Спецпроект "Якісне регулювання"
За підтримки компанії JTI
"Гільйотина" для радянського законодавства: як працює дерегуляція

"Гільйотина" для радянського законодавства: як працює дерегуляція

Середа, 31 жовтня 2018, 13:00 -
За останні кілька років саме слово "дерегуляція" затерлося до дір й набило оскому. Без нього не обходиться жодна промова політика, урядовця чи міжнародного експерта, де мова заходить про бізнес-клімат та інвестиції. І це зрозуміло, бо якісне регулювання – це встановлення правил гри.

 Чим простіші правила, тим більше зацікавлених гравців, а отже – ширший ринок, швидший притік інвестицій.

За шість хвиль дерегуляції Кабмін скасував 760 застарілих нормативно-правових актів, велика їх частина – радянський спадок.

Тільки за один "дерегуляційний" день  було відправлено на звалище історії 318 радянських постанов, інструкцій, правил і наказів. Більшість – це архаїзм, який фактично не застосовувався.

Однак залишаючись у юридичному полі, такі архаїзми завжди залишали двері для корупції відчиненими.

Або створювали зайві перепони, бо радянські нормативи орієнтовані на планову економіку та державну власність.

В умовах ринку вони виглядають як іржа на велетенській машині – працювати з ними можна, але довго так не протягнеш.

У рамках спецпроекту "ЕП" про якісне регулювання ми з'ясували, яка ситуація з дерадянізацією українського законодавства та коли Україна нарешті поставить крапку на безнадійно старих нормах ведення бізнесу.

Популізм проти дерегуляції

Майже кожен другий скасований акт – радянський, каже голова Офісу ефективного регулювання Олексій Гончарук.

Найстаріший із них датований 1922 роком і містить список категорій робітників, котрим роботодавець повинен видавати додому господарське мило – 400 грам на місяць.

"Такі дрібниці не вбивають бізнес, але створюють зайвий клопіт, зокрема, в комунікації з профспілками, громадськими організаціями, загалом з інспекторами, які намагаються знайти "хоч щось".

Ми довго переконували уряд скасувати цю норму, бо профспілки наполягали на протилежному", – розповідає Гончарук.

"Найбільша частина скасованих радянських актів стосуються соціальної сфери. Просто тому що їх фізично більше – це раз, а по-друге, через популізм ці акти вичищати важко.

Треба погоджувати з профспілками", – пояснює перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов.

До речі, у постанову про видачу мила в базі даних Верховної Ради так і не внесли зміни, не вказали, що вона скасована, зауважує він.

"Дерегуляційні Кабміни" відбуваються кожні 2-3 місяці. Часто закону, який регулював ту чи іншу сферу, уже немає, але на рівні підзаконних актів залишаються накази і інструкції.

"А отже, хтось може вимагати їхнього виконання. Великий бізнес має юристів, аби відбитися від цього.

А хто не має можливості відбитися, платить хабарі або підкоряється застарілим нормам", – коментує заступник міністра.

Велика частина скасованих радянських постанов стосуються аграрного сектору.

Зокрема, це документи, які регламентують внесення мінеральних добрив – хоча нині агрокомпанії визначають потребу внесення мінеральних добрив за допомогою дронів, не кажучи вже про новітні формули самих добрив.

Інші інструкції містять поради щодо дезінфекції ферм застарілими засобами, які не тільки поступаються ефективністю сучасним, але й просто є небезпечними.

Ще один приклад – постанова  Ради міністрів Української РСР від 11 лютого 1949 року, якою вирішено присвоїти назви винам за сортом винограду: "Перлина Степу" – з сорту "Аліготе", "Наддніпрянське" – з сорту "Рислінг", "Оксамит України" – для вина з винограду "Каберне-Совиньон" і так далі.

Ця постанова діяла впритул до листопада 2016-го.

Палиці в колеса ефективності бізнесу

Помітна частина "дерадянізації" законодавства – у галузі будівництва. Серед них, наприклад, постанова Ради міністрів УРСР від 30 кітня 1958 року про затвердження положення про житлово-будівельні колективи та індивідуальних забудовників у містах і смт.

Зокрема,  документ встановлює розміри площ земельних ділянок для будівництва багатоквартирних будинків.

Сюди ж можна зарахувати і суто радянські норми, які містилися в державних будівельних нормах, вважає Олексій Гончарук:

"З 1 жовтня вступили нові зміни до ДБН. Самі вони не були радянськими, але окремі норми, які там містилися, були скопійовані з радянського законодавчого спадку.

Відтворювали радянські принципи, коли держава давала установку бізнесу, як бути ефективним.

Наприклад, була вимога розміщувати дитячий садочок тільки в окремій будівлі.

Це економічно невигідно – часом потрібен маленький дитячий садочок, іноді їх треба багато різних, щоб була конкуренція".

Окрема історія – радянський спадок в законодавстві про касову дисципліну.

Тільки 11 жовтня Мінфін опублікував наказ, яким позбавив українських підприємців радянської практики і скасував обов’язкове використання для підприємців Книги обліку розрахункових операцій – товстого зошита з щоденними звітами і підклеєними чеками.

Сенсу вписувати ці дані в книгу з підклеюванням "нульового чеку" було небагато: касові апарати передають дані до ДФС в електронному форматі.

"Врешті приходили податківці з роздруківками цих сум, відкривали ці книги і вишукували, де людина помилилася вручну", – пояснює голова комітету з роздрібної торгівлі Спілки українських підприємців  і гендиректор компанії "Інтертоп" Сергій Бадрітдінов.

Загалом список скасованих радянських документів виглядає як набір дрібних інструкцій, правил і порядків – настільки безглуздих, що важко й уявити, хто міг цим користуватися тепер.

Серед них - правила торгівлі на ринках, правила збирання сіна або правила обладнання і експлуатації інфекційних установ 1959 року, в яких, зокрема, вимагається покривати віконні рами і двері масляною фарбою, а іграшки в дитячих відділеннях допускаються тільки резинові або дерев'яні.

Що залишилось, або Житловий кодекс і Жовтнева революція

В українському правовому полі залишається ще багато радянських атавізмів, кажуть експерти. Нещодавно у Мінекономрозвитку заговорили про нову ініціативу – скасування Книги скарг і пропозицій.

У Спілці українських підприємців, яка звернулася до МЕРТ з такою ініціативою, пояснюють: функція книги скарг – не покарання, а покращення сервісу або товарів.

"Немає сенсу дивитися на дату прийняття акту, якщо він відтворює суто радянські підходи. Книгу скарг і "куточок споживача" скопіювали з радянської практики, коли не було інтернету і це був чи не єдиний можливий спосіб споживачеві висловити свої побажання до сервісу. Нині цю функцію уже давно відіграє інтернет, можливість залишити відгук на сайті виробника чи магазину.

Є окремі сайти, які збирають відгуки про різні компанії чи підприємства. Зате книга скарг набула іншого сенсу для перевіряючих", – коментує співголова комітету з розвитку підприємництва СУП Тетяна Паламарчук.

У конкурентному полі підприємець завжди готовий поліпшувати сервіс, прислухатися до побажань споживачів і в інтернеті, і поза ним. Буде намагатися покращити якість.

Якщо ж підприємство недобросовісне, то не варто сподіватися, що його керівники відреагують запису у книзі. З такими зверненнями – пряма дорога до Держпродспоживслужби.

"В той же час ми знаємо випадки штрафування підприємців за не внесення зміни в інформацію "куточка споживача", коли у відповідного відділення служби змінився телефонний номер", – додає Паламарчук.

Та найбільше "радянщини" залишається в двох масивних документах – Трудовому та Житловому кодексі, кажуть у Мінекономрозвитку.

"Ми живемо зараз за Житловим кодексом, який починається словами: "В результаті  перемоги   Великої   Жовтневої   соціалістичної революції в  нашій  країні  було створено необхідні передумови для розв'язання однієї   з   найважливіших   соціальних   проблем - задоволення потреби трудящих у житлі", – цитує Олексій Гончарук. –  Ви уявіть, про що там написано.

Це про післявоєнні гуртожитки, про розселення сімей, про те, в якому порядку в квартиру мають заселятися люди. Такого вже давно немає, а норми є. І окремі "товариші" намагаються цими нормами зловживати".

Те саме – з Трудовим кодексом, який покликаний встановити правила для великих колективів, для підприємств державної власності, що було природнім, коли відносини регулювалися адміністративно.

Кабмін на своїх "дерегуляційних" засіданнях скасовує документи, які має повноваження скасовувати. Частина застарілих актів регулюються президентськими декретами радянських часів, які радянська Конституція прирівнювала до законів. Тож скасувати їх може тільки парламент.

З нинішніми темпами очистити законодавство від радянського і просто застарілого брухту можна роки за два, каже Нефьодов.

Натомість у Верховній Раді зареєстровано законопроект 4650 про скасування радянського законодавства.

"Це кардинальне рішення – "радянська гільйотина": все, що було прийнято в радянські часи буде скасовано з перехідним періодом.

Якщо за цей час виявиться, що якась інструкція дійсно потрібна, буде час її прийняти. Законопроект включений у перелік пріоритетних, але поки не на часі", – підводить підсумок Максим Нефьодов.

Анна Родічкіна, для EП