Нові сюрпризи старого газового договору

Нові сюрпризи старого газового договору

Вівторок, 26 травня 2009, 11:20 -
Кредитувати "Нафтогаз", ймовірно, знову змусять державні українські банки. Однак такий варіант розвитку подій - зовсім екстремальний, оскільки йде мова про емісію 34-38 мільярдів гривень.

До наживки десятирічного газового контракту, підписаного "Нафтогазом України" та "Газпромом" у січні 2009 року, російська сторона заховала, як виявилося, не один, а кілька гачків.

І вони продовжують вилазити один за одним, впинаючись у губу й без того схудлого українського монополіста.

Всі вже змирилися з тим, що Україна отримує від транзиту газу копійки, а закуповує його дорожче, ніж у багатьох європейських країнах.

Так само звичною є проблема завищених обсягів газу, які треба купувати щомісяця за принципом "бери або плати".

Реклама:

Керівництво "Нафтогазу" час від часу нагадує, що з росіянами у цьому напрямі ведуться переговори.

А тепер на компанію лягає ще один фінансовий тягар: згідно з договором, вона мусить за власні кошти закачати до підземних сховищ газ, гроші за який отримає тільки взимку. А питання походження цих коштів вплелося у дискусію між Росією та Європейським союзом щодо регулюючих енергетичних документів.

Кредит Україні на закупівлю газу для закачування в ПСГ, який раніше збиралася надати Росія, тепер став її додатковим аргументом у суперечці з ЄС. "Газпром" запевняє: якщо ніхто цих грошей не знайде, то з початком опалювального сезону транзит територією України припиниться з технологічних причин.

А от чиї будуть гроші, залежить від того, як вирішиться суперечка з глобальними газовими домовленостями.

Про що вони без нас сперечаються

Енергетична хартія від 1994 року досі не ратифікована Росією, в той час, як Україна з 1999 року будує на ній стосунки, зокрема, з Європейським союзом.

У квітні 2009 року офіційна Москва запропонувала свій варіант договору про енергетичну співпрацю. Ці питання і обговорювалися 22 травня у Хабаровську на самміті "Росія-ЄС".

Основні суперечки між цими сторонами, за словами експертів, зараз точаться навколо наступних пунктів:

1. Можливості інвестицій у видобуток газу, зокрема, західних інвестицій у свердловини Росії.

2. Перспективи використання незалежними видобувниками, що працюватимуть в Росії чи Середній Азії, газотранспортної системи РФ.

3. Можливість доступу "Газпрому" до європейських транзитних мереж і, таким чином, виходу на рівень кінцевих споживачів Європи.

Колишній радник голови правління НАК "Нафтогаз України" Юрій Вітренко так пояснив "Економічній правді" суть суперечки: "Газпром" вимагає, щоб країни Європи вважались транзитними. Наприклад, при постачанні газу в Італію через Австрію Австрія має вважатися транзитною країною. Євросоюз, натомість, хоче, щоб його вважали єдиним споживачем, і весь транспорт всередині ЄС не вважався транзитом. Тоді він буде регулюватися директивами Єврокомісії, а не Енергетичною хартією".

Цікаво, що Україна в цій суперечці має власну позицію. Уповноважений президента з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський засвідчив, що вітчизняні експерти продовжують вивчати пропозиції російської сторони, і офіційна реакція може бути за тиждень.

Однак уже зараз зрозуміло, що Україна підтримає цей документ лише в тому разі, якщо він не буде суперечити вже ратифікованому Україною документові.

Юрій Вітренко нагадує, що енергетична хартія - це рамкова угода, і в ній закладено лише загальні принципи співпраці. Він ніяк не регулює закачування газу до ПСГ, тому ці теми у пресі об'єднуються штучно.

"У країн на зразок Росії та України така система світосприйняття, що ми постійно шукаємо можливість когось обдурити і зробити це ніби-то згідно з документами. Для нас цей документ взагалі не робочий. Це просто піар-технології", - зазначає експерт.

Винуватий, як завжди, договір

Чому "Нафтогазу" доводиться шукати кошти на закупівлю додаткового палива, коли він і так на межі банкрутства?

"Україна зобов'язана забезпечити транзит певного обсягу газу. Перетин Росія-Україна не дозволяє одночасно і до нас, і до Європи постачати необхідну кількість газу в зимовий період. Тому Україна заздалегідь закачує газ для до сховищ. Потім, формально, вона його використовує, а те, що надходить узимку, прямує до Європи", - пояснює аналітик компанії Dragon Capital Денис Саква.

А Юрій Вітренко додає, що кредит на закачування газу в ПСГ категорично не відповідає усталеній бізнес-практиці.

"Це просто вигадка Юлії Володимирівни. Вона вирішила створити ілюзію, що з тої ситуації, в якій опинилась Україна, можна якимось таким чином вийти", - каже експерт.

За його словами, графік закачування газу до ПСГ, узгоджений у січневому контракті, змушує Україну купувати газ тоді, коли це зручно "Газпрому", а не їй.

"Ви не купуєте продукти на півроку наперед і не зберігаєте їх у великому підвалі. Раніше так було і з газом. За цивілізованими нормами, нехай "Газпром" закачає свій газ до сховищ, заплатить за його зберігання, а взимку продасть Україні потрібний їй обсяг палива", - каже колишній радник голови "Нафтогазу".

Навіть якщо кредитні кошти буде знайдено, повернуться вони щонайменше за півроку, коли газ буде реалізовано українським споживачам. За цей час, за оцінками експертів, "накрапає" відсотків приблизно на 240-340 мільйонів доларів.

"Взяти капітал і заморозити його на півроку - це дуже великі втрати. Коли підписувався контракт, це ігнорували. Тимошенко казала, що вона це розуміє, але зараз це не на часі, мовляв, потім це обговоримо", - згадує експерт.

Залишається чекати

Отже, якщо "Нафтогаз" не збанкрутує, йому доведеться шукати 4-4,8 мільярда доларів на закупівлю 15-19,5 мільярда кубометрів російського газу, який вже зараз мають закачувати в сховища.

Принаймні, таким є обсяг, який обговорюється на політичному рівні.

Втім, старший аналітик компанії Astrum Investment Management Сергій Фурса вважає його завищеним.

"20 мільярдів кубометрів закачується в нормальні часи, а цього року споживання газу йде кволо, і для наповнення сховищ вистачить значно меншого об'єму. Тому ми вважаємо, що потреби "Нафтогазу" у фінансуванні завищені. Йому потрібно 2,5-3 мільярди доларів, а може й менше", - стверджує аналітик.

До того ж, за оцінками Сакви, в ПСГ залишається ще 18 мільярдів кубометрів газу, враховуючи обсяги, за які НАК сперечається з RosUkrEnergo.

Перенести закупівлю на третій квартал, коли ціна газу суттєво зменшиться, не вийде. Адже можна просто не встигнути накопичити необхідні обсяги.

Система ПСГ працює лише в одному напрямку: на закачування або на відкачування. Відповідно, закачування можливе тільки до початку опалювального сезону.

Протягом місяця максимально можна накопичити 3-4 мільярди кубометрів, але це залежить від режимів роботи ГТС, наявних у ПСГ обсягів газу, а також від обсягів видобутку та споживання.

Європейський союз на переговорах у Хабаровську не виявив ентузіазму щодо додаткового кредитування українського монополіста. Однак, за словами Вітренка, ЄС бачить, у який глухий кут загнана Україна, і тому є імовірність, що він піде на такий крок.

Водночас, Росія втратила інтерес до кредиту, який раніше планувала обернути собі на користь. Його могли надати в рахунок оплати російською стороною транзиту газу, таким чином закріпивши транзитну ставку на нинішньому рівні.

Крім того, росіяни сподівалися отримати якісь додаткові гарантії транзиту на міждержавному рівні. Зараз його гарантовано тільки угодою між господарюючими суб'єктами, один з яких - "Нафтогаз" - є фактичним банкрутом.

Якщо він виявиться таким де-юре, це може стати єдиним механізмом примусового розірвання контракту з української сторони.

"Тимошенко говорила про якийсь проект угоди з боку нашого уряду. Такого проекту не існує, це був повний блеф. А російському проектові протидіє президент України. Наскільки я розумію, після відсторонення Луценка Тимошенко не має більшості у Кабміні і без згоди президента не зможе ухвалити запропоновану росіянами угоду", - каже Вітренко.

Отже, росіяни не хочуть знімати з гачка Україну, побачивши, що жодних гарантій натомість не отримають. Розпочинати нові обмеження постачання газу росіяни в теплу пору року також, імовірно не будуть, прогнозує радник Юлії Тимошенко Олександр Гудима.

Сергій Фурса передбачає, що кредитувати "Нафтогаз" знову змусять державні українські банки. Однак такий варіант розвитку подій - зовсім екстремальний, оскільки йде мова про емісію 34-38 мільярдів гривень.

Залишається надія на наївних європейців. Або на геополітичний торг, у якому до України навряд чи прислухатимуться.

Реклама: