Як формувалася світова криза

Як формувалася світова криза

Середа, 2 грудня 2009, 13:26 -
Після того, як у четвертому кварталі 2007 року ріст ВВП у США склав лише 0,6%, і вперше пролунало слово "рецесія", у фондових спекулянтів виникли побоювання щодо вартості їх активів. Нерви торговців не витримали, і почалася паніка, що одразу ж перекинулася на європейський та азійські ринки.

Світова економічна криза вкрай негативно позначилася на Україні, особливо через повну неготовність української влади до адекватного реагування на неї.

Пропозиції урядовців щодо виходу з кризи ґрунтуються на стереотипах, прикладах з інших епох і держав, навіть на забобонах, але не на осягненні реальності, тому викликають сумніви у їх ефективності. Цю інтелектуальну одноманітність слід розхитати, сформулювавши альтернативну версію минулих і майбутніх подій.

Україна на половину свого ВВП інтегрована у світову економіку, тісно з нею пов'язана і залежна від неї, а це вимагає паралельного розгляду процесів, що відбувалися у світі і в Україні.

Українську ситуацію і перспективу неможливо зрозуміти без занурення у світові процеси і погляду на Україну з точки зору її зв'язків з найбільш важливими економічними регіонами світу.

Такими регіонами були: США - через прив'язку гривні до долара, Європа - через найбільш значні економічні зв'язки - 30% експорту і 39% імпорту, СНД - через політичні інтереси та економічні зв'язки - 30% експорту та 40% імпорту, а також Китай як важливий елемент глобальної економіки.

Після падіння ВВП Сполучених Штатів у третьому кварталі 2001 року на 1,4% у річному обрахунку ФРС почала знижувати базову процентну ставку, довівши її у 2003 році до 1% річних. Це стало одним з чинників економічного розвитку США у наступні роки.

 
Економічний підйом приводив до подальшого зростання і так великих суспільних накопичень, які дозволяли мати низьку вартість грошей - кредитні ставки. До цих власних накопичень тільки чистих іноземних кредитних інвестиції у платіжному балансі США у 2002-2007 роках додалося понад 300 мільярдів доларів, не кажучи про портфельні інвестиції, що також живили фінансову систему США.

Тиск кредитного ринку на позичальників був таким, що привів до масового придбання нової нерухомості за дешеві позики. Згодом, під час кризи, банки були звинувачені у практиці надавання незабезпечених кредитів.

Бум споживання на ринку нерухомості зробив свій внесок у зростання ВВП, привів до перегріву будівельної галузі і зростання цін, за якими набувалося нове житло.

У 2004-2006 роках ФРС поступово підняла базову ставку з 1% до 5,25% річних.

Крім додаткового росту іноземних кредитних інвестицій до США у 2006-2007 роках і тиску пропозиції на потенційних позичальників, це призвело через механізм плаваючих кредитних ставок до подорожчання грошей, гальмування темпів економічного росту та темпів споживання, у першу чергу, на ринку житла.

Тим паче, що навесні 2007 року ціни на нерухомість, що до того невпинно росли, досягли свого піку - рівня, що робили її недоступною навіть з кредитуванням.

Будівельна та суміжні галузі почали гальмувати. Паралельно з цим подорожчання енергоносіїв та базової сировини також стримувало ріст виробництва і споживання, підвищувало номінальні кредитні ставки.

Однак головним фактором, що призвів до майбутньої кризи, стала кредитна криза.

Чинники кредитних ставок - інфляція від росту цін на енергоносії та базові товари, ріст ставки ФРС - у 2007 році спричинили підвищення плаваючих номінальних кредитних ставок і різко збільшили відсотки за іпотечними позиками на великі залишки боргу за новими об'єктами іпотеки - мова про 2002-2007 роки.

Кредитоздатність позичальників знизилася і відбувся перший сплеск дефолтів. Жертвами стали небагаті позичальники, які розраховували саме на низькі кредитні ставки, спекулянти, що сподівалися на подальший ріст цін на житло, будівельні компанії, що втратили збут і не могли розраховувати на будівельні позики.

Майже нова заставна нерухомість, виставлена банками на ринок, дестабілізувала його ще більше, знизивши ціни і ліквідність сектора. Згодом у кредитні ставки почали закладатися додаткові ризики, збільшуючи вимоги до боржників і породжуючи нові хвилі дефолтів.

Родинні бюджети позичальників почали зазнавати великих структурних змін. Витрати перерозподілялися на користь іпотечних виплат і на шкоду іншому споживанню, що закладало передумови падіння національного споживання і виробництва, тобто вело до економічної кризи.

Про масштаб загрози споживанню у США говорять цифри: загальний обсяг іпотечних позик складав 10 трильйонів доларів і стосувався близько 50 мільйонів позичальників. З них 15% витрачали на іпотечні виплати половину своїх доходів, 38% - третину. Під загрозою конфіскації знаходилося 2 мільйони будинків.

Через дефолти позичальників ліквідність банків США почала стрімко падати, вкладники втрачали довіру до установ і панічно вилучали з них кошти, ще більше погіршуючи банківську ліквідність. Іноземні інвестори у третьому-четвертому кварталах 2007 року стали виводити капітал із США в Європу та Україну.

З вересня 2007 року долар внаслідок фінансових відтоків почав девальвувати щодо євро особливо сильно, і ця девальвація продовжувалася до липня 2008 року, коли його курс досяг 1,6 долара за євро. Всі країни, куди почали надходити фінансові ресурси із США, відчули ревальваційні тенденції своїх валют.

Проблеми своєї ліквідності американські банки почали вирішувати за рахунок іншого споживчого кредитування.

Вони стали обмежувати поточне споживання та кредитування реального сектора економіки, який в умовах масового використання фінансового левериджу та формування обігових коштів за рахунок позик почав відчувати труднощі із залученням кредитів, дефіцит обігових коштів і ріст вартості грошей.

Кредити для всіх категорій позичальників стали дорожчати, гальмуючи економічний розвиток і споживання. З цих причин у четвертому кварталі 2007 року ріст ВВП у Штатах знизився до 0,6% річних. Отже, так сформувалися базові передумови для майбутнього загального економічного спаду у США.

1. Пряме падіння обсягів виробництва у будівельному секторі і суміжних галузях.

2. Обмеження кредитування та ріст кредитних ставок призводили до зменшення загального рівня споживання, скорочення фінансування внутрішнього виробництва і падіння ВВП.

3. Зростання кредитних ставок зменшило ефективність виробництва, збільшило його витрати і ціни на продукцію, вело до збитковості і згортання виробництва, а інфляція закладала подальший ріст номінальних кредитних ставок.

4. Нестача кредитування і обігових коштів прямо призводила до згортання обсягів діяльності економічних суб'єктів, зниження їх ефективності за рахунок масштабу діяльності, росту цін або падіння доходності економічних активів.

Намагаючись попередити гальмування економіки і вплинути на вартість кредиту як передумову економічного спаду, ФРС з вересня по грудень 2007 року знизила базову ставку з 5,25% до 4,25%. Долар став слабшати, експорт - зростати, а з ним підвищився і ВВП: у третьому кварталі +4,9% проти +3,8% у другому кварталі.

Фінансові ресурси почали перетікати на фондовий ринок, оскільки зниження базової ставки призвело до росту його капіталізації - індекс Доу-Джонс досяг у жовтні 2007 року рекордного значення 13 905 пунктів, а також на ринки сировини, золота та на зовнішні фінансові ринки, у тому числі Європи і України.

Втім, це не могло зупинити іпотечну кризу. У листопаді 2007 року нових будинків було продано на 34,4% менше, ніж у листопаді 2006 року. Будівельна галузь почала зупинятися, потерпаючи від падіння попиту та боргів.

Оприлюднений у січні 2008 року попередній звіт Світового банку зафіксував уповільнення росту світової економіки у 2007 році: +3,6% проти +3,9% у 2006 році, а головними причинами цього названі кредитна криза, подорожчання базових товарів, енергоносіїв та курсовий чинник основних валют.

ВВП Сполучених Штатів у 2007 році зріс лише на 2,2% - найнижчий показник за останні п'ять років. Падіння обсягів продажів нових будинків за 2007 рік становило 26%, а ціни на них впали на 10%. Інфляція склала 4,1%, зросло безробіття.

Разом з тим, девальвація долара призвела до росту у 2007 році американського експорту на 12,2%, який склав 1 620 мільярдів доларів, потіснивши позиції ЄС та Японії, а імпорту - на 5,9%, який досягнув 2 330 мільярдів доларів.

Більша частина імпорту була з Китаю та Південної Америки. ФРС відповіла на це черговими зниженнями базової ставки, довівши її у квітні до 2%, а до кінця 2008 року - до 0,25% у надії стимулювати економіку і утримати капітали на фондовому ринку від перетікання на товарні ринки і росту цін на них.

Економічний розвиток Європи у 2007 році уповільнився: +2,6% ВВП проти +2,9% у 2006 році. Інфляція в єврозоні у січні 2008 року становила 3,2% у річному виразі через ріст цін на енергоносії та базові товари при нормативному максимумі 2%.

Причинами гальмування економіки ЄС стало уповільнення розвитку США як найбільшого торгового партнера, ріст цін на енергоносії та базові товари, укріплення євро, що підриває конкурентноздатність європейських товарів.

До 2007 року європейські банки активно кредитували банки США, у тому числі під іпотечне будівництво.

Втрата позичальниками США кредитоздатності, а банками ліквідності призвели у 2007-2008 роках до значних фінансових збитків європейських банків. Фінансова паніка у США та політика ФРС на зниження базової ставки спричинили втечу позик у третьому-четвертому кварталах 2007 року назад до Європи та укріплення євро.

Інфляція в ЄС у 2007 році сягнула 3,1%, у тому числі завдяки підвищенню базових ставок, і це стало одним з чинників кредитної кризи в Європі. Так сформувалися вторинні передумови загальної економічної кризи.

1. Рух валютних курсів, що викликав зміни умов міжнародної торгівлі з відповідним впливом на національні економіки.

2. Перерозподіл фінансових ресурсів між фінансовим, фондовим та товарним ринками, спекулятивний ріст цін на основні ресурси, що збільшував загальну інфляцію, погіршував кредитні умови, вартість виробництва і споживання.

3. Поширення наслідків фінансової кризи у США на решту світу.

Після того, як у четвертому кварталі 2007 року ріст ВВП у США склав лише 0,6%, і вперше пролунало слово "рецесія", у фондових спекулянтів виникли побоювання щодо майбутньої фундаментальної вартості їх активів.

У січні 2008 року нерви спекулянтів не витримали, і почалася паніка, що одразу ж перекинулася на європейський та азійські ринки, започаткувавши тривалу тенденцію падіння фондових індексів.

Кредитна криза доповнилася фондовою, коли кожне чергове падіння фондових індексів означало подальше вивільнення величезних обсягів грошових коштів з фондових ринків на ринки енергоносіїв, базових товарів і продовольства.

Падіння індексів здіймало ціни, закладало їх в інфляцію витрат і номінальні кредитні ставки, погіршувало споживання, гальмувало економіку і збільшувало безробіття, викликало відтоки інвестицій із США, послаблювало долар.

Навіть різке зниження у квітні 2008 року базової ставки ФРС до 2% та новина про прискорення росту ВВП у першому кварталі 2008 року на 0,9% лише тимчасово розвернули фондовий ринок.

Уряд США прийняв дворічний план із стимулювання економіки через збільшення споживання загальним обсягом 700 мільярдів доларів.

Перший його напрямок стосувався часткового повернення прибуткового податку - 300-1200 доларів на особу - у розмірі 168 мільярдів доларів, з них 152 мільярди доларів - у 2008 році, решта - у 2009 році. Виплати відбувалися з квітня по липень.

Другий напрямок торкався витрат на інфраструктурні потреби - дороги, школи, оплату енергетичних витрат.

Третій напрямок стосувався федерального субсидіювання закладів охорони здоров'я та освіти, страхування з безробіття.

Юрій Курза, кандидат економічних наук, для ЕП


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!