Тарифна таємниця "Укрзалізниці"

Тарифна таємниця "Укрзалізниці"

Середа, 14 лютого 2007, 16:41 -
Транспортники і уряд, якому вони підзвітні, начебто живуть якимсь різним "тарифним" життям, малюючи у своїй уяві різні конфігурації цін на послуги залізниці. Або чиновники уряду некомпетентні і рахувати не вміють, або ж тарифи і транспортники, і кабмін сп
В останні кілька місяців тарифна політика держави на залізниці нагадує якусь дивну гру.

Транспортники (мінтранс та "Укрзалізниця") і уряд, якому вони підзвітні, начебто живуть якимсь різним "тарифним" життям, малюючи у своїй уяві різні конфігурації цін на послуги залізниці.

Яскравий приклад цьому – метушня навколо підвищення цін на пасажирські перевезення.

Наказ мінтрансу про підвищення з 1 січня 2007 р. цін на залізничні квитки на 10% викликав шквал протестів серед урядовців. Під час новорічних свят черговий по кабміну віце-прем'єр по ТЕК Андрій Клюєв заявив, що для такого стрибка цін немає ніяких підстав.

Мінтранс погодився і скасував наказ, але не пройшло й місяця, як видав новий, котрим уже з 1 березня квитки мають подорожчати на 5%, а до кінця 2007 року – на 30%.

На новий наказ почав "атаку" вже перший віце-прем'єр Микола Азаров, який 6 лютого в одному зі своїх інтерв'ю заявив, що в першому кварталі ніякі тарифи не будуть збільшуватися, а надалі уряд буде прискіпливо розглядати кожен такий крок.

Але буквально наступного дня Кабмін, мабуть, "усвідомивши" свою помилку, раптово погодився з підвищенням тарифів на пасажирські перевезення і, за словами самого міністра транспорту Миколи Рудьковського, схвалив усі пропозиції його відомства разом з фінпланом "Укрзалізниці".

У підсумку – любов і повна згода у взаєминах Кабміну і підконтрольного йому міністерства.

Питання про те, яким чином мінтрансу і КМУ вдалося так швидко порозумітися, залишається загадкою. Або чиновники уряду некомпетентні і рахувати не вміють, або ж тарифи і транспортники, і кабмін списують зі стелі і маніпулюють ними у відповідності зі своїми особистими бажаннями.

При цьому, якщо у відношенні пасажирських перевезень їх стримує платоспроможність населення, то у випадку з вантажними ніяких перешкод немає, що перетворює залізницю в непоганий інструмент приборкання промисловців, рентабельність яких часто прямо залежить від вартості вантажних залізничних перевезень. (Про дії мінтрансу в цій сфері "ЕП" готує окремий матеріал).

Так як же формується тариф?

Так звідки ж "Укрзалізниця" бере розміри своїх тарифів як на вантажні, так і на пасажирські перевезення, і які складові закладає в них?

Як стверджують в Антимонопольному комітеті України, документа-методики, де було б чітко прописано, з чого саме має складатися тариф на залізничні перевезення, не існує. Тому ніхто в країні не може знати напевно, з чого ж саме він складається.

"Через відсутність затвердженої чіткої та прозорої методики розрахунку залізничних тарифів ніхто не може сказати напевне, наскільки обґрунтованим є їх підвищення, – вважає голова АМКУ Олексій Костусєв. – Бо зараз ніхто достеменно не знає, із яких саме складових вони формуються.

Адже коли заходити мова про підняття тарифів, неможливо порахувати, наскільки пропорційно дорожчають їх складові, проконтролювати, чи не закладаються в них необґрунтовані витрати тощо".

Більшість незалежних експертів, опитаних "ЕП", згодні з позицією АМКУ в тому, що схема, за якою формують залізничний тариф, практично нікому не відома.

Крім того, на думку директора Міжнародного інституту приватизації Олександра Рябченка, до цього можна додати й те, що держава часто дивиться на тарифну політику своїх підприємств, у тому числі і монополістів, м'яко кажучи, крізь пальці, не надто заглиблюючись у те, за рахунок чого ж вони ростуть.

Більш докладна відповідь на питання про те, які ж складові входять у залізничні тарифи дав гендиректор ТОВ "Об'єднаний транспортний холдинг", екс-заступник міністра транспорту Ельбрус Абдуллаєв.

"Основою формування тарифів на залізничні перевезення є собівартість перевезення, – говорить Абдуллаєв. – На неї, у свою чергу, впливають такі фактори: вид відправлення, тип вагона, його завантаження і приналежність, дальність і швидкість перевезення, ступінь і вид негабаритності тощо".

Однак на питання про існування затвердженої методики формування тарифів він не зміг дати позитивну відповідь.

"Що стосується методичних основ формування тарифів, то, схоже, їх бачили тільки працівники мінтрансу та "Укрзалізниці", – розповідає Абдуллаєв. – Якщо така методика існує, чому б не розмістити її на сайті мінтрансу? Торік на нараді по новому Збірнику тарифів один з керівників "Укрзалізниці" помітив, що йому і самому не подобається ця методика і що вона застаріла. Може бути, тому її і не показують нікому?".

У прес-службі ж самої "Укрзалізниці" "ЕП" підтвердили факт існування методики розрахунку собівартості, принаймні, у відношенні вантажних перевезень. Саме в ній, за словами залізничників, закладені правила обчислення собівартості, що лежить в основі тарифів, "по типах вагонів, родам вантажів, видам відправлень і інших факторах".

Але, на жаль, так і не вказали ні номеру цього документу або якихсь інших ознак Методики визначення собівартості вантажних залізничних перевезень, ні місця, де з нею можна було б ознайомитися.

Так що для громадськості, по суті, питання про існування і зміст цього "напівміфічного" документу залишається відкритим.

Як вирішити проблему тарифів?

На думку експертів, для рішення тарифної проблеми необхідні дві речі.

Перше – це відкрита і прозора методика формування тарифів, про яку б знали всі зацікавлені сторони, а не тільки окремі працівники Мінтрансу і "Укрзалізниці".

На думку АМКУ, це могло б пом'якшити проблему постійних протестів підприємців проти підвищення розцінок на вантажні перевезення, оскільки, знаючи методику і складові тарифу, вони могли б заздалегідь передбачати їхнє підвищення.

"Звичайно, підприємці ніколи не вітатимуть подорожчання послуг, – каже Олексій Костусєв. – Але, коли б процес ціноутворення був прозорим, публічним та зрозумілим, то кожен міг би самостійно зробити аналіз і переконатися, що підвищення цін є об'єктивною необхідністю".

У такий спосіб залізничники могли б якщо не позбутися, то принаймні легко відкидати необґрунтовані претензії з боку бізнесу.

Друге – це створення Національної комісії регулювання транспорту України, що була би незалежним контролером у сфері залізничних тарифів.

Адже сьогодні залізничники через "Укрзалізницю" і Мінтранс самі для себе встановлюють тарифи, і, природно, зацікавлені тільки в їх підвищенні, але ніяк не в їхній обґрунтованості.

"Фактично, розробку цінової політики держави на залізничні перевезення здійснює структура, об'єктивно зацікавлена в збільшенні цін і тарифів на свої послуги, – говорить Ельбрус Абдуллаєв.

Однак у мінтрансу виступають категорично проти створення такої Нацкомісії. Скільки б доводів, розумних або не дуже, не приводили транспортні чиновники, безперечним лишається той факт, що їм ні в якому виді не вигідно віддавати контроль над тарифами в чужі руки.

Як показують перевірки КРУ, в усі часи ведуча роль у тарифоутворенні давала транспортним чиновникам можливість для корупційної "добродійності".

Так, згідно з останніми даними КРУ, у 2005-2006 р. "Укрзалізниця" надавала деяким приватним компаніям послуги за економічно необґрунтованими тарифами, роблячи знижки від 70% до 80%. Збитки в результаті такої добродійності склали близько 200 млн грн.

А зі звітів АМКУ випливає, що в 2005 р. Мінтранс намагався вручну розпоряджатися тарифами в оперативному порядку, за допомогою звичайних телеграм.

При цьому щоразу, коли мова заходить про чергове підвищення цін, ні Мінтранс, ні "Укрзалізниця" не обтяжують себе тим, щоб роз'яснити, чому саме підвищення тарифів обґрунтоване, щораз обробляючи загальними фразами.

Коли ця стаття вже готувалася до друку, в прес-службі Укрзалізниці "ЕП" сказали, що методика визначення собівартості перевезень існує, але вона є "для службового використання" і не може бути розголошена. Чому затрати державного стопроцентного монополіста є втаємниченими від громадськості – питання залишається відкритим.