СПЕЦПРОЄКТ "Простір з сенсом"
ЗА ПІДТРИМКИ ENSO
Друге дихання міста: як старі об'єкти змінюються та збирають навколо себе людей

Друге дихання міста: як старі об'єкти змінюються та збирають навколо себе людей

Четвер, 11 листопада 2021, 13:00 -
У цій добірці ми зібрали шість прикладів того, як переосмислення старих локацій у різних країнах світу привело до появи нових місць, про які хочеться розповідати всім.

Придивіться до будівель, повз які ми проходимо щодня. Серед них є багато класних архітектурних рішень. Проте їхня занедбаність та, як наслідок, аварійність не дають можливості використовувати їх за призначенням.

На допомогу може прийти ревіталізація – коли стара закинута локація отримує друге життя та інше функціональне призначення.

У більшості країн світу ревіталізація вже не модний тренд, а життєво необхідний процес, який допомагає зберегти місцевий спадок та створити нове місце тяжіння для людей.

Сарона

 

Мабуть, одним з найбільш дивовижних прикладів ревіталізації можна вважати ділянку колонії Сарона в Тель-Авіві.

Сарону наприкінці 19 століття заснували темплери – представники лютеранської церкви з Німеччини. 60 га землі купив засновник громади Кристоф Гофман та переселив туди своїх людей. Утім, долю Сарони щасливою назвати складно.

Спочатку колонію мучили малярія та дизентерія, а потім – дві світові війни.

Утім, зараз Сарона, після десятиліть занедбання, квітне. На ділянці колонії реконструювали старовинні садиби, зробивши з них ресторани та бутики. Не обійшлося і без громадського простору з парком.

Поруч із садибами звели три хмарочоси. У їх фундаменті створили ринок Сарона, який став найбільшою гастрономічною цікавинкою міста. На 8 700 кв м розташувалися майже 100 ресторанів та продуктових крамниць на будь-який смак.

Парк Хай Лайн

 

Парк Хай Лайн у Нью-Йорку можна вважати унікальним випадком ревіталізації. У 1980 році залізнична лінія була закрита через непотрібність.

З кожним днем по ній проїжджало дедалі менше поїздів, а за кілька років до закриття вона обслуговувала лише два вагони на тиждень. Майже двадцять років місце було покинуте, дратуючи місцевих жителів недоглянутістю.

У 1999 році тодішній мер Нью-Йорка Руді Джуліані вирішив знести цю лінію, але два ентузіасти – Джошуа Девід і Роберт Хаммонд – помітили в цій недоглянутості красу. Лінія так сильно вкрилася рослинами, що стала нагадувати парк.

Девід та Хаммонд створили групу Friends of High Line, яка відстояла лінію та залучила інвестиції для створення парку.

Тепер це один з найцікавіших суспільних просторів для прогулянок на висоті у світі, який оточений приємним районом з цікавою архітектурою.

Музей Zeitz MOCAA

 

Музей Zeitz MOCAA можна вважати однією з перлин Кейптауна, яка стала не тільки вдалою туристичною атракцією, а й важливою скарбницею сучасного мистецтва.

Усе почалося з будівель закинутих доків, які працювали до сімдесятих років минулого століття. Коли завдяки авіарейсам транспортний зв'язок з ПАР покращився, доки стали занепадати.

Замість знесення будівель їх перетворили на громадський простір та зробили набережну, назвавши її на честь королеви Вікторії та її сина Альфреда.

Серед будівель був елеватор. Його вигляд захоплює. У 42 трубах заввишки 20 метрів містилося по 500 тонн зерна.

Чому б там не створити музей? Саме так вирішила компанія V&A Waterfront, яка залучила до його створення різні інституції та німецького бізнесмена Йохана Цайца.

Цей проєкт – зразковий приклад співпраці й щедрого меценатства. Музей названо на честь Цайца – великого поціновувача сучасного мистецтва, зокрема африканського. Бізнесмен пожертвував музею частину своєї колекції.

Люксембурзький металургійний комбінат

 

Яскравий зразок перетворення старого занедбаного простору на суспільний – один з проєктів віденської архітектурної компанії AllesWirdGut, який був реалізований у Люксембурзі.

Люксембург, незважаючи на свої мініатюрні розміри, можна назвати потужною промисловою країною. Передусім – завдяки великому басейну залізняку. Він розташований на 674 кв км, що становить майже третину площі країни.

Тому тут багато шахт, заводів та комбінатів. На жаль, частина з них занедбана, оскільки модернізувати їх було економічно не вигідно.

Локації довго простоювали, поки за одну з них не взялася компанія з Відня.

Кардинально вона нічого не змінювала. Обладнання та масивні споруди залишилися на своїх місцях, лише додалися рослини, лавки та інші паркові атрибути. Вийшло атмосферно та стильно, тож місце стало популярним серед мешканців.

Музей АВС

 

Як показує світова практика, музей можна зробити в будь-якій будівлі. Наприклад, у Мадриді Музей ABC розташувався в колишній броварні, яку звели на початку 20 століття.

Її спроєктував Хосе Лопес Салаберрі. В Іспанії він вважається одним із планувальників нового Мадрида – саме такого, яким його зараз бачать місцеві жителі і туристи.

Музей став сховищем цінних експонатів іспанської газети ABC, яка виходить з 1903 року. Усього налічується понад 200 тис предметів: від скетчів та фотографій до газетних вирізок.

Заклад став багатофункціональним простором. Крім виставок, тут є поверх для офісів, конференц-зали, реставраційна майстерня, книгарня та багато інших цікавих локацій.

Manufaktura

 

Як створити з величного, але дуже занедбаного місця щось нове, добре знають і в польському місті Лодзі.

Візитівкою міста довгий час була заснована у 1889 році паперова мануфактура бізнесмена Ізраїля Познанського.

Під час бурхливої індустріалізації статки Познанського стрімко росли, але в часи планової економіки підприємство переживало не найкращі часи. У 1990-х роках воно занепало, лишивши по собі запаморочливо красиву будівлю з помаранчевої цегли.

Дві агенції – британська Virgile & Stone та французька Sud Architectes – наприкінці 1990-х років вирішили, що ця мануфактура може мати друге життя. Після кількох років планування та перебудови в Лодзі відкрилася Manufaktura.

Це великий громадський простір, що поєднує в собі торговельно-розважальний центр, кілька музеїв, другу за величиною площу в Польщі та найдовший у Європі фонтан.

Підпишіться на наші повідомлення!