Національний бізнес інтерес: моменти істини

Вівторок, 3 жовтня 2006, 07:51

Минають останні безтурботні дні бабиного літа, на зміну яким не забариться прийти прискіплива аналітична осінь.

За традицією, експерти з різних сфер життєдіяльності країни наввипередки пропонуватимуть українській та світовій спільноті свої варіанти оцінки здобутків та помилок українського політикуму в насиченому подіями 2006 році.

На фоні заяложеної риторики щодо політико-стратегічних прорахунків помаранчевої влади і несподіваного повернення до керма держави регіоналів, набагато цікавішими обіцяють бути враження аналітиків від поступу та втрачених можливостей України в царині економічного життя.

Предметом найгостріших економічних дискусій цього року має шанс стати ситуація, що складається навколо останніх суперечливих тенденцій у сфері іноземних інвестицій.

В епіцентрі занепокоєння – негативні для національного інвестиційного середовища наслідки прогресування нових форм нехтування правами іноземних компаній в Україні та неадекватна, а в деяких випадках - абсолютно неприйнятна реакція на це з боку ключових органів державного управління.

В 2006 році жертвами найбільш резонансних атак на бізнесові інтереси іноземних інвесторів в Україні стали 2 корпорації світового рівня: норвезька телекомунікаційна компанія "Теленор" та міжнародна сільськогосподарсько-продовольча корпорація "Бунге".

Вдаючись до маніпуляцій судовою системою та сумнівних PR-технологій, певні бізнесові інтереси в обох перерахованих випадках діяли з метою позбавити зазначених іноземних інвесторів – мажоритарних акціонерів відповідних українських компаній – їхнього законного права власності.

Подібні намагання виштовхнути від України передові іноземні корпорації суперечать національним економічним інтересам держави, оскільки завдають серйозної шкоди її інвестиційній привабливості та міжнародній репутації в цілому.

Звичайно, фінансові групи створюються саме з метою примноження власного капіталу та збільшення сфери свого економічного впливу, а не для піклування про національні інтереси відповідних країн.

З неетичними методами ринкової боротьби таких бізнес-піраній можна не погоджуватись, але дивуватись їм наврядчи варто.

Набагато складніше зрозуміти небажання усвідомити всю серйозність ситуації представниками центральних органів влади, для яких захист національних інтересів України є прямим конституційним обов‘язком.

Яскравим прикладом недалекоглядності та безвідповідальності позиції української влади щодо наслідків нападів на право власності для інвестиційного клімату в державі стали нещодавні події в корпоративному протистоянні між компаніями "Теленор" та "Сторм", що володіють відповідно 56,5% та 43,5% акцій мобільного оператора "Київстар".

В центрі конфлікту, нагадаємо, знаходяться намагання "Сторму", міноритарного акціонера, отримати рівні з "Теленором" права по управлінню компанією, ринкова вартість якої на сьогодні, за найконсервативнішими оцінками, становить 5 мільярдів євро.

Задля досягнення цієї мети, починаючи з 2005 року, представники "Сторму" невпинно бомбардували суди України вимогами визнати недійсними положення статутних документів "Київстару", свого часу свідомо і добровільно підписаних обома компаніями.

Слід окремо зауважити, що за публічно задекларованими "Стормом" мотивами його боротьби за рівність прав акціонерів в "Київстарі" стоять набагато серйозніші геоекономічні інтереси потужної російської фінансової групи "Альфа", яка є стовідсотковим власником "Сторму".

Так, на зустрічі з президентом Росії В. В. Путіним, що відбулась 9 серпня поточного року, представник керівництва "Альфи" Петро Авен заявив, що група має намір створити на теренах СНД найбільшу телекомунікаційну корпорацію з центром у Москві.

Користуючись недосконалістю українського законодавства, яке, на відміну від переважної більшості розвинених країн, не містить анти-монопольних приписів, які б забороняли одній компанії володіти більш ніж одним оператором мобільного зв‘язку, "Альфа" повільно але впевнено закріплює свої позиції в Україні.

Вже на даний момент, окрім вищезгаданих 43,5% "Київстару", їй прямо та опосередковано належать значні частки в таких українських мобільних операторах як "Голден Телеком", "Астеліт" (торгова марка "Life:)") та "Українські радіосистеми" (торгова марка "Beeline").

Звідси й підвищений інтерес росіян до "Київстару", адже без повного контролю над цим лідером українського ринку мобільного зв‘язку, реалізувати свій мега-план "Альфі" наврядчи вдасться.

Оскільки всі попередні спроби вирішити цей багаторівневий за змістом корпоративний конфлікт між "Теленором" та "Стормом" в судах нижчої інстанції не принесли бажаного результату, справу згодом було передано до Верховного Суду України.

Обидві сторони процесу неодноразово заявляли, що результатом засідання ВСУ, що відбудеться 3 жовтня, повинно стати прийняти об‘єктивного та неупередженого рішення, яке поставить остаточну крапку в цій суперечці.

Проте, не зважаючи на важливість дотримання принципу незалежності правосуддя та неприпустимості будь-якого тиску на суддів, особливо в ситуації, що стосується захисту прав іноземного інвестора, минулого тижня відбулися зустрічі між представниками вищого керівництва "Альфа груп" та президентом і прем‘єр-міністром України.

Згідно з інформацією, розповсюдженою відповідними державними прес-службами, проведені зустрічі стосувались виключно загальних аспектів діяльності "Альфа-груп" в Україні.

Цих формальних запевнень, однак, наврядчи буде достатньо, щоб переконати іноземних інвесторів, які схвильовано спостерігають за перебігом подій навколо "Київстару", в тому, що "нейтральні" переговори між "Альфою" та владою не матимуть ніякого впливу на результат засідання 3 жовтня.

Щоб зрозуміти масштабність шкоди, яка може бути заподіяна Україні, якщо "Теленору" не буде надано можливості об‘єктивно відстояти в ВСУ правоту своєї позиції, достатньо пригадати наслідки минулих інвестиційних скандалів навколо компаній "Моторола" та "Гала Радіо".

В обох випадках інформація про нехтування правами іноземних інвесторів в Україні стихійно поширилась далеко за її межі, що звело нанівець майже всі попередні здобутки національної інвестиційної політики.

Про нищівний потенціал анти-репутаційних хвиль, що можуть здійнятись в результаті втрати довіри до України світового телекомунікаційного лідеру, можна тільки здогадуватись.

Корпоративні конфлікти за участю іноземних інвесторів важливо бачити в перспективі. Для національних економічних інтересів України, яка за минулий рік втратила 10 пунктів в рейтингу конкурентноздатності Всесвітнього Економічного Форуму, є неприйнятним і небезпечним вузьке розуміння таких ситуацій виключно як локалізованих суперечок між обмеженим колом сторін.

Суперечки між акціонерами компаній з іноземним капіталом – це, перш за все, лакмусові папірці, з яких світова бізнес спільнота зчитує інформацію про ступінь сприятливості інвестиційних умов в країні.

Нерозсудливі дії з боку органів влади, в поєднанні з недотриманням окремими суб‘єктами економічної діяльності елементарних принципів правової та бізнес-етики, сприяють укоріненню іміджу України як держави, в якій неможливе незалежне правосуддя, а отже відсутні ефективні механізми захисту прав іноземних інвесторів.

Як країна, котра претендує на членство у СОТ та в зоні вільної торгівлі Європейського союзу, і яка повинна змагатись за залучення іноземного капіталу з іншими учасниками глобальної економіки, Україна просто не може собі дозволити подальше падіння власного інвестиційного рейтингу.

Приймаючи стратегічні рішення в сфері іноземних інвестицій, будь-яка держава повинна керуватись, перш за все, власним інстинктом національно-економічного самозбереження.

Генадій Курочка - керівний партнер СFC Consutling, постійний експерт робочої групи з іміджевої політики консультативної ради з питань залучення іноземних інвестицій при Президенті України. Радник "Теленору" зі стратегічних комунікацій

Редакція "УП" готова опублікувати позицію всіх сторін конфлікту акціонерів "Київстару"

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!