Володимир Лавренчук: З початку кризи ми і так скоротили 3,5 тис працівників

Володимир Лавренчук: З початку кризи ми і так скоротили 3,5 тис працівників

П'ятниця, 25 листопада 2011, 11:33 -
У нас був план – в IV кварталі розпочати масово відновлювати іпотеку в гривні. Але коли ми побачили, що відбувається з вартістю гривневих ресурсів, то вирішили згорнути цю програму. Іпотека зі ставкою більш ніж 15% є небезпечною для суспільства.

Іноземні банки масово полишають український ринок. Але, якщо раніше мова йшла про відносно невеликі фінустанови, то тепер з’явилися чутки про те, що з ринку тікає німецький Commerzbank (володіє банком «Форум», що входить до групи найбільших). Позбувся свого іпотечного портфеля на $1 млрд п’ятий за розміром Укрсиббанк (належить французькій BNP Paribas). Начебто під скорочення можуть потрапити Укрсоцбанк (італійська UniCredit Group) та ОТП Банк (угорська група OTP).

Новим поштовхом для згортання бізнесу іноземних банківських груп в Україні напевно стане загострення боргової кризи в країнах ЄС. Якщо бюджетні проблеми невеликої Греції змусять європейські банки сформувати додаткові резерви на 106 млрд євро, то боргова яма, в яку котяться Італія та Іспанія буде коштувати фінустановам Європи ще 1,5 трлн євро додаткових витрат на резервування. Не виключено, що в пошуках цих грошей міжнародні групи будуть намагатися ліквідувати значну частину своїх східноєвропейських, в тому числі українських, активів. Однак зробити це буде вкрай непросто. На ринку зовсім немає покупців на ці банки. Таким чином, іноземцям доведеться або віддавати своїх «дочок» за безцінь, або змиритися з їх існуванням та чекати на кращі часи.

Володимир Лавренчук є головою найбільшого в Україні банку з іноземними інвестиціями - «Райффайзен Банку Аваль». Тому саме його ми спитали, якою буде подальша доля „іноземців”, які будували свою стратегію на масштабному кредитуванні населення. Зараз таке кредитування у занепаді, і це ще одна причина для того, щоб згортати активність таких банків в Україні.

Вже кілька років йдуть чутки, що „Аваль” та інші банки виставлені на продаж. Весь цей час Лавренчук спростовує такі чутки. І справді, хто зараз готовий купувати такого велетня? Після кризи 2004 року колишні власники банку «Аваль» продали його за $1 млрд. Потім вони напевно про це пожалкували, тому що у 2007 році за банк можна було отримати в кілька разів більше. Але зараз велике питання, чи дадуть за «Аваль» той самий мільярд.

– До останнього часу європейські банки, представлені в Україні, вважалися найбільш стабільними та надійними. Тим не менш, зараз багато хто з них терплять великі збитки, скорочують свою присутність або втрачають частку ринку. Як би ви охарактеризували нинішній стан європейських банків в нашій країні?

– Надійність визначається двома основними факторами. Перший – це достатність капіталу, який повинен бути на рівні мінімум 1/10 активів банку. Питання в тому, чи наближаємося ми до цього рівня, чи в нас є запас власного капіталу на покриття тих чи інших ризиків? І другий фактор –чи достатньо в банку грошей. Якщо ці два показника позитивні, то він є надійним.

Як відомо, з самого початку кризи 2008-го року існувала вимога НБУ по рекапіталізації банків, яка була узгоджена з МВФ. Міжнародні банки у відповідності до цієї програми внесли в капітали своїх дочірніх компаній в Україні більше ніж $4 млрд. Таким чином, іноземні банки досягли в середньому рівня адекватності капіталу понад 15%. Рівень капіталізації нашого банку зараз 16% при нормативі 10%. Наш капітал не можна забрати назад в Австрію. Він зареєстрований в Україні і не може бути вилучений. Тому будь-які зміни в материнських компаніях не впливають на рівень капіталізації дочірніх банків.

– Але якщо банк зазнає збитків, які не покриті резервами, то вони компенсуються за рахунок капіталу. Ми вже мали прецедент, коли один іноземний банк через збитки мав від’ємний капітал.

– Абсолютно точно. Тому програма, яка існувала в 2008-2009, називалася не програмою покриття наявних збитків, а програмою рекапіталізації. Рекапіталізація була потрібна для покриття потенційних збитків, тому що на той час існувало припущення, що рівень проблемних кредитів сягне 40% кредитного портфелю (за українською методикою, показник реально не перебільшив 10%, а за підрахунками експертів – 20-30% - „ЕП”).

На сьогоднішній день пік проблемності в кредитному портфелі досягнутий. Більш того, частка проблемних кредитів потихеньку зменшується. Наш банк досяг найбільшого рівня проблемних кредитів ще три квартали тому назад, і після цього їх частка тільки зменшується. Це означає, що з наявними кредитами ми не очікуємо нових сюрпризів. Ми вже знаємо, хто з наших позичальників не здатен обслуговувати кредити, і ми на нього вже добавили капітал. Під тиском материнських компаній ми не могли та і не прагнули приховати потенційні проблеми.

Але очевидно, що не всі банки показали збитки в перший рік кризи. Деякі з банків проводили реструктуризацію і таке інше, тобто відкладали рішення своїх проблем на майбутнє. Тому в таких банках ще можуть виникнути проблеми.

– Один з ваших колег стверджує, що Райффайзен Банк Аваль зазнав під час кризи таких збитків, що для їх покриття знадобиться 5-7 років.

– Зовсім не згоден з такою оцінкою. Ми вже у 2010 році вийшли на прибуткову діяльність. Наші доходи перевищують витрати, в тому числі і на формування резервів. 2011 рік з фінансової точки зору став для нас найкращим за всі шість років існування на ринку. Показники дохідності на активи, на одного працівника і таке інше зараз кращі, ніж в 2007. Тому ця теза помилкова. І те, що ми показали у звітах під час кризи, – це не збитки, а потенційні збитки. По проблемних активах іде робота, і більшість із них буде відшкодовано.

– Зараз ми спостерігаємо кризу ліквідності (нестачу безготівкових грошей у банків – „ЕП”). Наскільки вона загрожує західним банкам в нашій країні?

– Насправді рівень ліквідності в системі є достатнім для забезпечення платежів. Структура наших депозитів і кредитів знаходиться під контролем Національного банку. Я не бачив більш жорстких нормативів. Це абсолютно правильно з боку регулятора в умовах, коли так часто коливається ринок.

– Протягом дев’яти місяців цього року активи Райффайзен Банку Аваль зменшились на 2 млрд грн. до 53 млрд грн. В той же час вся банківська система зросла на 9,5%. Вас не турбує, що ви втрачаєте частку ринку?

– Втрата частки ринку не є питанням надійності або ненадійності. Навпаки, відсутність зростання кредитного портфеля при фіксованому капіталі підвищує надійність банку. Це означає, що банк не бере на себе додаткових ризиків. Така основна причина нашого незростання.

– Ваша материнська компанія не вимагає збільшення ринкової частки? Чи це зараз не актуально?

– Питання частки ринку завжди актуальне, але не завжди пріоритетне. Організація, що зростає, очевидно, виглядає як більш приваблива для інвесторів. Але в 2009 році наша банківська індустрія мала 38 млрд грн збитків, а в 2010 – більш ніж 13 млрд грн збитків. І зараз рівень дохідності банківського сектору є дуже низьким, а перспектива зростання прибутків дуже слабкою, тому що немає макроекономічних передумов для такого зростання. В цьому році активи банків зростуть максимум на 12%, тоді як очікування були на рівні 20-25%. В наступному році ми прогнозуємо збільшення активів по системі на рівні лише 6-8%. Це не тому, що 10 іноземних банків змінили свою стратегію. Головне в тому, що немає запиту на нові кредити з боку платоспроможних позичальників. У нас в країні багато компаній закредитовані.

 
– Деякі європейські банки залишають український ринок. Swedbank згортає роздрібний бізнес, група SEB збирається продати свій „роздріб”. Втратила наш ринок і австрійська група Volksbank, яка продала свій східноєвропейський підрозділ Сбербанку Росії. Яким довгим може бути цей список?

– Очевидно, що йде тенденція згортання. Не виключено, що ще ряд банків змінять свою стратегію та згорнуть один із сегментів діяльності. Але я особисто не уявляю собі перспективу виходу з ринку, тому що нема попиту на покупку банків. Ринок не є привабливим, його дохідність дуже низька.

– Поки що з ринку тікають невеликі банки. Але є чутки, що вже продаються і великі іноземні фінустанови…

– Треба аналізувати, чому це відбувається. Наслідком боргової кризи в Греції стала необхідність докапіталізації європейських банків додатково на 106 млрд євро. Якщо б залучити цей капітал можна було, продавши дочірні банки в Україні, це було б зроблено. Але зараз не час і не ринок продавців. Попиту на українські банки немає. Отже, і залучити гроші з їх продажу практично неможливо.

– Чому ж тоді деякі банки намагатися це робити?

– Всі відомі мені стратегії європейських банків в Україні базувалися на припущенні про довгострокове зростання нашої економіки, збільшенні доходів населення і, відповідно, зростання споживання фінансових послуг. В економіці за рахунок великих компаній ще відбувається незначний приріст на 3-5%, але це не очікувані банками 8-10%. В той же час доходи населення внаслідок інфляції та девальвації, як були занизькими, так і залишаються. Тому заробити на великій мережі відділень, інвестуючи в програмні продукти та інфраструктуру, дуже важко. З цієї причини іде перегляд стратегій. Якщо все це не працює, треба набратися мужності і скоротити. Але коли саме це зробити, кожен банк вирішує для себе сам.

– Як ви оцінюєте ризики європейських банків в нашій країні в зв’язку з борговою кризою в Італії, зовнішній борг якої перевищує 2 трлн дол? Це на порядок більше, ніж в проблемній Греції.

– Давайте почнемо з того, що наша економіка виробляє продукції втричі менше, ніж Польща. Що вже казати про порівняння з Італією? Європейська економіка надзвичайно потужна та ефективна. Вона є дуже великою. Ця економіка, без сумніву, подолає нинішню боргову кризу в той чи інший спосіб.

Нам більше загрожує наша власна неготовність здійснювати ті чи інші економічні реформи. За дослідженнями, ефективність українських менеджерів у порівнянні з американськими складає всього 25%. Нам треба створювати власні умови для інвестицій, відкривати нові підприємства. Але для цього потрібно створювати відповідний клімат.

Для мене дуже показовим є один приклад. До нас доволі часто звертаються компанії з проханням надати кредит під заставу депозиту. Про що це говорить? Про те, що підприємства, маючи власні кошти, могли би інвестувати, але вони не хочуть ризикувати власними ресурсами. Вони вважають, що банківський кредит – це більш захищений інструмент. В Україні є достатньо ресурсів для інвестицій у власне виробництво, але ніхто не хоче збільшувати капітал, всі хочуть отримувати кредити. Не варто очікувати, що в таких умовах банки накачають економіку кредитами. І до цього Греція, Італія чи Іспанія ніякого відношення не мають.

– Все ж таки, які втрати зазнають банки ЄС у випадку нової хвилі боргової кризи?

– За деякими оцінками, з урахуванням боргових проблем Італії та Іспанії банки повинні будуть сформувати резерви на покриття можливих збитків у розмірі 1,5 трлн євро. Це не означає, що банки втратять ці гроші – вони будуть відшкодовані, але через деякий час.

–  Ви згодні з тим, що саме італійські та грецькі банки, які в тому числі мають дочірні структури в Україні, постраждають більше за інших?

– Ні, я не бачу зв’язку. Як я вже казав, капітал, що внесений, неможливо повернути назад. Швидше за все, не відбуватиметься збільшення капіталу.

– Чи має ваша група в своєму портфелі облігації проблемних країн?

– Грецьких зовсім немає, а італійських дуже незначна частка.

– За статистикою зовнішнього боргу НБУ, у розділі короткострокових боргів з позначкою «банки» зазначена велика сума коштів. Це кілька мільярдів доларів, які потрібно повернути. Що це за гроші?

– Я знаю, що в 2008-2009 існували деякі фінансові інструменти, які використовувалися для того, щоб негайно не донараховувати резерви. З цією метою інвестори заводили ті чи інші гарантійні депозити, які могли бути використані у випадку збитків банків. Але що це може бути саме зараз, я напевно не можу сказати. У нашого банку зараз немає короткострокових зобов’язань або депозитів, які, наприклад, заводяться з метою спекуляції. Наскільки мені відомо, в інших великих банках теж немає таких інструментів.

У нас починаючи надлишкова ліквідність в іноземній валюті складає декілька сотень мільйонів доларів ще з того часу, коли акціонери завели капітал на початку 2009. Надлишок валюти сформувався в зв’язку з наявністю обмежень на валютне кредитування, що є вірним кроком з боку регулятора. Для банку не було жодної необхідності залучати додатковий, тим більше – короткостроковий капітал, тому що немає куди подіти навіть довгострокові кошти.

Надлишок іноземної валюти вже є певним тягарем для банків. Тому мені важко сказати, хто і з якою метою може робити за кордоном короткострокові запозичення в валюті в великих обсягах.

– Чому ви підтримуєте заборону на валютне кредитування, якщо це заважає вашому бізнесу? Маючи великі зобов’язання саме в іноземній валюті, ви кредитуєте в гривні, приймаючи тим самим всі валютні ризики на себе. Ви маєте бути першими, хто критикуватиме НБУ.

– Мені треба мати якомога меншу залежність від позик в валюті. Дивіться, що відбувається з фондуванням банків. В ресурсній базі все більше зростає роль вкладників. Раніше у банків існував великий попит на іноземну валюту, в якій кредитувались підприємства та фізичні особи. Тому банки мотивували людей гривню переводити в валюту і класти її на депозити, щоб банки використовували валюту для кредитування. Зараз вигідніше тримати депозити в гривні. Я можу приймати тільки ті вклади, які я можу розмістити.

Щоб мінімізувати ризики, які пов’язані з можливою девальвацією гривні, мені вигідніше кредитувати саме в гривні. Тому що в разі девальвації, яка рано чи пізно настане, перш за все не зможуть платити по кредитам валютні позичальники. Як наслідок, банк не зможе розраховуватися з вкладниками.

– Що очікує валютних вкладників?

– Якщо я не зможу кредитувати підприємства в валюті за ставкою 10-11%, тоді я розміщую ці гроші в іноземному або материнському банку під 3-4% річних. Відповідно, я зможу платити по валютним депозитам 2%, а не 8%. Тоді вкладник зрозуміє, що йому вигідніше тримати депозит в гривні під 12% чи більше відсотків. Таким чином сфера використання іноземної валюти банками звужується і, відповідно, валютний ризик зменшується.

– Тобто, ви будете відмовлятися від вкладів у валюті?

– Ні, ми вітаємо будь-яких нових вкладників. Мова тільки про те, які ставки ми зможемо запропонувати за цими депозитами.

– Тим не менше, згідно статистики НБУ валютні залишки на рахунках підприємств тільки збільшуються.

– Це певною мірою переливання гривні в долари. Так підприємства в очікуванні девальвації страхують свої ризики. Це явище значною мірою спостерігалось у вересні-жовтні.

– А зараз?

– Наразі ця тенденція зменшилась. Я вам наведу приклад. Одна авторитетна українська інвестиційна компанія дала прогноз девальвації до кінця року спочатку на рівні 15%, потім 20%. Існували й інші незалежні прогнози з цього приводу. На ринку навіть укладали форвардні угоди на купівлю валюти ближче до кінця листопада по 8,6-9,0 грн/$. Нещодавно відбулось виконання угоди, за якою клієнт придбав, а банк продав долари по курсу 8,6 грн/$. Це при тому, що на ринку можна вільно придбати американську валюту за курсом 8,0 грн/$. Хтось дуже програв на цьому прогнозі, і це не поодинокий випадок.

– Ви вважаєте, що девальвації не слід очікувати?

– Все може бути. Я вважаю, що незначна девальвація була би навіть корисною для економіки, перш за все – для експортерів. До того ж, девальвувала більшість валют. Російський рубль втратив в ціні, і нічого страшного в зв’язку з цим не відбувається.

Скоріш за все, девальвація відбудеться. Але питання в тому, коли і наскільки. Всі ми знаємо, що очікування створює ефект. Коли суспільство перебуває в напруженні, навіть поступове зменшення курсу гривні може бути розцінено як підготовка до більш масштабного знецінення. Тому я вважаю, що мудро поступає Нацбанк, який знижує девальваційні очікування. В результаті ті, хто повірив песимістичним прогнозам і уклав форвардні контракти, програли. Це, з іншого боку, сигнал, що ситуація на валютному ринку керована.

– Нацбанк деякий час змушував банки розпродавати власну валюту. У вас зараз теж коротка валютна позиція (продано більше валюти, ніж мав банк – „ЕП”)?

– Якщо рахувати за міжнародними стандартами, у нас коротка валютна позиція, а згідно українських стандартів – довга. Це можна пояснити таким чином.

За міжнародними стандартами, в позиції враховуються всі валютні активи та пасиви і зобов’язання, що виникають в зв’язку з ними. А саме, проценти та резерви, які ми повинні формувати. Згідно з міжнародними стандартами, ми не маємо права формувати резерви під валютні кредити в гривні. Але у 2009 НБУ в зв’язку з дефіцитом валюти на ринку зобов’язав банки сформувати резерви під валютні кредити в гривні, і таким чином всього по системі було розпродано декілька мільярдів доларів.

Якщо змінити цю методологію, банкам доведеться приблизно таку ж суму валюти купувати на ринку, що на сьогоднішній день нереально. Це призведе до додаткового навантаження на курс. Але банки зараз самі не хочуть розхитувати ринок. Ми сподіваємось, що поступово це питання буде врегульовано. Стабільність зараз для нас є важливішою, ніж короткостроковий прибуток.

 
– За три квартали цього року в вашому банку спостерігалося збільшення кредитного портфеля підприємств приблизно на 2,5 млрд грн., але в той же час портфель кредитів населенню скоротився на 1 млрд грн. Чому ви обрали таку кредитну політику?

– Як я вже казав, економіка незначною мірою, але все ж таки зростала. До вересня цього року ще ніхто не говорив про масштабну боргову кризу в Європі. Всі стратеги та аналітики дотримувались думки про те, що економіка ЄС поступово буде зростати на 1,5-1,9%. А це, в тому числі, і купівля товарів нашого експорту. Таким чином, надання корпоративних кредитів зростало.

Що стосується населення, то зменшення портфелю відбулося за рахунок погашення іпотечних кредитів, наданих нами ще до початку кризи. Близько 80% нашого роздрібного портфеля – це іпотека. Вона поступово погашається, однак нових кредитів на покупку житла ми практично не надаємо. По-перше, заборонені валютні кредити, а по-друге, гривня зараз занадто дорога для цього.

У нас був план – в IV кварталі розпочати масово відновлювати іпотеку в гривні. Нами вже була розроблена програма, набраний персонал, але коли ми побачили, що відбувається з вартістю гривневих ресурсів, то вирішили згорнути цю програму. Іпотека зі ставкою більш ніж 15% є небезпечною для суспільства. Для кожної сторони цієї угоди. Коли банки пропонують дохідність за депозитами більш ніж 15%, іпотечне кредитування не має перспективи.

 – Наскільки успішним виявився ваш проект з кредитування населення готівкою?

 – Навіть наші досягнення в цьому сегменті не змогли компенсувати зменшення іпотечного портфеля. Хоча тільки в цьому році ми видали біля 45 тис маленьких кредитів.

– Скільки це в грошах?

– Майже 700 млн грн.

– Як добре вони обслуговуються?

– По всіх кредитах з 1 січня 2010 погашення відбуваються навіть краще, ніж ми очікували. По населенню прострочення складає 0,7%, а по корпоративних клієнтах взагалі 0%. Це результат кращих контролів внаслідок централізації. Зараз рішення про видачу кредиту приймається тільки в головному офісі, а раніше це робилося на місцях.

– Укрсиббанк нещодавно продав колекторам іпотечний портфель на суму майже 1 млрд дол. У вас нема бажання зробити щось схоже?

– Наразі у нас немає таких проектів. Наші спроби працювати з колекторами були переглянуті в зв’язку з новим законом про захист особистих даних, що ускладнило можливість розкриття інформації про клієнтів третім особам. Крім того, нам не робили фінансово привабливі пропозиції. У нас є своя досить ефективна внутрішня служба збору кредитів.

– Те, що Укрсиб провів таку транзакцію не означає, що BNP Paribas згортає свою присутність в Україні?

– Ні, зовсім не означає. Ми теж вивчали можливість проведення аналогічної угоди, але вирішили, що особисто нам вона не вигідна.

Але я не хотів би, щоб по ринку пішли чутки, що ми згортаємось, коли ми продамо, наприклад, мільярд. В такому продажі теж є свої плюси. Це покращує адекватність капіталу, знижує долю поганих активів банку, економить час. В середньому стягнення іпотечної застави через суд займає 2-3 роки, 5-7 судових засідань, велика кількість непрямих витрат. Все це треба рахувати.

– Рівень вільної ліквідності в вашому банку понад 7 млрд грн. Чому ви не використовуєте ці гроші на кредитування?

– Дайте хороших клієнтів, і я переадресую ці гроші…

– Замість кредитування ви купуєте депозитні сертифікати НБУ?

– У нас немає цих паперів, і на ринку їх вже немає. Вільні кошти вкладені або в ОВДП, або знаходяться на коррахунку чи в кеші. По кешу (вільним безготівковим грошам на коррахунку банку в НБУ – „ЕП”) доходність 0%, тому банки інвестують в державні папери, доходність яких складає 15-20%. В будь-якому випадку, частину грошей ми повинні тримати в високоліквідних активах, бо кредити неможна швидко повернути. А цінні папери завжди можна конвертувати в кеш. Питання в іншому – чи потрібно нам так багато вільних коштів.

– А НАК "Нафтогаз" до вас не звертався? Їм завжди потрібні кредити.

 – Хороше запитання. За останні роки і зараз ми не маємо жодного тиску с приводу кредитування державних підприємств.

 – За три квартали залишки юридичних осіб на рахунках банку збільшились на 5 млрд грн., тоді як депозити фізосіб залишились без змін. Це означає, що компанії збагачувались швидше, ніж населення?

– Ми не змагалися за депозити населення за рахунок високих ставок. Я вважаю, що банківська індустрія не має такої доходності, щоб пропонувати за депозитами такі відсотки. Нинішні ставки на рівні 15-20% в гривні чи 9-10% в валюті роблять бізнес, який отримує кредити, збитковим.

– Але більшість банків зараз підвищують дохідність депозитів і збільшують ставки по кредитам…

– Так, але це не може продовжуватись довго. Економіка без кредитів буде чахнути, а кредити під 20% і вище в великій кількості не повертаються.

– Які ставки по кредитам пропонує ваш банк?

– Від 18% до 22%. Це висока ставка. Така ситуація не може триматись довгий час. Зараз це робиться, щоб знизити інтерес до переливання гривні в долари. Щоб продемонструвати людям, що гривня цікавіша за долар.

– Ви плануєте надалі скорочувати персонал?

– Із початку кризи ми і так скоротили 3,5 тис працівників. Тим не менше, наш банк буде займатися зменшенням витрат ще дуже тривалий час. Це без сумніву. Тому що немає очевидних перспектив для значного збільшення доходів банку в найближчі 1-2 роки. Але скорочення витрат ми плануємо проводити за рахунок оптимізації процесів, а не за рахунок зменшення чисельності співробітників.

– Якщо подивитись статистику, у вашого банку приблизно такий же обсяг основних засобів, як і в Укрсоцбанку, але адміністративні та інші операційні витрати в 2,5 рази вище, ніж у нього. Більше тільки в Укрсиббанку та Приватбанку. Як це пояснити?

– Укрсоцбанк у мене особисто визиває симпатії саме цим показником. Між тим, наша мережа вдвічі більша, ніж в цьому банку. Утримання мережі із 922 відділень, які ми маємо на даний час, потребує значних витрат. Не всі відділення однакові за ефективністю. Однак, маючи таку мережу, ми більш привабливі для вкладників та грошових переказів. Наші комісійні доходи від переказів компенсують більшу частину витрат на утримання мережі.

– В той же час, ваші адмінзатрати вищі, ніж в Ощадбанку, який має найрозгалуженішу мережу – 6000 відділень.

– У мене особлива симпатія і до цього банку, тому що я в ньому колись працював. Чудовий банк і персонал, без всяких сумнівів. Але ми все ж таки міжнародний банк, і багато інвестуємо в брендову складову, навчання персоналу, в створення умов для іноземних клієнтів, VIP-клієнтів і таке інше. Крім того, ми орендуємо багато приміщень, як правило – в центрі міст. В той же час Ощадбанк, який є державним, нерідко користується приміщеннями, що знаходяться в державній власності, а це дозволяє економити на оренді.

– Десь роки два тому назад ви прогнозували, що вартість нерухомості не підніметься і навіть може впасти ще на 20%. Прогноз майже здійснився. Які у вас очікування з цього приводу на 2012?

– Проноз аналогічний. Причин для підйому я не бачу. Хто може купити все те, що вже збудовано? Ми не очікуємо зростання доходів населення. Втрати від девальвації 2008 до цього часу не компенсовані. Бюджетні витрати скорочуються не тільки в Греції, а і у нас. Відкладений попит на квартири найближчим часом не з’явиться. Тому ціни на нерухомість будуть або стояти на місці, або знову знижуватимуться.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!