Назад у майбутнє. Кабінет НеТимошенко

Назад у майбутнє. Кабінет НеТимошенко

Середа, 17 жовтня 2007, 12:19 -
Новий кабінет, навіть якщо його сформують генії від економіки, фінансів і державного керування, буде недовговічним - країна стрімко пікірує до президентської кампанії, старт якої може дати й не Віктор Ющенко. Так що середньому класу слід і надалі розрах

(Продовження теми. Початок читайте тут)

Прем'єр широкої коаліції. Ім'я його поки що невідоме, як, втім, і прізвище. Сьогодні можна припустити, що кандидатуру прем'єра від широкої коаліції Віктор Ющенко внесе після того, як коаліція БЮТ і "НУНС" доведе безпідставність своїх претензій на формування уряду. Главі широкого-коаліційного уряду зовсім не обов'язково мати прізвище Балога (подейкують, віднедавна Віктор Іванович не в фаворі у свого тезки-президента). Але діяти, звіряючи свого годинника з президентським, прем'єрові доведеться напевне. Власне, як і написати програму уряду на основі ющенківських "10 кроків назустріч людям" зразка 2004 року. Чим опікуватиметься "широкий" прем’єр? На порядку денному:

  • реалізація президентських обіцянок щодо соціальних програм. Реальна або награна відсутність амбіцій глави широкого-коаліційного уряду дозволить йому втілювати в життя президентські ініціативи з максимальною повнотою. Аби тільки грошей на все вистачило, тому що інфляційний маховик розкручений, і зупинити його буде непросто. Вкидання ж додаткових грошей без товарного забезпечення нагадуватиме їх спалення на інфляційному полум'ї;
  • боротьба за підвищення вартості транзиту російського газу. Прагнення України зарекомендувати себе як надійного партнера Європейського Союзу в справі транзиту енергоресурсів потребуватиме від Кабінету Міністрів не лише реагування постфактум на інформаційні та цінові атаки "Газпрому", але й формування власної політики в енергетичній сфері. Потрібні радикальні ініціативи! Широка коаліція має шанс "закрити" цей сегмент професіоналами без чіткої політичної прив'язки, що дає підстави розраховувати якщо не на успіхи української енергетичної дипломатії, то на спроби протидіяти Росії в її прагненні підім'яти Україну під себе;
  • здійснити спробу перейти на прямі поставки газу від "Газпрому" і центральноазіатських країн. Нині висловлена готовність відмовитися від послуг "Росукренерго", безумовно, спровокована появою нізвідки вагомого боргу, що боляче вдарив по іміджу України. Для такого переходу потрібні прості на перший погляд компоненти: команда перемовників з лідерами центральноазіатських республік і політична воля. Остання - щоб пояснити представникам великого бізнесу причини невдачі в разі підвищення цін на природний газ;
  • непохитність курсу гривні. Безумовно, у питанні стабільності валютного курсу першу скрипку буде відігравати Національний банк, але й уряд не стане стояти осторонь. Для Ющенка, що був одним з ініціаторів введення гривні в 1996 році, а нині готується до президентської кампанії, сильна й приваблива національна грошова одиниця перетворюється в частину іміджу. Відтак широко-коаліційний уряд навряд чи буде займатися пустощами на валютному ринку;
  • створення нових робочих місць. Одна справа - знімати сльозоточиві фільми про складну долю українських гастарбайтерів, і зовсім інше - забезпечувати умови для їхнього повернення на Батьківщину. За умови розумного стимулювання процесу створення нових торговельних місць в Україну можуть повернутися мільйони носіїв європейського ставлення до роботи, які набули його фактично в екстремальних умовах. Наші "заробітчани" можуть стати другим призовом помаранчевої гвардії, звичайно, якщо про них зуміють адекватно подбати;
  • скасувати мораторій на приватизацію землі. Земельне питання залишається для Віктора Ющенка одним з найважливіших, і широкій коаліції доведеться його вирішувати. Урегулювання питання власності на землю сільгосппризначення, формування цивілізованого ринку землі дозволить залучити нову хвилю інвестицій, допомогти продукції українського АПК стати конкурентоспроможною на європейських ринках;
  • завершити процедуру вступу до СОТ. Входження до Світової організації торгівлі у виконанні нової української влади нагадує поганий водевіль. Стрибкоподібне просування до вступу до всесвітнього торговельного клубу зіткнулося із непоступливістю Киргизстану. Якщо Україна не хоче остаточно дискредитувати ідею власного членства у СОТ, їй доведеться шукати підходи до офіційного Бішкека.

Не варто забувати, що основною ознакою широкої коаліції стане присутність у її складі Партії регіонів, яка намагатиметься конвертувати власне перше місце за підсумками дострокових парламентських виборів у збереженні присутності у владних коридорах. Вочевидь, "регіонали" заздалегідь визначать межі компромісу з Банковою, адже тягати каштани з вогню для Ющенка – не основна мета цієї партії. В обмін на обмежену лояльність президенту вони намагатимуться отримати контроль над окремими областями, не виключено, що пропонуватимуть приватизаційні конкурси на кшталт купівлі "Криворіжсталі" консорціумом Ахметова – Пінчука.

Тому прем’єрові широко-коаліційного уряду доведеться укладати з президентом щось на зразок шлюбного контракту з визначеним терміном дії. Обопільно вигідні умови та баланс стримувань і противаг – ось запорука нормальної роботи уряду, прем’єр якого не носитиме ім’я Юлія за жодних умов.

Україна після дострокових парламентських виборів так і не зуміла вибратися зі смуги тривалої політичної кризи. Будь-який Кабінет Міністрів, навіть якщо він, попри президентське сподівання, виявиться де-факто однопартійним, не буде виконувати свої передвиборні обіцянки в повному обсязі - економіка їх просто не витримає. Уряду, що прийде на зміну кабінету Януковича, доведеться не тільки звалювати провину за огріхи на попередників, але й намагатися формувати власні підходи до розв’язання економічних проблем.

Новий кабінет, навіть якщо його сформують генії від економіки, фінансів і державного керування, буде недовговічним - країна стрімко пікірує до президентської кампанії, старт якої може дати й не Віктор Ющенко. Так що середньому класу слід і надалі розраховувати на себе. Бюджетникам та соціально незахищеним – сподіватися на зменшення інфляції. А тій сотні олігархів, сукупний капітал котрих, за оцінками закордонних експертів, складає 70 млрд. дол. - сподіватися, що коса реприватизації пролетить над їхніми головами, а не плечима.

Продовження теми незабаром.