Як прибрати з доріг старі маршрутки та автобуси
Підписавши угоду про асоціацію з Євросоюзом, Україна зобов’язалася протягом восьми років після набрання нею чинності (до 1 вересня 2025 року) імплементувати положення регламенту (ЄС) №1370/2007 про громадські пасажирські перевезення залізничним та автомобільним транспортом.
Це б осучаснило систему громадського транспорту та узгодило б її із стандартами, що тривалий час успішно діють у державах-членах Європейського Союзу.
Наразі Україна залишається чи не єдиною державою Європи, де існує такий вид громадського транспорту як маршрутки, що з’явився в нас у 1990-х роках.
Це мав бути тимчасовий транспорт, на зміну якому повинні були прийти більш комфортні повноцінні автобуси. Проте з роками такої заміни не відбулося.
Натомість маршрутки заполонили вулиці українських міст і стали одним з основних видів громадського транспорту. Наприклад, у Києві маршрутки перевозять близько чверті пасажирів, поступаючись за пасажиропотоком лише метро.
Маршрутки – незручний і неекологічний транспорт, джерело підвищеної небезпеки для всіх учасників дорожнього руху через свою застарілість та зношеність.
Вони курсують без розкладів чи графіків, що створює додаткові незручності для пасажирів. Часто такі перевезення нелегальні, водії працюють неофіційно, а пасажиропотік не контролюється, бо пасажирам ніхто не видає квитків.
Значна кількість транспортних засобів морально застаріла. Більшість рухомого складу міст України – це автобуси, місткість яких не перевищує 22 пасажирські місця і строк експлуатації яких становить понад десять років.
Основні проблемні питання у сфері перевезень громадським транспортом в українських містах, що потребують нагального вирішення:
– нестача сучасних великогабаритних, зокрема, низькопідлогових, транспортних засобів, у тому числі для осіб з обмеженими фізичними можливостями;
– нестабільні показники графіків руху громадського транспорту;
– недосконалий механізм компенсації витрат підприємств пасажирського транспорту на перевезення пасажирів пільгових категорій.
У той же час у більшості міст Європи громадський транспорт представлений метро, автобусами, трамваями, меншою мірою тролейбусами, які мають зручні пересадки з одного виду транспорту на інший. Європейський громадський транспорт зазвичай має єдиний квиток та суворо дотримується розкладу руху.
Часто на зупинках є електронні табло із зазначенням часу прибуття транспорту. Україна почала запозичувати європейську практику з розміщення на зупинках табло з інформацією про час, який залишився до прибуття наступного транспорту, проте це суттєво не вплинуло на дотримання розкладів руху.
Надання пасажирам надійних і якісних послуг з перевезення громадським транспортом має велике соціальне значення, оскільки забезпечує зручний доступ до місць роботи, сфер обслуговування, медичних, освітніх та культурних закладів.
Вдалим прикладом для наслідування може стати Польща. У Варшаві автобусні перевезення здійснюють два муніципальні автобусні оператори і чотири приватні (здійснюють 31% автобусних перевезень в агломерації польської столиці).
Також у місті працюють три муніципальні оператори громадського рейкового транспорту, які обслуговують трамвайні маршрути, метро та мережу залізничних маршрутів у межах міста та в передмістях.
Цікавим є факт існування в місті кількох муніципальних перевізників, кожен з яких має свою специфіку і представляє різний вид тяги. Поляки стверджують, що розмежування їхньої діяльності дозволяє ефективніше ними управляти.
Приватні автобусні перевізники столиці Польщі обираються на публічних тендерах. Управління громадського транспорту Варшави, яке організовує перевезення громадським транспортом, визначає свої вимоги до приватних перевізників.
Однією з таких вимог є наявність технічних засобів для належного утримання рухомого складу, зокрема щодо чистоти й технічного стану, а також приміщення для водіїв, де вони можуть відпочити та дочекатися своєї зміни.
Перевізники зобов’язані мати рухомий склад з відповідною місткістю, який обладнаний системами моніторингу, обліку та інформування пасажирів, а також зв'язком, завдяки чому можна спостерігати за рухом транспортних засобів. Оператор також повинен надати інформацію про техогляд транспортних засобів.
Крім того, управління громадського транспорту Варшави в договорах з приватними перевізниками передбачило вимогу щодо підготовки водіїв автобусів, зокрема, у сфері техніки водіння, формування іміджу громадського транспорту Варшави та спілкування з пасажирами. Водії складають іспит з перевірки кваліфікації.
Управління громадського транспорту Варшави укладає договори з комунальними операторами перевезень без тендерів. Проте до цих перевізників застосовуються такі ж стандарти і вимоги, що і до приватних компаній під час тендерів.
Працівники управління міського транспорту контролюють пробіг та кількість транспортних засобів на маршрутах, стежать за дотриманням розкладів руху, роботою бортових пристроїв і технічним станом транспортних засобів.
Кожен транспортний засіб перед виїздом на лінію має пройти сертифікацію. Це процес перевірки працівниками управління відповідності транспортного засобу вимогам, викладеним у договорі, а також працездатності електронних систем.
Близько 30% від вартості перевезень громадським транспортом у Варшаві покриваються від продажу квитків та проїзних. Місто щорічно витрачає на замовлення транспортної роботи в перевізників 2,6-3 млрд злотих.
У Верховній Раді перебуває законопроєкт Кабінету міністрів №4583, який адаптує норми українського законодавства до європейських стандартів та актів Європейського Союзу згідно з угодою про асоціацію між Україною та ЄС.
Проєкт повинен запровадити нову систему громадського транспорту в Україні відповідно до положень регламенту (ЄС) №1370/2007, як це працює в Польщі.
Ухвалення цього законопроєкту дасть змогу позбутися застарілих маршруток. У ньому йдеться, що послуги з перевезення пасажирів повинні здійснюватися автобусами, пристосованими для перевезення пасажирів з інвалідністю та інших маломобільних груп, насамперед тих, які пересуваються в інвалідних кріслах.
Також ці автобуси повинні бути забезпечені пристроями зовнішнього звукового інформування пасажирів з порушенням зору про номер і кінцеву зупинку маршруту, звуковими та візуальними (текстовими) системами в салоні для інформування пасажирів з порушенням зору і слуху про зупинки та GPS-трекерами.
Законопроєкт визначає "організаторів перевезень" (органи виконавчої влади або місцевого самоврядування), які мають забезпечувати організацію пасажирських перевезень на відповідному автобусному маршруті загального користування.
Завданнями організаторів перевезень повинні стати:
– замовлення (закупівля) транспортних послуг відповідно до законодавства про публічні закупівлі;
– встановлення в замовленні видів та обсягів пільгових перевезень, визначення порядку компенсацій автомобільним перевізникам збитків від цих перевезень;
– встановлення тарифів на проїзд при наданні суспільно важливої послуги з урахуванням економічно обґрунтованих витрат та обґрунтованої частини прибутку;
– перегляд рівня тарифів у зв'язку із зміною умов виробничої діяльності та реалізації послуг, які не залежать від господарської діяльності перевізників, у тому числі в разі зміни вартості пального на понад 10%.
Крім того, законопроєкт передбачає, що організатори перевезень індивідуально визначатимуть ціну і платитимуть за обслужені кілометри. При цьому організатори зможуть штрафувати перевізників за невиконання умов договору.
Закупівля транспортних послуг відбуватиметься через систему ProZorro. Це дозволить не допустити махінацій при проведенні конкурсів на маршрути і вести відкриту конкуренцію серед перевізників.
Також обов'язковим повинно бути введення валідаторів та безготівкового розрахунку, що має забезпечити чіткий контроль за обсягами грошових надходжень і кількістю перевезених пільгових категорій пасажирів.
Законопроєкт №4583 був включений до порядку денного дев'ятої сесії парламенту, яка зараз триває, що дає надію на його ухвалення найближчим часом. Це дозволить наблизити рівень перевезень в Україні до європейських стандартів. Вулиці українських міст повинні нарешті позбавитися від рудиментів минулого.