Президент України Віктор Ющенко 16 жовтня вперше вдався до крайніх методів впливу на Кабмін. А саме, вирішив оскаржити в Конституційному Суді постанову уряду, через що було призупинено юридичну чинність цього документа.

Вето Президента торкнулося рішень, ухвалених урядом 20 вересня в галузі керування одним із найбільш важливих державних активів – ДК "Укрспецекспорт" (УСЕ), що домінує на вітчизняному ринку зовнішньоторговельних операцій з озброєнням та спецтехнікою.

Як можна судити з різкої реакції Секретаріату Президента, рішення уряду з приводу УСЕ під грифом "Для службового користування" припускало децентралізацію керування цією компанією, а також створення умов для її дроблення на незалежні господарчі суб'єкти, які, можливо, будуть самостійно експортувати зброю.

Неподільний експортер

Весь майново-сервісний комплекс УСЕ ще десять років тому був консолідований у рамках єдиної материнської державної компанії. Що, як видно, перестало влаштовувати нинішній уряд.

УСЕ було створено відповідно до Розпоряджень Кабінету міністрів №№ 944 і 1247 від 14 серпня і 9 жовтня 1996 року "Про діяльність державної компанії з експорту та імпорту продукції військового й спеціального призначення" (під грифом "Не для друку").

За рішенням уряду компанія об'єднала створені в 1991 році Спеціалізоване підприємство із закордонної торгівлі (СПЗТ) "Прогрес" і Державне госпрозрахункове інвестиційне підприємство зовнішньої торгівлі (ДГІПЗТ) "Укрінмаш".

Пізніше до складу було включено створене наприкінці минулого десятиліття СПЗТ "Укроборонсервіс", а також в середині 90-х почали роботу підприємства "Спецтехноекспорт" і "Промоборонекспорт".

Судячи зі змін, що КМУ спробував внести в документи про створення УСЕ, така єдина схема звітності й сформований навколо компанії розклад сил перестали влаштовувати уряд Віктора Януковича.

Відзначимо, що до появи єдиної схеми керування всі підрозділи, що увійшли до складу компанії, засновувалися при різних службах та установах, і відсутність контролю разом з міжвідомчою плутаниною являли собою як ідеальне поле для своїх порушників, так і рай для закордонних конкурентів.

Деякі зміни в структури керівництва спецекспортом на початку цього десятиліття зробив уряд Анатолія Кінаха. Зокрема, у 2002 році він за дорученням Президента почав під егідою Мінекономіки створювати двох потенційних спецекспортерів: Державну компанію з зовнішньоекономічних зв'язків у Афро-Азіатському регіоні "Атлас" і Державну компанію "Атлант".

Однак усі ці рішення ухвалювалися урядом винятково колегіально – після узгодження із структурами влади, уповноваженими на супровід експорту, і аж ніяк не без відома Президента.

Нині ж, істотно змінюючи базові "консолідаційні" розпорядження уряду від 1996 року, Кабмін Віктора Януковича, схоже, не зробив ні того, ні іншого.

Свята святих

Однобічний порядок дій Кабміну стосовно УСЕ загострив політичні пристрасті навколо "збройних" постанов до неприпустимо небезпечного рівня, спровокувавши різку реакцію з боку Секретаріату Президента.

Його представники, зокрема, заявили пресі, що Віктор Ющенко був змушений скористатися своїм конституційним правом вето після того, як неодноразово звертався до Кабміну з проханням привести постанови від 20 вересня у відповідність до чинного законодавства.

"Цією постановою Президент і РНБО були, по суті, відсторонені від рішення питань діяльності "Укрспецексопрта". В такій ситуації голава держави був вимушений вимагати скасування дії постанови і приведення іі у відповідність до Конституції",– заявив пресі заступник голови Секретаріату Президента Віктор Бондар.

За його словами, продаж хоча б однієї одиниці зброї без відповідності міжнародним нормам несе в собі значну загрозу: "Через такі операції постійно стаються якісь скандали, розслідування, під час яких Україна стає об'єктом економічного тиску й санкцій.

Тому Президент вважає, що контроль слід залишити на найвищому державному рівні.

Прийняття ж постанови, що фактично знижує рівень повноважень і контролю над експортом, це свідоме бажання уряду понизити статус питання до винятково господарської діяльності", – заявив Бондар.

Бажана плутанина

Не залишилися в боргу перед Секретаріатом Президента і представники конфронтуючого табору чиновників, причому, претензії першим озвучив заступник міністра промислової політики, що курує питання ОПК, Володимир Рижов.

У своєму інтерв'ю, опублікованому на початку жовтня однією з київських газет, він вніс плутанину в офіційну статистку експорту, заявивши, що в 2005 році вартість експорту озброєння та послуг спеціального і подвійного призначення Україною склала 6,3 млрд. грн.

"Авіапромисловість експортувала на 3 млрд. грн., суднобудування – на 2,2 млрд. грн., власне оборонна промисловість – на 700 млн. грн. У поточному 2006 році за кордон продано продукції військового призначення на 3,7 млрд. грн.", – відзначив в інтерв'ю заступник міністра.

У той же час, за офіційними даними Державного комітету експортного контролю, загальна вартість цих операцій у 2005 році склала близько 3,43 млрд., з яких більше 80% припало на контракти, здійснені УСЕ й п'ятьма її дочірніми підприємствами.

Можливо, за задумом Рижова, статистичні нестиковки можуть стати приводом для перегляду державної системи керування експортом зброї – чим, власне, намагається зайнятися Кабмін.

Демарш Рижова 17 жовтня підхопив лідер парламентської фракції комуністів Петро Симоненко. Анатолій Головко, голова Мінпромполітики, що, скоріше за все, навмисне ініціює статистичну плутанину, обіймає свою посаду по квоті очолюваної Симоненком партії. Вочевидь, саме ця обставина є причиною надзвичайної інформованості лідера комуністів.

"Україна вже поставила 40 танків до Грузії, котра зараз знаходиться в стані конфлікту з Росією. Київ підставляє себе під серйозні санкції, продаючи зброю в країни, де відбуваються конфлікти", – заявив головний комуніст.

При цьому Симоненко повідомив, що його фракція ініціює створення парламентської слідчої комісії за фактами незаконного продажу зброї за кордон.

Більшість експертів військової галузі розцінюють дії Симоненко (і співчуваючого йому Кабміну) як виконання замовлення з боку Росії на послаблення позицій українських експортерів озброєння на зовнішніх ринках.

Те, що Симоненко раптово виявив війну між Росією й Грузією, а також оприлюднені Рижовим різночитання української статистики експорту, цілком можливо, мають мету суто внутрішнього характеру – дати "Регіонам" можливість "підім'яти" під себе державний бізнес із торгівлі зброєю.

Адже нещадна критика мільярдних угод між НАК "Нафтогаз України" і офшорною компанією RosUkrEnergo, що звучала з парламентських трибун на початку 2005 року, в результаті ні до чого не призвела. Не зважаючи ні на що, сьогодні деякі особи, що розробляли цю угоду ще в 2004 р., знову обійняли високі посади в державі.

Не виключено, що й у цьому випадку критиками непрозорих схем торгівлі зброєю керує не бажання навести лад у торгівлі зброєю, а одержати якісь вигоди. Наприклад – контроль над фінансовими потоками у цій сфері.