Майбутнє українського сходу: переосмислення відбудови
Історія мого рідного міста Вугледара трагічно спільна з багатьма іншими містами на Донеччині та Луганщині. Внаслідок жорстокої російської агресії, Вугледар, як і десятки населених пунктів Донечини, лежить в руїнах. Малоймовірно, що люди повернуться до колись процвітаючого шахтарського міста.
Після звільнення регіону та нашої остаточної перемоги над державою-терористом постане невідворотнє питання: яким ми бачимо майбутнє регіону?
З 2014 р. було розроблено десятки концепцій та стратегій розвитку регіону. Деякі з них пропонують зберегти гірничо-металургійний профіль регіону, інші – розвивати нові галузі промисловості.
Обговорення перспектив розвитку українського сходу після перемоги найчастіше закінчуються аргументованими економічними розрахунками:
- Через руйнування та знелюднення регіон вже остаточно втратив своє стратегічне промислове значення;
- Кордон з РФ вимагатиме перетворення його на фронтир, де будуть розбудовані військові бази та містечка.
- Через воєнні ризики та логістичні перепони він буде переважно сільськогосподарським з економічної точки зору.
Проте ставити хрест на економічному розвитку Донеччини та Луганщини я вважаю передчасним. Відсутність візії щодо розвитку регіону, яку демонстрували попередні "хазяї Донбасу", які збагачувалися на експлуатації промислових підприємств побудованих за радянських часів, має застерегти нас від найгіршого варіанту – повернення до олігархічної та переважно екстенсивної економічної моделі.
Натомість, відновлення регіону має будуватися на всебічному аналізі його природних та людських ресурсів, які дозволять реалізувати "проривну" модель розвитку.
Вже зараз можна визначити декілька можливостей для зростання, які дозволять регіону залишатися економічним серцем України.
Природній газ як актив для енергетичної безпеки Європи
Саме на території Донеччини знаходяться величезні запаси природного газу. У 2013 році Управління енергетичної інформації США (EIA) оцінило ресурси традиційного/нетрадиційного газу в Дніпровсько-Донецькому басейні, зокрема на Юзівському газовому родовищі, у 2,15 трлн куб. метрів.
Газові ресурси стануть опорою для відновлення економіки України. Наша держава має достатні запаси та усю необхідну транспортну інфраструктуру аби стати експортером газу до європейських країн.
Газ власного видобутку допоможе розвивати орієнтовані на експорт галузі промисловості, насамперед хімічну та металургійну. Перспективним є виробництво добрив для сільського господарства, аби зайняти нішу РФ та Білорусі на світових ринках.
Видобуток газу вимагатиме значних інвестицій, і в умовах, коли держава продовжує домінувати в цій галузі, необхідні структурні реформи та створення рівних умов для залучення іноземного капіталу.
Найкращим варіантом буде прихід великих американських та європейських газових та нафтових компаній, які дотримуються високих екологічних стандартів, та своєю присутністю будуть гарантувати увагу своїх урядів до збереженні стабільної безпекової ситуації на сході України.
Літій – ключ до енергетичного переходу
Саме там, де зараз точаться найзапекліші бої, у Великоновосілківському районі Донецької області, знаходяться промислові запаси літієвих руд. З них виробляється метал, який використовується для виготовлення акумуляторів великої ємності, зокрема батарей для електрокарів.
Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства у 2022 р. на світових автошляхах було 26 млн електрокарів – на 60% більше ніж у 2021 р. Вибухове зростання кількості електромобілів веде до стабільного зростання попиту на літій.
В України, на відміну від інших великих світових виробників, є значна перевага – перспектива членства в ЄС та стратегічні відносини із США, що може бути додатковим плюсом для залучення інвесторів з цих країн, які намагаються позбутися залежності від Китаю з постачання рідкоземельних руд та металів.
Як і у випадку з газом, тільки залучення іноземних компаній гарантуватиме довготривалі інвестиції, створення повного циклу виробництва та відповідальну сплату рентних платежів.
Нова енергія – інвестиції у відновлювальні джерела енергії
Географічні умови Донеччини та Луганщини є сприятливими для будівництва сонячних та вітрових електростанцій. Сильні вітри в холодну пору року, бризи в теплу пору року та значна кількість сонячних днів роблять регіон ідеальним для розбудови потужної мережі відновлювальної енергетики.
На відміну від великих ТЕС, децентралізована система енергопостачання буде більш стійкою до воєнних ризиків та дозволятиме забезпечувати енергією промислові виробництва.
Зелений водень – нова індустріалізація та декарбонізація
Регіон має унікальні можливості, використовуючи відновлювальні джерела енергії, розбудувати інфраструктуру з виробництва зеленого водню та подальшого його експорту. Зелений водень також має потенційне застосування в кількох важливих секторах, включаючи промисловість, транспорт і енергетику.
Зелений водень є універсальною сировиною в хімічній промисловості, зокрема для виробництва аміаку (використовується в азотних добривах) і метанолу. Крім того, водень може відігравати важливу роль у декарбонізації транспортного сектору.
Це довгострокова стратегія на збереження конкурентоспроможності нашої промисловості, а також створення окремої важливої галузі - з виробництва, переробки та транспортування джерела енергії майбутнього.
Процес відновлення створюватиме унікальні можливості для залучення значних державних (насамперед з ЄС) і приватних інвестицій у потужності з виробництва зеленого водню.
Відновлення довкілля – вуглецеві кредити та обмін на борги
Для нас ще попереду оцінка екологічних втрат, які спричинила варварська російська агресія. Але вже зараз потрібно аналізувати, які світові практики ми можемо використати для відновлення навколишнього середовища.
Одним із перспективних напрямків – є відновлення знищених лісів (північ Донеччини та центральні райони Луганщини) за допомогою використання вуглецевих кредитів.
Після розмінування цих територій (окремий довгий процес, що потребуватиме допомоги міжнародних донорів), ці території можна передавати у концесію інвесторам, які в обмін на висадку лісів, отримають можливість продавати вуглецеві сертифікати на викиди в інших державах світу.
Так само важливо використати досвід "зеленого відновлення" - можливості списати частину боргів нашої держави в обмін на зобов’язання використати вивільнені кошти на розвиток проєктів у сфері захисту довкілля.
Вільні економічні зони – орієнтована на експорт модель розвитку
Відновлення економіки сходу України після остаточної деокупації потребуватиме залучення інвестицій та робочої сили, для яких необхідне створення особливих умов зважаючи на високі ризики ведення бізнесу в регіоні. Масштаби руйнації регіону вимагають розроблення комплексу заходів щодо масштабної реіндустріалізації та повернення біженців та переселенців до своїх домівок.
Одним з інструментів створення привабливих умов для інвестицій може стати вільна економічна зона (ВЕЗ), яка буде розповсюджуватися на увесь регіон, або на окремі міста (Маріуполь, Краматорськ, Луганськ тощо).
Податкові та регуляторні преференції будуть надаватися на види діяльності, які насамперед, пов’язані з експортом виробленої продукції, а також відновленням економіки України. Успішні моделі таких ВЕЗ продемонстрували свою ефективність у Польщі, країнах Балтії та Туреччині.
Ветеранський бізнес – земля та гранти для українських героїв
Українські військові є носіями таких високих цінностей, як патріотизм, честь, відвага і любов до Батьківщини. Після нашої перемоги вони матимуть право на державну підтримку для повернення в цивільне життя, професійної та соціальної адаптації.
Справедливим буде створення сприятливих можливостей для ветеранів шляхом виділення земельних ділянок та надання грантів на започаткування бізнес-ініціатив. Конфісковані активи росіян та колаборантів на тимчасово окупованих територіях в Криму та на Доненнині і Луганщині, зокрема земельні ділянки, мають передаватися ветеранам – як для підприємницької діяльності, так і для власного будівництва.
Це буде поштовх до відновлення малого та середнього бізнесу в цих регіонах, сприятиме поверненню біженців та переселенців та гарантуватиме захист наших східних кордонів.
Таким чином, шлях до відновлення регіону, безумовно, є складним і вимагає комплексного підходу, який виходить за рамки лише економічних розрахунків. Розбудова не тільки фізичної інфраструктури, але й соціальної тканини та ідентичності регіону буде ключовим.
Регіон має стати центром тяжіння для нових можливостей, насамперед розбудови "зеленої" промисловості. Люди заслуговують на майбутнє, яке відповідає їхнім амбіціям та потенціалу, і шрами війни поступово загояться, змінившись на прогрес та процвітання.