Спецпроект "Ідеї, які змінюють міста"
За підтримки Міжнародного саміту мерів
Пити воду з-під крану: українська реальність

Пити воду з-під крану: українська реальність

Середа, 21 листопада 2018, 16:00 -
Мешканці фінської столиці Хельсінкі без побоювань можуть пити воду з-під крана. Її беруть із місцевого озера, обробляють на очисних спорудах сульфатом заліза, який знищує органіку, та пропускають через піщаний фільтр. Згодом дезінфікують озоном та вуглекислим газом і зрештою знезаражують активованим вугіллям та ультрафіолетом.

Для того, щоб мікроорганізми не розмножувалися уже в трубопроводі, у воду додають хлорамін. В результаті вода з-під крану чиста і безпечна навіть для дітей. Але чи багато українських міст можуть похвалитися такою ж якістю води?

Мешканці: "Пити можна, але не довго"

Українці зазвичай купують бутильовану воду або ж встановлюють додаткове обладнання у квартирах для очищення води. Довіряти якості водопровідної води, яка нерідко має запах хлору чи специфічний колір, в Україні, на відміну від більшості європейських міст, не прийнято.

"Пити воду з-під крана можна, але не довго", - жартують львів’яни у соцмережах. "Ну чому ж, не можна? В мене дідусь все життя тільки таку і п'є. Зараз 81 рік пішов, тому можна і довго", - відповідають інші.

Цей діалог досить добре ілюструє ситуацію з питною водою у Львові. Її видобувають з артезіанських свердловин, глибиною від 35 до 200 метрів, і, як запевняють у "Львівводоканал", це вода найвищої якості, яка не потребує додаткового фільтрування.

Однак мешканці міста ставляться таких повідомлень більш скептично. "Пити можна, але якість води залежить від стану комунікацій будинку. В одному місці її можна вживати без проблем, а в іншому - вода з піском", - зазначає львів’янин Євген Михайлов.

"У наших старих іржавих трубах можуть бути хімікати ще гірші, ніж у Полтві. Якщо прокип'ятити воду з-під крана, то залишиться осад. Я вдома, мої родичі, і колеги  замовляємо бутильовану воду у постачальників, але їхня якість також під питанням", - каже львів’янка Євгенія Стріхова.

Інша мешканка Уляна Ковлига каже, що користується фільтром для очищення води. "Здавала воду на експертизу, то не настільки погана, але все залежить від водогону", - зазначає вона.

Близько 80% українських міст отримують водопровідну воду з річок. Львів, поряд з такими містами як Чернігів, Суми, Тернопіль, є одним із небагатьох, де мешканці п’ють воду з підземних джерел, тому вода тут кращої якості, ніж у містах, де використовують річкову воду.

За словами віце-президента Асоціації "Укрводоканалекологія" Ольги Бабій, усі водоканали, незалежно від того, звідки беруть воду, зобов’язані подавати її в мережу, відповідно до санітарних норм, придатною для пиття.

Однак більшість водопроводів в українських містах побудовані ще за радянських часів, тому вода може набувати неприємного запаху чи кольору уже під час транспортування.

Водоканал: вода у Львові артезіанська

Прес-секретар "Львівводоканалу" каже, що вода з-під крана є безпечною для вживання, а інформація про її непридатність навмисно підігрівається зацікавленим у отриманні прибутку бізнесом.

"Воду з крана у Львові можна пити. Ми боремося з бізнесом, який формує громадську думку про те, що вода у Львові є непридатною до вживання. Реклама фільтрів, бутильованої води перемагає", - зазначає Уляна Горбата.

Вона додає, що максимум, на що можуть скаржитися львів’яни - те, що перша порція води після аварійної зупинки водопостачання може бути рудою, адже труби від контакту з повітрям вкриваються іржею.

"Ми вживаємо лише воду з крана, але кип'ятимо її. Жовта в нас не тече ніколи. Стрийський водогін добрий і вода з нього добра. Ми навіть протягом трьох років замовляли її аналіз про всяк випадок. Іноді "гуляє" бактеріальний складник, все решта добре", - каже львів’янка Анна Рицар.

Прес-секретар "Львівводоканалу" також додає, що часто споживачі фотографують гарячу воду, а скаржаться на якість холодної.

"Я часто бачу, як у Фейсбук львів’яни публікують фотографії із повною ванною жовтої води. Але ж люди не набирають у ванну холодну воду, тому в 90% випадків це питання до постачальників гарячої води, яка проходить додатковий технологічний процес на застарілому обладнанні", - зазначає Уляна Горбата.

Водоканал може гарантувати якість лише холодної води, яку постачає до багатоквартирних будинків.

Він також обслуговує централізовану мережу водопостачання. Внутрішньобудинкова мережа належить мешканцям. За її стан відповідає ОСББ або ЖЕК. Трубопровід у квартирах - відповідальність її власників. Відповідно, якість води з-під крану залежить від стану усіх цих комунікацій.

То пити чи не пити?

У "Львівводоканалі" якість води контролюють щоденно та відбирають проби для лабораторних аналізів у місцях водозабору, перед надходженням у мережу, а також у розподільній мережі.

"Контроль безпечності та якості води води виконується за мікробіологічними, органолептичними, фізико-хімічними, санітарно-токсикологічними та радіологічними показниками. Щороку ми проводимо понад 85 тисяч досліджень показників безпечності та якості. Кількість проб води, яка не відповідає вимогам стандарту коливається в межах 0,3 - 1%", - зазначають у "Львівводоканалі".

Керівник приватної хімічної лабораторії з дослідження води "АКВАлаб" Олена Анатійчук зазначає, що великих відхилень від норми у воді, яку приносять на перевірку мешканці Львова, не виявляли.

"Якість води потрібно контролювати щодня. Ми можемо констатувати, що сьогодні вона відповідає всім нормам. Але якою якість води буде через тиждень після опадів - сказати важко", - говорить Олена Анатійчук.

За її словами, інколи у воді виявляють невеликі залишки аміаку, що свідчить про бактеріальне забруднення. На це може впливати стан водопровідної мережі.

"Вода у Львові жорстка. Тому мешканці ставлять фільтри для пом’якшення води, щоб техніка не виходила з ладу. Якщо ми виявляємо аміак, то рекомендуємо ставити фільтри на основі активованого вугілля. Якщо є надлишок хлору, то таку воду потрібно набрати у ємність і залишити на певний час. Хлор швидко вивітрюється", - підкреслює керівник лабораторії.

Гроші в трубу

Основна проблема більшості українських міст - зношеність водопровідних мереж, яка загалом в Україні складає близько 70%. "Останні 25 років в українських містах капітально не ремонтували мереж", - підкреслює Ольга Бабій.

Така ж ситуація, за словами прес-секретаря "Львівводоканалу" Уляни Горбатої, і з водопроводами у Львові. "Ми потребуємо планомірної заміни водопроводів.

Щороку міняємо 1-2% трубопроводу. Це 20 км із понад 2 тис, які ми використовуємо. Така ситуація по всій країні, трубопроводи старіють швидше, ніж ми встигаємо їх міняти. Інша причина - застарілі внутрішньобудинкові мережі, які у деяких будинках не міняли з моменту побудови", - каже Уляна Горбата.

Термін служби металевих водопровідних труб - 25 років, чавунних та полімерних - понад 50. Якщо проводити заміну водопроводу у Львові з такими ж темпами, то на це знадобиться близько 100 років. 

Хлор - це безпечно

Залежно від хімічного та органічного складу води, способи її очистки відрізняються.

"Якщо ми говоримо про підземну воду, то до неї застосовується два способи очистки - знезалізнення і денітрифікація (видалення нітратів). Якщо ми говоримо про річкову воду, то це очистка коагулянтами та дезінфекція.

Останнім часом застосовуються такі способи очистки як перманганат натрію (особливо для річок, де складна біологія) та глибока фільтрація", - підкреслює Ольга Бабій.

За її словами, глибина очистки води прямо впливає на її кінцеву ціну, однак всі водоканали подають воду належної санітарно-гігієнічної якості.

 

Усю воду хлорують. Річкову воду двічі - одразу після забору для очистки від органічних речовин та перед подачею у водопровід для того, щоб запобігти забрудненню. Воду з підземних джерел - лише перед подачею у водопровід.

"Популярний стереотип - те, що хлорована вода є шкідливою. Хлорована вода безпечна. Це надійна гарантія того, що ви ніколи не заразитесь стафілококом або холерою", - пояснює Ольга Бабій.

За її словами в Америці і Європі також використовують рідкий хлор, бо це один із найдешевших і безпечних способів очистки води.

Перед подачею до споживачів вода обов’язково повинна проходити дезінфекцію. Два найбільш розповсюджені способи дезінфекції в Україні - рідкий хлор та гіпохлорит натрію.

Після кризи із зупинкою єдиного в Україні заводу "Дніпроазот", що виробляє рідкий хлор, почали активно обговорювати альтернативні способи дезінфекції води, зокрема гіпохлорит натрію, який отримують зі звичайної кухонної солі шляхом електролізу і він є більш безпечним з точки зору застосування.

"Очищення води гіпохлоритом натрію - це не панацея. Гіпохлорит - це реагент, який дозволяє бути незалежним від хлору і має більш безпечну дію, але його можна застосовувати лише для глибоко очищеної води", - зазначає Ольга Бабій.

У Львові 40% води дезінфікують за допомогою гіпохлориту натрію. 60% дезінфікують рідким хлором.

"Ми маємо програму переходу на гіпохлорит натрію, бо для Львова це виправдано, адже вода є артезіанською. Якщо воду беруть з поверхневих джерел - застосовується інший технологічний процес", - каже Уляна Горбата.

Міста, які на крок ближче до чистої води

Дві третини українців споживають воду із Дніпра та Десни. Ці річки забруднені промисловими відходами, які не завжди можна відфільтрувати на радянських очисних спорудах.

Найгірша ситуація з питною водою у східних регіонах України, де зосереджена велика кількість промислових підприємств.

В Україні діє урядова програма "Питна вода України" на 2011 - 2020 роки, яка передбачає модернізацію очисних споруд, водопровідних та каналізаційних мереж.

Втім, відчутних результатів програма не дала, адже починаючи з 2013 до 2017 року, кошти на реалізацію запланованих заходів не виділялися, а у 2018 виділено лише 200 млн грн. При цьому до Мінрегіону надійшло запитів від місцевих органів влади, пов’язаних із модернізацією водопостачання, на 1,163 млрд гривень.

Однак віце-президент Асоціації "Укрводоканалекологія" Ольга Бабій підкреслює, що чимало водоканалів модернізують фільтрувальні станції за позабюджетні кошти.

"Наприклад, Вінниця і Житомир за рахунок коштів Світового банку будуть здійснювати реконструкції. У Білій Церкві таку реконструкцію вже провели і можна побачити як це працює. "Київводоканал" проводить модернізацію фільтрувальної станції", - каже Ольга Бабій.

директор Житомирського водоканалу Андрій Нікітін
директор Житомирського водоканалу Андрій Нікітін

Цього року в Житомирі на реконструкцію системи водопостачання Світовий банк виділив 40 млн доларів кредиту. Ці кошти використають для побудови нових очисних споруд та реконструкції системи каналізації. Усі роботи планують завершити до 2020 року.

У Білій Церкві минулого року також розпочали реконструкцію фільтрувальної станції. Наразі відбулася заміна першої черги фільтрів. Зараз готується документація для реконструкції другої черги фільтрів із застосуванням активованого вугілля.

Вода - цінний ресурс

Не зважаючи на те, що близько 70% нашої планети вкрито водою, лише 3% є питною. За прогнозами ООН, попит на прісну воду до 2030 році в світі перевищить пропозицію на 40% через зростання чисельності населення та кліматичні зміни. Уже зараз деякі міста світу опинилися перед загрозою відсутності доступу до питної води.

До прикладу, через аномальну спеку впродовж 2014-2017 років у бразильському Сан-Паулу з населенням понад 20 млн мешканців, запаси води скоротилися до 15%.

Водопостачання довелося обмежити до 20 днів на місяць, а підвезення води контролювала поліція, щоб припинити розкрадання. 97% мешканців єгипетської столиці п’ють воду з Нілу.

Через високе забруднення річкової води сільськогосподарською діяльністю Всесвітня організація охорони здоров’я фіксує високу смертність населення.

 
silverjohn/Depositphotos

А в деяких країнах, наприклад Індонезії, є загроза нестачі питної води через глобальне потепління і затоплення водоносних горизонтів морською водою. Тому важливо пам’ятати, що питна вода - це ресурс, який потрібно берегти і це потребує системного підходу.

В Україні проблема питної води є не настільки гострою. Основні виклики пов’язані із забрудненням річкових вод промисловістю та сільськогосподарською діяльністю, а також застарілим водоочисним обладнанням і трубопроводами.

Вирішення цих проблем потребує комплексного підходу та великих капіталовкладень. Однак ці заходи складно реалізовувати без зміни тарифу на водопостачання.