумів перед оголошенням Фондом держмайна конкурсів з продажу цікавих об'єктів заздалегідь починали домовлятися з афілійованими з ними оцінювачами.

Вони намагалися заздалегідь дістати необхідні дані по цікавому підприємству, щоб провести попередні фінансові та господарські розрахунки (як правило, для олігархів це не становило проблеми). Якщо це було неможливо, то бізнесмени домовлялися (і домовляються) доплатити оцінювачам, крім офіційно зафіксованої в договорі з ФДМУ суми за їхні послуги, ще 10-15% від суми потенційно можливого заниження ними вартості підприємства.

(Забігаючи вперед, відразу скажу, що по великим ліквідним заводам, фабрикам і комбінатам „преміальні” оцінювачів обчислювалися (і обчислюються) від декількох десятків до декількох сотень тисяч доларів. За такими об’єктами, як „Укртелеком” або „Одеський припортовий завод”, сума лівого заробітку оцінювача може досягати $500-600 тис).

Голова ФДМ Олександр Рябченко

Джерело: "Комерсант"

Повертаючись до опису технології вибору потрібного оцінювача, необхідно зазначити наступне. Уповноважена особа олігарха або його креатура в уряді дзвонили (і дзвонять) голові Фонду держмайна або його заступнику, який курирує оцінку. Вона просить, щоб конкурс з відбору експертною фірми виграла конкретне юридична особа.

Всім членам комісії (нагадаємо, що з 2003 року ними були лише працівники Фонду держмайна) негласно через їх безпосередніх начальників в ФДМУ повідомляється, хто саме повинен стати переможцем. Природно, що ніхто з членів комісії, будучи залежним від керівництва приватизаційного відомства, не буде робити перешкод. Як правило, він або підіграє голові, або, опустивши очі, мовчки голосує за заздалегідь призначеного переможця.

А так як чіткі критерії визначення переможця конкурсу в нормативних документах Фонду держмайна свідомо не вводяться (хоча особисто я коли працював в ФДМУ, чотири рази письмово подавав подібні пропозиції), то відповідальність за прийняття рішення „розпорошується” між усіма членами комісії. З її голови, як головного організуючого особи корупційного дійства, юридично спитати практично неможливо.

Як наочне і показове підтвердження висловленого можна навести такий приклад з практики роботи приватизаційного відомства.

Як оцінювали український космос

На початку жовтня 2008 року Фонд держмайна проводив конкурс з відбору ліцензованої фірми, яка повинна була оцінити внесок нашої держави в створюване спільне українсько-бразильське підприємство. Це СП мало юридично і фінансово впорядкувати запуск ракетоносіїв Дніпропетровського КБ „Південне” з бразильських морських платформ.

В якості внеску Київ вносив нематеріальний актив у вигляді великого пакета проектно-технічної документації. На участь в конкурсі подали заявки дві фірми. Як з'ясувалося при розтині конвертів на засіданні конкурсної комісії, одна з них запропонувала за свою роботу 21 тис грн, при тому що в складі її оцінювачів були кандидат технічних наук, який раніше спеціалізувався на проблемах вивчення роботи космічних апаратів та оцінки нематеріальних активів, і авіаційний інженер з великим досвідом роботи за фахом. Інша фірма погоджувалася виконати цю спецроботи за 60 тис грн, і в основному вона займалася оцінкою нерухомості.

Дмитро Парфененко

Джерело: "Ліга"

Перемогла, як ви здогадуєтесь, друга фірма. Головою комісії був тоді заступник голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко (до слова, нині він є начальником Головного управління комунальної власності Київської держадміністрації).

Обурені цим фактом, співробітники першої фірми звернулися до Валентини Семенюк-Самсоненко, яка очолювала тоді ФДМУ, зі скаргою на явно корупційне рішення комісії. Полум'яна соціаліста два тижні робила вигляд, що розмірковує, а після того, як їй зателефонував голова Національного космічного агентства України, затвердила результати конкурсу. Причому, вона навіть не спромоглася письмово відповісти на скаргу. Нічого не дали і відповідні звернення до Генеральної прокуратури, СБУ та МВС. Правоохоронні органи так само скромно промовчали.

Проте, керівництво Фонду держмайна зробило певні висновки.

Надалі воно винайшло ще один, більш „презентабельний”, спосіб протягування необхідного переможця через конкурс. Оскільки подача заявок на тендер закінчується за 5-6 днів до його проведення, то за один-два дні уповноважені особи неофіційно розкривали, а потім акуратно назад заклеювали конкурсні конверти з ціновими пропозиціями поданих від учасників заявок. Технічно, зробити це не складно.

В результаті цих махінацій стають відомі суми, які запитують за роботу ті чи інші експертні фірми. Ця інформація повідомляється потрібним людям, і ті міняють за допомогою працівників Фонду свої конверти з ціновими пропозиціями на найменші, порівняно з усіма іншими учасниками, суми.

Приведений випадок з оцінкою вкладу в українсько-бразильське спільне підприємство не поодинокий, а типовий. Про те, що у Фонді держмайна існують корупційної системи, свідчать і вищенаведені приклади з нещодавньою приватизацією „Укртелекому” та „Міжнародних авіаліній України”.

На те ж саме вказує факт, що за останні три роки жодна з експертних фірм, що були обрані на конкурсах для оцінки 5-ти авіакомпаній, не мала в своєму складі фахівців з базовою авіаційним освітою. Тим не менше, такі компанії подавали заявки на участь в конкурсах.

Треба сказати, що окремі співробітники Фонду держмайна не хотіли миритися з тим, що керівництво втягувало їх свої в корупційні ігри. Так, наприклад, через небажання виконувати подібного роду вказівки призначений на початку 2009 року виконуючим обов'язки голови ФДМУ Дмитро Парфененко зняв з посади директора Департаменту оцінки Фонду Валерія Гайдука, і перевів його на нижчу посаду начальника відділу.

При цьому, в.о. голови приватизаційного відомства довелося змінити всю штатно-посадову структуру Фонду держмайна, і піти на відверте порушення трудового законодавства. Але що не зробиш заради завоювання розташування шановних олігархів і отримання від них лівих преміальних? Адже їх сума на порядок, а то й на два, перевершує кеш, одержуваний „незалежними оцінювачами” за заниження вартості підприємства, що продається на конкурсі.

Ще одною невід'ємною ланкою корупції, що склалася у Фонді держмайна, є цинічне порушення закону України „Про здійснення державних закупівель” (як старого, так і нового) під час організації тендерів.

При проведенні конкурсів з відбору оціночних фірм це проявляється не тільки в тому, що керівництво приватизаційного відомства свідомо відмовляється чітко прописувати у нормативних документах критерії визначення комісією переможця.

Також воно не інформує у своєму спеціалізованому виданні „Відомості приватизації” про результати тендера: скільки юридичних осіб брало участь, які були їхні цінові та інші пропозиції, хто і чому визнаний переможцем. Парадокс ситуації полягає в тому, що обласні регіональні відділення Фонду держмайна це роблять, а центральний апарат приватизаційного відомства, що здійснює продаж всіх стратегічних, монопольних і найбільш інвестиційно привабливих підприємств - ні.

Рецензування оцінок у ФДМУ: ходіння по муках або мінах?

За останнє десятиліття детально розроблений механізм завчасного зменшення ринкової вартості ліквідних державних активів. Свідомо „недорозвинена” методика з внутрішньої оцінки, що використовується Фондом держмайна. Проводяться замовні конкурси з відбору оцінювачів, а самі експертні фірми поводяться відверто продажно.

Але є ще один важливий і невід'ємний елемент системи корупції, яка склалася за останнє десятиліття у відомстві Олександра Рябченко. Це анархічно-суб'єктивний спосіб перевірки і затвердження оціночних звітів співробітниками ФДМУ, який стає помітним при визначенні вартості приватизованих і відчужуваних держоб'єктів.

Порядок їх розгляду, зміст звітів, форма рецензії на них, строки написання зауважень перевіряючими та затвердження оцінок, порядок оплати прийнятих Фондом звітів експертних фірм досить чітко визначені нормативно-правовими документами. Але вони часто-густо порушуються співробітниками ФДМУ. Причому, виходячи з 17-річного досвіду оцінювача і 11-річного стажу роботи у Фонді держмайна, стверджую, що це робиться свідомо.

З одного боку, це робиться з метою припинення хоч якогось прояву незалежності в розрахунках „незалежних оцінювачів”. З іншого, для вичавлювання рядовими чиновниками і керівним складом ФДМУ середнього рівня хабарів з експертів.

Заради істини, треба зазначити, що не виникає проблем з оцінками об'єктів, на які поклали око придворні олігархи, та продаж яких лобіюється чиновниками з Президентської адміністрації, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури, СБУ, МВС, провладними депутатами Верховної Ради.

Джерело: Оbozrevatel

Один з останніх прикладів - нещодавня оцінка фірмою „Спецоценка” (належить віце-президенту Українського товариства оцінювачів Сергію Овчарову) державного пакету акцій „Західенерго”. 45%-й пакет акцій енергокомпанії, яка здійснює експорт української електрики в Східну Європу, був оцінений лише в 1 млрд 897 млн 600 тис грн. Що, до речі, на 32,5 млн. гривень менше, ніж запропонувала в своєму конкурсній пропозиції ДТЕК Holdings Ltd Ахметова. Ну, хоч тут трісни, не хоче найбагатший українець переплачувати за придбані неконкурентним способом енергоактиви більше, ніж 100 тис грн.

По таким „блатним” об'єктам приватизації переможці конкурсів відомі заздалегідь, і визначені на Банковій. До їх числа відносяться все ще не оприбутковані нашими товстосумами державні енергокомпанії, обл- і міськгази, і ще величезна маса підприємств хімічної та оборонної галузей, а також морські порти.

Оскільки вартість таких об'єктів занижена за згодою між замовником, оцінювачами і керівництвом ФДМУ, то проблем із затвердження експертних звітів по ним, як правило, не виникає. Перевірка, яку здійснюють співробітники Фонду в цих випадках, зводиться лише до виправлення арифметичних і граматичних помилок, і маскування найбільш цинічних натяжок в розрахунках.

Якщо останні зроблені з відвертими порушеннями існуючих методик, або просто виходять за рамки здорового глузду, оцінювачам доводиться ділитися з низовими фахівцями, щоб ті закрили на ці порушення очі і тим самим взяли на себе частину відповідальності за утвердження „туфтового” звіту. Безкоштовно підставлятися під можливі претензії з боку правоохоронних органів навіть при наявності недвозначної команди начальства ніхто з рядових чиновників не хоче. Звичайно, за „правильне” рецензування замовних оцінок „блакитних фішок” вони отримують копійки, в порівнянні з експертами і, тим більше, керівництвом Фонду.

Як ФДМ вказує, якою має бути оцінка

Трохи інші події розвертаються навколо неліквідних підприємств, на які немає покупця, і які Фонд держмайна намагається сплавити хоч яких-небудь законним чи незаконним шляхом. В цьому випадку, рядові співробітники Департаменту оцінки ФДМУ влаштовують справжню кориду для експертів, щоб видоїти з них хоч якусь „копійку”.

Для цього звіт передають молодим недосвідченим співробітникам. Вони, не маючи достатнього досвіду перевірок, накидають оцінювачу купу зауважень, більшість з яких помилкові. Причому, рядові виконавці, як правило, затягують встановлені наказами Фонду строки рецензування і намагаються викласти зауваження не в письмовій, а в усній формі (щоб не виставляти напоказ свою заангажованість, а часом і відверту безграмотність).

Оскільки перевіряючі завжди посилаються на постійну перевантаженість роботою (контрольованими зверху „блатними” звітами), то лише після 3-4 тижнів „бодання” з ними оцінювачі шляхом індивідуальних роз'яснень (або дрібного задарювання) знімають більшість надуманих претензій до звіту по неліквіду. В результаті, рецензія по ньому передається начальнику відділу або його заступнику. І тут починається головне дійство чиновницького вистави.

Хоча згідно з законом „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” всю відповідальність за достовірність прийнятого Фондом держмайна звіту (і, відповідно, визначену в ньому вартість підприємства) несе рецензент, а вище керівництво його тільки візує, вже на рівні начальника відділу та його заступника починаються причіпки. Кожен вищий керівник накидає свої зауваження-претензії до звіту оцінювача. Але оскільки основою для затвердження вартості підприємства є рецензія рядового виконавця, то кожен раз звіт повертається рецензенту, і той змушений його переробляти. Всі ці бюрократичні маневри мають свій часовий вимір, і минають ще півтора-два місяці.

Найбільш клопіткою є оцінка цілісних майнових комплексів великих неліквідних підприємств. Звіти по них, як правило, перевіряються аж трьома відділами. Співробітники одного дивляться правильність розрахунків за витратним методом (нерухомості, обладнання і товарних запасів). Працівники другого, за доходним методом перевіряють вірність оцінки бізнесу, а на базі порівняльного методу – коректність використаних аналогів продажів. А у третьому відомстві аналізують правильність оцінки нематеріальних активів і землі.

Джерело: AREY

У цьому клінічно складному випадку співробітники департаменту оцінки ФДМУ перевіряють звіт не паралельно (одночасно кожен відділ свою частину), а послідовно - спочатку один відділ, потім другий, потім - третій. Відповідно, така система дає затягування часу в періоді 2-3 місяці.

Причому, на кінцевій стадії перевірки оцінки часто постає питання: хто повинен робити зведену рецензію? На цьому грунті в Департаменті оцінки ФДМУ часом відбуваються справжні чиновницькі баталії.

Нерідко через бюрократичні маневри закінчуються строки оцінки підприємства, затверджені наказами самого ж Фонду. При цьому, чиновники ФДМУ намагаються знайти привід, щоб зняти з себе провину за зрив оцінки, і найчастіше перекладають її на експерта. У цьому випадку Фонд держмайна призначає нову дату оцінки і запитує у підприємства більш актуальну фінансову і господарську звітність. Експерт же змушений за ті ж гроші, які до того ще не сплачені йому, робити повторну оцінку.

Коли вже вкінець виснажений експерт приходить до директора департаменту оцінки (або його заступника) з проханням припинити знущання, то той йому відверто кажуть, що Фонд не влаштовує визначена у звіті вартість підприємства. Згідно з постановою Кабінету Міністрів, оплата за проведену роботу проводиться без авансу, і кошти перераховуються тільки після затвердження звіту керівництвом ФДМУ. Відповідно, у оцінювача немає грошового ресурсу, щоб задобрити високопоставленого чиновника, і йому не лигшається нічого іншого, як вислухати „побажання” і підтасувати свої розрахунки під зазначені кінцеві цифри.

У випадку, якщо керівництво Департаменту оцінки не бачить ніякої особистої вигоди від приватизації неліквідного об'єкта, воно вимагає від експерта, щоб той збільшив вартість підприємства - для підстраховки, на випадок перевірки правоохоронними органами. Якщо ж по ходу оцінки випливе який-небудь клієнт, який бажає придбати даний об'єкт за низькою вартістю, і чиновники побачать в цьому свій інтерес, то керівництво Департаменту оцінки дає експерту вказівку знизити ціну державної власності.

Якщо ж експертна фірма відмовляється діяти за вказівкою чиновників Фонду держмайна, ті за допомогою бюрократичних прийомів блокують затвердження звіту. Оціночна компанія не отримує за роботу ані копійки.

Але навіть коли втомлений експерт погоджується виконати вказівку керівництва Фонду (це відбувається в 99% подібних випадків), це не гарантує йому швидке отримання належних йому за договором грошей.

Через загальні проблеми зі скороченням фінансування міністерств і відомств, в першу чергу гроші перераховуються оціночним фірмам, які виконували замовлення з оцінки підприємств, що цікавлять олігархів, і які безпосередньо куруються особисто Олександром Рябченко та його заступниками.

Документи можуть зникнути

Звичайно ж, на практиці викладені в статті корупційні схеми заниження вартості приватизованих об'єктів і перетворення „незалежних оцінювачів” в слухняних слуг працюють набагато складніше.

Але якщо правоохоронні органи захочуть переконатися, що все вищевикладене не є плодом уяви колишнього радника голови Фонду держмайна і автора 11 книг та монографій з історії, теорії та практики приватизації та експертної оцінки, досить взяти в архіві і проаналізувати протоколи засідань відповідної конкурсної комісії, відеозаписи їх проходження , а також внутрішні документи Департаменту оцінки. Ці документальні свідчення покажуть, як співробітники ФДМ „виконують” вимоги нормативно-законодавчих вимог.

Але просимо прокуратуру, СБУ і МВС поквапитися. У зв'язку з тим, що 20 січня 2012 року в першому читанні прийнятий законопроект "Про Національний архівний фонд та архівні установи", строки зберігання документів можуть значно скоротитися. І я впевнений, що це робиться для того, щоб в нашій державі в цілому, і у Фонді держмайна зокрема, швидше сховати кінці корупційних діянь.

ПРО АВТОРА:

Фото Укрінформ

Володимир Ларцев. Доктор наук, автор 11 книг і монографій з історії, теорії та практики приватизації та експертної оцінки. Директор консалтингової компанії в 1994-1998, оцінювач з 17 річним стажем. Екс-заступник директора департаменту законодавчо-аналітичного забезпечення реформування власності ФДМУ, звільнений 23 квітня 2009 року.