Війна мотивації за закрите небо

24 лютого розпочалася війна, якої ніхто не чекав і не хотів. Але з першими смертями та поневіряннями у всіх сторін почали з'являтися свої цілі.

Цілі України найвідкритіші: зупинити насильство, відновити кордони та компенсувати втрати у війні.

Цілі Росії теж досить очевидні: видертися з-під санкцій, перезапустити економіку, зберегти міжнародний вплив та перспективи державного розвитку.

Цілі Путіна (окремо від Росії) — знищення української державності та повернення статусу наддержави.

Цілі Заходу (під Заходом я маю на увазі країни ЄС, США, Канади та весь блок НАТО, які дружно перетинаються один з одним) лежать у економічному зростанні та стабільності.

Для Заходу Україна показує себе як надійний партнер, який дотримується домовленостей. 

Росія, навпаки, не поважає міжнародне право, маніпулює цінами на енергоресурси і повною мірою використовує енергозалежність Європи у своїх особистих цілях.

Обсяг економіки Росії, споживчий ринок та енергоресурси — це саме ті важелі, які до певного часу дозволяли Заходу заплющувати очі на відносини Росії та України. 

Але з вторгненням ситуація змінилася і тендітний баланс було порушено, Росія більше не розглядається як партнер і Захід перебуває у пошуку нової рівноваги. 

Накачати Україну зброєю для стримування російських військ — це рішення в рамках інтересів Заходу. Втягнутися в бойові дії з РФ — тут уже треба розуміти, навіщо це благополучній Європі?

Західна політика максимально раціональна і позбавлена ​​будь-яких сентиментів, тому закликати до цінностей та справедливості, звичайно, потрібно, але важливо додавати і раціональні аргументи.

Що отримає Захід, якщо закриє небо над Україною?

Наразі він отримає загрозу ядерної війни — нехай сумнівну, на межі з блефом, але достатню для суспільних заворушень. При всіх звинуваченнях Путіна в божевіллі, свої важелі він розуміє відмінно і вміє ними користуватися.

Для закриття неба над Україною треба запропонувати аргументи на користь стабільності та економічного розвитку у регіоні. І ці аргументи є.

Путін має на меті зруйнувати економічну та соціальну інфраструктуру в країні. Розуміючи, що Україна йде до ЄС, він хоче створити максимум складнощів для розвитку України як частини Європи. 

Заводи, будинки та дороги відбудувати можна і зрозуміло як — Європа зростала десятиліття після Другої світової війни за рахунок інвестицій в інфраструктуру. 

Але гуманітарна катастрофа та соціальні руйнування вибудовуються набагато складніше і довше, саме це головне завдання Кремля — на повну отруїти суспільство війною. 

Потім ЄС, пригнічений соромом за бездіяльність, візьме Україну на утримання? А це найгірше, що може статися з молодою економікою — голка соціальних виплат та компенсацій. 

Економіка будується на конкуренції, на творенні, на боротьбі найкращих. Але після гуманітарної катастрофи немає місця здоровому розвитку і Путін не хоче відпускати драйвери зростання у конкуруючий блок.

Потрібно говорити про це, ми маємо врятувати українське суспільство від війни, бо це суспільство – це можливість для Європи. 

І рятуючи соціальну структуру молодої, пасіонарної, підприємницької та християнської України сьогодні, Європа позбавляє себе від зруйнованого травматичним синдромом покоління у майбутньому. І це сильний аргумент для того, щоб відповісти Росії на її брязкіт зброєю.

Зі свого боку, Захід так само може тиснути на цілі Росії, які можуть не співпадати з цілями Путіна, але розрив настільки колосальний, що обіцянка якогось розвитку та перспектив може підняти справжню хвилю антивоєнних настроїв і навіть підтримку еліт в Росії.

Адже збоку ще дрімає китайський дракон, який ще довго готовий зважувати, чий бік зайняти і йому теж потрібні аргументи.