Куди дівати великий врожай?

Куди дівати великий врожай?

Понеділок, 24 листопада 2008, 17:28 -
Навіть рекордний урожай цього року, який прем’єрка записала собі в заслугу, вилився для України в проблему: зараз просто нема куди діти таку кількість неякісного зерна. А на якісне ми не спромоглися.

Заставні закупівлі зерна, якщо вірити гамірним заявам українського уряду, є просто панацеєю від усіх нинішніх лих аграріїв.

Ця схема справді може забезпечити сільгоспвиробників коштами для погашення кредитів. І могла би - коштами на осінньо-польові роботи, якби Кабмін вчасно почухався.

Навіть рекордний урожай цього року, який прем'єрка записала собі в заслугу, вилився для України в проблему: зараз просто нема куди діти таку кількість неякісного зерна. А на якісне ми не спромоглися.

Заставні закупівлі використовуються в світі понад століття. Вони покликані захистити аграріїв від боргової залежності, яка змушує їх продавати урожай, щойно зібравши його. У серпні-вересні, ціни завжди низькі, оскільки високою є пропозиція. І селяни мусять збувати зерно за безцінь, аби розрахуватися за кредити та скупитися на осінні польові роботи.

[B]

Цього року ситуація ще складніше: через відсутність попиту на світових ринках аномально низька ціна тримається досі, і ще триматиметься невідомо скільки.

Ситуацію поглиблює те, що й вітчизняні переробні підприємства, закупивши певні обсяги на початку сезону, через невизначеність ситуації не роблять великих запасів. Тому внутрішній попит, що міг би вилучити з ринку по усіх культурах 22 мільйонів тонн з близько 50 мільйонів тонн цьогорічного врожаю, виявився розмазаним на рік.

За такої ситуації аграрії можуть отримати бюджетну позику, надавши своє зерно в заставу з правом подальшого викупу. Аграрний фонд приймає його за певною закупівельною ціною. Якщо згодом ринкова ціна буде більшою - аграрії викуплять збіжжя, щоб перепродати експортерам. Якщо ж ні - зерно перейде у власність держави, яка вже знайде йому застосування, хоча й залишиться в певному збитку.

"Це єдиний механізм, який може зараз полегшити ситуацію. Безумовно, він не спрацює повністю, але він, можливо, запобігатиме подальшому зниженню цін. Держава повинна викупати зерно в тих об'ємах, в яких воно є на ринку. Гроші повинні виділятися без обмежень", - пояснює керівник аналітичного центру "Проагро" Микола Верницький.

На початку ж сезону бюджетних грошей не було взагалі.

"Не порушуючи законів, Аграрний фонд міг провадити тільки прямі закупівлі. Та кількість фуражу, яку він закупив, не вплинула істотно на ціну, а з іншого боку - держава володіє більш ніж мільйоном тонн не дуже якісного зерна, за зберігання якого необхідно платити, і з яким незрозуміло що робити", - розповідає Віктор Бондаренко, депутат Верховної Ради від Партії регіонів і колишній голова правління ДАК "Хліб України".

Кабмін у серпні розпорядився проводити заставні закупівлі, але зміни до держбюджету, які передбачали збільшення витрат Аграрного фонду на 1 мільярд гривень, затвердили 24 вересня. І тільки до 2 жовтня Кабмін та МінАПК оформили всі необхідні підзаконні акти.

Тоді повідомлялося, що Аграрний фонд призупинить прямі закупівлі зерна після того, як поповнить резерв 1,2 мільйонів тонн зерна з урожаю-2008. Утім, станом на 30 жовтня 1,1 мільйони тонн уже було залучено. Тож, заставні закупівлі тривають.

Ціни

Існують різні бачення щодо ціни, яку варто застосовувати під час заставних закупівель. Так, Микола Верницький, спираючись на світовий досвід, рекомендує: "Важливо цю ціну зробити не надто великою, але й не надто маленькою. Грубо кажучи, взяти поточну ціну і додати 100 гривень".

Скажімо, для ячменю фуражного, за даними "ПроАгро", станом на 21 листопада встановилася ціна у 720 гривень за тону, а на кукурудзу фуражну - 450 гривень за тону.

У той же час, згідно з законом "Про державну підтримку сільського господарства", "розмір суми бюджетної позики не може перевищувати 80 відсотків вартості застави, розрахованої, виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни".

 Цього року, як засвідчив на брифінгу міністр аграрної політики Юрій Мельник, виходили з коефіцієнту 60% від мінімальної закупівельної ціни.

Як бачимо з таблиці, в якій зібрано інформацію з кількох наказів Мінагрополітики, такий метод слабко прив'язаний до ринку.

Бюджетна позика, що надається під заставу об'єктів державного цінового регулювання у 2008/2009 маркетинговому році.

Об'єкт цінового регулюванняБюджетна позика, грн. за тонну, на 2 жовтняБюджетна позика, грн. за тонну, на 10 жовтняМінімальна закупівельна ціна
Пшениця м'яка:   
1класухх1501,76
2 класу851х1418,32
3 класу750,9х1251,43
4 класу680,8х1134,61
5 класу580,7х967,83
6 класу510х850,0
Пшениця тверда:   
1 класухх1651,96
2 класухх1551,83
3 класухх1418,32
4 класухх1268,12
5 класухх1051,28
Жито:   
1 класу667,7х1112,81
2 класу610,1х1016,89
3 класу529,5х882,54
Ячмінь фуражний:   
1 класу676,2676,21127,0
2 класу6546541090,0
3 класу510510850,0
Кукурудза:   
І, ІІ, ІІІ групи7057051175,0
ІV групи6846841140,0
V групи510510850,0

Очевидно, що цього року мінімальна закупівельна ціна - дуже висока.

"Це упреться в те, що з бюджету не буде виділено необхідні суми, і заставні закупівлі знову не відбудуться в повному об'ємі. Сенс закупівель - в тому, щоб усунути з ринку значні об'єми зерна. Якщо коштів недостатньо, то починається корупція. Цей механізм переходить в ручне управління ", - запевняє Микола Верницький.

За його словами, щоб цього уникнути, з ринку на сьогодні слід усунути близько 10 мільйонів тон зерна. Навіть якщо рахувати за мінімальною вказаною в таблиці заставною ціною (510 грн./тонна), виходить, що необхідно 5,1 мільярда гривень.

Які ж насправді кошти має Аграрний фонд? Очевидно, що з мільярда, виділеного йому в рамках вересневих змін до бюджету, частину вже було витрачено на прямі та заставні закупівлі.

Юрій Мельник днями засвідчив на брифінгу: "Ще в нас на сьогоднішній день близько 400 млн. грн. є незасвоєних коштів, тобто тих коштів, які не зв'язані заявками й оформленими документами сільгосппідприємств".

Отже, держава 2008 року має тільки 8% необхідного обсягу коштів для того, щоб реально впливати на ситуацію на ринку.

А гроші потрібні саме зараз. Незважаючи на те, що надворі - друга половина листопаду, у сільгоспвиробників досі відсутній збут продукції, оскільки нема попиту на неї. "Якби купували, просто за низькою ціною - виробники б якось викрутились. Але зараз гроші неможливо отримати за будь-яку ціну", - бідкається за аграріїв Микола Верницький.

"Внутрішній ринок затоварений, а експорт практично стоїть, оскільки в світі - непоганий врожай у більшості країн, за оцінками фахівців, тільки пшениці зібрано на майже 80 мільйонів більше, ніж торік", - запевняє Віктор Бондаренко.

В той же час, Юрій Мельник прогнозує підвищення світових цін на зерно в січні-березні 2009 року. І тоді вже заставні закупівлі нікого не цікавитимуть. От тільки чи дотягнуть до того часу вітчизняні аграрії, чи муситимуть банкрутувати, не в змозі розрахуватися з кредиторами до нового року?

Фураж

Також при вивченні наведеної таблиці кидається в очі обставина: через тиждень проведення заставних закупівель Мінагрополітики припинило залучати з ринку пшеницю та жито.

"Це означає, що держава відмовляється від роботи на ринку пшениці й жита і займається тільки кукурудзою та ячменем. Тобто, тими культурами, які можна спробувати хоча б експортувати", - продовжує критику Віктор Бондаренко.

Аграрний фонд офіційно не відмовився коментувати ці та інші свої рішення, але пропустив уже кілька встановлених ним самим термінів відповіді, тому "Економічна правда" вирішила додаткових коментарів не чекати.

Скажімо, Микола Верницький не бачить відмовлі від купівлі харчового зерна очевидної крамоли, припускаючи, що таке рішення продиктоване браком бюджетних коштів. "У нас держава бідна, нехай допоможе хоч так", - каже він.

Експерт свідчить, що зазвичай виробники харчових злаків мають площі і під фуражним зерном, тому рішення міністерства не надає переваг якимось окремим компаніям. До того ж, ціни на фураж упали набагато суттєвіше, і тому продати його складніше. Та й основу експорту складає саме фуражне зерно, і саме воно найбільше займає місця при зберіганні.

Зрештою, місце на елеваторах є ще одним фактором, який виправдовує низькі об'єми викупу зерна. За оцінкою Віктора Бондаренка, розташування елеваторів Державної акціонерної компанії "Хліб України" не дуже зручне для потенційних клієнтів. А ті, що ж належать Держкомрезерву, мають свій режим використання, який, відповідно до чинного законодавства, передбачає певні обмеження.

Нарешті, щодо проблеми, згаданої на початку статті: куди державі дівати великі обсяги нехарчового зерна, які виникнуть у наприкінці маркетингового року? Досі, в умовах невисоких урожаїв, залишки просто переводилися на баланс інших державних компаній. Лише 2004 року, за свідченням тодішнього голови "Хлібу України", заставні закупівлі спрацювали, і селяни згодом викупили своє зерно для перепродажу.

Навіть якщо цього року все станеться так само, то що робити зі збіжжям, отриманим від прямих закупівель?

"Тут я би запропонував те, чого в нас ніколи не було, але що давно є в Європі: продавати це зерно на аукціонах трейдерам, які б могли його експортувати. Зрештою, можна згадати давню ідею Тимошенко про державного експортера. Це суперечить багатьом законам, але в нашій країні нема нічого неможливого", - радить Микола Верницький.

Як бачимо, механізм заставних закупівель, на відміну від більшості урядових заходів, усе-таки працює. Але працює слабко. У зв'язку з цим екс-голова "Хлібу України" обіцяє "падіння інтересу в аграріїв до вирощування пшениці і перехід на технічні культури, що на наступний рік можуть бути прибутковими".

Так чи інакше, справа - не тільки в нестачі коштів. Експерти ринку переконують, що у селян давно немає довіри до державних закупівель. І саме тому міністру доводиться палко закликати виробників користуватися таким зручним для них механізмом, щоб вдалося освоїти хоча б виділені 400 мільйонів.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!