Ахметов монополізує вуглепром?

Ахметов монополізує вуглепром?

Середа, 12 жовтня 2011, 17:20 -
"Отримавши контроль над "Ровенькиантрацитом" і "Свердловантрацитом", група Ахметова сконцентрує понад 50% ринку вугілля. В разі перемоги у конкурсі її положення наблизиться до монопольного. Якщо ж ця тенденція триватиме, монополізація стане повною".

В понеділок минув термін прийому заявок на участь в конкурсі з надання в концесію цілісних майнових комплексів вугледобувних державних підприємств "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит".

Поряд з цим завершилася і процедура відбору з кола претендентів учасників конкурсу. Ними стали ТОВ "Донецька паливно-енергетична компанія" і ПрАТ "Донецьксталь-метзавод" - ДМЗ.

Ілюзія конкуренції

Кабмін вніс "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит" до переліку підприємств, що можуть бути передані в концесію, у квітні 2011 року, а 11 серпня Міненерговугілля оголосило конкурс на надання в концесію цих об'єктів на 49 років. При цьому перше підприємство оцінили 2,5 мільярда гривень, а друге - 1,7 мільярда гривень.

За умовами конкурсу, заявки приймалися протягом 60 днів з дня публікації оголошення, а претендувати на участь могла лише компанія, чий щорічний обсяг вуглевидобутку становив не менше 2 мільйонів тонн протягом 2006-2010 років.

В середині вересня було подано першу заявку - від ТОВ "Донпромбізнес". Компанія входить в НПО "Механік", активи якого об'єднала фірма Coal Energy S.A. Через тиждень надійшли заявки від компаній "Дтек" і ДМЗ.

В кінці вересня конкурсна комісія відмовила "Донпромбізнесу" в допуску до участі в конкурсі, оскільки обсяг видобутку вугілля цієї компанії не відповідає вимогам. Відтак, подальша боротьба розгорнеться між "Дтек" та ДМЗ.

Як повідомили в Міненерговугілля, до оцінки пропозицій учасників, виходячи з яких буде визначено переможця конкурсу, комісія приступить 14 жовтня. Сама ж процедура займе до 45 днів. Це означає, що переможець стане відомий в листопаді.

На відміну від більшості попередніх приватизаційних конкурсів умови цього створювали можливість для подальшої конкурентної боротьби претендентів. Тим не менш, аналітики вважають, що це лише ілюзія.

"Перед виборами 2012 року влада змушена розігрувати карту "прозорості" приватизації, однак вірогідним переможцем стане "Дтек". Вона має інвестиційний ресурс для розвитку цих активів та можливість збувати вугілля з цих шахт своїм генеруючим підприємствам", - вважає аналітик ІГ "Арт капітал" Дмитро Ленда.

Передбачуваний результат

"Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит" видобувають енергетичне вугілля і очолюють список п'яти найбільших за обсягами вуглевидобутку підприємств країни.

До "Ровенькиантрациту" входить шість шахт, три збагачувальні фабрики та низка допоміжних підприємств. У січні-липні 2011 року обсяг видобутку на підприємстві зріс на 33,3% порівняно з цим же періодом 2010 року до 4,4 мільйона тонн.

"Свердловантрацит" об'єднує п'ять шахт, три збагачувальні фабрики та допоміжні підрозділи. За сім місяців 2011 року обсяг видобутку вугілля на підприємстві збільшився на 3,7% до 3,8 мільйона тонн.

Очевидно, що група Coal Energy, яка включає десять шахт, підприємства з переробки відвалів і потужності із збагачення, з обсягом виробництва 1,5 мільйона тонн вугілля на рік не могла претендувати на отримання в концесію таких потужних активів.

Вона продає вугілля тепловим енергокомпаніям, коксохімічним і цементним заводам, муніципалітетам. Крім того, група експортує його до Болгарії, Словаччини, Молдови та Туреччини. Однак за підсумками 2011 фінансового року загальний обсяг видобутку підприємств компанії становив лише 1,6 мільйона тонн вугілля.

Більше того, робота з підприємствами, які надаються в концесію, не дуже відповідає профілю Coal Energy. "Її стратегія ґрунтується, в основному, на відновленні державних шахт, визнаних вичерпаними, і шахт, які підлягають закриттю", - зазначає керівник проектів АК Kreston GCG Олександр Куксін.

ДМЗ ж, навпаки, репрезентує потужного інвестора, здатного претендувати на "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит". Ця компанія входить до групи "Донецьксталь", яка спеціалізується на випуску металургійної продукції, торгівлі коксом і коксівним вугіллям, що забезпечує 60% і 40% її валового доходу відповідно.

Група об'єднує "Донецьксталь-метзавод", Ясинівський коксохімічний завод, Макіївський коксохімічний завод, шахтоуправління "Покровське" і російське багатогалузеве ВО "Кузбас", до складу якого входять діюча шахта "Зарічна", чотири шахти, що будуються, збагачувальна фабрика і низка інших підприємств.

Обсяг видобутку шахтоуправління "Покровське" тільки за перше півріччя 2011 року збільшився на 31,6% до 3,2 мільйона тонн, а виробнича потужність всіх українських і російських вуглевидобувних активів групи сягає 20 мільйонів тонн на рік.

Втім, як підкреслюють аналітики, шахти з видобутку енергетичного вугілля не стикуються із загальним портфелем активів групи.

"Для неї логічніше було б отримати в концесію шахти, які видобувають коксівне вугілля. Хоча не можна виключати й того, що групі було б вигідно розширити свій діапазон за рахунок "Ровенькиантрациту" і "Свердловантрациту", - вважає Ленда.

Однак у будь-якому разі фаворитом конкурсу залишається "Дтек". Як відомо, вона є структурним підрозділом компанії СКМ Ріната Ахметова, яка об'єднує підприємства з видобутку і збагачення вугілля, а також з виробництва та реалізації електроенергії.

Якщо обсяги виробництва групи "Донецьксталь" на порядок перевищують обсяги виробництва Coal Energy, то "Дтек" в цьому плані на стільки ж перевершує "Донецьксталь". Так, у першому півріччі 2011 року обсяг вуглевидобутку на підприємствах "Дтек" зріс на 17,7% до 11,4 мільйона тонн.

Слід зазначити, що інвестиційна експансія "Дтек" на "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит" почалася задовго до проведення конкурсу.

Ще в липні 2010 року компанія уклала з підприємствами договори про інвестування в їх розвиток 500 мільйонів гривень. Зокрема, вона пообіцяла спрямувати на "Ровенькиантрацит" 300 мільйонів гривень, на "Свердловантрацит" - 200 мільйонів гривень. Угоди передбачають п'ятирічний термін їх дії і можливість пролонгації.

Не менш важливо, що 2011 року "Дтек" вдалося отримати в оренду ще один привабливий вуглевидобувний актив - ДП "Добропіллявугілля". На його частку припадає близько 6% загального обсягу видобутку енергетичного вугілля в Україні.

При цьому собівартість тонни вугілля на шахтах цього підприємства на 100-150 гривень нижча, ніж на "Ровенькиантрациті" і "Свердловантрациті".

Нарешті, досить імовірно, що в невдовзі "Дтек" отримає в концесію ще чотири шахти - "Трудовську", імені Скочинського, "Жовтневу" і "Південну №3". Про це з анонімних джерел стало відомо у серпні. Хоча згодом керівництво "Дтек" спростувало цю інформацію, експерти визнали її правомірною.

"Отримавши контроль над "Ровенькиантрацитом" і "Свердловантрацитом", група Ахметова сконцентрує понад 50% українського ринку енергетичного вугілля. В разі перемоги у цьому конкурсі її положення наблизиться до монопольного. Якщо ж ця тенденція триватиме, монополізація сегмента стане повною", - каже Куксін.

Кожному - своє

Особливу пікантність боротьбі між СКМ і "Донецьксталлю" за ці активи додає той факт, що компанії давно співпрацюють за принципом взаємовигідного обміну. СКМ постачає "Донецьксталі" залізорудну сировину, а "Донецьксталь" СКМ - обсяги коксівного вугілля, яких їй не вистачає.

"Хоча українські шахти СКМ та її американська вуглевидобувна United Coal Company загалом покривають потреби групи в сировині, її недостатньо. Відтак, СКМ шукатиме можливості поряд з активами з видобутку енергетичного вугілля інтегрувати і шахти, які видобувають коксівне вугілля, - аж до монополізації ринку", - зазначає Куксін.

З цього випливає, що даний конкурс може стати типовою схемою перерозподілу перспективних вугільних активів "в свої руки".

"Найбільш привабливі вугільні активи вже знаходяться в приватних руках, а на державні влада може залучати інвесторів, діючи за принципом: краще потрібно віддати "своїм", а гірше - стороннім компаніям", - підкреслює Ленда.

Хоча внаслідок таких реформ вплив приватного капіталу в галузі збільшиться, що може привести до деякого зростання ефективності та обсягів вуглевидобутку, розраховувати на повний вихід вуглепрому з кризи не варто, вважає експерт.