Чому Україні потрібен потужний флот на Дунаї
Гирло Бистре на Дунаї розблоковано. Буксири Дунайського пароплавства минулого тижня розтягнули десяток суден-ліхтерів, якими ми спільно з прикордонниками заблокували цей канал на початку березня.
Після звільнення Зміїного ризик висадки десанту у гирлі Дунаю значно зменшився. Можна працювати!
Ще один маршрут судноплавства зменшує навантаження на румунський канал Суліна і значно збільшує експортні можливості Дунаю.
За час війни Дунай з другорядного логістичного експортного напрямку перетворився для українського агросектору на основний.
У червні Україна експортувала понад 2 млн тонн агропродукції: дві третини завантажено у портах Придунав’я. І потенціал дунайської логістики можна ще збільшувати і збільшувати.
Чи будуть у найближчий час розблоковані морські порти Одеси? На мій погляд, для цього потрібна принаймні гарантія припинення ракетних ударів по узбережжю.
А путін та гарантії — це речі несумісні. Але за будь-яких сценаріїв – навіть оптимістичних — дунайський напрямок має залишатись стратегічним, а не периферійним, як до війни.
Запущений розвиток інфраструктури Дунаю критично важливо не припиняти. По-перше, війна триває, по-друге, навіть у майбутньому ми не застраховані від нового протистояння з росією. Українські аграрії повинні мати гарантовані канали експорту, незалежно від воєнних ризиків.
На жаль, про резервний маршрут експорту завчасно не подбали. Багато років Українське Дунайське пароплавство (ПрАТ "УДП") деградувало та фактично знищувалось.
Ситуація на підприємстві на початок 2022 року була катастрофічною. Збиток за минулий рік сягнув 11,3 млн. грн! Загальна заборгованість збільшилась на 1,5 млн євро.
Затримка виплати зарплат морякам зросла до 9 місяців. Порти Болгарії та Румунії вже не підтверджували заходи наших суден – пароплавство всім заборгувало.
Зношеність флоту перевищила 90%. Робота на верхньому та середньому Дунаї перетворилась для компанії у надзвичайно збиткову – флот місяцями виконував незрозумілі контракти, ніхто не контролював ані маршрути суден, ані витрати палива.
Ми нарахували майже 200 збиткових рейсів! Уявіть, лише в червні нам вдалось повернути "додому" деякі каравани (буксири та баржі), які вийшли в рейс ще до початку війни і невідомо де вештались.
За кілька місяців спільно з командою Мінінфраструктури вдалось радикально змінити ситуацію.
Ми перемістили у Придунав’я майже увесь флот, який працював на середньому та верхньому Дунаї, та переорієнтували на вивезення аграрних вантажів з українських портів.
Мобілізували барже-буксирний флот, який раніше не використовувався. Оптимізували процес обертання флоту, налагодили внутрішню диспетчеризацію, мінімізували простій суден та буксирів.
На всіх суднах вже встановлюються IT-системи, які в режимі реального часу відстежують маршрут судна та витрати палива. Досвід "Укррічфлоту" доводить, що завдяки цьому споживання палива скорочується на третину.
В результаті надходження від роботи флоту збільшено в 7 разів. Погашені основні борги, що спричиняли ризики зупинки флоту. Стабілізований фінансовий стан підприємства, закрита заборгованість із зарплати морякам.
Спільно з МЗС ми зупинили схеми з розкрадання активів УДП в інших країнах, зокрема, нерухомості пароплавства в Угорщині.
Під український прапор протягом квітня-травня поставлено 35 критих барж, які працювали за кордоном, або знаходились у відстої. Наразі всі наші ремонті бази повністю завантажені. Лише за червень відремонтовано 26 одиниць флоту.
Нарешті запущена прозора та ринкова модель взаємовідносин з власниками вантажу: організовано роботу через Prozorro.
На наступному етапі запланована реформа корпоративної структури. Протягом багатьох років УДП створювало не надто контрольовані іноземні компанії, через які кошти та активи пароплавства зникали у невідомому напрямку.
Сьогодні ми повертаємо жорстке вертикальне управління і стовідсотковий контроль над всіма бізнес-процесами. Завдяки діджиталізації суттєво скорочується адміністративний апарат.
Нам би дуже допоміг потужний річковий флот Дніпра, але він із зрозумілих причин не може бути передислокований.
Тому спільно з міжнародними партнерами розглядаються різні варіанти закупівлі партії барж, дообладнання на власних потужностях і приведення у відповідність до правил плавання на Дунаї.
Ми за підтримки МІУ готові за кілька місяців створити власну перевалку аграрних вантажів – є чудовий проєкт, земельна ділянка, причал.
Якщо приватні стивідори наразі не ризикують вкладатися в розвиток (багатьом простіше працювати на примітивному обладнані, але не ризикувати грошима), це повинно зробити державне підприємство.
Отже, замість майже згнилого пароплавства вже у найближчій перспективі Україна може отримати на Дунаї потужне, сучасне підприємство, що працює за міжнародними стандартами.
Стратегічний актив, здатний залучати на придбання нових буксирів інституційні інвестиції з боку EBRD, IFC, EIB, розвиватись та генерувати прибуток навіть за умови повернення основних потоків агропродукції у великі морські порти.
Впевнений, що завдяки підтримці команди Міністерства інфраструктури нам вдасться реалізувати цей план.