Вихід з Росії? Ні, не чули
Проста правда: за 600 днів великої війни понад половина міжнародних компаній продовжує діяльність у Росії, сприяючи її воєнній машині. Менше тих, що стали на бік України, залишивши російський ринок.
Темп виходів нині значно сповільнився. Під час спроб B4Ukraine налагодити діалог зі 140 світовими компаніями і пробудити відчуття невідкладності виходу у їхнього керівництва, ми зіткнулися з кількома найчастішими виправданнями, якими вони захищають свою частку ринку і свої бонуси в РФ.
Деякі з цих пояснень надзвичайно креативні: якби лише таку ж винахідливість застосовували для власне розірвання зв’язків із агресором, Росія мала би набагато слабшу фінансову спроможність для терору проти України та злочинів проти українців.
"Ми продаємо продукцію першої необхідності"
Шість із 20 компаній з найбільшими доходами в Росії використовують це виправдання, щоб і надалі працювати в країні, зокрема PepsiCo, Auchan, METRO AG, Danone, Mars, Procter & Gamble.
Навіть фармацевтам складно захистити свої торгові марки як єдино необхідні на російському ринку для забезпечення потреб російських пацієнтів, проте цим твердженням часто захищають продажі будь-яких споживчих товарів, які є важливими лише для прибутку їхніх виробників.
Наприклад, PepsiCo під таким обманом досі продає солодкі напої, а Mondelez очевидно не може залишити росіян без тістечок Oreo, шоколаду Milka чи жувальної гумки Dirol. Уряди мають втрутитися, щоби припинити зловживання цим аргументом з боку FMCG-гігантів.
"Ми зобов’язані дбати про добробут російських працівників"
Після указу Путіна про мобілізацію, роботодавці не мають іншого вибору, ніж підкорятися й сприяти призову своїх співробітників до російських збройних сил. Британський конгломерат Unilever, німецька сімейна будівельна компанія Knauf, швейцарська харчова компанія Nestlé та багато інших офіційно підтвердили B4Ukraine своє дотримання цього указу.
Показовий приклад: ІТ-фахівця Райффайзен Банку в Росії призвали і поспішно перекинули на передову, де він загинув через два тижні. Також пишуть, що дочірня компанія Knauf у Росії використовувала службовий мікроавтобус, щоби відвезти 15 військовозобов’язаних до призовного центру.
У результаті, компанії не тільки не можуть захистити своїх співробітників, але й самі ризикують стати співучасниками військових злочинів Росії.
На противагу цьому, французька Publicis Groupe забезпечила виїзд своїх працівників із РФ і таким чином залишилася відданою виходу з ринку, "забезпечуючи майбутній шлях для наших колег." Так само Deutsche Telekom або Google "надали [своїм російським] співробітникам можливість працювати за межами Росії".
"Наш вихід принесе користь російській державі"
UniCredit, Unilever і Rockwool є одними з тих західних фірм, які переконують: їхній вихід принесе користь російській державі, а не Україні. Доводилося чути й упевнене "хіба це допоможе українцям, якщо німецькі заводи за безцінь дістануться власникам з Індії чи Китаю?"
З першого погляду, такі аргументи видаються логічними. Однак вони позбавлені етики та наповнені лукавством. Їм бракує прогнозу впливу ризиків роботи західного бізнесу у стабільно авторитарних режимах.
Правда ж полягає у тому, що без конкретних управлінських команд, досвіду та підтримки з боку основної компанії, що виходить, її російські заводи можуть зіткнутися зі значними проблемами та, найімовірніше, не будуть такими успішними, як у власності західних компаній.
Втрата доступу до інноваційних технологій, спеціалізованих методів управління й інтелектуальної власності може серйозно знизити продуктивність та інноваційні можливості цих заводів.
Ба більше, в умовах беззаконня російський уряд де-факто вже контролює активи бізнесів, які залишаються в Росії. Саме тому вони повинні активізувати стратегію етичного й оперативного виходу, засновану на посилених процесах належної обачності щодо прав людини, які мінімізують вигоду для російської держави.
У ситуаціях, коли не існує надійного варіанту продажу, або якщо він явно піде на шкоду, компанії повинні списати збитки та/або передати справу до міжнародного арбітражу або шукати інші засоби правового захисту.
Сьогодні потенційні втрати можуть здаватись західним топ-менеджерам — надмірними, але це тільки для тих, хто забуває про російську приказку про "присісти на дорожку."
Сьогодні російський уряд регулярно піднімає вартість виходу у формі збільшення відсотка, яким західні компанії мають "поділитись" з Росією при виході, але завтра — ніхто не може прогарантувати, що західні топ-менеджери у принципі зможуть вільно подорожувати чи належно контролювати бізнес у Росії.
Загалом, переконати бізнес виходити з Росії означає переконати його у тому, що Україна зможе перемогти, бо в такому разі будь-хто прагматично побачить більше перспектив брати участь у відбудові України, ніж залишитися в Росії і сидіти на голках, допоки з активами не станеться те саме, що вже сталось із Carlsberg і Danone.
Компанії з демократичних країн — не безсилі спостерігачі російської агресії проти України і не повинні бути пасивними. Ми в B4Ukraine розуміємо усі бар’єри та ризики для компаній, що залишились працювати у Росії до сьогодні, але все одно українцям складніше — саме український народ потерпає від агресії, яка частково фінансується та якій потурають західні компанії, сплачуючи податки країні-агресору. Тому у формулі "піти не можна залишитися" — кома має стояти після першого слова.