Сміттєвий фарс у Верховній Раді

Сміттєвий фарс у Верховній Раді

Як лобісти великого бізнесу затягують розгляд законопроєкту, який передбачає введення системи розширеної відповідальності виробника у поводженні з відходами.
Четвер, 29 липня 2021, 17:44
підприємець, співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики

У комітеті екології Верховної Ради вже понад рік чекає розгляду нова редакція базового закону "Про управління відходами". І не дочекається. 

Бо головною метою тих, хто очолив процес законотворення – є зірвати це саме творення. Поясню по пунктах. 

Є законопроєкт 2207-1Д. Д – значить доопрацьований у Комітеті. 

Перший титульний співавтор, такий собі нардеп (заступник голови екологічного комітету) Олександр Маріковський відповідає за розгляд на комітеті і винесення до сесійної зали на друге (і останнє) читання законопроєкту. 

Реклама:

Рік тому до законопроєкту було подано понад 600 правок від різних нардепів. Пристрасті вирували серйозні. 

Одному з нардепів, навіть, інкримінують можливе отримання хабара за спробу внесення поправки до законопроєкту. Але розмова не про те. 

Було правок кількасот, рік працював наполегливо пан Маріковський – і правок стало майже півтори тисячі! І абсолютна більшість написана його особистими помічниками. 

Себто, Рада і народ України стали ще на два роки далі від омріяного будівництва сміттєпереробних заводів і закриття тисяч полігонів і звалищ.

Перераховувати всі правки немає сенсу, але, повірте на слово, багато з них є беззмістовними і такими, що протирічать одна одній і здоровому глузду. Чому ж так? 

Вирішив поцікавитись що ж трапилось. Чому така неприродня агресія до будь-яких чужих думок, небажання публічних обговорень і штучне затягування процесу на роки?

А все виявляться настільки примітивно, що аж огидно. У пана Маріковського є двоє діточок і колишня дружина Олеся Жулинська — керівник напрямку відносин з громадськістю та органами державної влади транснаціональної корпорації The Coca Cola Corporation. 

Один з найкращих лобістів великого бізнесу, дуже професійна і фахова людина. А компанія, на яку вона працює, є найбільшим забруднювачем довкілля у всьому світі.

Беззаперечний номер один по розповсюдженню пластиків за більшістю антирейтингів від різних неурядових установ на кшталт Greenpeace. 

І можна скільки завгодно розповідати, що конфлікту інтересів немає. Що колишній чоловік випадково не може рік зібрати власний законопроєкт докупи і що сотні дивних й нелогічних правок – це нормальний робочий процес і так далі. Але ж, глибоко в душі, здається, ми знаємо чесну відповідь.

Вся ця історія із спробою покласти хоч якусь відповідальність на виробників пластиків за подальшу долю їх сміття – це не драма. 

Це чистий фарс. Законодавство про відповідальність виробників за забруднення доручили писати представнику найбільшого забруднювача світу. 

Всі у Парламенті все розуміють і мовчать. Ціна питання наявності чи відсутності відповідальності, за моїми оцінками, 300 млн євро на рік! 

Поки законопроєкт не розглядається і не є відхиленим – щодня виробники одноразової упаковки економлять по мільйону. Регламент Верховної Ради забороняє реєструвати інші законопроєкти подібного змісту поки не розглянуто вже зареєстрований. 

От і весь простий і дуже ефективний план. Кінцевою метою є прибуток за будь-яку ціну. Безкінечний розгляд законопроєкту і є кінцевою метою його справжніх авторів. Як-то кажуть "революцію не можна перемогти, але можна очолити".

Україна є єдиною країною Європи, де відсутня система розширеної відповідальності виробника. 

Себто, принцип "забруднювач – платить" в нас не діє. Україна закопує в свої все менш і менш родючі землі по 33 тис тонн відходів щодоби. 

Включно з токсичними пластиками, електронікою тощо. Натомість, імпортує з інших країн склобій та макулатуру. Типова країна третього світу, яка дозволяє себе зневажати. 

Але чому ми дивуємось? 20 років зайняло запровадити заборону реклами алкоголю на телебаченні та заборону палити у громадських місцях… Хоча зараз питання здається настільки очевидним.

Близько 90% всього, що опиняється у наших смітниках – це залишки їжі й упаковки. На решту 10% припадають всі зіпсовані й малоцінні речі, які ми викидаємо. Але ж основна проблема саме в упаковці харчових продуктів.

Нерозумні люди вважають, що країна заповнена сміттям через якусь міфічну "сміттєву мафію", насправді ж головні вороги чистоти й охайності наших міст й полів з лісами – ми самі. 

Бо обираємо нардепів із сумнівними здібностями, не розуміючи на кого вони насправді працюють. Бо звикли жити в бруді й не бажаємо заплатити на копійку дорожче, аби цього бруду позбутись.

Якщо комусь буде не лінь "копати" глибше – то пан Маріковський, звісно ж, суттєво покращив свій матеріальний стан протягом останнього року. 

Завдяки деклараціям, які подають публічні особи, видно, що він купує нерухомість в модному містечку Козин за гроші, які суттєво більші за депутатську зарплату. 

Тобто, точно "позичив" в когось. І це точно не The Coca Cola company напряму. Такі компанії не порушують закони. Вони офіційно наймають спритних лобістів і спонсорують псевдо-екологічні рухи. 

Не зрозумілі мені ще кілька моментів. Чому про кричущий конфлікт інтересів у ситуації із законопроєктом не говорять інші народні обранці і мовчить Міністерство екології. 

Де гнівні виступи екологічних активістів? І ключове. Навіщо ганьбиться Офіс Президента, коли видає укази на кшталт №111/2021 від 23 березня 2021 року, де чорним по білому написано, серед іншого, настанову "прийняти законопроєкт 2207-1Д - Про управління відходами". 

Навіщо брати в список партії людей від найбільших забруднювачів – я розумію, як казав імператор Веспасіан "гроші не пахнуть". А от навіщо саме цим людям доручати формувати державну політику у цій галузі – загадка. 

За десять хвилин часу, поки ви терпляче читали цю статтю, за статистикою, на сміттєзвалища країні заїхало ще 30 вантажівок, а ще 15 вивантажили сміття десь в лісі у яру. Ми ж багата землею країна… Чи вже ні?

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: