Початок статті читайте тут

Україна – Молдова

Що стосується взаємин України й Молдови, то вони складалися на диво сприятливо. Варто згадати, що навіть заявку на вступ в UCTE Україна й Молдова подавали спільно. Фахівці говорили про те, що це обумовлено суто технічними причинами: якщо Україна ввійде в UCTE самостійно, то повинна буде розірвати електротехнічні зв'язки з Молдовою. Остання ж, оскільки фактично не має своїх генеруючих потужностей, залишиться на "голодному пайку". Однак зрозуміло, що такі рішення не можуть прийматися без політичної підтримки. На початку травня 2006 р. ця заявка була заслухана Керуючим комітетом, а потім і Генеральною Асамблеєю UCTE і фактично прийнята.

Наприкінці весни 2006 р. в ході чергового засідання Змішаної міжурядової українсько-молдовської комісії з питань торгово-економічного співробітництва прем'єр-міністр Молдови Василе Тарлев заявляв, що Молдова зацікавлена в будівництві транзитної лінії електропередач "Новоднестровськ (Україна) - Бєльці (Молдова)" і звідти - на Румунію, що зміцнить не тільки енергетичну безпеку України й Молдови, але й енергетичну безпеку в регіоні в цілому.

Крім того, В. Тарлев підкреслював, що Молдова зацікавлена купувати електроенергію в Україні, у підписанні довгострокового договору про поставки української електроенергії, і що вона підтримує транзит через Молдову української електроенергії в Румунію, на Балкани й в інші країни. Але вийшло інакше.

Україна - Росія

Нинішній уряд було сформовано в серпні минулого року. Вже у вересні стало відомо про зустріч міністра палива та енергетики Юрія Бойка з членом правління ВАТ РАТ "ЄЕС Росії" Андрієм Раппопортом. У результаті був підписаний протокол, що чітко визначив сферу інтересів росіян і напрямки подальших переговорів. Взагалі ж цей протокол можна було назвати третім меморандумом про співробітництво російських і українських енергетиків, оскільки, як з'ясувалося зараз, його наслідки виявилися для України не менш повчальними.

В одному з пунктів цього протоколу перед "Укрінтеренерго" та "Інтер РАТ ЄЕС" ставилося завдання підготувати необхідну договірну базу - з метою розширення географії спільних поставок, а також підвищення надійності енергопостачання споживачів півдня Одеської області й Молдавської енергосистеми. При цьому сторони відзначили "накопичений позитивний досвід” спільних поставок електроенергії в Молдавську енергосистему.

Незабаром з'явилася інформація, що контракт із росіянами на транзит російської електроенергії в Молдову підписаний, однак такий транзит не відновлено і донині. Але вже ніхто не приховував, що росіяни куди більше зацікавлені в іншому напрямку транзиту - електроенергії Молдавської ГРЕС через Україну в Росію. Українські "технарі" говорили, що такий транзит необхідний, оскільки мінімальне завантаження Молдавської ГРЕС створює проблеми в енергопостачанні півдня Одеської області (як ми вже писали, взимку 2005-2006 рр. через незатребуваність її електроенергії на Молдавській ГРЕС працював тільки один блок). В інтерв'ю ЗМІ керівництво Молдавської ГРЕС говорило про те, що це граничний режим, і при радянській владі це розглядалося як аварійний стан системи.

Технічно все влаштовано так, що чим більше працюючих блоків на Молдавській ГРЕС, тим більше електроенергії Україна може пропустити в Молдову через північний кордон. Але для цього електроенергія Молдавської ГРЕС повинна мати якийсь збут. Тобто такий транзит, на думку "технарів", був необхідний. Загалом, пропонувалася така схема: поставки електроенергії з території України в Молдову повинні збільшитися, відповідно, збільшуються поставки електроенергії й з Молдавської ГРЕС в Одеську область, а із прикордонних районів України електроенергія потрапляє вже в енергосистему Росії. У січні цього року такий транзит почався...

Це, на думку деяких фахівців, дало можливість електростанції "розправити плечі". І, як незабаром стало ясно, ми тим самим підтримали конкурента.

Росія – Молдова

У липні цього року відбулася подія, яку можна навіть назвати історичною: після 20-літньої перерви російська електрика потекла на Європу - Молдавська ГРЕС почала поставки електроенергії в Румунію транзитом через територію Молдови. Як повідомляли російські ЗМІ, Кишинів дозволив транзит електроенергії з Молдавської ГРЕС внаслідок домовленостей президентів Росії й Молдови.

Однак деякі українські фахівці вважають "молдавський коридор" не тільки наслідком високих російсько-молдавських домовленостей, але й стратегічних прорахунків керівництва українського ПЕК.

Адже не розуміти, що фактично російська Молдавська ГРЕС - конкурент українських енергетиків у просуванні в Європу, було просто неможливо. Тому керуватися тільки технічними міркуваннями у своїх взаєминах як з Росією, так і Молдовою - немислимо. Втім, вітчизняні енергетики за всіх часів заперечували політичне підґрунтя будь-яких зовнішньоенергетичних рішень, пояснюючи свої дії виключно технічною й економічною доцільністю.

Якщо українські енергетики так турбувалися про надійність енергопостачання півдня Одеської області, то, мабуть, мало б сенс звести там прямі лінії електропередач, в обхід Молдови, щоб взагалі не залежати від її енергосистеми. Але поки що Мінпаливенерго ставить завдання закінчити будівництво високовольтних ліній "Арциз-Болград" і "Болград-Буджак-Рени", які дозволять повністю відмовитися від поставок електрики через молдавську територію, до 1 січня 2008 р. Високовольтну лінію "Аджалик - Усатово", що також має поліпшити енергопостачання Одеської області, теж планують побудувати в 2008 р. Але якщо такі темпи реальні, чому це завдання не поставили раніше? Адже ці лінії сьогодні б вже працювали!

Що стосується економіки, то підвищувати ціни для Молдови дійсно потрібно - так вважають всі опитані автором фахівці. І поетапне підвищення ціни взагалі ж оцінюють як правильний крок. Але не будемо забувати про те, що ні ємність молдавського ринку, ні його ціни в принципі не порівнянні із цінами й обсягами півдня Європи - Румунії, Болгарії, Греції. З огляду на ситуацію, ціною можна було б пограти.

Замість епілогу

Таким чином, ситуація виглядає так: ми досягли домовленостей про поетапне підвищення ціни електроенергії для Молдови, а росіяни тим часом не тільки домовилися з Молдовою про транзит своєї електроенергії через її територію, але й почали реальний експорт у Румунію. До речі, від придбання Молдавської ГРЕС росіян не утримали ані її стан (фахівці говорять, що вона вимагає серйозних інвестицій - адже її перший енергоблок дав промисловий струм ще в 1964 р. і сьогодні ефективними там є тільки два парогазових блоки, введені в експлуатацію на початку 1980-х рр.), ані розташування в конфліктній Наддністрянщині.

Тобто, як показує практика, домагатися свого росіяни вміють. І чомусь ані технічна, ані економічна доцільність не заважає їм досягати поставлених стратегічних і геополітичних цілей. Що заважає нам хоча б утримувати власні старі досягнення? Падіння колективного IQ в кожної наступної урядової команди, чи незбалансованість зовнішньої політики, чи неефективність окремих (чи усіх разом) владних інституцій?