Олександр Омельчук: "Населення буде накопичувати іноземну валюту, причому бажано під подушкою"

В липні цього року Олександр Омельчук залишив один з двох найбільших інвестиційних банків України - "Конкорд Капітал".

Він заснував власну компанію - Phoenix Capital, яка відразу отримала великі аванси у пресі.

Але потім почалася криза, і з нею виникло багато інформації та чуток щодо проблем інвестиційного бізнесу.

Проте, Омельчук виглядає непогано, і запевняє, що його бізнес почувається теж добре. Ми зустрілись у відремонтованому офісі Phoenix Capital біля самого Андріївського узвозу.

Перш за все, Омельчук хоче побудувати своєрідну суперкоманду з людей, яких довго навчатиме бути кращими. У приклад він наводить підготовку бійців у спецзагонах часів Другої Світової. І запевняє, що вже дуже скоро його люди будуть збирати найкращих клієнтів.

[B]

- Багато кого цікавить, чому ви пішли з "Конкорду". Це були якісь внутрішні протиріччя, чи бажання створити власний бізнес?

- Пішов тому, що мав бажання зробити якісно новий бізнес. Я віддав "Конкорду" два з половиною роки свого життя. Думаю, що для компанії я теж зробив дуже й дуже багато. Проте, з Ігорем Мазепою ми розходились як в операційному, так і в стратегічному баченні. Просто настав момент, коли взаємодія в компанії почала розвиватись непродуктивно. Піти було абсолютно логічним рішенням.

Я пішов з командою, яка мене підтримувала, яку я сам по людині формував два з половиною роки. Якщо подивитися на світову практику, то в інвестиційно-банківському бізнесі так і є. Команда йде за своїм лідером, включаючи навіть секретарів та водіїв.

- Ви вибрали не дуже вдалий період для відкриття інвестиційного банку. Чи починали б ви бізнес, якби знали, що буде криза?

-  Криза - це ідеальна можливість зайняти нішу на ринку. Криза тебе не зачіпає, якщо ти маєш правильну стратегію і розумієш, де у тебе конкурентна перевага.

Під час кризи не працюють речі, які ще рік тому були конкурентною перевагою. Наприклад, капітальна база. У всіх великих інвестбанків зараз проблема з капіталом і об'єктивна проблема з доходами - вони майже не забезпечують витрати на підтримання життєдіяльності. Ми набагато менші та значно маневреніші, і, найважливіше - з чіткою стратегією. Зараз ми якраз маємо конкурентну перевагу.

Скажу відразу, розуміння наближення кризи було. Ми бачили проблеми у нерухомості та будівництві, а також у фінансовому секторі. Було зрозуміло, що будівництво переживатиме стагнацію, скорочення робочих місць та дуже серйозне падіння цін. На це були фундаментальні причини.

Також не треба було бути серйозним експертом, щоби ще 2007 року роздивитися майбутню кризу на фондовому ринку. Зростання котирувань було спекулятивним, і мало дуже серйозні диспропорції.

Внутрішня інвесторська база не виникла, тому що не може вона виникнути в капіталодефіцитній країні. Джерелом зростання був винятково спекулятивний приток капіталу. А оскільки ринок капіталу дуже малий, то дуже маленькі в світовому масштабі суми призвели до колосальних приростів.

Притому, що з корпоративним управлінням в українських компаніях ситуація не поліпшилась - вони не стали ані прозоріші, ані зрозуміліші. Не зрозуміло, як може оцінюватись енергогенеруюча компанія згідно з показником "коефіцієнту до потужностей", якщо портфельний інвестор не має доступу ані до менеджменту цієї компанії, ані до її звітності.

Єдине, що є - це розуміння, що вона, мабуть, не цілком прозоро управляється, і не всі її фінансові потоки може побачити сторонній спостерігач. Не може ця компанія оцінюватись згідно з "коефіцієнтом до потужностей", наприклад, E.ON чи навіть російських енергогенеруючих компаній, які є значно більш прозорими.

- На такі активи завжди закладався якийсь дисконт?

- Який дисконт треба застосувати до машини, яка не має двигуна, коробки передач, а є лише колеса, але такі собі?

Насправді, ті методики, які використовуються для оцінки акцій, не кажучи вже про деривативи, дуже складні математично.

Але в кризових ситуаціях ринок рухається швидше сентиментом. Тобто тим, у що інвестори вірять-не вірять, знають-не знають, хочуть-не-хочуть.

І поки інвестори вірили, що українська генерація заслуговує 33% дисконту до російської, це працювало. Потім виникло розуміння, що українська генерація має низькі тарифи, що ніхто не буде її приватизувати найближчим часом, і в цілому не зрозуміло, як вартість цих акцій може знаходитись так високо. Це якщо взяти насправді найліквідніший сектор на ПФТС.

- Це зрозуміло, а чи було розуміння, що криза досягне таких масштабів?

- Я сумніваюсь, що хтось взагалі адекватно передбачав кризу у такому вигляді, який ми маємо сьогодні. Ніхто не припускав, що в Маріуполі будуть простоювати заводи, скоротиться виробництво електроенергії, збанкрутують компанії, що здійснюють морські транспортні перевезення.

Річ у тім, що Україна має дуже відкриту економіку. Експорт плюс імпорт, поділений на ВВП, складає у нас більше 100%. Це дуже серйозна міра відкритості. Завдяки цьому Україна є гіперчутливою і до позитивних тенденцій і до спадів у світовій економіці.

- Під що тоді створювався Phoenix Capital, під які проекти? І хто виступив інвестором? І чи це один інвестор?

- Phoenix Capital створювався, як інвестиційний банк під інвестиційно-банківський бізнес. Ця модель склалася вже років сто тому. Придумати щось радикально нове дуже важко.

Тобто, це купівля-продаж цінних паперів, аналітика, яка підтримує цю діяльність, інвестиційно-банківські послуги, які поділяються на залучення капіталу та продаж контролю в бізнесі. Також, як додатковий продукт, ми дивились на довірче управління коштами.

Насправді, йшли від того, хто цільова аудиторія, у спілкуванні з ким ми маємо конкурентну перевагу. Дійшли висновку, що це акціонери українських компаній. Люди, які створили себе самі, побудували бізнес, який зараз коштує десятки і сотні мільйонів доларів.

- Коштували...

- Ні, є бізнеси, які не так сильно впали в ціні. На фінансовому ринку - так, є проблеми. Хоча в українській банківській системі проблеми, я б сказав, більшою мірою екзогенні, а не ендогенні - винятково проблеми рефінансування зовнішніх боргів.

Кредитна політика в українській банківській системі жорстка, і відсоток проблемних кредитів у великих банках є дуже невисокий. Наприклад, в "Укрсиббанку" завжди традиційною була управлінська ціль утримати відсоток проблемних кредитів менше 1,5%. Не думаю, що і зараз вони значно перевищують цю цифру.

- Можливо, через півроку відсоток зросте до 20%?

- Це вже залежить від кредитної політики кожного окремого банку - як відбираються позичальники, яким чином структурується угода, які застави формуються. В цьому плані, українські банки - жорсткі позичальники. Якщо не буде соціально-економічного колапсу, а він навряд чи все-таки відбудеться, то українська банківська система вистоїть.

- Зараз відбуваються звільнення та зменшення окладів у фінансовому секторі. Багато хто з цих людей мав кредити і вважався ледве не найнадійнішим позичальником. Тепер вони можуть перетворитися на проблемну групу?

- Я би розглядав ситуацію більш оптимістично, як людина, яка колись працювала всередині банку, і уявляє як він працює. Якщо виникнуть затримки в платежах, буде реалізовуватись застава. Проте, можливо, навіть після реалізації застави все ще будуть залишатися непогашені борги.

З іншого боку, надавались кредити під квартири ще 2003 і 2004 року, коли ціни на нерухомість були вдвічі нижчі, ніж зараз. Більше того, зазвичай український позичальник брав кредит на 30 років, але буквально за 3-4 роки погашав 50-70% суми. По-третє, частка іпотечних кредитів у ВВП дуже низька, набагато менше 10%. Це не США, де іпотечний борг домогосподарств складає близько 80% ВВП країни.

Що стосується корпоративних позичальників - навіть металургів, компаній з нерухомості, рітейлорів - банки дуже консервативно підходили до застави. У металургії, за світовими критеріями, борги дуже низькі, і вони зможуть їх рефінансувати з обігових коштів.

А до рітейлорів банки завжди ставилися з підвищеною обережністю. Угоди з ними структуровані таким чином, що рітейлор швидше припинить свій бізнес, але банк грошей не втратить, або втратить дуже мало.

- Повернемось до питання про мету створення Phoenix Capital...

- Я казав про вітчизняних промислових інвесторів, для яких ми залучаємо фінансування, або продаємо дорого їх існуючі бізнеси, щоб вони розвивали нові.

А що стосується "спонсорів" - у це, мабуть, складно повірити, але ніякий "спонсор" за нами не стоїть. Партнерами в цій компанії є я та мої колеги, які займають відповідальні позиції.

Річ у тім, що для інвестиційного банку небажаний будь-який спонсор, особливо великий з України та Росії. Мати в капіталі фінансово-промислову групу - це абсолютно смертельна річ для такого бізнесу.

Відносини клієнта з інвестиційним банкіром є дуже довірливими. Часто інвестиційний банкір стає порадником з ведення бізнесу, а інколи відносини переростають у дружбу. У таких відносинах  завжди ключовим буде питання конфіденційності.

А коли у великого бізнесмена виникає підозра, що за тобою стоїть інший великий бізнесмен, то ніяких довірливих відносин вже бути не може. Такий інвестор, за усіх переваг, зробив би бізнес неможливим. Простіше всім штатом перейти на роботу, і перетворитись на управляючу компанію групи. В Україні та Росії є чимало таких прикладів.

- Ми уважно оцінили місце розташування офісу (біля Андріївського узвозу в Киеві, недалеко від Софійського собору та МЗСу - Авт.), обстановку офісу, кількість техніки, приблизну кількість персоналу і термін існування компанії. Все це потребує капіталовкладень у кілька мільйонів доларів, як мінімум. Приблизно стільки ж, можливо, потрібно, щоб протриматись до закінчення кризи. Це все власні гроші, чи все ж, є якісь приватні інвестори, які не є представниками фінансово-промислової групи, і просто погодились профінансувати проект. Цікаво, як виглядає зараз інвестиційний банкінг з точки зору вкладення грошей?

- В даний момент він виглядає дуже вигідно. Я вважаю, що скажімо, придбання Баффетом Goldman Sachs, є однією з найкращих його інвестицій. Інше питання, що ще рік тому він не міг би це зробити за такою ціною.

- Тоді хто є власником Phoenix Capital та його спонсором?

- Немає ніяких міфічних спонсорів. В добрі часи технологічно спаяна команда з хорошим та щедрим лідером може заробляти дуже й дуже добре. Від тих угод, які я приносив "Конкорду", я отримував непогані гроші. А більшу частину своїх коштів я звідти забрав.

З точки зору майбутнього, вже грає роль те, які угоди ти вже зміг реалізувати, і що ти зможеш зробити на ринку.

- "Конкорд" за останні 1,5 роки організував багато приватних розміщень та IPO. Коли ви залишали компанію, чи забрали ви звідти цих клієнтів? Бо якщо з вами залишили компанію ваші люди, то сильна сторона "Конкорду" стала сильною стороною Phoenix Capital.

Я в "Конкорді" очолював групу, яка займалась так званим equity capital markets - це IPO та приватні розміщення. Ми були однією з двох груп інвестиційного банкінгу.

Інша група, що спеціалізувалась на M&A, залишилась там. Була ще група, яка відокремилась від інвестиційного банкінгу для створення фонду прямих інвестицій.

Якщо говорити про угоди IPO та приватні розміщення, які були зроблені з 2006 року до першої половини 2008, то всі ці угоди, за винятком "Мегабанку" і "Дарниці", були принесені мною та робилися моїми людьми.

Але те, що стосується клієнтів, то неетичним було б "перебивати їх". Після того, як я проінформував їх про своє рішення, частина клієнтів залишилася з нами як з командою, але більша частина залишилася з "Конкордом", і це хороше рішення.

Ми для себе зараз розвинули нову базу, і майже 90% з того, що ми зараз робимо, не має нічого спільного з нашим конкордівським минулим.

- Оскільки ви займалися залученням капіталу, логічно припустити, що саме цей напрям є основою вашого інвестбанку, а не, скажімо, брокеридж?

- Історично так, це наша перевага, хоча ми маємо кілька мандатів на M&A, і побудували трейдинг. В аналітиці ми сповідуємо стратегію фокусованості: якщо ми маємо бізнес на торгівлі якимись цінними паперами, то аналітично покриваємо цей сектор, і є глибокими експертами в ньому. І навпаки. Тобто аналітичний відділ у нас - це не науково-дослідний інститут, а генератор проривних інвестиційних ідей.

- Як виглядає питання курсу гривні з точки зору інвестбанкінгу?

- В даний момент кризи найбільш оптимальним сценарієм було би прислухатися до рекомендацій МВФ і відпустити валютний курс. Гривня б девальвувала неминуче, але це  дозволило б відновитись металургії та крупнотонажній хімії. А це основна частина українського експорту.

А при замороженому курсі нічого не буде відбуватися. Ми законсервуємо проблеми, і все більше людей будуть втрачати роботу. В України все далі будуть падати фундаментальні показники, і буде постійно знижуватись кредитоспроможність - і держави, і банків, і компаній.

- Скільки, за Вашими оцінками, може коштувати долар, якщо прибрати елемент паніки?

В питанні валютного курсу є дуже важливий момент - це склад і стан резервів Нацбанку. Треба розуміти, що це депозити у певних банках та певні цінні папери, які зберігаються на рахунках іноземного зберігача.

Те, що ці дані не публічні, дає серйозне підґрунтя для спекуляцій на тему "скільки цих резервів" або "чи взагалі можна їх зараз використати". І взагалі, навіщо кредит МВФ аж на 16,5 мільярдів доларів, якщо резервів є 35 мільярдів.

Наші розрахунки показують, що, якщо режим курсу був близьким до гнучкого, то він приземлився би десь у районі між 7 та 7,5 гривень за долар. При такому курсі ми матимемо відновлення металургії з хімією десь у другому кварталі 2009 року. Ми повинні розуміти, що не може банківська система жити у відриві від основних генераторів доданої вартості в економіці.

- Чи не стане такий курс вироком для фінансового сектору?

- Наведу Вам два приклади того, як боролись з наслідками фінансових криз кінця 1980-х - початку 1990-х. Перша традиція - американська, друга - японська.

Американська означає, що країна швидко й жорстко заходить в кризу, компанії й банки банкрутують, сильніші виживають, слабші помирають, люди втрачають роботу, не відбувається ніякого самообману, є реально безробітні, є проблемні кредити.

Але після жорсткої короткої кризи швидко приходить ясність, на її основі відбувається інтенсивне посткризове відновлення та покращення структури економіки.

Японський варіант. Та ж сама проблема кризи перевиробництва та перекредитування. Але банкам не дозволяється списувати борги, які завідомо проблемні, компанії не звільняють людей, хоча їхній бізнес економічно не живий і вони нічого не заробляють.

Проходить десять років і в країні практично нульовий економічний зріст, фондовий ринок не відновився.

Якщо подивитися з точки зору хірурга, то, припустимо, що у пацієнта є запалення апендициту. Варіантів два: прооперувати зразу, пацієнт втратить більше крові, але його відразу ж зашиють і він почне одужувати. Можна пацієнта різати кілька днів по міліметру, щоб втратив менше крові. Та в цьому випадку буде лише гірше, бо він може померти.

- Як ви тоді можете охарактеризувати поточну курсову ситуацію?

- Зараз Національний банк може зробити курс гривні до долару будь-яким -  1:1, 1:10, чи 10:1. Чинне законодавство цього не забороняє. Просто паралельно відбуватиметься ряд явищ. По-перше, виникне чорний валютний ринок, де громадяни можуть міняти валюту по готівковому курсу, який скаладається на ринку. Компанії теж якимось чином мінятимуть валюту.

Варто подивитися на спред (різницю в ціні - ред.), з яким торгуються українські суверенні єврооблігації. Україна ще на початку року була попереду Аргентини, яка, внаслідок подій 1994 року, все ще сприймається з певним острахом.

Проте, за останні два місяці було досягнуто нових "висот". Суверенний спред України перевищив суверенний спред Аргентини, хоча ми - країна з дуже невисоким зовнішнім боргом по відношенню до ВВП, і з фундаментальної точки зору у нас не так багато проблем. Україна є експортно-орієнтованою, має величезні ресурси, переваги в сільському господарстві та металургії, транзитний потенціал.

- Але, можливо, це сталося штучно, за рахунок погіршення рейтингів?

- Рейтингові агенції - це окрема розмова. Їх дії нагадують польське народне прислів'я "лях мудрий по шкоді". Тобто, вони лише згодом побачили, що щось відбувається. Останні півтора роки рейтингові агенції нагадували диктора, який читає з листка "сонячна погода", а потім оглядається у вікно і каже: "ні, йде дощ".

Тобто, об'єктивно кажучи, довіра до рейтингів, як інфраструктурний елемент сучасної капіталістичної системи, дуже серйозно підірвана, і має відбутися реформування.

Повертаючись до попереднього питання... Від того, що адміністративними методами буде закручено попит на валюту, він лише зросте. Бо радянська та пострадянська людина, починаючи з подій 1914 року, коли почалась перша світова війна, навчена не довіряти державі, і навіть чекати від неї конфіскації.

Єдиною реакцією українського громадянина на такі події буде будь-якою ціною накопичувати іноземну валюту, причому бажано під подушкою.

Поки не заборонили забирати вклади з банків, ніхто туди особливо не біг - крім банків, у яких об'єктивно не відбувались платежі по карточках, з яких можна було зняти зарплатню. У банків  були об'єктивні проблеми, у деяких з них платежі дійсно не ходили. Виникла паніка, пов'язана з чутками щодо "Надра Банку" та ПІБу.

З іншого боку, проблеми, які виникли у ПІБа, не пов'язані з кризою. Заборона на зняття депозитів у цих умовах, можливо, і виправданий крок. Але таке валютне регулювання, яке зараз впроваджується, - це занадто жорстоко.

Висока інфляція на рівні 15-17% наступного року буде, тому що подорожчають імпортні енергоносії, а також завдяки девальвації, яка відбулася і яка ще буде мати місце.

В таких умовах монетарні цілі на наступний рік означають, що ліквідність банківської системи має скоротитися в абсолютних числах. Тобто, грошей стане набагато менше. Це може означати знову до певної міри бартеризацію економіки.

- Існує погляд, що спад в економіці змусить товаровиробників знижувати ціни. Отже, інфляція не буде головною проблемою.

- Інфляція буде. У довгостроковому періоді і попит, і пропозиція є еластичні - це означає, що вже у річному періоді інфляція буде. Чи навіть славнозвісний "ефект храповика" - ціни зростають, і майже ніколи не знижуються. У цьому контексті Україна нічим не відрізняється від усього іншого світу.

Звичайно, з методологією Держкомстату можна зробити інфляцію нуль, а можна -50 чи +50. Я не розумію, як інфляція 2006 року могла бути 11,6%, якщо нерухомість подорожчала де на 70%, а де і на 150%? Проблема української економічної політики - це популізм, а від популізму - самообман.

Беруться показники, які нічого не відображають. На основі них робляться заходи, які повинні працювати на благо, але чомусь шкодять.

Але в одному українські експерти мають рацію: не інфляція, і навіть не курс є головною проблемою. Загрозу для економіки зараз становить ланцюг неплатежів. Він наростає, і механізм там дуже простий.

Це вже бачили на початку і в середині 1990-х. Спочатку споживач не платить виробнику, тому що у нього є проблема, виробник не платить постачальнику. А коли, нарешті, платить, і гроші за відвантажений товар доходять до виробника, то виробник уже в стані технічного дефолту. Це основна проблема.

- Які операції приносять інвестиційним банкам дохід в цьому році? На прикладі вашого банку.

-  Ви здивуєтесь, але зараз найбільший дохід приносить звичайна торгівля цінними паперами. Ряд паперів впали до настільки низького рівня, що з'являється ліквідний попит. Його не так багато, але він є. Якби в економічній політиці України була ясність, зокрема щодо курсу, вже зараз фондовий ринок був би достатньо ліквідним. Тому що по цілому ряду паперів ціни впали до рівня 2003 року. Притому, що компанії з того часу виросли в рази.

- У яких секторах скуповуються акції?

- Серед публічних компаній - в секторі нерухомості. По деяких з них ціни впали до рівня ліквідаційної вартості. На ринку є "21 століття", "Київ-Донбас Девелопмент".

- А яку долю реально зібрати з ринку? Яка зацікавленість людини, яка скуповує акції з ринку?

- Є різні стратегії інвестування. Наприклад, купівля distressed asset (проблемних активів). Коли ти купуєш за копійку те, що коштує 10 доларів. Хоча можуть знадобитися роки, щоб реалізувати прибуток, швидше за все, ти на цьому не втратиш.

А скуповування з ринку невеликого пакету, щоб почати вести розмову з менеджментом, - це, як на мене, ні до чого не приведе. На ринку з самого початку розміщувались невеликі пакети.

- Хто зараз більше зацікавлений в Україні? Захід чи Схід?

- Зацікавлені фанд-менеджери, у яких вже є фонди на Східну Європу. Географія інвесторів звичайна - Лондон, меншою мірою Нью-Йорк, Швейцарія, Скандинавія.

У відносинах з азіатським інвестором заважає різниця в культурі. Там довіра комунікується іншим способом. Бо ключовим є питання, як інвестор приймає рішення, і чого він хоче. Якщо ти не можеш цього зрозуміти, розмова не складеться.

Наприклад, та ж Південно-Східна Азія більш орієнтована на боргові ринки, а не на ринки публічного акціонерного капіталу. Компаніям з України буде дуже важко отримати доступ до такого ринку.

Крім того, на мій погляд, потенційна ємність цього ринку значно переоцінена. Ті ж самі інвестори з багатих нафтових країн Ближнього Сходу інвестують гроші в західні компанії. Вони наймають західних менеджерів управляти своїми грошима.

Коли наймання менеджерів, які мислять в американо-європейській ідеології, набуде ширшої форми, тоді ці ринки відкриються у тому числі і для нас. В принципі, вже є колосальні зміни.

- Чому досі Phoenix Capital не оголосив про жодну гучну трансакцію за своєю участі?

- Тут наша політика співпадає з давнім висловлюванням: "Не хвалися, на рать ідучи..." (посміхається.) Тому, коли угоди об'єктивно можна буде закрити і оголосити ринку умови, ми про це скажемо. Бо є технологічний процес. Будь-яка інвестиційно-банківська угода в підготовці займає місяці.

Причому з "Конкорду" ми не забирали угод, і навіть декілька місяців доводили проекти до стадії, коли їх можна було вести без нас. На ринку ми всього п'ятий місяць, і деякі угоди вже наближаються до стадії завершення. Вважаю, що до кінця року, попри всі проблеми, ми закриємо кілька угод...