Після новини про звільнення чергового очільника Фонду держмайна, захотілося поділитися своїм досвідом співпраці із цим тимчасовим повіреним у справах розпорядження державним майном. 

Отже, Фонд державного майна України – окремий політичний орган, який дістався незалежній Україні у спадок від Радянського Союзу у якості тимчасового органу для роздержавлення майна, і який "затримався" у цьому статусі вже на 30 років. Як то кажуть, немає нічого більш постійного, ніж щось тимчасове.

Коли мова йде про неефективність управління у державному секторі економіки, то, окрім не корпоратизованих державних підприємств, я завжди наводжу приклади саме орендних відносин. 

На моїй пам′яті їх накопичилося вже достатньо. Тож спробую навести найбільш кричущі. 

Неквапливий розпорядник 

Майном державного підприємства, зокрема, і аеропорту "Бориспіль", розпоряджається Фонд державного майна в особі його регіонального структурного підрозділу. Це така армія чиновників по всій Україні, які утримуються коштом платників податків, тобто усіх громадян України. 

У 2014-2015 роках Фонд державного майна за підтримки Міністерства інфраструктури передав в оренду на 10 років усі площі у зоні безмитної торгівлі терміналу D аеропорту "Бориспіль" фактично "в одні руки". 

Загалом було передано близько 2500 квадратних метрів за ціною близько 2500 гривень на місяць за квадратний метр площі. Жодного конкурсу оренди в зоні безмитної торгівлі терміналу D аеропорту "Бориспіль" не проводилося до 2019 року, тобто 5 років. 

І це в період інтенсивного зростання пасажиропотоку, (у 2014 році "Бориспіль" обслужив близько 6,8 мільйонів пасажирів, у 2019 році – більше 15 мільйонів пасажирів).

Тривалий час Фонд державного майна вперто ігнорував санкції щодо недобросовісних учасників конкурсів. Це дозволяло переможцям вигравати конкурси із захмарними цінами, які Фонд публічно зараховував до своїх перемог. 

Проте договір не укладався, а процедури починалася із самого початку – класична технологія зриву. Зокрема, на ставці 450 000 гривень за квадратний метр площі зупинилися у 2018 році торги за точки обміну валюти. 

Торги проводилися тричі. Договір укладено не було. Як результат, Фонд державного майна все ж таки ввів вимогу для учасників щодо внесення обов′язкової застави у розмірі піврічної орендної ставки та заборони брати подальшу участь для компанії, яка відмовилася від підписання договору, у повторному конкурсі. 

Це значно скоротило "флуд" на час конкурсних процедур. 

Краще ефективність чи ефектність?

Ну і окрема тема — дьюті фрі у терміналі F. Щоб довго не вдаватися у передісторію, термінал F розконсервували 31 березня 2019 році на піку пропускної здатності терміналу D. 

До відкриття терміналу готувалися заздалегідь, зокрема, передали до Фонду державного майна перелік комерційних площ терміналу для проведення конкурсів, щоб забезпечити пасажирів сервісом у абсолютно порожньому терміналі. Мова про дьюті фрі, точки харчування, вендінгові автомати, обмотку багажу тощо.

У лютому, на початку 2020 року орендарів все ще не було. Міністерство інфраструктури на чолі з Владиславом Криклієм та Фонд державного майна на чолі з Дмитром Сенниченком зупинили проведення конкурсу на оренду просто посеред процедури.

І навіть піар-привід був красномовний. Фонд державного майна та Міністерство інфраструктури нібито домовилися про "прозорі конкурсні умови".

Дарма, що майже рік із абсолютно порожнього терміналу F літали Ryanair, під який власне він і відкривався, та Sky Up. 

Ну а поки проводили "найчесніший на світі конкурс" нагрянула пандемія, термінал F законсервували, орендарі туди так і не зайшли.

Як результат, надходження до бюджету — нуль, надходження до аеропорту — нуль, невдоволення пасажирів і претензії авіакомпаній — до менеджменту аеропорту "Бориспіль", піар — політикам, ефективність прийнятих рішень — ніким не оцінюється. 

Ціна, яку за результатами конкурсу повинен був сплачувати потенційний орендар — 5,76 мільйони гривень на місяць. Рахуємо не дотримані прибутки — щонайменше 60 мільйонів гривень на рік. Це ціна зволікання. Як оцінити невдоволення пасажирів — не наважуюся навіть припустити. 

Але про це політики Фонду державного майна не напишуть у своїх "переможних" прес-релізах. 

Більше того, після пандемії велика кількість бізнесів, які орендували площі у аеропорту "Бориспіль" відмовилися від оренди, бо фізично були позбавлені можливості вести бізнеси у законсервованих терміналах, але їм продовжували виставляти рахунки. 

Адже Фонд державного майна не здійснив необхідних заходів для зменшення оплати або взагалі звільнення від оплати контрагентів на період, коли аеропорт "Бориспіль" взагалі не працював. 

Натомість, у кращих традиціях бюрократичних механізмів працівники Фонду приїжджали складати акти на підтвердження того, що аеропорт не працює, що саме по собі суперечить здоровому глузду та реаліям весни 2020 року. 

Крім того, швидкого відновлення авіації не відбулося, тож бізнес типу цеху бортового харчування, який розміщувався в аеропорту "Бориспіль", назавжди закрився і повернув орендовані площі. 

Цікаво, що тим самим релізом по забезпеченню "чесного і прозорого конкурсу оренди" в аеропорту "Бориспіль" Дмитро Сенниченко пообіцяв також дотримуватися цільового призначення орендованих площ. 

Це така "хвора тема" аеропорту, бо ж той, хто торгує шаурмою або сосисками здатен сплачувати значно більшу оренду, ніж той, хто торгує пресою. Водночас аеропорту потрібні і сосиски, і книги, і точки продажу залізничних квитків, і обміну валют, і каси авіакомпаній. 

Але і тут не без казусів із обіцянками Фонду держмайна. 

Касу авіакомпанії Turkish Airlines, на котру вони хотіли подовжити оренду, намагалися здати їм у 12 разів дорожче через класичну схему. Ціну на аукціоні завищено до захмарної, проте переможець від підписання договору відмовлявся. 

А чинному орендареві пропонувалося скористатися своїм правом переважної оренди за завищеною ціною. 

Це абсолютно непартнерське ставлення аеропорту до авіакомпанії, яку він зобов’язаний забезпечити офісом. Аеропорт зацікавлений, щоб звідти літали якомога більше авіакомпаній, і вони відчували себе там якнайкомфортніше. 

На жаль, Фонду державного майна нічого про це не відомо. А багатьом іноземним партнерам аеропорту "Бориспіль" важко зрозуміти, що таке Фонд державного майна, і чому необхідно подолати ці танці з бубном, щоб отримати офіс. 

Ну і зовсім феєрична історія, яку я люблю наводити як приклад неефективності роботи Фонду державного майна. Нещодавно договір на оренду стійки адміністрування закінчився у таксі. 

До речі, єдиного офіційного таксі, яке діє на території аеропорту "Бориспіль" і має право заїжджати на "першу лінію". Оренду стійки таксі виграла компанія, яка надає медичні послуги із репродуктивного здоров’я. Занавіс.

Замість висновку 

Від зміни прізвищ керівництва Фонду державного майна нічого не зміниться. Думаю, масштаб не ефективних, а часом і просто безглуздих рішень значно більший, ніж мені відомо, враховуючи специфіку моєї роботи. 

Справедливості заради треба зазначити, що сумного досвіду при Сенниченко стало менше, але він отримав нові форми. Раніше процедура оренди була непрозорою і закритою в найкращих бюрократичних традиціях. Чого тільки вартували друковані випуски "Відомостей приватизації", яких випускалося ексклюзивно 400 штук.

З розвитком електронної системи "Прозорро.Продажі" та прийняттям нового законодавства у 2019 році нова оренда та продовження оренди повністю перейшли в онлайн. І це однозначна заслуга Дмитра Сенниченка та його команди. 

Із запровадженням нового законодавства про оренду державного майна, право суб’єктів господарської діяльності самостійно розпоряджатися своїм майном збільшили із 200 метрів до 400 метрів. Для розуміння — у випадку із сервісним державним підприємством аеропортом "Бориспіль" — це приблизно 0,1% від загальної площі.

Нинішня команда Дмитра Сенниченка, усвідомлюючи це, пропонувала деякі кроки у напрямку більшої свободи для керівників державних підприємств. Зокрема, обговорювалася цифра 4 тисячі квадратних метрів, яка проте не знайшла відображення у новому законі.

Таким чином, потрібно повністю реформувати більшість повноважень Фонду державного майна, замінити роботу армії чиновників Фонду діджитальними рішеннями, такими як "Прозорро.Продажі" та orenda.gov.ua, дати більше свободи господарським суб’єктам щодо розпорядження власним майном у власних комерційних цілях. 

А найкраще, що може зробити Фонд державного майна після виконання своєї історичної місії щодо роздержавлення державного майна — самоліквідуватися під оплески парламентарів. Можливо, навіть ще нинішнього скликання.