Хто і як фінансує систему гарантування вкладів?

Хто і як фінансує систему гарантування вкладів?

Чому Фонд гарантування вкладів виступає за збільшення ставки та звідки буде брати гроші для покриття виплат у разі неплатоспроможності банку.
Понеділок, 25 жовтня 2021, 17:37
фінансовий директор Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – на порозі суттєвих змін. 

Упродовж останніх років ми активно відстоювали необхідність реструктуризації боргів системи гарантування, які залишилися у спадок після останньої банківської кризи 2014-2017 рр, як передумову для підвищення суми відшкодування за вкладами. 

Ці два ключові для розвитку банківської системи пункти закладено в норми законопроєкту 5542-1, який уже проголосований у першому читанні народними обранцями і з дня на день ми очікуємо на його остаточне прийняття. 

Як Фонду гарантування вкладів одночасно вдається бути боржником, достроково виконувати свої зобов’язання за кредитом і підвищувати гарантії за вкладами? А головне – хто "оплачує" наші ініціативи і чому від спроб стягнути шкоду із пов’язаних з банками осіб жодна бюджетна гривня не постраждала? 

Реклама:

Система гарантування вкладів сьогодні – між боргами та ініціативами

Минула банківська криза 2014-2017 років призвела до банкрутства майже 90 банків – фактично половини банківської системи країни. 

Загальна сума виплаченого відшкодування майже 1,5 мільйонам вкладників сягнула 90 млрд грн. Очевидно, жодна система гарантування у світі не змогла б витримати таке раптове масштабне навантаження без додаткового фінансування. 

Тоді, у найскладніші 2014-2015 рр, на підтримку Фонду прийшла держава, надавши під ринкові 9,99-14% майже 80 млрд грн запозичень. 

Сьогодні 47,3 млрд грн ми вже повернули (із них 13,4 млрд грн нараховані відсотки). І попри це, за рахунок високих відсоткових ставок, до 2031 року загальний розмір боргу Фонду перед Мінфіном сягне 108 млрд грн, із яких понад 62 млрд грн – нараховані відсотки. 

При цьому, ми уже котрий рік поспіль наголошуємо: суму відшкодування за вкладами потрібно збільшувати. 

Нарешті ми максимально наблизились до цього довгоочікуваного рішення: після прийняття народними обранцями законопроєкту №5542-1 та його підписання Президентом, сума гарантування за вкладами буде підвищена одразу удвічі до 400 тис грн, а з 1 січня 2023 року – до 600 тис грн. 

Здавалося б, про яке підвищення суми відшкодування може йти мова, коли у Фонду десятки мільярдів боргів перед державою? 

Більше того – не на часі витрати на судові процеси за кордоном проти акціонерів банків, причетних до масштабного виведення активів з банків, що ліквідуються, скажуть скептики! 

Утім, кожен із цих кроків – ретельно спланований. За рахунок чого Фонд планує покрити витрати на їх втілення? 

Кошти Фонду: рахуємо разом

Одразу розчарую "експертів", які вже приготувалися звинуватити Фонд у "проїданні" бюджетних коштів: жодна бюджетна гривня на роботу Фонду не витрачається.

Основне джерело формування коштів Фонду – регулярні збори з банків-учасників (сьогодні це усі банки, що мають ліцензію, крім АТ "Ощадбанк"). 

Так системи гарантування працюють у всьому світі: банки здійснюють регулярні внески, натомість Фонд, у разі банкрутства будь-якого з цих банків, здійснює виплати гарантованої суми відшкодування його вкладникам. 

Проте, масштаби минулої банківської кризи внесли свої корективи у роботу системи. Зараз Фонд одночасно має формувати "подушку безпеки" для банківської системи і оплачувати шалені пост-кризові рахунки.

Чим це небезпечно? Такий стан покладає увесь фінансовий тягар останньої кризи винятково на систему гарантування вкладів і на діючі банки. 

Позиція Фонду: за банківську кризу повинні платити, у першу чергу, причетні до її виникнення та загострення особи. Один із першочергових кроків відновлення справедливості – затвердження програми реструктуризації боргів Фонду. 

Йдеться не про прощення, і не про списання. А винятково про розподіл джерел надходжень для розрахунку: "тіло" кредиту повертатиметься за рахунок коштів Фонду (за умови накопичення передбаченої законодавством "подушки безпеки" на випадок можливих неплатоспроможностей банків), а нараховані відсотки – за рахунок стягнутих із пов’язаних з банками осіб, причетних до неплатоспроможності банків. 

Інвестиції – у майбутнє

Тому, не дивно, що топ-пріоритет на найближче майбутнє Фонду – робота зі стягнення шкоди, завданої клієнтам банків, менеджментом та власниками банків, що ліквідуються. 

Один із акцентів – розшук та повернення активів, виведених через схеми закордон. На сьогодні Фонд провів 12 процедур відбору іноземних юридичних компаній для представництва інтересів 17 неплатоспроможних банків щодо стягнення шкоди  у іноземних юрисдикціях, на загальну суму виявлених збитків, що перевищує 28 млрд грн.

Очевидно, робота в іноземних юрисдикціях – задоволення не з дешевих. Може виникнути питання, чи не залазить Фонд у кишеню банків або держави для реалізації таких проєктів? Відповідально заявляю: кошти клієнтів банків на процеси проти акціонерів збанкрутілих банків не йдуть.

Наш принцип – орієнтація на власний інвестиційний (купонний) дохід, який завжди повинен перевищувати кошторисні витрати Фонду. Тобто, витрати Фонду у тому числі на реалізацію своїх стратегічних завдань, фінансуються виключно за рахунок власного інвестиційного доходу. 

Навіть у скрутні кризові роки ми дотримувалися цього принципу. І сьогодні інвестиційний дохід повністю покриває витрати на стягнення шкоди з пов’язаних осіб банків. 

 

Звичайно, у акціонерів банків-банкрутів завжди є опція повернути неправомірно виведені мільярди гривень, розрахуватися зі своїми колишніми клієнтами та державою, яка взяла на себе розрахунок із вкладниками їх банків, і зекономити найцінніший ресурс – час. Тому що ми переконані: повернення виведених коштів – лише питання часу. 

Усі наші кроки сьогодні – спроба зробити кращим наше спільне "завтра". Ми переконані: мають бути чіткі, прозорі та зрозумілі правила для кожного суб’єкта банківського ринку. 

Так само мають бути очевидні і невідворотні санкції за їхнє порушення. Відповідальність за вчорашні помилки – найкраща гарантія їх неповторення. 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: