Європі бракує їжі

Європі бракує їжі

Середа, 20 липня 2011, 13:01 -
Продовольче забезпечення Старого світу може опинитися під загрозою. Євросоюз поки що має кошти на харчі. Однак з часом ціни будуть зростати, і спілці доведеться витрачати на власні фермерські господарства третину бюджету.

Зростання цін на харчі в світі і початок реформи аграрних субсидій в ЄС посилили боротьбу між європейським країнами за сільськогосподарські дотації.

З 1 липня 2011 року в Раді ЄС почала головувати Польща. Майже одночасно з цим Варшава оголосила, що одним з її основних пріоритетів стане реформа Спільної сільськогосподарської політики та продовольча безпека континенту.

Це питання набуло великої актуальності після кількох гучних скандалів щодо діоксину та небезпечних бактерій, які протягом 2011 року знаходили спочатку в німецький свинині, а потім в іспанських сої та огірках.

Крім того, за доповідями FAO, через 40 років однією з найбільших проблем світу стане брак харчів, і країни, які вирішать це питання, досягнуть більшої стабільності. За прогнозами ООН, попит на їжу буде стрімко рости - на 50% до 2030 року.

Ця тенденція спостерігається протягом останніх п'яти років, і вона не може змінитися. В країнах, що розвиваються, швидко зростає населення, тому харчів не вистачає.

Нова мода перетворювати цінні папери в матеріальні ресурси зачепила і продовольчі ринки. За оцінками МВФ, інвестори цікавляться харчами як джерелом прибутків. Крім того, Світовий банк вважає, що 60% усього продовольства споживається в країнах, що розвиваються, а населення там постійно збільшується.

Причому більшість країн для задоволення потреб свого населення змушені будуть використовувати власні ресурси. За інформацією FAO, виробництво продуктів в азійських країнах до 2019 року зросте на 15-40%. Водночас європейські фермери зможуть збільшити виробництво лише на 4%.

За словами експертів, Європа уже зараз є найбільшим імпортером аграрної продукції у світі. Хоча країни ЄС 30% власного бюджету витрачають на підтримку сільського господарства та інфраструктури, вони все одно змушені купувати харчі за кордоном, адже європейські фермери не можуть конкурувати з потоком закордонної продукції.

Цю систему дотаційного сільського господарства Польща пропонує переформувати. Вона хоче закласти у бюджеті ЄС на 2014-2020 роки основи для збільшення виробництва продуктів і розширення органічного землеробства.

Експерти вважають, що окремі країни Європи будуть наполягати на посиленні контролю за імпортними харчами. Від них вимагатимуть європейських стандартів якості, аби полегшити своїм аграрним виробництвам тягар конкуренції.

Боротьба точиться і в самому союзі, головно - за виділення дотацій з центрального бюджету. Криза призвела до того, що кількість вільних грошей зменшилася, тому великі країни спілки намагаються провести реформи, які б дозволили їхнім фермерам стати монополістами в аграрній сфері Європи, а конкурентів, які і так мають проблеми з власними бюджетами, - випхати на периферію.

Зовнішня залежність

Виступаючи на сесії Європарламенту, присвяченій обговоренню спільного довгострокового бюджету, голова комісії з розробки кошторису Януш Левандовскі заявив, що до 2019 року витрати на сільське господарство в Європі зростуть на 5%.

За його словами, це потрібно для порятунку галузі. Поки ЄС здебільшого імпортує продукти, яких не може вдосталь виробляти сам - фрукти, каву, цукрову тростину. За даними FAO, Європа викуповує в країн Латинської Америки третину бананів, а в Кот'д-Івуару - 40% какао-бобів. Ці категорії харчів зараз дорожчають.

Ще п'ять років тому це не було проблемою для ЄС. За даними Єврокомісії, співвідношення прибутків середнього європейця та цін на харчі таке, що п'ятиразове подорожчання основних продуктів не призведе до серйозних наслідків.

Аби задовольнити усі запити європейців, в країнах Азії та Африки використовуються землі, за площею рівні сучасній Німеччині. До того ж, вартість продуктів, які завозяться до ЄС, не така висока, якби їх вирощували на території союзу.

Втім, останнім часом ситуація почала змінюватися. Добробут населення країн, що розвиваються, стрімко зростає. За даними журналу National Geographic, споживання м'яса у світі невпинно збільшується, і значною мірою - за рахунок країн Азії.

Тиск на зерновий ринок світу в 2010 році посилився, що призвело до підвищення цін до 950 доларів за тонну збіжжя. Це пояснюється тим, що Китай почав купувати на 43% більше зерна для вигодовування худоби порівняно з 2009 роком.

В таких умовах європейське продовольче забезпечення може опинитися під загрозою. "ЄС поки має кошти на харчі. Однак з часом ціни будуть зростати, і союзу доведеться витрачати третину бюджету на власні ферми, а завозити іноземні продукти стане невигідно", - вважає експерт Чарльз Волсер.

Європа за останні десять років нарощувала своє аграрне виробництво на 2,6% за рахунок дотацій. З 2008 року, з початком кризи, дотацій стало менше на 15%, і ріст виробництва харчів упав до 1,7%. Цей процес триватиме, переконаний експерт.

Європа розмірковує, як убезпечити себе від залежності від імпорту, однак на шляху вироблення спільної стратегії реформ стають інтереси окремих країн.

Битва за дотації

На засіданні міністрів фінансів країн-членів ЄС, яке відбулося у травні 2011 року в Брюсселі, представники Франції, Німеччини, Великобританії та Нідерландів заявили, що вони погоджуються врахувати пропозиції Єврокомісії щодо обмеження витрат різних держав, але тільки не в питанні сільськогосподарських дотацій.

Відтак, у проекті бюджету на 2012 рік 40 мільярдів євро буде витрачено на підтримку фермерів і ще 14,3 мільярда євро - на розвиток сільських територій. Це, за даними Eurostat, на 10% більше, ніж Європа повинна витратити 2011 року.

Це добра новина для місцевих аграріїв. Великі країни союзу можуть собі це дозволити, адже зростання ВВП, наприклад, Німеччини, дозволило їй за 2011 рік зібрати на 10,1% податків більше, ніж у 2010 році.

Правда, такий розвиток можуть собі дозволити не всі країни. Ірландія висловила Брюсселю невдоволення з приводу зменшення субсидій на підтримку фермерів на 1,7 мільярда євро. Ці гроші тепер повинен виплачувати уряд самої країни.

Схожа ситуація у Греції, де за рік обсяг посівних площ упав на 2,3%, бо уряд не мав коштів на підтримку фермерів. На думку експертів, система спільних дотацій може призвести до занепаду частини фермерських господарств на периферії Європи.

Здебільшого це станеться через те, що спільна аграрна політика союзу була розроблена в 2003 році, коли до спілки приєдналися нові члени. Проте тоді сільське господарство цих країн було не дуже ефективним.

Продуктивність польських фермерів становила 25% порівняно з бельгійськими. У 2005 році 83% продукції тваринництва виробляли старі країни союзу. Чимало харчів з Польщі і Чехії визнавали недостатньо якісними і не допускали на спільний ринок.

Проте з часом ситуація вирівнялася завдяки реформам в агросфері країн Східної Європи. У 2010 році виробництво продуктів в старому та новому регіонах ЄС майже зрівнялося, хоча нові країни отримають на 15% менше дотацій з центру. Тому обидві сторони прагнуть реформ застарілої політики, проте кожна - із своїми цілями.

Європарламент розглядає кілька проектів реформ. Передусім йдеться про посилення ролі органічного землеробства. Більше 50% ферм, де не використовують хімію, працюють в країнах Бенілюксу, Скандинавії та Німеччині.

Регіон Середземномор'я поки не може собі цього дозволити. Відтак, основні субсидії підуть саме туди. Хоча сума аграрних витрат буде обмежена 55 мільярдами євро, проте більше 30% направлять на органічне землеробство.

Прихильники цього проекту нагадують про постійні скандали з шкідливими речовинами в продуктах з європейських ферм. Спочатку - коров'ячий сказ, пізніше - діоксин в німецькій свинині та птиці, далі - небезпечні бактерії в іспанських огірках. У червні 2011 року Мадрид заявив, що втратив на цьому скандалі 150 мільйонів євро.

Розвиток органічного землеробства підтримують і природоохоронні організації Європи. Екологи кажуть, що великі корпорації, які займаються традиційним землеробством, знищують європейське біологічне різноманіття, оскільки використовують пестициди і сіють лише вигідні промислові культури на зразок ріпаку.

Інша тенденція - підтримка крупних та середніх фермерів. Тут також виграють великі країни Європи, до яких долучається і Польща, яка має 12 тисяч великих ферм і посідає третє місце в ЄС за цим показником. Таким чином, Греція, Португалія та Іспанія, як і більшість невеликих країн ЄС, відчують зменшення дотацій.

Втім, боротьба за субсидії посилиться в будь-якому разі, адже ЄС намагається забезпечити себе сама у світлі постійного зростання цін на різні ресурси. Країни ж півдня континенту вже і так мають імідж держав, що живуть на гранти з центру, тож розраховувати на додаткові дотації їм не варто.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!