Ваша непослідовність очевидна, пане Президенте

Ваша непослідовність очевидна, пане Президенте

Четвер, 31 січня 2008, 09:31 -
Чому спочатку президент ліквідує Національну акціонерну компанію "Енергетична компанія України", а потім намагається не допустити її "фінансового послаблення"? Чому президент спокійно сприймає "розмивання" пакету НАКу в Дніпроенерго, але не хоче виводити зі статутного фонду НАКу акції шести обленерго з мізерною номінальною вартістю? Ця стаття про якість аргументації Секретаріату в його "приватизаційній війні" з урядом Тимошенко.

Минулого тижня президент України Віктор Ющенко офіційно порекомендував урядові Тимошенко утриматися від подальшої приватизації пакетів акцій шести українських енергопостачальних компаній.

Ідеться про відкриті акціонерні товариства: "Прикарпаття-" ( 25,02%), "Львів-" (26,98%), "Одеса-" (25,01%), а також "Полтава-, " Чернігів-" і "Сумиобленерго" (останні три - по 25%+ 1 акція).

Не заглиблюючись у деталі корпоративних воєн, які зараз ведуться за ці об'єкти, варто проаналізувати рекомендації президента з точки зору їхньої логічності і відповідності національним інтересам.

"Шосте чуття" президента

Пам'ятаєте фільм "Шосте чуття" - про хлопчика, який спеціалізувався на допомозі мерцям? Дивно, але минулого тижня в цій ролі виступив сам президент України.

Пояснимо чому. Основним офіційним мотивом рекомендацій Віктора Ющенка не допустити до приватизації пакети шести обленерго є потенційна неплатоспроможність НАК "Енергетична компанія України" через виокремлення з її статутного фонду акцій згаданих енергопостачальних компаній.

Чи то аналітики Секретаріату вчергове недогледіли, чи просто бракувало аргументів, але факт залишається фактом: президент почав завзято захищати компанію, яку сам же і "поховав", тобто юридично ліквідував півтора роки тому.

Саме так: 9 жовтня 2006 р. президент України указом №863 ліквідував НАК "Енергетична компанія України". Показово, що бажання ліквідувати компанію прес-служба президента тоді пояснювала бажанням демонополізувати ринок електроенергетики. Зараз же, мабуть, монополізація ринку енергетики Секретаріат уже так сильно не турбує.

Експерти не заперечують, що Ющенко, крім узгодження законодавства з конституційною реформою, міг мати іншу мету - реальну ліквідацію "Енергетичної компанії", але насправді цей указ нічого не змінив. І, за словами експертів, став просто "технічним указом". Так, аналітик ІК Concorde Capital Олександр Паращій у той час заявляв, що подальша доля компанії залежить від уряду, а не від президента.

І справді, реально процес ліквідації НАКу так і не відбувся. Оскільки уряд Януковича вчасно прибрав зайве посилання на указ президента про створення "Енергетичної компанії" (№69 від 22.01.2004) у власній постанові (№794 від 22.06.2004).

Тим паче, виникає питання, чому за часів уряду Януковича президент значно спокійніше ставився до ідеї приватизації згаданих шести обленерго. Так, 26 квітня 2007 р. уряд Януковича видав розпорядження №226-р, у якому вже йшлося про приватизацію цих же шести обленерго. Президент так і не зупинив дію вказаного розпорядження, хоча таке право йому дає п.15 ст.106 Конституції України.

Реакція на цю ініціативу надійшла лише коли уряд усерйоз узявся виводити згадані пакети зі статутного фонду НАКу (постанова № 1105 від 5 вересня 2007 р.). Тоді Ющенко призупинив дію цієї постанови (указ №907/2007) й одночасно зверненувся до Конституційного Суду України з проханням з'ясувати, наскільки конституційними є дії уряду.

Аналогічно, на відміну від Юлії Тимошенко, президент спокійно поставився до "санації" Дніпроенерго, у результаті якої 26% його акцій перейшли у власність однієї "донецької" структури - "Донбаської паливно-енергетичної компанії", яка належить регіоналу Ринату Ахметову. Адже актив цей не менш цікавий - Дніпроенерго володіє трьома ТЕС із сумарною встановленою потужністю 8,185 ГВт.

Причому "Енергетична компанія" має контрольний пакет Дніпроенерго (після додаткової емісії частка НАКу знизилася з 76% до 50%+1 акція). І тепер державі приймати рішення на Дніпроенерго буде важче, бо, відповідно до закону "Про господарські товариства", власник 40% акцій і більше (у ахметівської ДПЕК тепер 44%) має легальну можливість заблокувати проведення загальних зборів акціонерів.

А от на бажання нового прем'єр-міністра Юлії Тимошенко продати пакети акцій шести енергопостачальних компаній Ющенко відреагував майже миттєво і дуже різко, попросивши вилучити їх із приватизаційного списку. Причому тепер до аргументів щодо потенційної неплатоспроможності НАКу додалися ще й недоведені підозри президента, буцімто енергокомпанії можуть продати за "потрібне" голосування у парламенті.

Про цінність підрахунків

Користуючись офіційними даними Фонду держмайна, автор підрахував номінальну вартість шести згаданих пакетів акцій обленерго. Це лише 64,9 млн грн.

Тепер порівняємо: за даними Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, статутний фонд НАК "Енергетична компанія України" станом на початок жовтня 2007 р. дорівнював  9,83 млрд грн. Це один із найбільших статутних фондів серед українських компаній.

Отже, номінальна вартість пакетів обленерго, які можуть бути продані, становить лише 0,66% від статутного фонду НАКу. Відповідно, говорити про те, що його виокремлення призведе до серйозних проблем у платоспроможності компанії, - це дуже велике перебільшення.

У той же час, ринкова вартість згаданих пакетів, через ті непрості стосунки, які склалися між різними власниками згаданих обленерго, за оцінками експертів, може бути значно вищою - до 3-4 млрд грн загалом. І ці гроші можуть піти в Держбюджет або на виплату компенсацій вкладникам Ощадбанку СРСР.

Не варто думати, що, продаючи пакети обленерго, держава втрачає важіль впливу на дії компаній. Адже НАК "Енергетична компанія України" довго не втручалася в їхню господарську діяльність і навіть не брала участі у зборах акціонерів, зважаючи на конфлікти між приватними акціонерами цих ВАТ.

До того ж, сам президент неодноразово критикував неефективну політику управління держвласністю і, зокрема, утримання державою невеликих пакетів акцій (5-7%), які не приносять значного прибутку.

Так, у своєму виступі на зустрічі з представниками великого бізнесу 4 липня 2007 року президент зазначив, що для нього є незрозумілою політика утримання у держвласності пакетів акцій низки підприємств. "Питання: що ми контролюємо? Чому ми так довго не можемо продати цей пакет? Корупція. На цих 7%, безумовно, не виплачуються дивіденди, робляться різні макети рішень щодо роботи підприємства і багато інших неправедних речей", - сказав Віктор Ющенко.

Про що не сказав президент

Тепер - від надуманих аргументів Секретаріату - до реальних. Прагнення президента Ющенка не допустити приватизації енергокомпаній ставить під удар повноцінне виконання намірів Тимошенко повернути заощадження вкладникам Ощадбанку СРСР.

Справа в тому, що Закон "Про Державний бюджет України на 2008 р." передбачає 6 млрд грн на повернення заощаджень готівкою (по 1000 грн на особу) і 2 млрд грн на погашення боргу за житлово-комунальні послуги.

А от ще 12 млрд грн, призначених для повернення заощаджень у формі сплати частини поточних зобов'язань вкладників за житлово-комунальні послуги, мають надійти від приватизації. Причому понадпланово (план становить 8,6 млрд грн).

Зрозуміло,  для прем'єр-міністра Юлії Тимошенко повернення заощаджень на поточний момент - це найгучніший соціально-економічний проект. І у виборчих цілях він буде блокуватися і з боку Секретаріату президента, і з боку Партії регіонів - тут їхні інтереси збігаються. А от 9 млн вкладників Ощадбанку таких інтересів, "імовірно", не поділяють.


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!