Олег Тягнибок: Скасувати ПДВ і створити муніципальні банки

Олег Тягнибок: Скасувати ПДВ і створити муніципальні банки

П'ятниця, 4 грудня 2009, 14:30 -
Внески вкладників Ощадбанку СССР були вкрадені Москвою, тому це проблема політична і розв'язувати її потрібно політичними методами. Парламент України повинен визнати ці борги зовнішнім боргом Росії. Після цього Українська держава повинна домогтися від Росії повернення боргів Ощадбанку СССР, у тому числі, через міжнародні інституції.

кономічна правда" презентує відповіді кандидата в президенти України Олега Тягнибока.

Очолюване ним всеукраїнське об'єднання "Свобода" сьогодні є найбільш радикально налаштованою правою партією в Україні. Після перемоги на тернопільских виборах вона має реальні шанси потрапити до Верховної ради на наступних парламентських перегонах.

Саме тому важливо розуміти, яку економічну ідеологію сповідує ця сила та її лідер. Також цікаво порівняти відповіді Олега Тягнибока та Юрія Костенка, адже їх партії оголосили про переговори щодо створення більшості у Тернопільській обласній раді.

"Економічна правда" публікує першу частину відповідей кандидата: державні фінанси та фінансовий сектор. Відповіді подаються без редакційних правок.

Всеукраїнське об'єднання"Свобода" є ідеологічною партією, яка ґрунтує свої програмові положення на ідеології соціального націоналізму і має на меті досягнення соціальної та національної справедливості.

У відповідях на запитання "Економічної Правди" викладено наше бачення побудови сильної національної економічної системи, яка дасть можливість українській нації повністю розкрити свій потенціал.

БЛОК 1. Бюджетна політика і політика держборгу

- Як ви оцінюєте з методологічної точки зору існуючу систему прийняття бюджету і існуючу схему міжбюджетних відносин (бюджетний кодекс)? Що і в які терміни Ви маєте намір в ній змінити, прийшовши до влади?

На момент ухвалення Бюджетний кодекс був прогресивним законом, оскільки у ньому вперше був прописаний бюджетний процес.

Проте з того часу виявилися проблеми, які потребують вирішення. Сьогодні бюджет ухвалюється, змінюється та використовується з порушеннями Бюджетного кодексу залежно від настроїв та потреб влади. Фактично, провладні партії використовують державні ресурси з метою економічного популізму та власного збагачення.

На прийняття бюджету впливають проблеми державного планування, зокрема, відсутність Стратегії розвитку держави та взаємозв'язку бюджету із загальнодержавними Програмами та державного управління в цілому. Бюджет держави має не лише стати тактичним документом, але й розроблятися на стратегічний період.

Сьогодні бюджет мав би стати складовою антикризової програми, яка, через політичну кризу, так і не була ухвалена.

Зміни до Бюджетного кодексу повинні забезпечити зменшення кількості трансфертів та впливу чиновників на бюджет, але, водночас, не створювати фінансовий хаос через необґрунтоване збільшення кількості місцевих бюджетів, як пропонує нинішній Уряд.

Необхідно також привести до спільного знаменника все національне законодавство, дотичне до бюджетних питань, бо сьогодні різні нормативні акти конфліктують між собою й тим самим надають ґрунт для корупції й хаосу.

Треба поставити обмеження на формування доходів бюджету за рахунок продажу об'єктів державної власності, тобто зупинити "проїдання" національних ресурсів, бо через декілька років не буде ні державної власності, ні можливості формувати бюджет.

Бюджет України має бути реальним, зокрема базуватися на реальних макроекономічних, а не волюнтаристськи встановлених Урядом за рекомендаціями МВФ, показниках.

Існуюча процедура ухвалення бюджету та система міжбюджетних відносин не відповідають потребам інноваційного розвитку економіки України.

Необхідно сформувати рівень децентралізації бюджету, який буде залежати від потреб держави на оборону, науку, освіту, медичне обслуговування, загальнодержавні сільськогосподарські, енергетичні, соціальні та інші програми. Водночас необхідно створити для місцевих громад умови для збільшення дохідної частини місцевих бюджетів.

Особливу увагу слід звернути на принципи держзакупівель, які на сьогодні є непрактичними й паралізують роботу місцевої влади. Необхідно ухвалити новий Закон України "Про державні закупівлі та держзамовлення" з урахуванням переваг для національного товаровиробника, торги здійснювати бюджетним коштом і створити державний Інтернет-ресурс для здійснення online-торгів.

Потрібно законодавчо закріпити норму про публічність бюджету на стадії його формування, зокрема вести на каналі "Рада" прямі трансляції засідань бюджетного комітету.

- Яким на вашу думку повинен бути в Україні фіскальний відсоток ВВП (сума податків і зборів до бюджетів усіх рівнів, як відсоток від валового внутрішнього продукту)? У 1997 році він становив 43% до 2002-го впав до 32% і до 2008-го знову виріс до 38% ВВП на тлі підвищення соціальних виплат всіх типів. Чи повинні й далі в країні підвищуватися податки та соціальні стандарти? На якій позначці знаходиться грань балансу, згідно з розрахунками ваших економістів?

Соціальні виплати повинні індексуватися в залежності від рівня інфляції. Соціальні стандарти мають визначатися наданням можливості працездатним громадянам заробити на себе і родину, а також соціальним захистом непрацездатних (інвалідів, пенсіонерів, дітей).

Фіскальний відсоток ВВП відображає рівень "експлуатації праці" переважно працедавців. Проте є інший показник - відсоток ВВП, який іде на заробітну плату, що відображає рівень "експлуатації праці" найманих працівників.

Ці показники є взаємозв'язаними на всіх рівнях, тому стратегічно потрібно зменшувати фіскальний відсоток ВВП, що збільшить захист підприємців, та відповідно збільшувати відсоток заробітної плати, що підвищить захист українців у цілому.

Справа не у фіскальному відсотку ВВП, а в тому, який розмір податкової бази, хто має платити податки, як їх платити та ефективно використовувати. Наприклад, якщо збільшити обсяг ВВП, скажімо, вдвічі та одночасно зменшити частку податків у таку ж кількість разів, загальна сума коштів, зібраних у бюджет, не зміниться.

Отже, стратегічним завданням є збільшення ВВП та зменшення фіскального відсотку ВВП до оптимальних розмірів. Враховуючи, що як мінімум третя частина ВВП виробляється в тіньовому секторі і тому не оподатковується, потрібно легалізувати цей сектор і таким чином збільшити податкову базу.

За прикладом провідних країн, потрібно запровадити механізми, які дали б можливість виявляти приховані доходи в іноземних банках та офшорних зонах, що за експертними оцінками збільшить дохідну частину бюджету в 2,5-3 рази.

Крім легалізації некриміналізованої тіньової економіки, держава повинна створити можливості для збільшення виробництва у довгостроковій перспективі і оптимізація рівня фіскального відсотку ВВП цьому сприятиме.

Важливо припинити нецільове використання бюджету та брутальне його розкрадання, що дозволить ефективно використовувати наявні ресурси.

Застосування таких заходів дасть змогу довести фіскальний відсоток ВВП до 33,3% та одночасно збільшити відсоток заробітної плати до 33,3%.

Проте це - не догма, і, в залежності від світової економічної кон'юнктури та темпів розвитку української економіки, можна встановлювати показники фіскального відсотку ВВП у межах від 30% до 40%.

- Які з існуючих податків на ваш погляд повинні бути скасовані, а які нові введені? Як повинні змінитися ставки існуючих податків? Система оплати яких податків, на вашу думку, має бути змінена в першу чергу і яким саме чином?

Потрібно ухвалити Податковий кодекс, в якому слід врахувати як зміну типів податків, так і покращення їхнього адміністрування.

Необхідно зменшити фіскальний тиск держави на дрібне та середнє підприємництво, запровадивши прогресивну шкалу оподаткування за принципом: малий бізнес - малі податки, великий бізнес - великі податки. Встановити для підприємств верхню межу суми усіх податків та зборів 30%, окрім спеціально обумовлених випадків.

Створити умови для повернення на Батьківщину українських заробітчан. Зароблені ними гроші і майно, за умови їх вкладення у розвиток підприємницької діяльності в Україні, вважати інвестиціями, які не оподатковуються.

Формування середнього класу має стати пріоритетом для держави. Необхідно зменшити податковий тиск на середній клас і замість ряду існуючих податків, платежів (податок з доходів фізичних осіб, пенсійний фонд, соцстрах, фонд безробіття), запровадити єдиний соціальний податок з доходів громадян з прогресивною шкалою оподаткування та базовою ставкою у розмірі 20%.

Податки, які необхідно ввести, скасувати або змінити:

- Встановити максимальний податок з прибутку в розмірі 5% на ту частину прибутку підприємств, яку направляють на технологічне оновлення засобів виробництва згідно із передовими технологіями.

- Встановити спеціальний податок на алкогольні напої, тютюнові вироби, генетично модифіковані продукти харчування.

Отримані кошти, зокрема, спрямовувати на програми подолання соціальних хвороб (туберкульоз, онкологічні, інфекційні та серцево-судинні захворювання, діабет, ВІЛ/СНІД, венеричні захворювання, наркоманія).

- Встановити податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші тощо), які будуть стосуватися найбагатших верств громадян.

- Скасувати криміналізований податок на додану вартість.

- Скасувати податки на україномовне книговидання, аудіо- та відео- продукцію, програмне забезпечення.

- Встановити пільгове оподаткування у сфері розвитку новітніх інформаційних технологій та сучасних електронних мереж для національних виробників, щоб ліквідувати на території України монополію транснаціональних корпорацій у галузі інформаційних технологій.

- Збільшити та виокремити податки на іноземну поліграфічну, аудіо- та відеопродукцію.

- Встановити податок на ретрансляцію іноземних радіо- та телевізійних програмних продуктів, тиражування та прокат музичної і кінопродукції.

Спрямувати отримані кошти на розвиток національного інформаційного простору, зокрема кожну шосту гривню з прибутку від прокату іноземної кінопродукції - на розвиток вітчизняної кіноіндустрії.

- Встановити оподаткування на рекламу, яку транслюють під час показів фільмів іноземного виробництва, на користь національного кіно.

- Надати Севастополю статус вільної економічної зони на зразок "порто-франко" і встановити податкові пільги для курортно-рекреаційних територій Південного та Західного узбережжя Криму.

- Яким на вашу думку повинен бути розмір дефіциту бюджету України в найближчі два роки і чому? З яких джерел має покриватися цей дефіцит? На скільки відсотків на рік, на Вашу думку, допустимо прирощувати державний зовнішній і внутрішній борг?

Оптимально дефіцит Державного бюджету не повинен перебільшувати 3%, бо дефіцит бюджету впливає на розмір інфляції та виконання бюджетних програм як державних, так і місцевих, створює борговий тягар для держави, зокрема зростання зовнішніх запозичень.

Для того, щоби досягнути оптимального рівня дефіциту бюджету, треба припинити розкрадання бюджету, лобізм провладних бізнес-структур та переглянути окремі статті витрат.

Дефіцит бюджету потрібно покривати здебільшого за рахунок внутрішніх запозичень (цінних паперів внутрішньої державної позики, кредитів Національного банку державним підприємствам під пільгові відсотки), фінансування конкретних державних інвестиційних програм та "завантаження" вільних виробничих потужностей економіки шляхом цільових емісій (у розумних межах).

Не можна допускати покриття дефіциту бюджету за рахунок розпродажу державної власності ("проїдання" національних багатств) та безвідповідального збільшення зовнішньої заборгованості держави.

При існуючому розвитку економіки України, державний борг не повинен збільшуватися швидше, ніж зростає ВВП.

- За останні півтора роки розмір державного зовнішнього боргу (включаючи субординований) збільшився більш ніж у два рази. Чи вважаєте ви, що Україна повинна тепер повернутися до процесу його поступової виплати та зменшення, як це було починаючи з 2001 року? Чи ви вважаєте, що критичної межі ще не досягнуто і Україна може і повинна ще брати в борг, направляючи гроші до бюджету?

Офіційно критична межа зовнішнього боргу не досягнута, оскільки Україна сьогодні спроможна обслуговувати зовнішній борг без залучення золотовалютних резервів. Україна не має поспішати з виплатою існуючих боргів, натомість повинна намагатися їх рефінансувати.

Україні не слід розраховувати на нові борги, а влада зобов'язана створити умови для максимально ефективного використання внутрішніх ресурсів замість зовнішніх запозичень.

Зовнішній борг може зростати лише у тому випадку, коли умови залучення коштів є економічно вигідними, кошти спрямовуються на конкретні проекти розвитку і не зменшується економічна безпека держави.

Категорично не можна будувати фінансову піраміду із зовнішніх запозичень або використовувати зовнішні запозичення для соціального популізму (банального "проїдання").

Щоб не втратити контроль над національною економікою, потрібно регулювати як зовнішній державній борг, так і в рази більший зовнішній борг комерційних структур.

Потрібно забезпечити таке функціонування фінансової системи держави, щоб не створювати борги для майбутніх поколінь.

- Назвіть, будь-ласка, три ключові напрямки, що мають отримати статус найбільш фінансованих державним бюджетом.

Військово-промисловий комплекс та наука.

Енергетична незалежність.

Агропромисловий комплекс.

БЛОК 2. Банківська система

- Чи повинен Національний банк бути зовсім незалежним від уряду, президента, Верховної Ради та будь-яких інших органів влади? Або, навпаки, Національний банк має бути підконтрольний Міністерству фінансів чи Кабінету міністрів? Якщо другий варіант, то по яких питаннях інші органи влади мають впливати на рішення Нацбанку?

Національний банк має бути незалежним і від Президента, і від Уряду, і від парламенту чи будь-яких інших органів влади, але абсолютно прозорим та доступним для правоохоронних органів.

Цю незалежність можна обмежувати при певних "економічних надзвичайних ситуаціях", наприклад, економічній кризі, війні.

Схема діяльності Національного банку має бути такою: призначення голови НБУ на 4 роки (Президент), контроль (парламент), функціональне управління (Рада НБУ), звільнення (за спеціальною процедурою шляхом імпічменту за ініціативою більшості від конституційного складу парламенту).

Національний банк має звітувати та оприлюднювати основні рішення, суспільство та громадськість мають бути проінформовані про основні рішення та кроки національного банку, зокрема в частині грошової емісії, кредитних ставок, прогнозних розрахунків;

- Чи повинна банківська система бути переважно з вітчизняним капіталом? Яке ваше ставлення до того, що нерезиденти володіють українськими банками? Якщо ви за обмеження їх участі, то якою має бути частина нерезидентських банків у сукупному капіталі та сукупних активах банків?

Контрольні пакети всіх банків в Україні мають бути в руках українців. Неукраїнці мають мати право інвестувати в українські банки, але контрольний пакет повинен належати українцям.

Також, необхідно проводити регулярні перевірки на предмет можливих змов між іноземними власниками певної частки українського банку та одним із (або деякими з) українських власників інших часток.

- Чи потрібні взагалі державні банки? Якщо так, якою має бути доля державних банків у банківській системі? Які функції мають виконувати державні банки? Вони створювати конкуренцію комерційним банкам і приносити державі прибуток, або вони мають забезпечувати державні суспільно важливі програми, нехтуючи прибутком? Світовий досвід показує, що це дві протилежності.

Державні банки, як і державна власність, є необхідними, оскільки, їх наявність є умовою контролю та збалансування банківської системи країни.

Основна частина державних програм та потреби державних підприємств мають обслуговуватися саме державними банками.

Державні банки мають обслуговувати державні резерви та фонди.

Державні банки не завжди можуть приносити державі прибутки (наприклад, цільове фінансування сільського господарства з низькими кредитними ставками не забезпечить отримання прибутку). Державні банки мають виконувати як економічну функцію, так і соціальну функцію (некомерційну). Тому, не слід розглядати діяльність державних банків як джерело фінансування видатків Державного бюджету.

Також треба стимулювати створення муніципальних банків, в яких місцева громада володітиме контрольним пакетом.

Необхідно забезпечити контроль держави над банківською сферою (щонайменше 30% банківського капіталу). Це дозволить державі контролювати банківський сектор через ринкові механізми, зокрема, легко впроваджувати актуальні програми та обмежити лихварські відсотки комерційних банків).

Ми - за формування банківських структур змішаної форми власності за умови контрольного пакету у власності держави.

- Чи має існувати в державі державний банк розвитку, який має фінансувати виключно інвестиційні проекти? Чи, навпаки, держава має створювати умови для того, щоб інвестиційні проекти фінансували звичайні банки, і лише передбачати, наприклад, пільги або компенсації за такими програмами?

Для кредитування проектів різного рівня необхідно створити державні банки розвитку, розділені за секторальним принципом.

Вони мають бути не надто спеціалізовані, щоб не створювати надмірні управлінські витрати. Водночас, повинно бути державне стимулювання для приватних банків.

- Чи підтримуєте ви ідею відновлення спеціалізованих державних банків? Наприклад, окремий банк для "Нафтогазу", міністерства транспорту, іпотечних програм і тд? Чи мають державні установи та підприємства обслуговуватись виключно у державних банках?

Державні установи та підприємства мають обслуговуватися виключно в державних банках, але повинні бути створені умови для конкуренції між держбанками.

Водночас, не мають створюватись окремі банки для державних підприємств, міністерств тощо.

- Україна повинна мати небагато великих банків або будь-яку кількість банків різного розміру? Перший варіант припускає потужні банки, які здатні фінансувати великі проекти, але також схильні до картельних домовленостей та підконтрольності політичним силам, або олігархічним групам. Багато різних банків означає конкуренцію, але великі ризики банкрутства і потенційно слабшу систему нагляду.

Держава повинна створити умови, за яких існуватиме відносно невелика кількість (набагато менше, ніж зараз) доволі великих приватних банків. Наявність великого держбанківського сектору, незалежність та професійність Національного банку та загальне покращення правової атмосфери унеможливить картельні змови та зменшення конкуренції. Результати контролю, балансові звіти банків повинні бути доступними та публічними.

- Чи має Національний банк емітувати гривню для фінансування видатків уряду? Якщо так, то по яких напрямках, і як ви бачите гарантування цільового використання коштів та їх повернення? В яких обсягах має бути ці емісія? Якщо ні, то якими ви бачите джерела на фінансування інвестиційно важливих та суспільно важливих програм? Чи виступаєте ви в такому разі за повну незалежність Національного банку від будь-яких державних програм?

Емісію національної валюти не можна розглядати як першочергове джерело фінансування видатків держави. Пріоритет треба надавати бюджетній системі перерозподілу доходів населення та підприємств.

При певних ситуаціях, емісійна модель можлива, але лише в жорсткій відповідності до тієї економічної ситуації, що панує в країні на той момент, а також, в економічній доцільності такого кроку. Емісія гривні, яка є запланованою і за рахунок якої фінансуються конкретні державні інвестиційні програми, може бути позитивною.

НБУ не повинен на вимогу Уряду для фінансування його видатків емітувати гривню. Справді, професійний Національний банк, що діє строго в рамках загальної державної стратегії та правовому полі держави, сам може визначати ступінь свого впливу на важливі державні програми.

Має бути сформульований механізм дозволу на додаткову, позапланову емісію, в якому будуть прописані форми цільового використання коштів та їх повернення, визначені посадові особи, які несуть відповідальність за це.

- Чи має Нацбанк здійснювати нагляд за комерційними банками, і бути цілком незалежним? Чи, навпаки, цю функцію треба делегувати окремому державному органу, а Національний банк послабити у можливостях впливати на банки?

Національний банк має координувати наглядову політику щодо комерційних банків. Водночас, треба забезпечити контроль за діяльністю Національного банку з боку парламенту та громадськості. Звіти Національного банку повинні бути регулярними, доступними та публічними.

- Чи вважаєте ви за необхідне регулювати відсоткові ставки у країні? Якщо так, чи ви вважаєте за необхідне налагодити постійне рефінансування комерційних банків Національним банком, щоб "запрацювала" облікова ставка? Чи, навпаки, ви за незалежність Нацбанку, який жодним чином не буде стимулювати пониження відсоткових ставок?

Незалежність Національного банку не пов'язана з його впливом на облікову ставку. Національний банк має працювати таким чином, щоб в Україні нарешті запрацювала облікова ставка, а держава могла впливати на відсоткові ставки в економіці.

Для цього потрібно налагодити ефективний, прозорий механізм рефінансування банків. Проте, в цій діяльності Національний банк має передусім керуватися економічною, а не політичною доцільністю.

Додатковим важелем впливу на регулювання відсоткової ставки повинна бути присутність на ринку державних банків, які будуть змінювати свої процентні ставки в залежності від потреб держави (наприклад, встановлювати низькі процентні ставки під стратегічні інвестиційні проекти).

- Яким чином, на вашу думку, можна було б реально мінімізувати проблему "ошуканих вкладників"? Чи потрібно на це спрямувати кошти бюджету - таким чином, щоб уся країна "скинулася" по гривні для того, щоб повернути кошти деяким людям? Або, навпаки, треба визнати, що ці кошти у людей вкрадено, і з цим треба навчитися жити?

Україна не може собі дозволити направити кошти Державного бюджету на відшкодування.

Для реальної мінімізації проблеми "ошуканих вкладників" необхідно брати відшкодування з усього майна власників банків та великих позичальників, які не повернули кредити, отримані шляхом зловживання своїми повноваженнями (конфіскація, реприватизація тощо).

При неможливості покриття всіх збитків у такий спосіб у майбутньому має бути запроваджена та сама схема, як і для вкладників Ощадбанку СССР.

- Чи будете ви повертати внески вкладників Ощадбанку СРСР? Якщо ні, то яким чином ви аргументуватиме вашу позицію перед виборцями? Якщо так, то коли, якими темпами та за рахунок чого? Чи підрахували ваші економісти інфляційні наслідки таких виплат?

Внески вкладників Ощадбанку СССР були вкрадені Москвою, тому це проблема політична і розв'язувати її потрібно політичними методами. Парламент України повинен визнати борги Ощадбанку СССР перед громадянами України зовнішнім боргом Росії, як правонаступниці СССР.

Після цього Українська держава повинна домогтися від Росії повернення боргів Ощадбанку СССР, у тому числі, через міжнародні інституції.

До моменту повернення Росією вкрадених коштів, Україна може взяти на себе компенсацію вкладів: громадяни мають отримувати не готівку, а державні цінні папери, за які вони зможуть придбати продукцію та послуги вітчизняного виробництва. Це також дозволить стимулювати певні галузі української економіки.

БЛОК 3. Фондовий ринок

- В Україні ще досі є два можливі варіанти розвитку фондового ринку. Перший передбачає сприяння торгівлі акціями українських компаній на закордонних біржах. Другий передбачає розвиток власного фондового ринку. В першому випадку ми отримаємо швидкий приплив капіталу, але не буде ефективного інструменту інвестування для громадян України в акції українських компаній. У другому випадку ми отримаємо реальний приплив інвестицій тільки через декілька років. Який варіант ви вважаєте найбільш перспективним і правильним для України?

Ці два варіанти не є взаємовиключними. Українські компанії мають мати право торгуватися на закордонних біржах і держава не повинна цей процес ані стимулювати, ані ускладнювати (крім стратегічних підприємств, які не мають права виходити на біржі), тим більше, що вимоги провідних закордонних бірж і так заскладні для переважної більшості наших компаній.

Держава має одночасно стимулювати розвиток здорового, контрольованого українського фондового ринку шляхом запровадження відповідної правової бази, інформаційної політики, фіскального стимулювання тощо.

Розвинутий вітчизняний фондовий ринок дозволить залучати значні готівкові ресурси громадян України, які в такий спосіб будуть включені в економіку як потужний інвестиційний ресурс.

БЛОК 4. Держрегулювання і податки

- Чи задоволені ви тим, як сьогодні функціонує система забезпечення антимонопольного законодавства і система захисту прав споживачів в країні? Що саме і в які терміни ви будете намагатися в них змінити, коли прийдете до влади?

Сьогодні в Україні не працюють обидві системи. Особливу увагу треба звернути на антимонопольну діяльність влади, яка на сьогодні не виконує своїх функцій. Антимонопольне законодавство занадто заполітизоване.

Антимонопольний комітет виконує, в основному, політичні замовлення окремих політичних сил.

Шляхом жорстокого контролю зі сторони правоохоронців до АМК має повернутися реальне бажання й можливість боротися проти засилля картелів в Україні.

Необхідно реорганізувати систему захисту прав споживачів, яка на сьогодні, в її корупційному вигляді, не захищає споживачів.

Дія антимонопольного законодавства та захист прав споживачів мають бути контрольовані громадськістю та публічно обговорюватися. Антимонопольні органи та структури захисту прав споживачів мають бути більш публічними, підзвітними та контрольованими.

Значною є проблема забезпечення якості продукції, її стандартизації та сертифікації. Потрібно контролювати якість та доопрацювати систему державних стандартів та інших нормативних актів, які визначають якість продукції, (враховуючи найкращі зразки міжнародних стандартів).

- Чи буде реприватизація або націоналізація у випадку Вашого приходу до влади? Назвіть об'єкти. Розкажіть про програму приватизації у випадку Вашого приходу до влади?

Потрібно провести націоналізацію стратегічно важливих для держави підприємств, а також, заборонити продаж тих стратегічних підприємств, що перебувають у державній власності.

Щодо реприватизації, то це стосується підприємств, приватизованих шляхом корупційних дій. Потрібно перевірити законність приватизації усіх великих підприємств, в яких середньооблікова кількість працівників перевищує тисячу осіб у рік, а обсяг валового доходу від реалізації продукту у рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Необхідно змусити існуючих власників доплатити за "приватизовані" підприємства до ринкової вартості, а також, виконати соціально-економічні зобов'язання, взяті під час приватизації. У випадку відмови - провести реприватизацію на конкурсній основі або повернути незаконно приватизовані об'єкти у державну власність або у власність трудових колективів.

Всі ці кроки мають бути узгоджені з тим положенням, що підприємства в певних секторах економіки мають мати свої контрольні пакети у власності українців. Також, має бути запроваджена прив'язка розміру підприємства до обов'язкової української частки в ньому.

Подальша приватизація буде проводитися лише за умови збереження економічної безпеки країни, збереження соціальних гарантій для трудового колективу приватизованого підприємства, на конкурсних засадах і при громадському обговоренні.

Вважаємо, що приватизуватися мають лише збиткові підприємства або такі, що мають суттєво гірші фінансові показники, ніж схожі приватні підприємства. Це треба робити лише після того, як держава не зможе покращити ситуацію на цих підприємствах у конкретно визначені, стислі терміни (шляхом цільових програм покращення ефективності). Принциповим є спрямування коштів від приватизації лише на реалізацію цільових державних програм розвитку (злочинним є проїдання національного багатства).

- Наскільки виправданим є державне регулювання цін на продовольство, зокрема, хліб? Чи не гальмує це розвиток АПК? Якою, на Ваш погляд, повинна бути ціна на хліб:

А) ринковою (без державного регулювання, визначена на основі попиту та пропозиції)

Б) низькою, шляхом встановлення максимальних цін - за допомогою держрегулювання держава підтримуватиме якомога нижчу ціну на хліб, нехай селяни недоотримають своїх можливих прибутків, але найбідніші верстви населення завжди зможуть купувати собі вдосталь цього продукту

В) високою, шляхом встановлення мінімальних цін - хлібороби повинні отримувати достойну плату за свій головний продукт, а найбідніші верстви населення повинен підтримувати та дотувати бюджет, а не цілі галузі народного господарства

В умовах, коли значна частина населення України за рівнем доходів перебуває за межею бідності, державне регулювання цін на частину продуктів "споживчого кошика", які забезпечують фізіологічно необхідний рівень споживання, є обов'язковим. Це стосується, зокрема, хліба.

Водночас, держава має сприяти тому, щоб ринок хліба в України ставав більш цивілізованим і на ньому збільшувалася конкуренція. Особливу увагу необхідно звернути на антимонопольні заходи на ринку зерна.

Розвиток АПК не має бути прив'язаний до цін на хліб, адже держава має стимулювати цей розвиток через фіскальні та інші інструменти в незалежності від ціни хліба для кінцевого споживача.

Водночас, значні державні інвестиції, дотації, технологічні інновації в сільське господарство призведуть до зростання продуктивності праці, зокрема, врожайності, та зменшать собівартість виробництва, наслідком чого буде зменшення цін на сільськогосподарську продукцію.

- Оцініть стан податкової системи України. Які податки слід скасувати, а які запровадити? Ставки яких податків варто знизити, а яких - збільшити?

Див. блок 1.

Слід зменшити податковий тиск на середній клас та малий і середній бізнес та збільшити подохідний податок для людей з найвищими доходами (потрібно розробити соціально справедливу податкову градацію, де вищі доходи будуть більше оподатковуватися у відсотковому відношенні).

Одночасно, першочерговими аспектами податкової реформи мають бути як зміна типів податків, так і якість їхнього збору. При цьому, має бути негайно введений ряд податків, зокрема, податки на розкіш (на нерухомість, предмети розкоші тощо).

- Із кризою неможливо боротися лише підвищенням заробітних плат, пенсій, соціальних витрат - у багатьох країнах світу їх скорочують. Чи є у Вашій програмі заходи, які знизять доходи населення або іншим чином тимчасово заморозять або знизять доходи окремих категорій громадян заради боротьби з кризою?

Нині, під час економічної кризи не слід скорочувати соціальні виплати, але й не можна їх піднімати ціною незабезпечених емісій та скорочення фінансування стратегічно важливих напрямків.

Необхідно ефективно використовувати наявні ресурси - зменшити популізм і корупцію, реалізовувати програми повернення в Україну незаконно вивезених прибутків та виведення з тіні економічної діяльності, встановити податки на розкіш та надприбутки, а також встановити пряму залежність розміру пенсії від стажу роботи та допустиме п'ятикратне співвідношення між максимальною і мінімальною пенсією.

Тоді віднайдеться достатньо ресурсів для підтримки реального рівня соціальних виплат (через індексацію) при одночасному забезпечені важливих програм. Виходити з кризи треба шляхом цільового стимулювання вітчизняних ринків та виробників з одночасним мораторієм на популізм незабезпеченого підняття соціальних виплат.

При погіршенні ситуації краще скоротити соціальні виплати, але все одно продовжити фінансування інфраструктурних проектів, стимулювання ринку, фінансування армії тощо.

- Як боротися з тіньовою економікою? Причини її існування - це "відкати", хабарі, необхідність фінансувати передвиборчої кампанії. Як будете боротися? Назвіть який-небудь справді дієвий, оригінальний спосіб боротьби з нею.

Необхідно законодавчо визначити поняття "фіктивне підприємництво", "фіктивне підприємство", "фіктивні операції", "безтоварна (псевдогосподарська) операція" та внести зміни до Кримінального Кодексу України, якими передбачити відповідальність за здійснення такої діяльності.

Також, треба запровадити наджорсткі покарання за корупцію, максимальною мірою яких має стати смертна кара за нанесення збитків державі в особливо великих розмірах. Треба запровадити адекватну фіскальну політику, згідно з якою перебувати в схемі тіньової економіки буде економічно невигідно і навпаки - економічно вигідно буде легалізуватися.

- Пільги "з'їдають" бюджет, часто фактично не надаються (наприклад - безкоштовна медицина), Ваше ставлення до монетизації пільг?

Підхід до кожної конкретної пільги має бути індивідуальним. Наприклад, безкоштовна медицина в Україні на сьогодні існує лише на папері, а стан галузі такий, що без радикальних змін покращити ситуацію неможливо.

Потрібно запровадити обов'язкове державне соціальне медичне страхування. Забезпечити ґарантований базовий пакет невідкладної первинної медичної допомоги, що надається безоплатно коштом державного медичного фонду. Водночас, систему певних категорій пільг, (таких, як знижки на житлово-комунальні послуги та безкоштовне навчання) цілком реально «полагодити».

- Чи не потрібно підвищити ставки підприємцям - платникам єдиного податку які приймались 10 років потому? З того часу зарплатня, пенсія виросли у декілька разів, а ставки не змінились.

Ставки єдиного податку для підприємців на сьогодні є заниженими, з огляду на час їхнього прийняття. Поряд з тим, враховуючи наявну економічну кризу, скорочення кількості робочих місць та збільшення безробіття, необхідно в порядку виключення ставки податку залишити незмінними, що дозволить збільшити зайнятість населення та кількість зареєстрованих підприємців.

Необхідно приділити увагу проблемі використання єдиного податку як методу ухилення від податків, коли замість одного великого підприємства, що має сплачувати загальні податки, формуються декілька невеликих, що обходяться в розрахунках з бюджетом єдиним податком.

Зараз актуальним є не оподаткування середнього класу, а оподаткування великих підприємств та їхніх власників. Розглядати можливе збільшення податків на малий та середній бізнес можна буде лише тоді, коли зменшиться рівень корупції та покращиться загальна макроекономічна ситуація.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!