Газпром погодився купувати туркменський газ по 100 доларів за тисячу кубів.

За такий дипломатичний успіх Ніязову варто поставити ще один пам'ятник із золота. При цьому за нього заплатять не росіяни, а українці.

З трьох гравців на пострадянському газовому ринку – Росії, України та Туркменістану – Україна програла, Росія отримала нейтральний результат, а виграв Туркменистан.

Тепер блакитне паливо, вартість якого в Україні прив'язана до ціни на туркмено-узбецькому кордоні, буде дорожчати відповідно – до $135. Мінімум.

Золотий Ніязов

Можна лише подивуватися вмінню Сапармурата Ніязова знаходити вихід із серця Середньої Азії до сяючих висот світових газових ринків.

Затиснутий агресивними сусідами з великим газовими амбіціями, знаходячись у стані латентного протистояння з узбеками і росіянами, Туркменбаші тим не менш зумів зіграти соло на двох газових трубах – одній на Європу через Узбекистан, Казахстан і Росію, другій – на Іран.

За останні 2 роки вартість газу, що експортує Туркменія, зросла майже у два с половиною рази – з 40 з лишнім доларів до 100.

Усі успіхи величного і жахливого "Газпрому" в грі газовим вентилем з метою підвищення цін просто бліднуть поряд з успіхами скромного азійського диктатора.

Здавалося б, все було проти Ніязова. Росія зовсім не хотіла бачити туркменський газ у Європі.

І могла б тиснути на туркмен майже як завгодно, маючи на своїй території трубу.

Проте Ніязов використав Україну, яка, по суті, в обмін на безперешкодний транзит російського газу в Європу вимагала такого ж транзиту палива з Туркменії в Україну.

Завдяки "Нафтогазу" туркмени мали, по суті, ще одного, відносно незалежного покупця газу на Заході – Україну.

"Нафтогаз" регулярно закуповував левову частку експортного газу туркмен. Певний обсяг брали Іран і Росія.

Проте часи змінились, "Газпром" став перетворюватися на все більш агресивного хижака. Ніязов вирішив грати в одній зв'язці з російським газовим монополістом, і щоразу виявлявся правий.

Так було і "гарячою" зимою 2005-2006-го, коли українцям у останній момент довелося піти на угоду з "РосУкрЕнерго", оскільки туркмени в останній момент вирішили продати необхідні Україні обсяги газу Росії.

Так і поступив Ніязов зараз. Україна і Росія нібито домовились не допустити різкого підвищення туркменського газу. Оскільки максимальна ціна, за якою Туркменія поставляє газ за кордон (Іран, Росія) - $65, то всі три потенційні покупці – "Газпром", іранська сторона та "Нафтогаз" – могли б вести розмову про лише незначне підвищення цін. За неофіційною інформацією, така домовленість між НАКом та газпромівцями існувала.

Проте саме російська сторона виступила штрейкбрехером і пристала на умови Туркменбаші – 100 доларів за 1000 куб.м. Не дивно, бо росіянам це робити найлегше – вони де-факто цей газ в основному транзитують на Захід, і його ціна їх цікавить, але не так, як покупця – Україну.

Можливо, до порушення домовленості росіян підштовхнула активізація зусиль українського уряду на туркменському напрямі. Днями Кабмін затвердив програму невідкладних дій щодо стабілізації економічного стану.

Зокрема, цей комплекс заходів передбачав доручення для Мінпаливенерго та НАК "Нафтогаз України" у вересні провести переговори по поновленню поставок газу з Туркменістану й щодо можливості додаткової закупівлі газу в Росії.

Повідомлення про згоду росіян з'явилося ледь чи не на наступний день після того, як це рішення було прийнято урядом.

Можливо, Росію піти на це змусила китайська загроза. Теоретично, Китай готовий купляти газ у Ніязова, що дозволить йому мати в перспективі джерело енергоресурсів, альтернативне "Газпрому". Тема Китаю звучала на російсько-туркменських переговорах.

"У першу чергу ми будемо забезпечувати газом Росію. Не думайте, що Туркменія хоче кудись піти зі своїм газом. Наприклад, транскаспійський газопровід ми не готові розглядати.

Поставки газу до Китаю ніколи не завдадуть шкоди туркмено-російським відносинам. $100 на три роки - ми про це твердо домовилися", - так висловився Ніязов.

Скільки доведеться платити?

Традиційно вартість транспортування газу від туркменського до українського кордону складала близько 33-35% від його вартості і традиційно сплачувалась товаром, тобто самим газом. Ця величина практично не залежала від того, хто і як виступав посередником - "Ітера", "РосУкрЕнерго"…

Ціна коливалась лише на декілька відсотків.

Відповідно, де-юре Україна практично не споживає російського газу. "РосУкрЕнерго" поставляє вітчизняним споживачам в основному туркменський газ.

Тому очевидно, що при зростанні ціни на нього з $65 до $100 за тис. куб. м. його вартість в Україні зросте відповідно. Керуючись практикою попередніх років, ціна може сягнути $150-155. І ніякі хитрі "змішування" ніяким чином не зможуть цьому завадити. Дешевого газу вже брати нема звідки.

Отже, новий ціновий орієнтир на 2007-й рік – це мінімум 135 доларів за тисячу кубів блакитного палива.

Самостійно домовитися з тукрменами нереально хоча б тому, що поки що весь можливий обсяг газу на наступні 3 роки, який здатна пропустити труба (а це до 50 млрд. куб. м. щорічно), Ніязов має продавати Росії. Фактично, Туркменистан для України втрачено, і за це відповідальні як минулий, так і нинішній режими.

Недарма Микола Азаров говорив про ціну саме в $135. Мабуть, росіяни вже встигли повідомити своєму другу Януковичу і його команді про свої наміри пристати на цінову пропозицію туркмен.

Проте цю нову ціну ще потрібно "вибити". Адже, по суті, зараз усі обсяги газу – в руках росіян, і вони можуть просити за нього в українців не тільки 230, а й 320 чи будь-яку іншу суму.

І цифра, озвучена Азаровим – це лише позиція на переговорах, яку ще потрібно буде, як мінімум, відстояти.

Звичайно, особливого тиску на Україну навряд чи буде вчинено.

Проте, скоріш за все, і ціну 135-145 доларів будуть трактувати як велике досягнення вітчизняних газових дипломатів.

А далі – буде іще більше. "На наступні три роки будемо дивитися з оглядом на ситуацію на світовому ринку", - натякнув Ніязов.