Спецпроект "Просто про податки"
За підтримки компанії KPMG в Україні
Податки для айтівців: ризики трансфертного ціноутворення та як від них захиститися

Податки для айтівців: ризики трансфертного ціноутворення та як від них захиститися

Понеділок, 17 червня 2019, 13:00 -
Очікується, що глобальний ринок послуг з розробки програмного забезпечення до 2021 року сягне 843 мільярди доларів США. Відповідно зростає і зацікавленість податкових органів до ІТ-бізнесу.

Так, у всьому світі податкові служби приділяють підвищену увагу IТ, вважаючи, що прибутки технологічних компаній зростають швидше, ніж їхні доходи. Україна, в якій ІТ-галузь формує 4% ВВП, не є виключенням.

ІT-компанії в Україні працюють через дві бізнес-моделі: аутсорсингову та продуктову. Такий поділ базується на тому, де і як створюється додана вартість.

Так які ж ризики несуть українські ІТ-компанії з точки зору трансфертного ціноутворення та як їм запобігти?

Аутсорсинг

ІТ-компанії, які використовують аутсорсингову модель, у своїй більшості є іноземними.

Вони займають близько 70% українського ринку і є найбільшими гравцями на ньому – це EPAM, GlobalLogic, Ciklum, Netcracker та інші.

Основний функціональний профіль – надання послуг ІТ аутсорсингу із ціноутворенням за схемою "витрати плюс": виконання, як правило, "рутинних" робіт, які самі по собі не несуть високої доданої вартості із встановленням прибутку на рівні націнки на всі понесені прямі та непрямі витрати. Часто така націнка не перевищує 5%.

Податкова прискіпливо перевіряє рівень націнки, який, відповідно правил ТЦ (трансфертного ціноутворення – ЕП), має бути не нижче ринкового.

В міжнародній практиці прийнято вважати таким рівнем 5%, але цей рівень націнки був історично застосований до європейського ринку.

 

Економічна кон’юнктура українського ринку інакша. Оскільки в Україні макроекономічні ризики є значно вищими (рівень інфляції, позиція гривні щодо іноземних валют тощо), ніж для європейських країн, відповідно, і дохідність бізнесу має бути іншою.

Це необхідно враховувати українським аутсорсинговим ІТ-компаніям, адже їх націнки часто не перевищують навіть 3%.

Проте, податковим органам часто не так просто визначити ринковий рівень націнки через мізерну кількість незалежних українських ІТ-компаній, що унеможливлює проведення якісного порівняльного дослідження ринкового рівня націнки саме на українському ринку.

З іншого боку, постає питання, чи справді такі послуги є low value або рутинні. ІТ-компанії можуть уникати підвищення рівня націнки шляхом підміни функціонального профілю.

Як приклад, компанія може займатися дослідженням та розробкою (R&D) для створення нової технології, а позиціонувати себе як виконавця рутинних робіт із  написання програмного коду.

Тобто вважатися аутсорс-компанією з мінімальним рівнем націнки, але створювати продукт з високою доданою вартістю і, таким чином, мінімізувати прибуток.

Податковим органам часто важко виявити, а тим більше довести таку підміну.

Але перша практика ТЦ перевірок ІТ-бізнесу показує, що процедура опитування працівників компанії, яка перевіряється, може допомогти податківцям дізнатися значно більше.

Зазначеними проблемами також активно займаються на законодавчому рівні по всьому світу: згідно дій 8-10 та 13 плану BEPS (Base Erosion and Profit Shifting – розмивання оподатковуваної бази й виведення прибутку з-під оподаткування), обмін інформації про компанії групи між країнами дозволить податковим бачити "картину подій" більш цілісно, і такі моделі роботи автоматично потраплять під ризик розкриття, що може потягнути за собою збільшення податкової бази міжнародних груп компаній в окремих країнах їх присутності.

Продуктовий ІТ

Більшість ІТ-компаній з українським капіталом є продуктовими та займають близько 30% вітчизняного ринку – це Genesis, EVO, Terrasoft, Attendify, Grammarly, MacPaw, Rosetka та інші.

Такі компанії створюють повноцінне технологічне рішення (продукт) з високою доданою вартістю, постійно залучаючи високоінтелектуальну працю. Тобто більша частина вартості створюється в Україні.

Такий бізнес – це бізнес з повними ризиками, і рівень очікуваної прибутковості повинен бути значно вищим, ніж у аутсорсингових компаній. Відзначається, що такий показник може становити 15-20%.

 

Вузьким місцем такої моделі є розподіл цієї вартості. З метою оптимізації бази оподаткування компанії можуть частину процесу створення вартості штучно "виносити" за межі України, наприклад: створювати компанії в низькоподаткових юрисдикціях, виводити частину персоналу та діяльності в спеціальні компанії за кордоном тощо таким чином, щоб український офіс (з невеликим штатом на папері, але сотнями ФОПів на підряді) надавав аутсорсингові послуги такій закордонній компанії.

Але фактично всі розробки та дослідження мають місце в Україні.

Згідно з діями 8-10 вищезгаданого плану BEPS, аналіз ТЦ має проводитися на основі принципу переваги змісту над формою, тобто прибуток має бути оподаткований там, де створюється вартість.

У згаданому прикладі, умови договорів "на папері" не завжди відображають реальний розподіл функцій, ризиків та активів (далі – ФАР) сторін, тому контролюючі органи при аналізі ТЦ мають право, за наявності підстав, не брати до уваги контрактний розподіл ФАР.

Такими підставами можуть бути, зокрема, відповіді компетентних органів інших країн на міжнародні податкові запити з України.

Розкриття таких структур може привести не тільки до повернення податкової бази до України через коригування ТЦ, але й до інших наслідків, таких як, наприклад, визнання наявності статусу постійного представництва в Україні таких квазі-іноземних компаній.

Трансфертні спори

Українські податківці надихаються досвідом іноземних колег, зокрема варто зазначити кейс шведської NetEnt, донарахування податку на прибуток якої становило 11 млн доларів США за операціями з пов’язаною компанією резидентом Мальти, що відповідала за маркетинг та послуги служби підтримки.

Шведські податківці аргументували своє рішення тим, що дані операції не мали економічного обґрунтування.

Тобто у податківців та представників компанії виявилися різні погляди на юридичну інтерпретацію та економічний сенс операцій між компаніями.

Інший приклад – Індія, яка є світовим лідером у наданні ІТ-аутсорсингових послуг. Тому місцева податкова приділяє чи не найбільшу увагу питанням алокації прибутку саме у ІТ-секторі.

Одними з основних претензій є непропорційність кількості персоналу індійських офісів міжнародних ІТ-компаній (порівняно з офісами інших країн) та розміру отриманого прибутку.

Юристи компаній обґрунтовують це тим, що індійські філії несуть обмежені ризики (виконуючи рутинні технічні завдання), в той час як усі суттєві ризики пов’язані з ціноутворенням, постачанням послуг, договірними умовами проекту тощо, несуть американські чи британські офіси компаній. А отже й прибуток в Індії відповідає функціоналу індійських аутсорсингових компаній.

 

Також доволі поширеним є спори за рівень маржи, що має залишатись місцевим компаніям.

Так у кейсі з індійською донькою американської ІТ-компанії по розробці програмного забезпечення податкова провела порівняльне дослідження 20-ти компаній з такою ж діяльністю і визначила середньозважене значення націнки як 16%, тоді як у перевіряємої компанії це значення становило 5%, а отже її прибутки були значно нижче ніж у незалежних компаній.

Першою з увагою українських податківців у сфері трансфертного ціноутворення зіткнулась українська донька групи компаній S.

Податківці критично поставились до аутсорсингової моделі бізнесу, та за результатами перевірки визначили невідповідність чистої рентабельності витрат компанії фінансовим показникам інших українських  компаній – розробниць програмного забезпечення.

За розрахунками контролюючого органу базу оподаткування податком на прибуток ІТ-підприємство занизило на 6 млн грн.

Отже, світовий тренд посилення уваги податківців за високорентабельними технологічними компаніями вже прийшов і в Україну. Тому ІТ-компаніям варто зробити наступне:

 - критично оцінити свій функціональний профіль;

-  узгодити методологію ТЦ із фактичними взаємовідносинами між компаніями групи;

- дочірнім компанія міжнародних груп отримати від материнської компанії мастер-файл або політику ТЦ, аби "синхронізувати" українську документацію з ТЦ з методологією групи;

 - підготувати обґрунтування та підтвердження "аутсорсингової" або "продуктової" моделі бізнесу;

- підготувати документацію з ТЦ.

Ці завчасно проведені заходи дозволять оцінити та мінімізувати трансфертні ризики компанії, що дасть змогу зосередитись не на суперечках із податківцями, а на успішному розвитку ІТ-бізнесу.

Підпишіться на наші повідомлення!