Митний проФФесіоналізм

П'ятниця, 28 квітня 2006, 12:41

Намагання нової влади створити завісу дієвої боротьби з корупцією в органах виконавчої влади хоч і мають певне забарвлення позитивізму, однак ставлять під великий сумнів правдивість та змістовність інформації, яка, неначе крізь густе сито, просочується у засоби масової інформації.

Попри всі заяви, всевидяще око зацікавлених заглядає в найпотаємніші шпарини різноманітних служб та відфільтровує все, і швиденько проставляє штампи "не для друку".

Доказом тому є навіть буденне сьогодення щодо створення коаліції помаранчевих. Окрім гучних нарікань, почути щось суттєве не вдається, і всі міркування про долю держави на найближчі п'ять років закінчуються знизуванням плечима.

404 error

Лише гучні нарікання скривджених білочервоних та зухвалі маневри рубінових прикрашають підкилимні інтриги якоюсь публічністю, в той час коли помаранчеві намагаються змішати фарби, аби пломенів стяг незалежної України у всій своїй красі, як символ єднання заходу та сходу.

Втім, захопившись високим, держава якось забула (чи то лише видимість амнезії) про своїх вірних слуг-професіоналів, які просто таки з жиру бісяться.

Дякувати "Українській правді", з одним таким "страждальцем" Віктору Андрійовичу вдалося хутко розібратися, в результаті чого скривджений Івченко вдався навіть до проведення прес-конференції (забрали в дитяти цяцю).

Навіть Леоніду Даниловичу пригрозили видворенням з його дачі, аби він перебрався на свій шостий поверх на Десятинній милуватися Андріївською церквою.

Та, мабуть, починати шановній владі потрібно не з колишніх високо посадовців, а з тих, хто сьогодні контролює мільярдні фінансові потоки, які, на жаль, і досі залишаються в тіні.

Всі потуги боротьби з тіньовою економікою видаються просто жалюгідними з тим безладом, що творить сьогодні доблесна митна система України. Так що всі гучні заяви народно обраного президента коту під хвіст.

На нещодавній розширеній колегії Мінфіну головний бухгалтер країни Віктор Пинзеник плів дифірамби на адресу митної служби, очолюваної призначеним минулої осені Єгоровим, та вказував на прогалини податківців (причому пана Кірєєва чомусь на цьому збіговиську не спостерігалося).

Та й справді, в останній період робота митниці відзначалася шаленими темпами надходжень платежів до скарбниці держави, в той час, коли схід почав виводити свої фінансові ріки через офшори, про що й нарікав Пинзеник.

Як свідчать офіційні дані Державної митної служби України, в минулому році щодня митниця перераховувала понад 120 мільйонів гривень до держбюджету. Сума, певне, вражаюча для одного відомства. Якби не кілька але…

Найбільш дивним виявляється факт, що, за офіційними даними, Державною митною службою України за 2005 рік перераховано до Державного бюджету 31 мільярд гривень при річних завданнях 31,5.

За офіційними ж даними, Мінфіну ця сума за 2005 рік становила лише 29,8 мільярдів. Звичайно для таких обсягів, якісь там мільярд двісті мільйонів дрібниці. І все ж таки пан Пинзеник заявляє, що доблесна митна служба працює натхненно і на благо держави.

А от в присутності повного складу Кабміну 29 березня цього року главбух говорить зовсім інше. Однією з причин невиконання митницею річних завдань, за його словами, є відновлення та створення тіньових схем.

До того ж в ході засідання відзначалося, що митниця виконує планові надходження до державного бюджету у цьому році лише на 93%.

Чи справді все так добре, як говориться, незважаючи на вже явне викручування дійсного за бажане як фінансовим відомством так і митною службою. І хто ж дійсно таки говорить не щиру правду?

Як виявилося, причиною зниження митних платежів стало суттєве заниження митної вартості товарів, які імпортуються в країну. Останнім часом чомусь упало і податкове навантаження на товари легкої промисловості аж на 28%, що й стало причиною збільшення обсягів імпорту та, на жаль, не призвело до такого ж стрімкого зростання платежів у державну скарбницю.

Загалом, як з'ясувалося, входження професіоналів у митну службу з вересня 2005 року стало стартом нової епохи ринку надання сприятливих послуг суб'єктам ЗЕД.

І професіоналізму таки справді немає меж – всі схеми контрабанди кучмівських часів отримали нове потужне дихання. Мабуть, саме на це і розраховували високі покровителі нинішнього керівництва митного відомства.

Подейкують, що безпосереднім протеже у призначенні Єгорова на посаду Голови митного відомства став нинішній секретар РНБО Кінах. Хоча існують також версії покровительства й іншими високими чиновниками.

Та загалом це не настільки вже й важливо. У нас вже так повелося, що хтось комусь покровительствує, чи, як говорять "нормальні пацани", – "кришує". Виявляється, навіть міністрам потрібно таке прикриття.

Після звичної чергової зміни штату митниці хутко всіх старих друзів (зауважте, що не любих друзів) було повернуто до життя митарського. Адже справді потрібно було вилазити з розрухи не лише морально, а й матеріально і дбати про майбутнє знайомих, близьких та родичів, родичів їх родичів чи просто давніх друзів-колег.

Звичайно, що певний відбиток помаранчева влада все ж таки встигла залишити і на цьому відомстві. Тому з таким розмахом, як раніше, працювати, стало складніше. Однак, як говориться, досвід дається взнаки.

Всі були повернуті на посади, навіть ті, хто знаходиться під слідством у Генеральній прокуратурі. Встановлено нормальну заробітну плату, і все, що можна було повернути, повернуто.

Так, наприклад, головний митник країни має середньомісячну зарплату близко 35 тисяч гривень. А решті працівників центрального апарату зарплату швиденько зрізали, аби голова зі своїми замами зализував рани після свого вигнання за часів Каленського.

Однією з таких ран стали боргові зобов'язання за отриманими позиками, які організовував та контролював сам Єгоров (на той час заступник голови ДМСУ). Для поліпшення житлових умов Рада профспілки працівників митних органів у 2000 році почала надавати посильну допомогу "малоймущим" митникам.

Так, зокрема, пан Єгоров отримав 200 тисяч гривень, Руссков (нині заступник Голови ДМСУ) – 90 тисяч, Шейко (заступник Голови ДМСУ) – 250 тисяч, Павлов (тоді голова Ради профспілок, нині очолює Київський центр підвищення кваліфікації працівників ДМСУ) – 200 тисяч.

Цей список можна продовжувати ще доволі довго. Та висновок буде один – всіх наближених в минулому було заохочено, і зараз всі вони працюють на найвищих посадах у митній системі.

Найбільш цікавим фактом у цій кредитній історії є участь у схемі банку "Аваль" та виконання фінансових зобов'язань третьою особою (профспілкою) за рахунок державних коштів. Це й стало причиною обурення тих, хто не отримав позик.

У жовтні 2003 року прокуратурою Солом'янського району Києва було порушено кримінальну справу за фактом "зловживань службовим становищем службовими особами Ради профспілки митних органів України, що спричинило тяжкі наслідки, за ст.364 ч.2 КК України".

По даній справі проходить саме Павлов, проти якого чомусь ось уже протягом двох з половиною років не висувають звинувачень, хоча йому вдалося роздати профспілкових коштів у руки своїх покровителів на загальну суму більше 11 мільйонів гривень.

(Примітка – у 2000 році ця сума відповідно до офіційного курсу становила близько 5 мільйонів доларів США).

Виявляється, як пояснює всевидюща Генеральна прокуратура, справа ще в роботі через постійні зустрічні перевірки, які пересічному читачеві чи громадянинові загалом, вибачте, але до одного місця. Тож, поки що бандити не в тюрмах, а працюють над поповненням бюджетів різного ґатунку.

Гроші, як виявилося, до цього часу у профспілки не повертаються. Список боржників доволі великий, і переважна більшість, як зазначалося вище, на жаль отримують не такі вже й малі зарплати (близько 30 тисяч гривень на місяць), щоб виплачувати отримані кредити протягом 25 років.

Як виявилося, отриманої позики, наприклад, голові ДМСУ Олександру Єгорову, вистачило на придбання двох квартир в Оболонському районі міста Києва та побудову "скромної" дачки у Царському селі, що неподалік Києва.

Намагання ж голови профспілки змусити держателів портфелів сплачувати позики відповідно до зобов'язань закінчилися майже публічним вигнанням та оперативним проведенням позачергового (14 квітня цього року) з'їзду профспілок митниці, де й обрали вже свого голову профспілок.

Та все це виглядає, скажемо відверто, доволі скромно в порівнянні з чітко вибудуваними схемами, які набули особливо потужних обертів наприкінці минулого року.

Простолюдину розібратися в усіх хитромудрощах надто складно. Дійсно прийшли у виконавчу владу професіонали. Однак наслідки їх професіоналізму сьогодні відчуває чимало бізнесменів самого різноманітного ґатунку.

Найпоказовішою видалася тема ввезення м'яса, про яку бізнесмени-не-камікадзе навіть говорити не хочуть і цураються, як чорта.

Однак причиною всіх негараздів з російською стороною саме в питаннях експорту м'яса Мінагропром чомусь вважає ветеринарну службу. А про відповідальність митниці навіть не згадують.

Неодноразові "па" Баранівського, які вже у всіх швидше викликають сміх, ніж подив, кивають на кого завгодно, тільки не на митні схеми.

Навіть СБУ відреагувала на депутатські запити щодо відповідальності посадовців Держмитслужби наприкінці березня цього року, простими відписками. Все - як з гуся вода.

Дивною видається й точка зору Кабміну, який не знайшов ніяких порушень в організованій митницею схемі ввезення м'яса на територію України. Перший віце-прем’єр Сташевський відповів всім пронирливим депутатам листом під копірку, який справно склала митниця і принесла на підпис.

Так що, шановні народні обранці, всі ваші "фе" положіть під скатертину, тому що долею поставленого на коліна села перейматися повинна ветеринарна служба, а не Мінагропром у складі Кабміну і аж ніяк не митна служба.

Та варто все ж таки з'ясувати правдивість депутатських закидів на адресу митниці.

У жовтні минулого року своїм наказом №1045 митниця виписала правила сприяння для своїх обранців, з якими згодом підписала Протокол про співпрацю. Висновок з усього цього, аби не вдаватися в подробиці нормативної митної лексики, зводиться до того, що всі, хто встрибнув у потяг, ввозять м'ясо в Україну по 3 грн. за кілограм.

Створений клуб любителів іноземних ковбас отримав статус напівзакритого, і потрапити до нього можна лише маючи тверде лобі. Дізнатися, хто ж таки є учасником цього Протоколу м'ясників-гігантів, доволі складно, оскільки в порушення згаданої вище постанови митниця так і не оприлюднила списки підприємств.

Та все ж таки інформація, як вода, і камінь точить.

Аби убезпечити країну від нашестя пташиного грипу 8 грудня 2005 року Державна митна служба України своїм листом зобов'язала проводити митне оформлення м'яса та м'ясопродуктів безпосередньо на кордоні.

Однак "у разі проведення митного контролю і митного оформлення м'яса та м'ясопродуктів, що належать підприємствам-учасникам Протоколу" (перелік підприємств доведено до митних органів окремим листом і, мабуть, таки "не для друку") дозволено в'їжджати в Україну безперешкодно.

І, як кажуть, лови птаха. Відтак, в Україні було сформовано три потужні центри ввезення м'ясопродуктів, якими наприкінці березня цього року зацікавився навіть Антимонопольний комітет і звернувся з відповідним листом до Міністерства економіки.

Сподіватимемося, що Яценюк, як справжній економіст та патріот, все ж таки надасть всю інформацію, а комітет зробить чітко свою справу.

Вінцем цинізму стали внесені 30 грудня 2005 року зміни до наказу №1045, які дозволили "не застосовувати до учасників протоколу лабораторний контроль" та надання права здійснювати митне оформлення не за місцем державної реєстрації без оформлення листа-узгодження, тобто безперешкодно на будь-якій митниці України.

До речі, відомі факти про ввезення на митну територію України навіть буйволячого м'яса!

І де тут ветеринари, по яких їздять танком? Навал контрабандного м'яса став таким шаленим, що в селах навіть почали зменшувати поголів'я корів. Свиней чомусь, за даними Держкомстату, стало більше.

Та й вірити вітчизняним статистам доволі важко, про що в Полтаві зазначав сам Міністр АПК. Селяни ж говорять, що займатися домашнім господарством стає все менш вигідно, і запитують, де ж та дотація, про яку кричить Кабмін, прикриваючи справжні обсяги контрабанди м'яса.

Про великі складнощі на ринку м'яса почали кричати й підприємці ще восени минулого року. Так, "протягом жовтня-листопада місяця 2005 року на територію України в якості давальницької сировини було ввезено більше 30 тисяч тон м'яса та м'ясопродуктів, які без належного контролю були відправлені не в країну-імпортер, а на територію Росії, але вже під виглядом української продукції".

Саме таким текстом було доповнено супровідну записку до проекту постанови Верховної Ради про створення Тимчасової слідчої комісії щодо з'ясування причин контрабанди м'яса та м'ясопродуктів через територію України, внесеної народним депутатом-нашоукраїнцем Слабенком.

Та руки у парламентарів до неї не дійшли також. Всі намагання зведено нанівець - чи то через виборчу кампанію, чи то через справжнє кришування митниці?

Та все ж таки глас народу і страждання бідного селянина пообіцяла цього тижня розглянути Рада національної безпеки та оборони, на якій начебто має бути присутнім і президент.

Сподіватимемося, що стукіт у всі двері, чим займалися останні пів року селяни разом з депутатами, стукне по голові й високим чиновникам, і ті схаменуться. Бо, як схаменуться селяни та візьмуться за вила – то вже буде край.

Помаранчева революція показала ментальність українську – терпимо довго. Та коли вже терпець вривається – то вшивайтеся, хто може.

Читайте нас також у Telegram. Підписуйтесь на наші канали "УП. Кляті питання" та "УП. Off the record"


powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!