Шанс для України. Що країни отримують від проведення Всесвітньої виставки

Шанс для України. Що країни отримують від проведення Всесвітньої виставки

Україна бореться за право проведення ЕХРО у 2030 році. Що це дасть країні і про що свідчить досвід подібних виставок у різних країнах світу?
П'ятниця, 10 лютого 2023, 08:15
заступник голови Одеської ОВА

Вперше Всесвітня виставка з’явилася 1851 року у Лондоні. Лише уявіть собі — чи не найбільша імперія у світі, королева Вікторія на троні, прем’єром обрано лорда Джона Рассела. 

До речі, саме останньому приписують заслугу проведення Першої всесвітньої виставки. Так от, навіть тоді в столиці імперії не було місця під проведення настільки масштабної події. 

На будівництво виставки виділи чималі кошти та побудували Скляний палац, що, на жаль, не зберігся до наших часів. Проте попри недосконалу функціональність майданчика, виставка все одно дала значний поштовх до розвитку імперії та стала символом Вікторіанської Англії. 

ЕХРО набула статусу вітрини Британської імперії. Відвідати виставку приїхали понад шість мільйонів людей. Проте враховуючи логістику тих часів, відсутність літаків та автівок, це величезна цифра.

Реклама:

Невідомо, скільки саме заробили англійці на проведенні першої виставки. Проте коштів вистачило, аби заснувати музейне містечко Альбертополь, що у південній частині Кенсінгтона. 

Звичайно, вигідну ініціативу почали підхоплювати інші прогресивні країни. Вже за чотири роки першу Всесвітню виставку провели у Парижі, в 1873 перше ЕХРО провели у Відні. 1876 року виставка поїхала до США у Філадельфію й з тих часів подорожує континентами.

Скільки заробляють на ЕХРО у ХХІ столітті

Я не хочу концентрувати увагу на здобутках країн минулого та розповім про три останні виставки — Шанхай (2010), Мілан (2015) та Дубай (2020).

Під час Всесвітньої виставки Шанхай відвідали 73 мільйони туристів. Так, це офіційно рекорд усіх часів. Зрозуміло, що такий показник зумовлений великою чисельністю населення самого Китаю. 

Проте неможливо ігнорувати зацікавленість людей побачити видатні досягнення людства саме в Китаї, де ще ніколи не проводилося EXPO.

Китайці вклали у проведення виставки 5 мільярдів доларів. А за підсумками загальний дохід від проведення ЕХРО склав 12 мільярдів. В грошовому вимірі виглядає вигідно. Проте це лише частина здобутків Китаю. 

Головна перевага — в перспективі. Країну та Шанхай відкрили для себе десятки мільйонів людей. Участь у виставці взяли 192 країни світу та 50 організацій. Їхні представники знайомилися з китайськими промисловцями, заводили нові контакти, встановлювали нові партнерства. 

Все це призводить до нових туристичних потоків та нових контрактів, прибуток від яких неможливо безпосередньо прив’язати до ЕХРО, проте саме виставка зумовила їхню появу. 

Те саме стосується й Мілану у 2015 році. Звісно, Італія набагато відоміша для пересічного туриста, а сам Мілан по праву вважається однією зі світових столиць моди. 

До Мілану приїхало менше туристів, ніж до Шанхаю — лише 19 мільйонів. Проте італійці оцінюють економічний ефект від виставки у 30 мільярдів євро. 

Це зовсім не означає, що гроші заробила саме виставка. Організатори говорять, що вийшли в нуль. Проте візитери бронювали номери в готелях, вони ходили в ресторани та скуповувались у бутиках, вони сплачували податки. 

ЕХРО в Дубаї було багатостраждальним. Виставка потерпала від пандемії коронавірусу й переносилася декілька разів. Проте навіть з усіма негараздами до столиці ОАЕ приїхали 30 мільйонів людей. 

Наразі організатори не повідомляють, скільки саме вдалося заробити на проведенні виставки. Спробуємо підрахувати суто математично. В середньому більшість людей обирали абонементи на три дні, що коштували близько 50 доларів. При простому множенні отримуємо 1,5 мільярда доларів лише від продажу квитків. 

Проте, потрібно враховувати, що для студентів та пенсіонерів діяли знижки. Але кожен турист сплачував гроші за номери в готелях, за харчування, транспорт і, звісно, податки. 

Сподіваюсь, колись Дубай оголосить справжню цифру. Це буде не лише цікавою історією проведення ЕХРО, а й повчальним досвідом кризового менеджменту. Адже організувати та провести виставку, попри пандемію та всі ковідні обмеження — справжній виклик для країни з будь-яким бюджетом. 

Наступна Всесвітня виставка відбудеться у 2025 році в Осаці, Японія. Місце — одне з найбільш незвичних з усіх, де виставка проводилася раніше. Це штучний острів Юмесіма, тобто виставка відбудеться на локації, створеній з нуля, де раніше була просто вода.

Японці очікують, що на ЕХРО 2025 будуть представлені 170 країн, а відвідають її щонайменше 28 мільйонів людей.

На мою думку, світ доволі впевнено пристосувався до життя в посткоронавірусних умовах, і якщо, не станеться глобальних катаклізмів, Японія заробить на проведенні ЕХРО не менше ніж ОАЕ.

Україна може стати місцем проведення виставки у 2030 році

В України також є така можливість. У 2030 році Всесвітня виставка може відбутися на території Одеси. Але для цього нашій державі потрібно обійти трьох конкурентів — Італію, Південну Корею та Саудівську Аравію. 

Раніше в цьому списку також була росія, але на дипломатичному фронті країну-агресор викинули з процесу та змусили відкликати свою заявку. 

Загалом Україна змагається за проведення виставки з 2021 року. А наприкінці 2022, навіть під час війни, команда за підтримки президента Володимира Зеленського презентувала свою заявку на 171 Генасамблеї Бюро міжнародних виставок (БМВ) в Парижі. 

Остаточно переможця змагання визначать цьогоріч в листопаді. Для цього за нас мають проголосувати щонайменше 86 країн-членів БМВ із 170.

Якщо право на проведення EXPO 2030 нададуть Україні, нашу державу можуть відвідати близько 20 мільйонів туристів. Звісно, для цього доведеться створити виставковий майданчик, розбудувати інфраструктуру та підготувати саме місто-господаря до такої кількості людей. 

Проте на прикладі інших країн вже зараз можна сказати, що ефект від проведення ЕХРО в Україні буде набагато більшим, ніж зусилля, витрачені на її підготовку.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: