Як ЄС та Україні відмовитися від російського газу та нафти — місія здійсненна
Сьогодні збройна агресія Росії проти України як рентген показує хронічну хворобу об’єднаної Європи, яка давно потребувала радикальних "хірургічних" втручань.
Гостра енергетична криза, яку зараз переживає ЄС, є кульмінацією десятиліть хибної енергетичної політики та наслідком згубної залежності від імпорту викопного палива з Росії та інших антидемократичних країн.
Сьогодні є очевидним, наскільки політично, соціально та економічно вразлива Європа через свою залежність від вугілля, нафти і газу.
Безальтернативна залежність від імпорту викопного палива та енергетичні субсидії уже створили загрози енергетичній безпеці ЄС, впевнено підривають економічну безпеку та і найстрашніше — порушують права людини, руйнують довкілля, клімат і соціальну справедливість.
За місяць, що пройшов від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, країни ЄС заплатили режиму Путіна за постачання викопного палива майже 19 млрд євро, з них 11,5 млрд євро за природний газ.
Через те, що західні держави ввели санкції проти центрального банку РФ та заморозили його валютні резерви, тепер Путін вимагає розраховуватися за газ рублями, які західні клієнти мають купувати за валюту.
Отже, Кремль відкрито намагається поставити "Газпром" на місце центрального банку, водночас відверто шантажуючи ЄС і виявляючи, наскільки путінський режим покладається на експорт викопного палива для свого виживання.
Без мільярдних фінансових потоків від експорту вуглеводнів Росія не змогла б вести гібридні війни проти сусідніх держав, фінансувати пропаганду та жорстку репресивну машину всередині країни, а також нарощувати наступальні озброєння та шантажувати весь світ ядерною зброєю.
Вторгнення в Україну має стати початком кінця для російської нафтогазової промисловості на крові, а ЄС має спрямувати всі зусилля на прискорений перехід від викопного палива до зеленої енергії.
Проблема залежності від викопного палива створює ще іншу глобальну проблему — зміни клімату.
Сьогодні ми знаходимося в тому моменті, коли в Арктиці фіксуються температури на 30 градусів вищі за історичну норму, а в Антарктиці – на 40 градусів.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш проголошує з трибуни міжнародної конференції що "залежність від викопного палива є взаємним гарантованим знищенням".
Кліматична криза, з якою ми стикаємося, загрожує не лише всьому людству, а й більшості видів життя на Землі. Це момент для усвідомлення помилок та, ймовірно, остання можливість для рішучих дій.
Відмовитись одномоментно від вугілля, нафти і газу дуже складно і Європі, і Україні. В Європі підвищення цін на газ та пальне вже призводить до важких наслідків для економіки та соціальної сфери, і наразі немає жодних гарантій захисту від нових стрибків цін на енергію через велику роль викопного палива в енергетичному балансі.
Але зараз Європа та Україна, вже фізично об’єднані у єдину цілісну синхронну електричну мережу, знаходяться на порозі нової "зеленої" енергетичної ери маючи величезний спільний потенціал для розвитку відновлюваної енергетики.
Рішення, прийняті в ці дні, визначать долю енергетичної безпеки Європи в найближчі кілька років, а також здатність Євросоюзу виконувати свої зобов’язання за Паризькою Угодою та бути лідером у боротьбі з кліматичною кризою.
Україна має бути активним гравцем у формуванні та прийнятті цих рішень. Багато в чому довгостроковий успіх енергетичного переходу об’єднаної Європи залежить саме від нас. Отже, що має робити ЄС та Україна для цього успіху?
Конкретні заходи для усунення залежності від викопного палива
Реагуючи на кліматичну кризу ЄС вже впроваджує і посилює політику поступової відмови від викопних палив.
Минулого року Євросоюз ухвалив пакет законодавчих змін "Fit for 55" для того, щоб політика країн ЄС щодо клімату, енергетики, землекористування, транспорту та оподаткування була придатною для скорочення чистих викидів парникових газів щонайменше на 55% до 2030 року порівняно з рівнями 1990 року.
Досягнення такого скорочення викидів у наступне десятиліття має вирішальне значення для того, щоб Європа стала першим у світі кліматично нейтральним континентом до 2050 року та втілила Європейський Зелений Курс в реальність.
Російська агресія в Україні та енергетичний шантаж з боку РФ додали надзвичайної нагальності планам повної декарбонізації Європи та вимагають їх прискорення.
Цього тижня мережа громадських організацій Climate Action Network Europe, яка об’єднує понад 1 700 громадських організацій у 38 країнах, виступила з вимогами до Європейської Комісії та національних урядів країн-членів ЄС вжити рішучих та негайних дій для усунення залежності викопного палива.
Зокрема, Європейська кліматична мережа вказує на 8 конкретних заходів для реалізації прискореного, безпечного та сумісного з Паризькою угодою енергетичного переходу в ЄС:
1. Необхідно негайно прийняти конкретні плани щодо припинення споживання викопного палива, починаючи з російського, а потім всього іншого імпорту та згортання місцевого видобутку соціально справедливим способом.
2. Встановити на європейському та національному рівнях амбітні цілі з енергозбереження. Загальне споживання енергії має суттєво зменшитися в межах цього десятиліття.
3. Глибока та масштабна реновація будівель в Європі має розпочатися негайно, для чого мають бути створені відповідні стимули.
4. Щороку необхідно будувати щонайменше в 4 рази більше потужностей сонячної та вітрової енергетики порівняно з 2020 роком.
5. Необхідно забезпечити швидкий перехід до систем опалення на основі поновлюваних джерел енергії, починаючи з масштабного застосування теплових насосів.
6. Для енергетичного ринку повинні бути запроваджені інструменти підвищення гнучкості енергосистем, щоб полегшити балансування сонячної та вітрової енергетики.
7. Перебудова промисловості має спиратися на цілі щодо енергетичної та ресурсної достатності, використовуючи найкращі доступні технології.
8. Усі фінансові потоки, як державні так і приватні, мають підтримувати енергетичний перехід.
Всі ці 8 заходів також є релевантними для майбутнього України, адже наша економіка в процесі повоєнної реконструкції має стати на нові рейки та покінчити з залежністю від російських енергоресурсів.
Життєва необхідність прискореного енергетичного переходу для України
Після повномасштабного вторгнення російських військ та зміцнення геополітичного союзу між РФ та КНР, Україні вкрай необхідна масштабна перебудова енергетики та економіки в бік усунення енергетичної залежності від імпорту вугілля, газу, нафти та ядерного палива, щоб відстояти свій суверенітет та здобути енергетичну незалежність.
Більше того, перехід в бік використання чистих та безпечних відновлюваних джерел енергії та енергоефективних технологій дозволить Україні побудувати нову, сильну та сучасну економіку, тісно інтегровану з економіками країн ЄС.
Згідно з останніми доступними даними енергетичного балансу, у 2020 році Україна імпортувала 12 млн т. нафти і нафтопродуктів, 21 млн т. вугілля та 9,1 млрд м3 природного газу.
За даними Державної митної служби у 2020 році Україна також імпортувала з РФ ядерного палива на 212 млн доларів, що становить 62% від всіх поставок паливних збірок.
Отже, від російського ТВЕЛу надходило більше половини всього ядерного палива, тоді як американська Westinghouse поставляла лише 38%.
Імпортне вугілля в 2020 році обійшлося Україні у 1,7 млрд доларів, а в 2021 році – вже 2,5 млрд доларів.
Більша частина вугілля надходила з Росії та Казахстану – 62,1% та 10,2% відповідно. Отже, минулого року ми купили у ворога понад дві третини імпортного вугілля.
З газом ситуація є дещо кращою – у 2021 році Україна скоротила імпорт газу в 6 разів до 2,6 млрд м3.
Але залежність від Росії все одно залишається, бо 89% імпортного газу надійшло віртуальним реверсом з країн ЄС, до яких прямують транзитні потоки.
Щоб здобути повну та реальну енергетичну незалежність від РФ, Україна в процесі відбудови має одразу піти шляхом прискореного енергетичного переходу та не повторювати власних помилок та помилок Євросоюзу, допущених в останні роки.
Ми повинні гарантувати, що план післявоєнного відновлення України буде розроблено та реалізовано для забезпечення швидкого розвитку секторів з високою доданою вартістю та нових галузей в Україні, таких як: технології відновлюваної енергетики; будівельні матеріали та конструкції для енергоефективного будівництва; виробництво акумуляторів, електроніки, електромобілів, теплових насосів; електрометалургія та водневе виробництво сталі.
Як основу для реконструкції, Україні необхідно побудувати власну нову промислову базу та засоби виробництва, які не будуть опиратися на викопне паливо.
Без цього неможлива розбудова сучасної зеленої економіки XXI століття. Пострадянська промислова спадщина енергоємних галузей, що вже зазнавали структурного занепаду, сильно постраждала від російського вторгнення, а пов'язані з нею ланцюги постачань зупинені.
Деякі з підприємств після обстрілів та бомбардувань просто більше не існують, тому відбудову промисловості потрібно буде починати практично з нуля, використовуючи нові технології.
Саме виробництво обладнання для відновлюваної енергетики, акумуляторів, електромобілів, теплових насосів, сучасного електрифікованого будівельного обладнання та інших рішень, що дозволяють позбутися залежності від викопного палива мають стати фокусом для відродження української промисловості.
Сьогодні Україна має шанс рухатися шляхом енергетичного переходу темпами, небаченими раніше для Європи, інтегруючись у нові чисті ланцюги постачань та допомагаючи швидше декарбонізувати економіку всієї Європи.
Щоб досягти остаточної перемоги та убезпечити наших дітей від енергетичного шантажу, нових війн за ресурси та від руйнівних наслідків змін клімату ми маємо не просто стати на шлях енергетичного переходу, ми маємо бігти ним та штовхати всю Європу вперед до повного припинення використання вугілля, нафти і газу. Тоді ми здобудемо остаточну перемогу.
Співавтор: Олег Савицький, експерт з кліматичної та енергетичної політики Української Кліматичної Мережі