СПЕЦПРОЄКТ "Майбутнє Agro"
IT та сільське господарство мають обʼєднуватися, разом вони можуть дати дивовижний результат для України – Жиль Меттеталь

IT та сільське господарство мають обʼєднуватися, разом вони можуть дати дивовижний результат для України – Жиль Меттеталь

Четвер, 18 листопада 2021, 13:00 -
В інтерв’ю "Економічній правді" Жиль Меттеталь, досвідчений експерт у сфері сільського господарства та продовольства, розповідає про теперішнє та майбутнє аграрного бізнесу України.

Жиль Меттеталь працював у місії Інвестиційного центру Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН. Має більш ніж 30-річний міжнародний досвід фінансування сільського господарства, агробізнесу та корпоративного сектору нерухомості. Понад десять років очолював департамент агробізнесу Європейського банку реконструкції та розвитку. У 2018 році Жиль Меттеталь став незалежним директором Ради директорів "Астарти".

— Як би ви охарактеризували сільське господарство України?

— Українське сільське господарство є найбільшою історією успіху, адже за короткий проміжок часу Україна з країни, що займалася виробництвом зерна для власних потреб, перетворилася на одного з найбільших експортерів зерна у світі.

Під час своїх публічних виступів я завжди кажу, що це дивовижно ще й тому, що українське сільське господарство, мабуть, одне з найменш дотаційних у світі.

До прикладу, прямі дотації сільгоспвиробникам в ЄС становлять близько 30-40%, у Росії – близько 30% і продовжують зростати. А в Україні розмір дотацій дуже малий, а часто взагалі зі знаком мінус, як у Новій Зеландії та Австралії. Незважаючи на це, українському агросектору вдається розвиватися.

Мене насправді турбує європейський аграрний сектор, адже якщо уряд скасує дотації для європейських фермерів, їм буде дуже важко залишатися на ринку і їх присутність у світі зменшиться.

Спілкуючись з французькими фермерами, я постійно говорю, що українські фермери набагато ефективніші, ніж фермери у Франції, бо вони можуть виробляти продукцію без будь-яких дотацій.

Є ще один важливий фактор. Раніше в Україні неможливо було купити землю і, наприклад, віддавати її в заставу банкам, щоб залучати гроші для інвестицій.

У то же час європейська корпоративна система дозволяла фермерам створювати сільськогосподарські кредитні кооперативи, які пізніше стали одними з найбільших банків у світі, передавати ці землі банкам під заставу та отримувати хороші гроші.

Незважаючи на відсутність таких механізмів для українських компаній, усі свої інвестиції вони вкладали в покращення земель.

Щоб історія успіху аграрного сектору України відбулася, українські компанії, не покладаючись на підтримку уряду, працювали як вертикально інтегровані компанії по всьому виробничо-збутовому ланцюгу, підвищували свої стандарти, ставали прозорими, впроваджували сучасні технології, залучали міжнародний капітал, виходили на ІРО.

— Найбільші аграрні компанії в Україні мають статус публічних. Для української аграрної компанії публічність – це перевага чи недолік?

— І те, і інше, хоча позитиву більше.

Серед переваг – можливість залучення довгострокових фінансових ресурсів, збільшення власного капіталу підприємства, залучення інвестицій на більш вигідних умовах, наприклад, під нижчі відсотки, збільшення вартості компанії.

Це позитивний вплив на репутацію і дієвий механізм захисту компанії, адже всі процеси відбуваються публічно і прозоро. Це дуже актуально для компаній в українських реаліях.

Це, до речі, і стимул для постійного вдосконалення. Українські компанії, які мають публічний статус, найбільш успішні ще й тому, що для потрапляння в перелік публічних запровадили найкращі міжнародні стандарти якості.

Серед недоліків – дуже високі очікування від усіх стейкхолдерів і велика кількість бюрократичних процедур та вимог, які висувають біржі та регулятори до публічних компаній. Іноді це може вплинути на здатність компанії швидко ухвалювати рішення, оскільки для цього вона повинна пройти низку обов’язкових публічних процедур.

Тому деякі компанії вирішили змінити статус з публічного на приватний, щоб мати більше свободи і робити те, що вони хочуть.

— В Україні дедалі частіше говорять про необхідність запровадження системи корпоративного управління. Чи потрібно це українським агрокомпаніям?

— Це залежить від ситуації. Наприклад, у невеликих компаніях системи корпоративного управління майже не існує, а рішення ухвалюють самі підприємці.

З іншого боку, в Україні є такі компанії, як наша ("Астарта" – ЕП), які мають історію прозорості, впровадили систему корпоративного управління у тому числі тому, що пройшли процедуру лістингу на європейських фондових біржах і мають статус публічних.

Нашій компанії вдалося запровадити повноцінну систему корпоративного управління з радою директорів та комітетами. Це забезпечує прозорість процедур та можливість ухвалювати якісні рішення.

— Які ще переваги може дати така система управління?

— Вона дає безліч переваг.

По-перше, така компанія ефективніше працює, бо рішення ухвалюються колегіально. Річ у тім, що члени ради є досвідченими спеціалістами в різних галузях і можуть надати операційному менеджменту цінні та об’єктивні поради.

По-друге, це питання захисту прав та інтересів власників. За відсутності корпоративної системи управління між власниками та менеджментом часто виникають непорозуміння і в результаті іноді ухвалюються неправильні рішення.

Ще один аспект полягає в тому, що багато банків, особливо міжнародних та інвестиційних, як ЄБРР, де я працював, надають фінансування за умови запровадження принципів корпоративного управління. Це гарантія прозорості процесів, високих стандартів та ухвалення раціональних рішень.

Таким чином, корпоративне управління – це ще й хороший спосіб залучення фінансування.

 

— Зараз великі компанії залучають до співпраці малий та середній бізнес, створюючи бізнес-середовища, екосистеми для підсилення конкурентоспроможності зацікавлених сторін. Це дійсно вигідно для всіх?

— Свого часу я працював в Азії в одному з банків. Там більшість компаній працюють за моделлю контрактного фермерства.

Більші компанії надають доступ меншим до нових технологій, ресурсів, ринків збуту, інколи навіть фінансують.

Потім ці компанії купують у фермерів вирощену ними продукцію. І фермери, і компанії дуже швидко розвиваються і стають успішними. Тож ця модель надзвичайно успішна в багатьох країнах.

"Астарта" теж створює агропромислову екосистему в регіонах, де розташовані її підприємства, тож я дуже позитивно ставлюся до такого підходу.

Тут мають вигоду не лише фермери, а й сільські жителі. Крім доступу до нових технологій, досвіду та ресурсів, ця компанія культивує серед своїх партнерів і місцевих громад принципи сталого розвитку бізнесу, бережливого ставлення до природних ресурсів. Це дуже вважливо, актуально та далекоглядно.

Думаю, саме така модель аграрної екосистеми може стати хорошим прикладом для України в майбутньому.

— Ви згадали про сталий розвиток. Це світовий тренд. Куди рухається наш агробізнес у цьому контексті?

— В Україні переважає екстенсивне сільське господарство.

Це означає, що використовується менше добрив на гектар, тож з точки зору екології це краще. Навіть якщо врожайність в Україні не така висока, ресурси використовуються набагато ефективніше й ощадливіше.

У Європі (в країнах ЄС – ЕП) активно застосовують інтенсивні методи землеробства, тому що мають багато фінансових ресурсів. Тож ми маємо проблеми із забрудненням через надмірне використання добрив.

Згадайте недавню історію із забрудненням моря в Іспанії. Екологи тоді говорили, що причиною стало забруднення в результаті інтенсивного сільського господарства в цьому районі.  Аналогічні проблеми і в Британії.

Щодо дотримання принципів ESG, то, наприклад, "Астарта" завжди дотримувалася високих стандартів у цьому напрямку. Тут є кілька пояснень.

Перше – такий підхід закладений у цінностях та місії компанії.

Друге – це її співпраця з міжнародними банками. Коли я працював у ЄБРР, ми ще тоді вимагали від компаній, які з нами працюють, дотримуватися високих європейських стандартів у тому числі у сфері охорони навколишнього середовища.

"Астарта" пішла далі і почала інвестувати в органічне землеробство. У 2020 році отримала перший врожай органічної продукції і навіть почала її експортувати. Я повністю це підтримую.

— Так склалося, що Україна – це передусім експортер сировини. Чи потрібно, на вашу думку, змінювати орієнтир на експорт продукції глибокої переробки?

— Я вже говорив, що Україні за короткий час вдалося стати одним із світових лідерів за обсягами експорту зерна. Це однозначно успіх, але на цьому не потрібно зупинятися. Слід починати виробляти продукцію з доданою вартістю, адже так ви зароблятимете більше грошей.

Я наполегливо заохочую Україну та інші країни, наприклад, Африку, яка експортує кавові зерна, а переробку здійснює в Європі, інвестувати в заводи і фабрики, щоб додавати більше цінності до власної продукції.

В Україні вже й зараз є відомі виробники курятини, олії.

"Астарта" теж переробляє сою, цукровий буряк. Влітку виробила першу партію інвертованого цукрового сиропу, який використовують бджолярі та кондитери, а восени почала реалізацію проєкту з поглибленої переробки сої.

За два роки збудує сучасну технологічну лінію у Полтавській області для виробництва соєвого протеїнового концентрату з негранульованого соєвого шроту. Його додають у раціон рибі та птиці.

Тут важливий ще один момент. Це буде не ГМО продукт і вироблятиметься він з європейської сої з гарантованою простежуваністю. Це дуже важливо і відповідально в контексті дотримання принципів ESG.

Згадайте, як у 2020 році світові продовольчі гіганти вимагали від Бразилії припинити торгівлю соєю, бо вона була вирощена на місці вирубаних лісів у регіоні Серрадо. Це савана, яка вважається епіцентром біорізноманіття й одним з найбільших поглиначів вуглецю в країні.

Глобинський переробний завод, Астарта-Київ
Глобинський переробний завод, "Астарта-Київ"

— Що ще необхідно для розвитку сільського господарства України?

— Безумовно, нові технології та інновації, щоб бути ефективнішими і виробляти якісну та безпечну продукцію без шкоди для навколишнього середовища.

Варто звернути увагу на збереження біорізноманіття, декарбонізацію основних елементів продовольчої системи, а також на підтримку якості ґрунтів, бо їх деградація – велика проблема у світі. Ми про це ще говорили тоді, коли я був банкіром.

Що цікаво: у вас є дві дуже сильні галузі з великим експортним потенціалом. Одна – сільське господарство, інша – технології.

Дуже багато українських технологічних стартапів стають світовими лідерами. На мою думку, ці дві галузі повинні максимально зблизитися й об’єднати свої можливості.

Наприклад, кілька років тому "Астарта" створила in-house IT-компанію AgriChain, яка розробила платформу єдиної цифрової системи управління агробізнесом.

Ця система автоматизує всі бізнес-процеси, дає можливість ефективніше управляти компанією і робить її ще прозорішою. До речі, тепер цією розробкою користуються й інші агрокомпанії.

 

— Які інновації відіграватимуть ключову роль у найближчому майбутньому в аграрному секторі України?

— Широке застосування супутникових систем моніторингу та аналізу даних у сільському господарстві.

Це про точне внесення добрив та насіння, контроль протягом періоду вирощування продукції, уникнення людських помилок. Про відповідальне споживання природних ресурсів та економічну вигоду.

Інвестиції у виробництво насіння, стійкого до несприятливих погодних умов. Перехід на виробництво продуктів рослинного походження, в Україні вже є такі виробники.

— Що має зробити держава, щоб сприяти розвитку сільського господарства?

— Український аграрний сектор розвивається не завдяки, а скоріше всупереч підтримці держави.

Що має зробити уряд? Не підвищувати податки, адже сільське господарство вже має високий рівень податкового навантаження у порівнянні з іншими галузями економіки….

Агровиробники приносять валюту, створюють робочі місця. Тобто цей сектор економіки вже приносить велику користь країні. Я не кажу, що це треба обов’язково дотувати, але точно не слід збільшувати оподаткування.

Ще одне важливе питання – підтримка постійного діалогу між урядом і бізнесом. За часів моєї роботи в ЄБРР ми ініціювали робочі групи між приватними компаніями та урядом.

Нашою метою було організувати діалог, перш ніж уряд ухвалював якісь важливі рішення. Такий діалог дозволяв би уникати помилок, бо бізнес точно знає, що насправді відбувається в приватному секторі.

Згадайте ситуацію, коли у 2010 році уряд у ручному режимі заборонив експорт зерна з України. Він мотивував це тим, що його нібито не вистачить для внутрішніх потреб.

Бізнес говорив: зерна достатньо, щоб і населення прогодувати, і отримати дохід від експорту. Однак діалогу не було. У результаті зерно просто гнило в сховищах. Якби уряд порадився з бізнесом, такої ситуації не трапилося б.

Діалог з приватним сектором має бути безперервним. Бізнес – це не лише про заробіток. Багато українських бізнесменів інвестують в економіку, щоб принести користь країні. Те, що вони зробили, просто неймовірно успішно.

На жаль, деякі міжнародні організації більше орієнтуються на державний сектор, ніж на приватний. Я хотів би бачити більше орієнтації на приватний сектор.

— Чому агробізнес має бути соціально відповідальним?

— Це одна з моїх улюблених тем. Їжа особлива. Чому? Тому що завдяки їжі ми живемо. Тому що це про суспільство. Адже всі рішення у світі так чи інакше пов’язані з їжею та ухвалюються з урахуванням цього фактору.

Це про спілкування. Люди часто зустрічаються саме за столом. Це про емоції, родину, подорожі, спогади.

Їжа керує ландшафтом, бо хороша їжа зазвичай вирощується і готується в красивих ландшафтах. Фермери мають піклуватися про навколишнє середовище, щоб підтримувати цю природну красу.

Їжа з'єднує село і місто, бо в основному виробляється в сільській місцевості.

У той же час їжа має найбільший вплив на майбутнє планети. Усе це робить її особливою. Ви не можете розглядати їжу як товар, наприклад, як метал, тому що тут є багато емоційних складових.

Революції у світі починалися з їжі. У Північній Африці всі проблеми і революції починалися через те, що людям не вистачало їжі. Еволюція планети буде визначатися якістю та оцінкою їжі в майбутньому.

Тому соціально відповідальні аграрні компанії, як "Астарта", відіграють і відіграватимуть важливу роль у майбутньому. Бізнес – це не тільки про економіку чи фінансові ресурси, це, перш за все, цінності і їх створення для суспільства.

Тому соціальна відповідальність має бути невід’ємною складовою будь-якої бізнес-діяльності.

— Що ви могли б порадити іншим українським компаніям, щоб бути успішними та конкурентоспроможними на світовому ринку?

— Найуспішнішими будуть ті аграрні компанії, які вже мають довгострокову перспективу розвитку. Деякі люди хочуть заробити гроші швидко. Це можна зробити, але в такому випадку втратити їх можна ще швидше.

Можна бути занадто амбітним і розвиватися дуже швидкими темпами, взявши занадто багато кредитів, але не розрахувати свої сили. Аграрний бізнес – це не про лінійну прогресію. Він дуже залежний від цін на продовольство.

Один рік кращий для одних культур, у наступному році краще спрацюють інші культури. Добре, коли компанія займається виробництвом різних культур, щоб диверсифікувати ризики і збалансувати прибуток.

— Якою буде роль українського агробізнесу на світовому ринку через пʼять-десять років?

— Збільшивши ефективність виробництва, Україна зможе стати ще більшим постачальником продуктів харчування.

Такі компанії, як "Астарта" та інші, будуть рухатися в напрямку глибокої переробки і реалізовувати продукцію на внутрішньому і світовому ринках.

Тенденція виробництва продуктів рослинного походження набиратиме обертів.

Україна як один з найбільших у світі експортерів і виробників зернових та олійних культур, пройшовши необхідну трансформацію, зможе виробляти таку продукцію і грати дуже важливу роль на світовому ринку продовольства.

"Астарта" – перша аграрна компанія в Україні, яка у 2006 році провела успішне первинне розміщення акцій на Варшавській фондовій біржі. У 2008 році агрохолдинг одним з перших серед українських компаній приєднався до мережі Глобального договору ООН і почав втілювати принципи сталого розвитку.

Автор: Олександр Бабенко

Підпишіться на наші повідомлення!