Цього тижня у пресі з'явилася інформація про скандал між попередніми та нинішніми акціонерами одного з найбільших виробників алкоголю в Україні - компанії "Союз Віктан" (SV).

Останні заявляють, що їм продали пакет, надавши неправдиву інформацію про роботу заводу.

Можливо, даний конфлікт не вийшов би за рамки звичайних корпоративних суперечок, якби його учасниками не були, з одного боку, найбільший у Сполучених Штатах інвестиційний фонд, а з іншого - авторитетний ING Bank. Це може вдарити не тільки по і без того зіпсованому іміджу бізнесу в Україні, а й по одному з найбільших у світі банків.

На сайті Нью-Йоркського Окружного суду Нью-Йорка опубліковано позов трьох інвестиційних фондів, зареєстрованих на Кайманових островах - Firebird Republics Fundmarket, Firebird Master Fundmarket II і Firebird Avrora Fundmarket - про можливе шахрайство при укладанні приватної угоди з продажу акцій SV.

[B]

Відповідачем виступають чотири структури. Окрім співвласників Moore Capital Management та LM Moore SP Investments, це інвестиційні консультанти та номінальні утримувачі пакетів ING Bank Ukraine та ING Bank NV (London). Саме з порад останніх було прийняте інвестиційне рішення.

Однак,  у липні справу було передано Лондонського суду, де розгляд має продовжитись. Суть претензії зводиться до того, що 2006 року компанія LM Moore, натхненна розповідями про блискуче майбутнє компанії, придбала акції "Союз-Віктану".

Коли з'ясувалося, що насправді ситуація плачевна, акціонер вирішив швидко продати свій пакет і знайшов для цього іншого покупця - Firebird. Ця група інвестиційних фондів досить активно інвестує на ринках Східної Європи та СНД та володіє двома горілчаними заводами у Росії.

Керуючим Firebird нібито надали помилкову інформацію, і на початку 2007 року їх умовили придбати 10% акцій компанії всього після тижня знайомства.

Надійності у їхніх очах начебто додавало те, що посередником в угоді виступав ще один акціонер "Союз-Віктану" - всесвітньо відомий ING Bank. Саме у його звіті запевнялося, що у виробника справи йдуть чудово.

Як спіймали "жар-птицю"

У серпні 2006 року LM Moore купила 34,51% акцій SV, а ING London - 6,7%. Крім цінних паперів, вони отримали три місця у раді директорів компанії.

За твердженням Firebird, незабаром після підписання угоди нові власники з'ясували, що перспективи SV далеко не такі райдужні. І вже до кінця 2006 року LM Moore вирішила позбутися свого пакета.

У позові також йдеться, що вже 18 грудня 2006 року, діючи в інтересах LM Moore, до Firebird звернувся Макар Пасенюк з українського ING Bank.

Він повідомив, що співвласник найбільшого і чи не найуспішнішого в Україні виробника горілки "Союз-Віктан" хоче продати свою частку. Але продати хоче дуже швидко - протягом місяця.

Firebird резонно заявив, що не знайомий із станом SV і не встигне за такий короткий час проаналізувати стан компанії. У відповідь LM Moore запропонувала опиратися на звіт, представлений ING.

"Це були хитрощі", - зазначено у позовній заяві. ING надіслала на адресу Firebird велику кількість звітності та вражаючі прогнози на майбутнє. Зокрема, серед документів був пакет нібито зробленої LM Moore експертизи компанії "Союз-Віктан". Крім того, свої висновки дав ING, у репутації якого покупці не сумнівалися.

Дивно, але покупців не насторожило те, що свій пакет LM Moore купила за 13,4 мільйона доларів, а продавати вирішила всього за 10 мільйонів. При цьому Firebird отримав усі гарантії правдивості інформації і навіть обіцянку дати фондам місце у раді директорів.

У результаті, 12 січня 2007 року "жар-птиця" таки здалася, і підписала договір про викуп акцій "Союз-Віктану" на три свої структури.

За словами юристів компанії, угода здавалася успішною дуже недовго. Вже через місяць у представників Firebird виникли певні підозри. За їхніми словами, плани збуту виявилися завищені, як і показники доходу та прибутку. А через кілька місяців нові власники виробника горілки № 3 у світі зрозуміли, що стали жертвою обману.

"Moore перекидає свої невдалі інвестиції на Firebird... Менш ніж через місяць після укладення договору продаж акцій Firebird почав дізнаватися, що фінансовий стан SV був істотно гіршим, ніж це було представлено LM Moore і його представниками", - описали в самій компанії те, що з ними сталося.

ING Bank і LM Moore рекламували SV як прибуткову компанію. За словами представників позивачів, згодом виявилося, що виробник у збитках.

Збитки - півбіди. Їх можна було б уникнути, якби обсяги виробництва і збуту були такими великими, як їх зображала реклама. Але й ці показники виявилися сильно завищеними.

У позовній заяві йдеться, що на самому підприємстві знизували плечима і розповідали зовсім інші речі. Виходило, що спотворили інформацію саме в LM Moore і ING Bank.

У підсумку, всі три фонди компанії вимагають у суді визнати угоду результатом шахрайства і притягнути всіх винних до відповідальності.

Картина фінансового стану компанії "Союз-Віктан" на той час була суперечливою, і не все було так погано. Тим більше, звітність фірми у 2006 році, як і в інші роки, була відкрита - з нею можна ознайомитися на офіційному порталі smida.gov.ua. Офіційний оборот компанії у 2006 році склав 580 мільйонів доларів і в наступні роки продовжував зростати на 20-40% щорічно.

Фірма успішно вийшла на ринок Російської Федерації і у 2007 році контролювала там 4,5% продажів горілки - дуже високий відсоток для російського ринку. У 2006 році, як і в наступні роки, компанія була одним з лідерів алкогольного ринку країни.

"Економічній правді" не вдалося додзвонитися до жодного з фігурантів конфлікту. Разом з тим, в ING Ukraine повідомили, що компанія Firebird насправді подала позов до американського суду, але 14 липня 2009 року справу було відхилено. "Firebird могла поновити справу у Лондоні, але не зробила цього", - додали в ING Ukraine.

У компанії "Союз-Віктан" кажуть, що їм сьогодні "не до з'ясувань стосунків з акціонерами". Компанія намагається реструктурувати заборгованість перед банками, але через конфлікт акціонерів їй це навряд чи вдасться.

"Економічна правда" вже писала про те, що найбільші виробники горілки України зіткнулися с проблемами у стосунках з банками - ті дуже неохоче погоджуються пролонгувати кредити, надані виробникам горілки у період економічного зростання.

"Ми співпрацюємо практично з усіма великими банками, у тому числі з "ОТП Банком", Сбєрбанком Росії в Україні, "Альфа банком", Укрсиббанком, Укргазбанком та Укрсоцбанком. Зараз установи не надають позик. Ми постійно ведемо переговори про реструктуризацію валютних кредитів, зараз наші пропозиції знаходяться на розгляді у керівництва банків", - розповіли "Економічній правді" у прес-службі "Союз-Віктану".

Тимчасом самі банкіри доволі неохоче коментують конфлікт та його можливі наслідки для компанії.

"Ми відмовили SV у пролонгації. Компанія переживає важкі часи. Завод може просто не дожити до завершення корпоративних суперечок у Лондоні. Можливо, якийсь банк і погодиться отримати контрольний пакет в обмін на борги, але я б не ризикнув", - прокоментував "Економічній правді" ситуацію заступник голови одного з великих банків-кредиторів заводу, що забажав не називати своє ім'я.

Що далі

Firebird очевидно хоче повернути свої гроші і, ймовірно, додатково отримати компенсацію за заподіяну шкоду. Сама компанія-виробник знаходиться у збитках, і віддати гроші за рахунок прибутку не може. Тому єдиний спосіб повернути свої 10 мільйонів - це виграти справу в суді.

У позовній заяві Firebird значиться, що заборгованість SV перед банками становить 200 мільйонів доларів, або більш ніж в 16 разів вище прибутку до оподаткування. З них 70 мільйонів становили гроші, які мали бути сплачені ще у першій половині 2009 року.

Якщо Firebird вдасться виграти справу, ця ситуація здатна негативно вплинути і на міжнародний імідж ING Bank.

На думку аналітика Олександра Кави, позивачі мають всі шанси перемогти у цій справі. "Суд цілком може зобов'язати мажоритарних власників "Союз-Віктану" викупити назад продану долю компанії, а також виплатити інвестору компенсацію", - відзначив експерт.

У будь-якому випадку, конфлікт між акціонерами "Союз-Віктану" може негативно позначитися на ставленні до компанії її кредиторів. Навряд чи банки охоче підуть на реструктуризацію боргів підприємства, що може у будь-який момент стати жертвою примусового поділу майна через суд.

Крім того, постає ще одне логічне питання: як міг Firebird поспіхом, без детального вивчення усіх показників придбати пакет акцій підприємства? Чи не розвіює уся ця історія доволі стійкий міф про усталений, чіткий та врегульований західний капіталізм та його високопрофесійних гравців?

І чи навчить чого-небудь цей конфлікт представників українського бізнесу?