Аграрний сектор: на голодному пайку

Аграрний сектор: на голодному пайку

Вівторок, 11 серпня 2009, 10:00 -
Легко передбачити: коли можливі наслідки нинішньої аграрної політики стануть очевидними, влада видасть чергову порцію обіцянок щодо підтримки села з датою виконання після виборів.

Аграрному сектору України загрожує масштабна криза. В умовах відсутності дієвих механізмів підтримки сільськогосподарського виробництва, в черговий раз доводиться переконуватися у неспроможності влади вчасно реагувати на несприятливі для галузі чинники.

Уже зараз зрозуміло, що врожай 2009 року виявиться набагато меншим, ніж у 2008 році. Однак ще гірше те, що нижчими будуть і ціни на сільгосппродукцію.

Зокрема, зараз тонна ячменю коштує 750-770 гривень, тоді як у 2008 році - 850-1 000 гривень. Якщо ж перерахувати у доларовому еквіваленті, ціна стане меншою удвічі. Це надзвичайна ситуація для сільського господарства, оскільки неврожай, як правило, завжди компенсувався вищою ціною.

Очевидно, це наслідок впливу світової кризи і відповідної кон'юнктури на світовому ринку сільгосппродукції. Однак адекватна реакція урядових структур відсутня. Навпаки, у 2009 році обсяги прямої державної підтримки аграрного сектору економіки зменшено майже вдвічі.

Реклама:

Порівняно з 2008 роком, на підтримку тваринництва і рослинництва у бюджеті передбачено коштів у 5,4 рази менше, на здешевлення кредитів - у 3,5 рази менше. Потреба у грошах для здешевлення позик, отриманих у 2006-2008 роках, становить 1,5 мільярда гривень, а передбачено лише 300 мільйонів.

Проте не виконуються навіть заплановані статті видатків. Зокрема не виплачується компенсація за посіви зернових культур у зв'язку з втратами від заморозків та дотації на тваринницьку продукцію.

З держбюджету практично вилучені видатки на соціальні програми, спрямовані на розвиток сільських територій. Це призводить до занепаду соціальної сфери та виробничої інфраструктури, виникнення демографічних проблем.

Введені механізми підтримки галузі у вигляді дотацій, компенсації відсотків та закупівель зерна майже не діють - як через брак бюджетних коштів, так і внаслідок недоступності таких програм для великої кількості господарств.

Кошти Аграрного фонду, які мають бути спрямовані на заставні та інтервенційні закупівлі, є явно недостатніми - 1-2% від потреби не роблять погоди на ринку. Навіть запланованих мізерних 2,1 мільярда гривень може не бути, оскільки вони формуються за рахунок повернення коштів, наданих на ці цілі у минулі роки.

Фактично, Аграрний фонд неспроможний виконувати покладені на нього функції.

Програми з підтримки тваринництва та рослинництва також неефективні. Як правило, гроші надходять невчасно, тобто не тоді, коли вони дуже потрібні, а набагато пізніше.

Характерно, що дотації не надаються господарствам, які мають борги перед державою. Таким чином, господарства опиняються ще у глибшій фінансовій ямі, замість того, щоб, виростивши врожай, віддати ці борги, які, до речі, й виникли внаслідок незграбної державної аграрної політики.

Уряд широко розрекламував заставні закупівлі зерна як джерело обігових коштів та панацею від усіх негараздів. Однак цей механізм недосконалий і у перспективі може створити виробникам значні проблеми.

Так, аграрії можуть отримати під заставу зерна бюджетну позику у розмірі 60% його вартості. Однак потім продати його можна лише після викупу із застави. На це потрібні гроші, а вони вже витрачені на виробничі потреби. Таке собі замкнене коло.

Цього року у аграріїв виникли нові проблеми - за несприятливих погодних умов, зокрема, квітневих заморозків та червневої посухи, і, відповідно, очікувано низької якості зерна були введені нові державні стандарти.

Чи помилково, чи умисно вони виявилися навіть жорсткішими за європейські. Як наслідок, страждає сільгоспвиробник, потирають руки зернотрейдери, скуповуючи продукцію за низькими цінами.

Уряд активно пропагує ідею масштабного будівництва елеваторів, натомість потужності існуючих зерносховищ використовуються далеко не повною мірою. Мимоволі виникає питання: чиї інтереси відстоюють чиновники?

У тваринництві також спостерігаються негативні тенденції. Роздрібні ціни на молоко і м'ясо зростають, а закупівельні - суттєво знижуються. Так, в окремих регіонах молоко у селян купують на 40% дешевше, ніж півроку тому, м'ясо - на 5-10%. І навряд чи справа лише у сезонному факторі.

Тимчасом влада замість вжиття заходів з підтримки вітчизняного тваринництва продовжує стимулювати імпорт м'ясної продукції.

Нічого не робиться для подолання дисбалансу цін. Паливо, добриво, запчастини дорожчають, аграрна продукція дешевшає. Причому роздрібні ціни на перероблену сільгосппродукцію теж зростають. Якими будуть фінансові результати агросектору у таких умовах?

Легко передбачити: коли можливі наслідки нинішньої аграрної політики стануть очевидними, влада видасть чергову порцію обіцянок щодо підтримки села з датою виконання після виборів.

Володимир Шкляр, народний депутат четвертого та п'ятого скликань

Реклама: