"Фуршет", "Сільпо" і "Велика кишеня" не можуть зупинити росту цін на продукти

"Фуршет", "Сільпо" і "Велика кишеня" не можуть зупинити росту цін на продукти

Середа, 2 квітня 2008, 14:04 -

Як тільки ціни на продукти повзуть угору, урядовці починають публічні пошуки чергового "цапа-відбувайла" зі сторони. Недавно у цій ролі побували деякі торговельні мережі, яким фактично довелося покаятися за чужі гріхи: коли сільське господарство  стрімко рухається до печерного укладу, продукти у супермаркети постачають, звісно, не бабусі-пенсіонерки, а бізнес-посередники. А продавці, зрозуміло, продають, що вже є...

Уряд із Антимонопольним комітетом ще минулого тижня знайшли справжніх винуватців рекордних темпів росту цін на продукти: ними виявилися мережі роздрібної торгівлі Fozzy Group ("Сільпо", "Фора", "БуміМаркет", "Дніпрянка"), "Фуршет" та "Велика кишеня". В АМКУ вирахували, що заклади організованої торгівлі зловживають своїм монопольним становищем, через що зростають ціни на продукти. І натякнули - якщо факт доведуть, то мережі будуть оштрафовані на 10% від річної виручки.

Для прикладу, валовий товарообіг холдингу Fozzy Group 2007 року, за офіційною інформацією, становив близько 1,5 млрд дол. США. Тож тільки для цієї компанії засвітила перспектива втратити 150 мільйонів доларів. У "Квіза-трейду" (ТМ "Велика кишеня") та "Фуршету" результати діяльності дещо скромніші, однак не настільки, щоби проігнорувати загрозу.

Рітейлори натяк оперативно зрозуміли і майже відразу урочисто підписали з урядом меморандум про встановлення граничної націнки на соціально значимі товари (хліб, крупи, м'ясо, цукор - загалом 22 позиції) у розмірі 10%.

Задоволеними залишилися майже всі: і прем'єр-міністр, яка дістала черговий привід показати, що "справедливість таки є"; і голова АМКУ Костусєв, що продемонстрував "професіоналізм" і здобув шанс залишитись у владному човні (хоча, може, на іншій посаді); і "червоно-помаранчевий" аграрний міністр Мельник, бо винним у зростанні цін на продукти виявися знову не він.

Задоволені навіть рітейлори, для яких зазначений рівень націнки на товари швидкого обертання є цілком прийнятним (у середньому він становив 10-12%). Показово, що працівники прес-служб усіх згаданих торговельних мереж відмовилися на прохання ЕП коментувати як звинувачення уряду на їхню адресу, так і наслідки "мирової угоди". Звичайні покупці, які дивляться новини, не помітили значних змін і не зрозуміли, що ж то був за конфлікт між владою і великими магазинами.

Навряд чи автори меморандуму вкладали якийсь особливий символічний зміст у призначення дати вступу документа в силу - з 1 квітня. Сміх сміхом, але те, що цей документ має дуже мало спільного з причинами здорожчання продуктів, - очевидно.

Формальною підставою розпочинати розслідування АМКУ стала гіпотеза про монопольне становище вказаних компаній (це означає, що їхня частка ринку перевищує 50%). Утім, відомо, що ринок рітейлу в Україні ще дуже далекий від монополізації. Як пояснив ЕП генеральний директор Національної асоціації розвитку торгівлі та сервісу Андрій Близнюк, сумарна частка "Фуршету", "Великої кишені" та Fozzy Group на всеукраїнському ринку ледве дотягує до 5%.

"Монополії немає і ще довго не буде, - вважає впливовий експерт. - Зараз мережева торгівля займає від сили 20% ринку по всій Україні. По Києву - вся разом (враховуючи всі мережі, а не тільки ті три, які звинувачені АМКУ) - не більше 50%".

Ці дані легко верифікуються. Згідно з інформацією Держкомстату, в Україні загальний обіг роздрібної торгівлі минулого року становив 318 млрд 725,3 млн грн. Зазначимо, що у показнику враховані як організована торгівля, так і продаж товарів на ринках та фізичними особами. Частка організованого рітейлу (магазинів, гастрономів міні-, супер-, мега- та інших маркетів) у загальному обігу займає трохи понад половину - 175 млрд 122,8 млн грн.

Якщо вірити офіційним релізам торговельних мереж, сукупний річний валовий товарообіг Fozzy Group, "Фуршету" та "Великої кишені" - не більше 15 млрд грн. Однак ця велетенська в абсолютних величинах цифра виявляється просто смішною у співвідношенні з загальними масштабами споживання в країні: показник справді не перевищує 5% усього обсягу. Тож навіть досягнувши суттєвого здешевлення продуктів лише в окремих торговельних мережах, не можна сподіватися на загальну позитивну корекцію цінової ситуації.

Але навіть це неможливо зробити в сегменті соціально значущих продуктів. Показовими є нещодавні зусилля міського голови Донецька Олександра Лук'янченка, який також пішов "шляхом діалогу з мережевими торговельними організаціями" і знизив націнку на борошно на 1,1%, а на цукор - на 0,4%. Знаючи донецький характер, думається, він зробив усе можливе. Але ж і торгівці не будуть працювати в збиток. Біда в тому, що на рівні регулювання надбавки проблема не вирішується в принципі!  Бо це - тільки боротьба з наслідками, а не причинами.

Андрій Близнюк відзначив: "Якщо говорити про причини інфляції, то тут справа не в монополії зовсім. Ціни у постачальника порівняно з березнем минулого року підвищилися на 100-120%. Інфляції такої бути не може, незважаючи на всі показники: подорожчання енергоносіїв, підвищення зарплат тощо. Максимум 50%, але не 120%".

Експерт назвав і справжню причину росту цін на продукти: магазини змушені працювати з постачальником, а не виробником. "У торговельних мережах все відкрито, прозоро: торговельна інспекція моніторить нас щодня. Націнка на соціально значимі продукти, згідно з постановою уряду, 10% від ціни виробника. Але сьогодні багато виробників не погоджуються на прямі поставки, вони пропонують працювати через торговий дім. Якщо вказана структура з'являється в ланцюжку - то виходить, що торгувати цим товаром збитково. Тому уряд нам обіцяє сприяти встановленню прямих поставок. А щодо додаткових платежів, про які говорив Антимонопольний комітет, то із соціально значимих товарів у принципі ніхто платежів не бере", - каже Близнюк.

Між тим, продукти дорожчають. Із початку року ціни зросли на 5,67%, а за останні дванадцять місяців - на 21,9%. І, видається, будуть дорожчати, поки уряд не зверне увагу на головну причину проблеми - перманентну кризу сільськогосподарського виробництва. Звичайно, можна, як завжди, списати подорожчання на "цінові тренди на світових ринках", якби не цікава національна особливість: як зазначають експерти, інфляція розгортається нерівномірно, її стрибки забезпечують "проривне" подорожчання кількох товарних груп (як от олія, фрукти, м'ясо тощо). Іншими словами, Міністерство аграрної політики фактично не контролює галузі.

Та й як проконтролюєш, коли сама галузь на рівні держави зникає: м'ясо і молоко в Україні постачають не високотоварні виробництва, а переважно звичайні сільські пенсіонери. І частка ця продовжує збільшуватися: на початок березня поточного року населення утримувало 66% загальної чисельності великої рогатої худоби (на 1 березня 2007 року - 64%), у тому числі корів - 78% (77%); свиней - 60% (59%); овець і кіз - 81% (на  минулорічному рівні). Як уряд забезпечить ті "прямі поставки": поїде з бубном і баяном агітувати по селах?!

За такої "потужної" виробничої бази сільського господарства, важливі регуляторні функції, як от прогноз і контроль цін на продукти, для української влади стають все більш ефемерним поняттям. Або перетворюються на чергові PR-акції чергових керманичів. 


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!