Прожитковий мінімум в Україні: бідність чи гідний рівень життя?

В Україні питання визначення розміру прожиткового мінімуму завжди було темою для дискусій, з огляду на його невідповідність реальній вартості споживчого кошика. 

Проблема заниженого розміру прожиткового мінімуму дуже глибока і виходить за рамки соціальної політики. 

Законодавчо встановлений та фактичний розмір прожиткового мінімуму на 2023 рік та прогноз на 2024 рік.

Відповідно до проєкту Держбюджету у 2024 році прожитковий мінімум зросте, проте не набагато. Але ці суми є далекими від того, що гарантує гідний рівень життя для людей і, вочевидь, найближчим часом ситуація кардинально не зміниться, з огляду на те, що в країні війна і пріоритети дещо зміщені.

До початку війни, неодноразово підіймалися питання забезпечення достатнього рівня життя населення, так як номінально це є одним з пріоритетів соціально-економічної політики України. 

Проте, через соціальну чутливість цього питання та повільний економічний розвиток ніяк не вдавалося здійснити глибинні та структурні зміни в соціальній сфері, які назрівали роками. 

Досягнути гідного рівня життя населення можна через гарантування комплексу різних видів допомог, соціальних послуг, пільг шляхом точного та чіткого їх узгодження з реальними потребами людей. І прожитковий мінімум, як соціальна гарантія, в такому контексті відіграє особливу роль. 

Зокрема, те як формується прожитковий мінімум має велике значення, оскільки саме прожитковий мінімум є базовим державним соціальним стандартом та дієвим інструментом стримування бідності. 

На його основі розраховується більшість соціальних стандартів і гарантій, які є індикатором якісної та ефективної державної соціальної політики, що має бути стратегічною метою будь-якої цивілізованої держави. 

На сьогодні прожитковий мінімум – це вартісна величина, яка відображає мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, які необхідні для задоволення основних соціальних і культурних потреб людини. В його основі — вартість споживчого кошика. 

На жаль, у реальному житті система соціальних гарантій здебільшого знаходиться на неналежному рівні. В Україні основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування для людини – є заниженими майже вдвічі. 

Застарілість та неефективність інституту прожиткового мінімуму у його існуючій моделі, уповільнила і навіть зупинила не лише соціальні реформи, а й економічні реформи у багатьох сферах соціально-економічного життя:

В Україні паралельно існують 2 різних прожиткових мінімуми

Всупереч затвердженому нормативному методу, в Україні використовується так званий ресурсний метод - залежність розміру законодавчо встановленого прожиткового мінімуму від динаміки економічних показників та фінансових можливостей бюджету.

Тобто, розмір прожиткового мінімуму затверджується не для забезпечення соціальних гарантій, а виходячи з фінансових можливостей держави, внаслідок чого у разі браку ресурсів у бюджеті для його коригування та фінансування залежних від нього соціальних виплат і заробітної плати працівників бюджетної сфери стримуються темпи збільшення розміру прожиткового мінімуму.

Це призвело до паралельного існування в Україні двох різних за розмірами прожиткових мінімумів:

-законодавчо встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. 

-фактичний, щомісяця розрахований Мінсоцполітики для спостереження за динамікою рівня життя (відповідно до методики розрахунку споживчого кошика).

Різниця між фактичним та законодавчо встановленим прожитковим мінімумом більш ніж у 2 рази. 

Розмір прожиткового мінімуму (законодавчо встановленого та фактичного) з 2014 по 2023 роки

Законодавчо встановлений прожитковий мінімум зростає помірно та регульовано, залежно від коштів фінансових можливостей бюджету. При цьому фактичний прожитковий мінімум змінюється лише за рахунок зміни вартості споживчого кошика. 

У 2023 році фактичний прожитковий мінімум на 3340 грн вищий за законодавчо встановлений, однак він не відповідає реальній вартості прожиття, з огляду на те, що розрахунок споживчого кошика здійснюється за методикою, яка є застарілою. Про це свідчить як мінімум низка причин:

- споживчий кошик не переглядається кожні 5 років, як цього вимагає закон;

- норми харчування є значно заниженими у порівнянні із рекомендованими ВООЗ. Здебільшого використовується вуглеводна модель харчування на противагу білково-вітамінній, яка поширена серед економічно розвинутих країн; 

- у наборах непродовольчих товарів та послуг не враховуються потреби сучасної людини та життєво необхідні витрати, такі як освіта, житло, зв'язок, медицина. Натомість, є товари та послуги, які вже не актуальні.

Окрім цього, чинний на сьогодні нормативний метод розрахунку характеризується певним нав’язуванням системи цінностей стосовно вибору між окремими продуктами, товарами та послугами. 

Існування значного розриву між реальним та номінальним прожитковим мінімумом обумовлює зниження фактичних доходів родин, зростання безробіття серед населення, враховуючи, що більшість соціальних виплат залежать саме від меншого показника прожиткового мінімуму.

Громадяни, які належать до соціально вразливих категорій населення та які отримують соціальні виплати від держави, недоотримують практично половину коштів, які б мали їм належати з точки зору забезпечення гідних умов життя.

У законодавстві існує ще такий показник, як "рівень забезпечення прожиткового мінімуму", який використовується для призначення соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям до моменту стабілізації економічного становища в Україні. 

Саме існування такого показника нівелює функцію прожиткового мінімуму як основного інструменту соціальної політики та обмежує права отримувачів.

Прожитковий мінімум не виконує функцію "базового соціального стандарту"

Цілком очевидно, що розмір прожиткового мінімуму безпосередньо залежить від фінансово-економічної ситуації в країні, рівня життя та доходів населення, темпів зростання ВВП та коливання інфляції і його підвищення відбувається з урахуванням реальних можливостей держави щодо забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування уже прийнятих рішень щодо соціального захисту населення.

Однак, однією з вагомих причин заниженого прожиткового мінімуму також є і те, що прожитковий мінімум на сьогодні не виконує роль соціального стандарту, він перетворився на "точку відліку" у регулюванні економічних відносин.

Соціальні стандарти в Україні сьогодні – це інструмент фінансового управління, а не соціальний орієнтир. Так, вимушена оптимізація витрат у 2014-2015 рр. завдала негативного впливу на систему соціального захисту, а фактичне замороження розміру прожиткового мінімуму з усіма прив’язаними до нього соціальними виплатами ще більше поглибила бідність, нерівність та соціальну ізоляцію соціально-вразливих категорій населення. 

Свідоме стримування законодавчо встановленого прожиткового мінімуму суперечить об’єктивним показникам вартості життя та інфляційним змінам, а невідповідність основних функцій прожиткового мінімуму реальним сферам його застосування, унеможливлює підвищення офіційно встановленого розміру. 

Світова практика переконливо доводить, що прожитковий мінімум – це передусім орієнтир та маркер ефективності політики розподілу доходів. Соціальні стандарти в кожній країні мають свої особливості, однак споживчий кошик слугує переважно маркером інфляції. 

Моніторинг цін на товари і послуги, що входять до споживчого кошика, дає змогу відслідковувати рівень інфляції і з його урахуванням вже коригувати соціальні виплати. 

Натомість в Україні, навпаки, зростає кількість виплат, штрафів, платежів та зборів, які прив’язані до розміру прожиткового мінімуму (понад 150 різних видів виплат). Більша частина з цих виплат не має жодного відношення до прожиткового мінімуму як критерію бідності та базового соціального стандарту. 

Серед основних видів виплат, що залежать від встановленого розміру прожиткового мінімуму в Україні, і грошова допомога співробітникам бюджетного сектору, і різноманітні штрафи, і соціальні виплати, і заробітна плата у бюджетній сфері.

Зокрема, законодавчо встановлений розмір прожиткового мінімуму застосовується та є прив’язаним до таких видів виплат:

Грошові допомоги

Наприклад, одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту виплачують у таких розмірах від 8 до 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 

Громадянам України, які звільняються з роботи у зв'язку з призовом або прийняттям на військову службу, виплачується вихідна допомога в розмірі 2-ох прожиткових мінімумів. 

Також, випускники університетів, які мають дипломи медичного та фармацевтичного профілю і уклали договір не менш як на 3 роки про роботу в лікарнях, які розташовані у селах та селищах, можуть отримати одноразову адресну грошову допомогу у п'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі поранення, заподіяного журналісту під час виконання ним професійних обовʼязків, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до 50 прожиткових мінімумів, у разі загибелі, членам сім'ї з - в розмірі 100 прожиткових мінімумів. 

Різноманітні штрафи, податки та платежі, які визначені Податковим кодексом, Кримінально-процесуальним кодексом, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Цивільно-процесуальним кодексом України, Господарсько-процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами та спеціальними законами.

В Україні на сьогодні існує майже 180 норм в 14 кодексах і законах, які регулюють господарські, кримінальні та адміністративні питання. Такі норми вдвічі перевищують норми, які регулюють питання соціальних виплат. У 22 законах передбачено близько 79 видів соціальних виплат, які залежать від прожиткового мінімуму. 

Для прикладу, один з найбільших платежів пов’язаних із виробництвом фільмів на території України дорівнює 4 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 100 грн, збільшує цей платіж на 400 000 грн. При цьому зміна витрат на виробництво фільмів жодним чином не враховується.

Також розмір прожиткового мінімуму застосовується для визначення внеску для забезпечення адвокатського самоврядування, для сплати судового збору (до 350 прожиткових мінімумів).

Відповідно до Податкового кодексу, перша група платників єдиного податку сплачує ставку 10% прожиткового мінімуму. Зростання його розмірів веде до перерахунку цього податку, всіх штрафів та внесків.

Соціальні та пенсійні виплати

Понад 63 види соціальних виплат є прив’язаними до розміру прожиткового мінімуму у кількісному чи відсотковому значенні. З них 27 видів виплат прямо залежать від прожиткового мінімуму.

До таких соціальних виплат, наприклад, відносять – субсидії (у формулі розрахунку яких застосовується розмір прожиткового мінімуму); допомога у зв’язку з безробіттям (максимальна межа якого становить 4 розміри прожиткового); мінімальний розмір аліментів на дитину (не менше 50% прожиткового); державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога на дітей-сиріт, малозабезпеченим сім’ям, одиноким матерям, страхові виплати, допомога на поховання, різноманітні надбавки на догляд, через інвалідність, компенсації, пільги.

Від прожиткового мінімуму залежать також і пенсії.

Мінімальна пенсія не може бути меншою прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб в Україні, на сьогодні це 2093 грн. Максимальна – не більше 10 прожиткових, що складає 20 930 грн. 

У разі проведення перерахунку цих пенсійних виплат з урахуванням фактичного розміру прожиткового мінімуму, пенсійні виплати зростуть у 2,3 рази.

Додатково до пенсійних виплат для різних категорій осіб встановлюються надбавки, доплати, додаткові пенсії та інші пільги, які пов’язані з прожитковим мінімумом. Наприклад, для осіб з інвалідністю внаслідок війни І групи мінімальна пенсійна виплата становить 650% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

У 2011 році було визначено, що відповідно до законів, якими визначаються особливості пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, умови, порядок та розміри соціальних виплат встановлюються рішенням Кабінету Міністрів України. 

Це призвело до "ручного" встановлення, зокрема, розмірів соціальних та пенсійних виплат та їх закріплення, у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму, у чималій кількості нормативно-правових актів. 

Заробітні плати у бюджетній сфері

На сьогодні мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Збільшення розміру прожиткового мінімуму призводить до необхідності проведення автоматичного перерахунку заробітних плат працівників бюджетної сфери. При цьому заробітна плата в бюджетній сфері є значно нижчою за середню по Україні. 

Щодо стосується посадових окладів працівників окремих державних органів, то вони прямо встановлені в законах у кратній залежності від розміру прожиткового мінімуму. Для прикладу, розмір посадового окладу суддів становить від 30 до 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а працівників НАБУ коливаються від 19 до 50 розмірів, залежно від категорії працівника. 

У разі застосування розміру фактичного прожиткового мінімуму, ці оклади виростуть у понад 2 рази. 

Це посилює стримувальний ефект зростання прожиткового мінімуму для всіх інших соціальних груп населення, які, зокрема, отримують соціальні виплати, які можуть бути єдиним доходом людини. Така ситуація, має значний негативний вплив на визначення розмірів цього показника, адже зумовлює необхідність пошуку додаткових фінансових ресурсів для покриття видатків на оплату праці працівників бюджетної сфери.

Будь-яке підвищення прожиткового тягне за собою перерахунок всієї системи соціальних допомог, виплат, зарплат, штрафів та платежів. Адже в рамках однієї бюджетної програми значно простіше провести підвищення соціальних стандартів, ніж коли мова йтиме про всю систему. 

Ще у 2021 році проводили розрахунки, що у разі підвищення законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму до його фактичної величини, розмір додаткових витрат на рік становитиме близько 300 млрд грн.

Чи можна наблизити прожитковий мінімуму до його реальної величини?

Можна. Для цього необхідно комплексно переглянути підходи до визначення та застосування прожиткового мінімуму, щоб встановити більш прозорий механізм його розрахунку та розуміння самої суті цього стандарту.

Для початку варто оптимізувати сферу застосування прожиткового мінімуму, законодавчо відв’язавши його від всіх невластивих видів виплат, зборів, штрафів. Прожитковий мінімум має бути маркером інфляції та базовим стандартом, від якого рахуватимуть ті види соціальних допомог, які є основними доходами людини, так як визначено в Конституції. 

Свого часу було ініційовано низку законопроєктів як депутатських, так і урядових, які пропонували змінити підходи до прожиткового мінімуму. У 2021 році в першому читанні ухвалили законопроєкт №3515 від 20.05.2020, який лише частково змінює філософію прожиткового мінімуму та потребує доопрацювання. 

Стратегічний курс нашої країни на європейську інтеграцію обумовлює необхідність реформування інституту прожиткового мінімуму в Україні, імплементації правових, законодавчих та, зокрема, і соціальних стандартів та норм на всі рівні державної політики.

Україні вкрай потрібна нова модель державної політики щодо прожиткового мінімуму відповідно до сучасних підходів до соціальних стандартів, що не лише сприятиме підвищенню рівня добробуту населення, але й уможливить реалізацію економічних реформ в інших сферах господарського життя.