Перспективи розвитку під сумнівом

Перспективи розвитку під сумнівом

Вівторок, 17 січня 2012, 08:41 -
Уряд за 2011 рік не зробив нічого в плані боротьби з корупцією. Навпаки, корпоративне рейдерство розквітло пишним цвітом. Під ударом виявився cередній і малий бізнес; несолодко доводиться і великим компаніям, чиї власники не мають щастя входити до правлячої еліти.

Україна завершила 2011 рік у відносному спокої. Але цей спокій нагадує спокій вулкана, що дрімає: гора поки нерухома, і лише з кратеру час від часу піднімається до неба легкий димок.

А десь в глибині вирує розжарена магма, тиск в якій поступово наростає. Багато подій року, що минув, дали старт довгостроковим процесам в економіці України. Причому, більша частина цих процесів, як видається, буде розвиватися для України не найсприятливішим чином.

2011: позитивні тенденції

За минулий рік діючий уряд може багато чого занести собі в актив. Перш за все, на відміну від осені 2008 року, Україна поки що залишається поза дією економічної кризи, що обрушилася на Євросоюз та інші західні країни і яка вже починає негативно впливати на Китай та інші країни Східної Азії.

За оцінками Кабміну, зростання ВВП України в 2011 році становитиме 5%. МВФ і Європейський банк реконструкції та розвитку в жовтні прогнозували 4,5%, однак і це досить непогані результати в порівнянні з більшістю наших сусідів, наприклад, Євросоюзом (1,6%) і Росією (4,1-4,4%). 

Збільшення обсягів промислового виробництва прогнозується в Україні на рівні 7,5%, причому, найкращі показники, за даними Держкомстату, досягнуті в галузях, що випускають продукцію з високою доданою вартістю: машинобудуванні, нафтопереробної та хімічної промисловості. Український експорт за підсумками перших десяти місяців 2011 року зріс більш ніж на третину в порівнянні з показниками аналогічного періоду річної давності, причому, в країни Європи і СНД - більш ніж на 40%.

Уряду і Національному банку України вдалося зберегти стабільність національної валюти. Курс гривні по відношенню до долара залишався постійним протягом усього року. 

При цьому, на валютному ринку не виникало ні ажіотажу, ні серйозної паніки. Інфляція, за оцінками Кабміну, скоротилася до найнижчого рівня за час існування незалежної України і повинна становити в 2011 році близько 5% (хоча значення індекс-дефлятора ВВП за січень-листопад дорівнювало 13,5%, так що не все тут так однозначно) . 

Зовнішню заборгованість вдається тримати під контролем. За підсумками перших трьох кварталів її валовий обсяг становив $ 123,1 млрд, тобто менше 78% від ВВП. Немало, звичайно, але, за світовими мірками, далеко не найгірший показник.

На 2012 рік Кабмін обіцяє дефіцит державного бюджету не більше 2,5% від ВВП (у 2011 році було 3,5%), підвищення мінімальних зарплат на 14% і пенсій на 11%. Незважаючи на подорожчання імпортного природного газу, уряд неодноразово заявляв, що його вартість для населення, а також комунальні тарифи найближчим часом підвищуватись не будуть.

Отже, поточне положення, якщо вірити офіційними реляціям і цифрам, досить непогане. Однак будь-які процеси слід розглядати в динаміці, а тут ситуація виглядає не такою гарною.

Нові тенденції: перші ризики

Після відносно сприятливого 2011 року темпи збільшення ВВП значно скоротяться. За прогнозами Світового банку, цей показник становитиме 2,5%, в той час як інфляція знову зросте до 10%. Як визнає Держкомстат України, листопадові показники в багатьох галузях економіки виявилися гіршими за жовтневі: поступове зростання від місяця до місяця, що спостерігалося раніше, змінилося спадом.

Причин для цих негативних змін вистачає. 

Перш за все, в Україні відверто несприятливі умови для бізнесу. Уряд за 2011 рік не зробив анічогісінько в плані боротьби з корупцією. Навпаки, корпоративне рейдерство розквітло пишним цвітом, а тиск на бізнес з боку "силових" структур тільки посилився. Помітно зріс і податковий тягар, причому, в 2012 році він тільки збільшиться. 

Під ударом виявився, насамперед, середній і малий бізнес. Несолодко, втім, доводиться і багатьом великим компаніям, чиї власники не мають щастя входити до правлячої еліти. Очевидно, всі ці процеси триватимуть і в 2012 році. Більш того, "корупційний податок" на бізнес тільки зросте у зв'язку з наближенням виборів.

Окремим рефреном весь рік проходила тема переговорів про зниження цін на російський газ. При цьому, з української сторони вже багато разів робилися заяви про те, що бажану угоду "ось-ось буде укладено". У підсумку, 2012 рік Україна починає з цінами на імпортний газ, що перевищують $400 за 1 тис куб м. Що найнеприємніше, розраховувати на зниження цін на газ в силу "природних" причин не доводиться.

Незважаючи на кризу в Європі вартість нафти на світовому ринку тримається на рівні близько $100 за барель (якщо хочете отримати ціни на газ для України через 9 місяців, помножте це число приблизно на чотири) і опускатися, очевидно, не буде. По-перше, дорожнеча нафти визначається зростаючим попитом з боку Китаю і інших нових ринкових країн. По-друге, вона потрібна і західним нафтогазовим корпораціям, вимушеним розробляти все менш доступні родовища з високою собівартістю видобутку.

Для української економіки дорогий природний газ - це серйозна проблема. По-перше, це подальше зростання зовнішньоторговельного дефіциту, розмір якого за перші одинадцять місяців 2011 року становив майже $ 12,8 млрд. У перспективі хронічно дефіцитна торгівля - це вірний шлях до збільшення зовнішньої заборгованості та девальвації гривні. 

По-друге, це різке збільшення комунальних платежів для населення. Поки уряд підтримує "Нафтогаз України" на плаву за рахунок постійного вливання коштів і зовнішніх позик, але рано чи пізно владі доведеться або піднімати ціни на газ для промисловості до відверто непідйомних $520-550 за 1 тис куб м, щоб зберегти субсидування населення і теплокомуненерго , або піднімати тарифи для останніх в 3-5 разів.

По-третє, це зниження конкурентоспроможності української промисловості. Дорогий газ помітно збільшує собівартість українського металу, хімічної продукції, цементу, цукру, багатьох інших товарів. Це неминуче скоротить і без того невелику частку прибутку українських підприємств, який йде на модернізацію і створення нових робочих місць. Втім, високі ціни на газ - це далеко не єдина проблема, яка на повний зріст постане перед українською економікою в 2012 році.

Зростаючий зовнішньоторговельний дефіцит України викликаний не тільки подорожчанням газу. У нашій країні розучилися або ніколи толком не вміли робити безліч речей, потрібних для повсякденного життя. 

У 2011 році ми, за попередніми оцінками, закупили за кордоном легкових і комерційних автомобілів на $3 млрд, мобільних телефонів, комп'ютерів і різної побутової техніки - на $2,5 млрд, ліків - більш ніж на $2 млрд. Що говорити, якщо Україна імпортує більше ніж на $250 млн в рік прального порошку, майже на $250 млн - косметики і приблизно на стільки ж - горезвісних памперсів?

Хронічно дефіцитний торговельний баланс загрожує різними бідами. І девальвація гривні - це ще не найгірша з них. В уряді в 2011 році багато говорили про імпортозаміщення. Безумовно, можна. 

Але довго і дуже затратно. Український споживач звик до якісних імпортних товарів. І ніякий патріотизм його переконати не зможе. Там, де український товар, як мінімум, не поступається іноземному, його і так купують. Щоб зняти тиск імпорту, потрібно створити - деколи з нуля - цілі виробництва, оснастити їх надсучасною технікою. Підготувати кваліфікованих фахівців. У нинішніх умовах це, мабуть, абсолютно нереально.

Фото 2000.net.ua

Під сумнівом навіть перспективи розвитку навіть, здавалося б, такої потужної української галузі, як харчова промисловість. Небажання чи невміння уряду навести лад з якістю продуктів, зростання цін на енергоносії, податковий та силовий тиск на бізнес знижують конкурентоспроможність українських товарів навіть на внутрішньому ринку. 

Кіоски під вивіскою "Білоруські продукти", які зростають у Києві наче гриби - це вже діагноз. На межі краху українська цукрова промисловість, якій в 2012 році навряд чи буде під силу конкурувати з імпортом із тієї ж Білорусі.

У той же час, Україна не в змозі запропонувати світовому ринку по-справжньому цікаві товари з високою доданою вартістю. За даними Держкомстату за січень-жовтень 2011 року, 33% українського експорту становлять чорні метали та вироби з них, 15,1% - мінеральна сировина (переважно - залізна руда та продукти нафтопереробки), більше 11% - сільськогосподарське (зернові та олійні культури,соняшникова олія). Хіба що в торгівлі з країнами СНД машини, обладнання, товари промислового призначення становлять більше 30% українського експорту, але від розвитку цього напрямку інтеграції влада принципово відмовляється.

При цьому, зовнішньоторговельна кон'юнктура по чорним металам для України несприятлива. Країни та регіони, на які припадає велика частка українських поставок (Туреччина, Індія, країни Близького Сходу, Євросоюз) або скорочують закупівлі внаслідок кризи, або ударними темпами створюють власні імпортозамінюючі потужності. 

У 2012 році металургійна галузь, швидше за все, ніяк не зможе стати для України "зоною зростання”.

Та в тому-то й проблема, що в українській економіці взагалі немає таких "зон зростання", які могли б стимулювати розвиток всього народного господарства країни. Взагалі найбільш "перспективними" для України галузями в плані зовнішньої торгівлі в нинішніх умовах виглядають видобуток залізної руди і сільське господарство.

Нинішній стан української економіки не говорить, а просто волає про необхідність вироблення державної політики щодо розвитку високотехнологічних галузей, виробництва споживчих товарів, імпортозаміщення. 

Проте вся увага влади в 2011 році була направлено на прожекти в енергетичній сфері. Підтримка іншої національної промисловості здійснюється, в кращому разі, на словах.

У 2011 році всі ці несприятливі для української економіки процеси ще не встигли проявитися в повну силу. Але в 2012 році, якщо не відбудеться ніяких змін, результат їхньої дії буде набагато помітнішим і неприємним.

Фінансовий сектор: нестабільна стабільність

Звичайно, в сучасних західних країнах різні програми державної підтримки обраних галузей не в моді. Як правило, підприємства самі вирішують свої проблеми, залучаючи кошти на ринку капіталу. 

Однак для України такий шлях практично закритий. У світовому фінансовому секторі вирує криза, тому вільний доступ до засобів мають лише найміцніші та надійні компанії, яких в Україні, мабуть, можна порахувати на пальцях, не знімаючи черевиків. Внутрішня ж фінансова система нашої країни промисловому розвитку не дуже сприяє. У 2011 році обсяги кредитування бізнесу, особливо, малого і середнього, помітно зменшилися, скоротившись, можна сказати, до мінімуму.

Зараз банківська система України багато в чому нагадує країни Східної та Центральної Європи: більше 70% активів в ній контролюється іноземними фінансовими інститутами. Восени 2008 року це було, радше, перевагою, тому що українські "дочки" західних банків могли розраховувати на підтримку з боку "материнських" структур. Але в даний час ситуація виглядає дещо інакше.

Багато європейських банків, які володіють фінустановами в Україні, знаходяться зараз в дуже складному становищі. Грецькі, італійські, французькі фінансові інститути мають на балансі знецінені держоблігації проблемних країн Євросоюзу на загальну суму, що обчислюється в сотні мільярдів євро. Однозначного рішення, як і за рахунок чого відшкодувати ці потенційні і вже цілком реальні втрати, немає.

Крім того, економічний спад в Європі призвів до падіння прибутків місцевих банків на основних ринках. Країни Центральної та Східної Європи, де банки не обтяжені сумнівними борговими зобов'язаннями, тепер розглядаються як найважливіше джерело прибутку. У підсумку вже не "материнські" банки будуть підтримувати свої українські філії, а, навпаки, українські фінансові інститути повинні будуть допомагати своїм європейським господарям.

При цьому, західні банки, приходячи на український ринок шляхом найменшого опору, розвиваючи, насамперед, роздрібний напрямок - переважно, споживче кредитування, позики приватним особам, кредитні картки. 

Це робить їх чутливим до можливого відтоку депозитів. І численні рекламні білборди на київських вулицях, що пропонують гривневі депозити за ставкою в 20% і більше при офіційній інфляції всього в 5%, сприймаються як знак тривоги. З досвіду 90-х років ми повинні пам'ятати, що надвисокі ставки по вкладах пропонують або ті структури, які не розраховують потім їх повертати, або відчайдушно потребують готівки, або прогнозують різке зростання інфляції і / або падіння курсу національної валюти.

Як і в багатьох інших галузях, нинішній стан української фінансової системи являє собою зростаючий вал проблем, до пори до часу прихованих за відносно благополучним фасадом. 

Борючись з інфляцією і утримуючи стабільний курс гривні, влада та Нацбанк були змушені здійснити стиснення грошової маси. Через це в банківському секторі виник дефіцит гривні і з'явилися затримки з платежами. Поки вони невеликі, і становлять максимум один день, однак варто комусь з банків затримати виплати хоча б на 2-3 дні, і на ринку може виникнути паніка.

В принципі, нинішня ситуація побічно вигідна російським банкам. Вони, на відміну від більшості європейських, можуть розраховувати на підтримку з боку "материнських" структур у разі потреби. Для них європейська криза і труднощі, які відчуває фінансова система Україні, якраз надають більш широкі можливості для експансії.

Втім, справа навіть не тільки в економіці. Сумно, що дуже багато українців не бачать для себе перспектив у своїй країні. Так, за даними Державного департаменту США, в 2011 році 853 тис. жителів України - майже 2% всього населення країни - подали заявки на участь у лотереї на отримання "грін-кард" - виду на проживання в США. Більше кандидатів було лише від Нігерії і Гани. 

А за даними проведеного ще наприкінці 2010 року опитування, проведеного Міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка”, 49% респондентів у віці до 30 років заявили, що хочуть виїхати з України назавжди. І це - ще один промовистий діагноз нинішнього стану справ в Україні.

***
Таким чином, слід визнати, що Україну, швидше за все, чекає досить не простий рік. У вітчизняній економіці накопичуються невирішені проблеми, які в подальшому будуть надавати все більш помітний негативний вплив на життя населення нашої країни. Уряд поки дивиться в майбутнє з оптимізмом і заявляє, що все в порядку.

Проте високі ціни на імпортний газ, багатомільярдні платежі за зовнішнім боргом, несприятлива експортна кон'юнктура, погіршення ділового клімату в Україні призводять до наростання фінансових проблем у держави. Необхідне коригування економічного курсу уряду, чітке визначення стратегії і пріоритетів, кадрове перезавантаження. Новий 2012 рік буде дуже складним для України, це буде рік серйозних і відповідальних рішень.

ПРО АВТОРА:

 

Василь Горбаль, народний депутат від Партії Регіонів, співвласник Укргазбанку


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!