Вугілля за ціною життя

Вугілля за ціною життя

Вівторок, 9 серпня 2011, 15:19 -
"Шахта імені Бажанова побудована наприкінці 1950-х, а з 1964 року почала працювати на повну потужність. При цьому термін експлуатації шахти і копра - 47-50 років. Ця аварія - жахливий сигнал, що зношення таки відбулося".

Найближчими днями відбудеться спеціальне засідання Кабміну, присвячене проблемам безпеки праці на вітчизняних вуглевидобувних шахтах.

Цей захід анонсував прем'єр-міністр Микола Азаров. Планується, що одним з головних його підсумків стане рішення про створення єдиного Центру гірської безпеки, який значно підвищить ефективність діючої системи контролю в цій сфері.

"Всі шахти повинні бути обладнані телекомунікаційними системами контролю і спостереження, які будуть в онлайновому режимі передавати об'єктивну інформацію про дотримання норм безпеки у цей центр", - підкреслив Азаров.

За його словами, необхідність у його створенні обумовлена тим, що українські шахти мають різні форм власності, тому державним органам складно контролювати дотримання норм безпеки на всіх підприємствах. "Іноді державний нагляд наштовхується на перешкоди з боку власників або орендарів", - уточнив прем'єр.

Сигнал тривоги

Такою виявилася реакція уряду на аварії, що трапилися кількома днями раніше на двох українських шахтах. 29 липня на шахті імені Бажанова, що входить до складу ДП "Макіїввугілля" в Донецькій області, обвалився копер - наземна частини пристрою для підйому-спуску людей і вантажів в основному стволі.

У цей же день пролунав вибух метано-вугільної суміші на шахті "Суходольська-східна" в Луганській області. Наслідком обох аварій стала загибель 27 осіб, а також важкі травми, отримані багатьма гірниками.

Вже 1 серпня Міністерство енергетики та вугільної промисловості та Міністерство надзвичайних ситуацій видали спільний наказ.

Відповідно до нього Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України - Держгірпромнагляд - почала обстеження всіх копрів, копрових будівель і споруд на предмет їх відповідності нормам безпеки. Роботи триватимуть два місяці.

А 5 серпня стали відомі причини обвалу копра на шахті імені Бажанова. За попередніми даними Держгірпромнагляду, одна з них - наявність у стінах копра великих зон з низькою міцністю бетону.

Крім того, внаслідок тривалої експлуатації копра, яка наблизилася до граничного терміну, у стінах з'явилися тріщини, що призвело до прискорення корозії.

Через заміну шведських підйомних машин та електродвигунів у 1981 році та 1988 році на потужніші і важчі вітчизняні машини навантаження на копер зросло. Нарешті, порушення герметичності одного з вентиляційних каналів могло стати джерелом накопичення ґрунтових вод і причиною ослаблення ґрунту під фундаментом.

Днями з'явилися й перші результати перевірок. Так, Держгірпромнагляд заборонив експлуатацію копрів на шахтах "Степова", "Лісова" і "Зарічна", що входять у ДП "Львіввугілля", а також на шахті "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля".

Підставою для прийняття такого рішення стало, перш за все, завершення терміну експлуатації цих копрів, а також невиконання на цих підприємствах робіт з усунення дефектів відповідно до рекомендацій НДІ гірської механіки імені Федорова.

Таким чином, за чотири дні перевірки були виведені з експлуатації чотири копри, і цілком імовірно, що на момент її завершення цей показник значно зросте.

У гонитві за прибутком

"Обвалення копра на шахті імені Бажанова - безпрецедентний випадок в історії світового вуглепрому, однак його можна було передбачити. У перші роки незалежної України експерти підкреслювали, що 80% шахтних споруд морально і фізично зношені", - підкреслила прес-секретар ДП "Макіїввугілля" Віра Лященко.

"Макіїввугілля", створене 75 років тому, тут не виняток. "Шахта імені Бажанова була побудована наприкінці 1950-х років, а з 1964 року почала працювати на повну потужність. При цьому термін експлуатації шахти і копра - 47-50 років. Ця аварія - жахливий сигнал, що зношення таки відбулося", - уточнює Лященко.

За словами керуючого партнера Kreston GCG Сергія Атамася, досі більшість аварій на українських шахтах була подібна до тієї, що сталася на шахті "Суходольська-східна". "Мова йде про обвали породи, займання газу і вугільного пилу через зміщення рухомих пластів на розроблюваних ділянках", - пояснює він.

"Вугільні пласти в Україні містять велику кількість метану, а це спричиняє його часті вибухи", - додає старший аналітик ІГ "Арт капітал" Дмитро Ленда.

Експерти кажуть, що зараз показник рівня смертності і травматизму в українській вугільній галузі - один з найвищих у світі. І це наслідок не тільки об'єктивних причин.

"Методи боротьби з аварійністю відомі ще з часів СРСР: дотримання технології вуглевидобутку і неухильне виконання норм безпеки. Однак це вимагає витрат на оновлення обладнання і веде до скорочення прибутку", - зазначає Ленда.

Тобто якщо у держави коштів на модернізацію не вистачає, то приватні власники найчастіше на цьому заощаджують, і корумпована система контролю дозволяє їм це робити. До того ж, прагнення підвищити обсяги вуглевидобутку перевантажує виробничі потужності, що збільшує рівень аварійності, розповідає експерт.

На думку Ленди, створення єдиного Центру гірської безпеки справі не зарадить.

"Зараз функції контролю безпеки вуглевидобування виконує Держгірпромнагляд. Проблема в тому, що робить він це неефективно, дозволяючи порушення технології. В умовах корумпованості нашого суспільства є всі підстави вважати, що нова структура не буде кращою за стару", - упевнений він.

Лященко бачить вихід у довгострокових капітальних державних інвестиціях у галузь: "Приватний власник цього робити не буде - йому потрібен миттєвий зиск".

Атамась частково поділяє цю думку. "Інвестування в технології безпеки праці - єдине правильне рішення для Міненерговугілля", - упевнений він. При цьому він зазначає, що окремі представники великого приватного капіталу у вугільній галузі вже демонструють ефективний підхід до вирішення проблем промислової безпеки.

Невтішні прогнози

Шахти імені Бажанова і "Суходольська-східна" - провідні вітчизняні підприємства, які спеціалізуються на видобутку коксівного вугілля, одного з трьох основних видів сировини для металургів. У першому півріччі 2011 року шахта імені Бажанова видобула 413,9 тисячі тонн вугілля, "Суходольська-східна" - 652,3 тисячі тонн.

Частка обох шахт в загальному обсязі видобутку коксівного вугілля в Україні сягає 9%. Отже, їх тимчасовий вихід з ладу загрожує нестачею цього виду сировини.

Як зазначає Лященко, у ДП "Макіїввугілля", яке налічує дев'ять шахт, шахта імені Бажанова - базова та одна з трьох найбільш потужних. До аварії середньодобовий обсяг видобутку там становив 2,4 тисячі тонн вугілля. Зараз вона повністю виведена з ладу, і на ремонт знадобиться не менше 16 місяців.

У цей період, за даними Лященко, дефіцит частково компенсує нова потужна лава на шахті "Бутовська" з середньодобовим обсягом виробництва 1 тисяча тонн.

Наслідки ж аварії на "Суходольській-східній", припускає директор асоціації "Укркокс" Анатолій Старовойт, ліквідують до вересня 2011 року.

В такому разі дефіциту коксівного вугілля для запланованих металургами обсягів виробництва не буде. Зниження обсягів поставок сировини через аварію на шахті імені Бажанова в 2011 році може бути компенсовано за рахунок складських запасів.

Якщо ж повернення до нормального режиму роботи на "Суходольській-східній" затягнеться, то, за прогнозами Старовойта, виникне брак сировини, який доведеться ліквідовувати шляхом імпорту, обсяги якого зростуть приблизно на 10%.

За даними "Укркоксу", в останні роки видобуток коксівного вугілля на шахтах неухильно падав, і вітчизняні металурги були змушені нарощувати обсяги імпорту. У першому півріччі 2011 року частка вугілля вітчизняного видобутку в загальному обсязі його споживання коксохімічними заводами - КХЗ - становила 66,8%.

"Необхідність в імпорті зумовлена невисокою якістю українського коксівного вугілля, яке для випуску гарного коксу потрібно доповнювати більш якісним імпортним вугіллям. Для отримання відповідної сировини для коксування було б достатньо, якби частка імпортного вугілля становила 20-25%", - пояснює Старовойт.

Втім, сьогодні, констатує експерт, українська вугільна галузь не може забезпечити вітчизняні КХЗ сировиною на 75-80%. Тобто очевидно, що потенціал вітчизняного вуглепрому використовується далеко не повною мірою.

"Збільшити видобуток і знизити рівень його аварійності в Україні можна лише шляхом реформ, які забезпечили б приплив інвестицій в галузь. Це б сприяло будівництву шахт і впровадженню нових технологій видобутку", - підсумовує Ленда.

Однак Старовойт сумнівається в існуванні інвестора, який захоче піднімати галузь: "У держави коштів немає, а вітчизняному бізнесу простіше вкладати гроші в розвиток портових потужностей з прийому імпортного вугілля. Це і швидше, і дешевше. Це означає, що рівень аварійності на шахтах зростатиме".