Ринок азартних ігор завжди привертав увагу держави. Контроль над ним означає можливість встановлювати правила гри на ринку, визначати організаторів таких ігор, і звісно, збільшувати надходження до Державного бюджету. 

В Україні, де-юре, азартні ігри були заборонені. Однак, де-факто, в кожному кварталі Києва та інших міст України можна було зустріти вогні закладів гральних автоматів, які привертали увагу перехожих. 

Поруч з такими місцями зазвичай існували ломбарди, а також була можливість отримати швидкий кредит. Для того щоб відігратися після програшу в гральних автоматах, людина йшла до ломбарду, де залишала цінні речі в обмін на гроші, або ж останній варіант — швидкий кредит. 

В результаті це призводило до втрати всіх грошей, і своїх, і взятих в борг, а інколи й до втрати здоров’я самих осіб, які мали необережність потрапити в такі заклади. Для недопущення масовості таких випадків і потрібен контроль держави.

Ситуація перебувала на межі соціального вибуху – інколи ініціативні групи громадян фізично знищували деякі заклади ігрових автоматів, однак це не сприяло вирішенню проблеми. 

Нарешті, 14 липня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Ще перед прийняттям в Парламенті, команда Інституту законодавчих ідей наголошувала на деяких аспектах ринку азартних ігор в Україні. Більшість зауважень залишаються актуальними і зараз. 

Тож, зараз проаналізуємо законодавчі ініціативи, які парламентарі розглянуть найближчим часом. Вони стосуються так званих "похідних" рішень, що стосуються реалізації цього Закону, тобто тих ініціатив, що потрібні для реалізації норм Закону. 

Виправлення ситуації з Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей

Під час розгляду законопроєкту у ВРУ сталася незвична ситуація. До нього подали майже три з половиною тисячі правок, що автоматично подовжило його розгляд на декілька пленарних днів. 

В результаті правки №722 і №723, що стосувалися порядку обрання Уповноваженого органу, були прийняті одночасно. Проблема в тому, що вони стосувалися різних підходів до обрання голови та членів Уповноваженого органу.

Перша правка – їх призначає Кабінет Міністрів України через відкритий конкурс, який організовує Комісія з питань вищого корпусу державної служби. 

Друга правка – теж призначає КабМін за результатами конкурсу, який організовує інша комісія, членів якої призначає Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики . 

Таким чином, в діючій редакції Закону, обидві правки включені в частину 2 та 3 статті 6 відповідно, що створює ситуацію, коли норми просто суперечать одна одній.

Щоб це виправити парламентарі подали три законопроєкти №4351, №4351-1 та №4351-2.

Першим законопроєктом, №4351, автором якого є депутат від фракції "Слуга Народу" Олександр Марусяк, пропонується, що обирати голову та членів Уповноваженого органу має Комісія з питань вищого корпусу державної служби. 

Другий, №4351-1, авторства 19 народних депутатів (переважно з Комітету), навпаки залишає можливість обрання комісії саме за Комітетом. 

Це суперечить Законам України "Про комітети ВРУ" та "Про Регламент ВРУ" в яких визначено функції комітетів і серед них немає повноважень рекомендувати осіб до складу комісії. Водночас, такий прецедент вже створено. 

Бюджетний комітет ВРУ делегує своїх членів до складу комісії для оцінки та відбору програм і проєктів у Державному фонді регіонального розвитку (стаття 241 Бюджетного кодексу України). 

Тому для уникнення подібних ситуацій необхідне комплексне рішення, яке або додає відповідний функціонал комітетам, або навпаки залишає виключно контрольні функції.

Третій — №4351-2, який теж підготували депутати "Слуги Народу", містить такий самий підхід, як у законопроєкті №4351. 

Водночас, в цьому законопроєкті є норми, які не стосуються обрання посадовців Уповноваженого органу. 

Норми стосуються можливості розміщення серверів та обладнання для азартних ігор поза межами України, а також необхідності організаторів азартних ігор подавати фінансові звіти. 

Додавання таких норм ускладнить контроль за ринком азартних ігор з боку Уповноваженого органу, а також створить додаткові обтяження для організаторів азартних ігор.

Комітет рекомендував прийняти за основу та в цілому другий законопроєкт — №4351-1 (рішення від 10 грудня 2020 р.). Тобто той, що надає повноваження Комітету пропонувати кандидатури до комісії, яка і буде обирати голову і членів Уповноваженого органу.

Станом на зараз Уповноважений орган вже функціонує. Обрання Голови та членів цього органу затверджував Кабінет Міністрів України за процедурою, що передбачена в частині другій статті 6 Закону (без Комітету). 

Тому, які будуть наслідки після прийняття законопроєкту №4351-1 (де обрання здійснюється за рекомендацією Комітету), спрогнозувати важко, особливо для голови та трьох членів Уповноваженого органу, що вже обрані.

Зміни до Податкового кодексу щодо оподаткування азартних ігор

Всього було подано 5 законопроєктів щодо оподаткування доходів від діяльності з організації та проведення азартних ігор (№2713, №2713-1, №2713-2, №2713-3, №2713-д). З огляду на те, що вони подібні між собою, розглянемо законопроєкт №2713-д.

Історія цього законопроєкту полягає в тому, що Комітет, проаналізувавши чотири інші законопроєкти дійшов висновку щодо необхідності доопрацювання законопроєктів і формування єдиного законопроєкту. Ключовими положеннями цього законопроєкту є наступні.

По-перше, це відсутність оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми виграшів в азартних іграх та лотереях. 

Перевірити інформацію, що задекларований дохід є саме виграшем в лотерею досить складно, до того ж це може призвести до ухилення від сплати податків, використовуючи цю норму, шляхом декларування доходу як "виграш в лотерею". 

Прикладом може бути ситуація, коли державний службовець отримує хабар за вирішення питання, а потім, домовившись з оператором лотереї, декларує його як виграш в цю лотерею. 

Тому ми пропонуємо встановити хоча б мінімальний відсоток ПДФО, з можливістю належного декларування таких доходів.

По-друге, це встановлення різного режиму оподаткування для азартних ігор та лотерей. Азартні ігри оподатковуються податком на дохід та податком на прибуток, а лотереї лише податком на дохід. 

Крім того, до 2024 року, ставка податку на дохід для азартних ігор становить 0%, а відповідно азартні ігри будуть оподатковуватися за ставкою 18%, а лотереї лише ставкою 10%. Така ситуація ставить в нерівне становище лотереї порівняно з азартними іграми.

З огляду на це доопрацьований законопроєкт теж потребує обговорення з метою виключення або зміни норм, що з одного боку можуть призвести до легалізації коштів, отриманих різним (в тому числі незаконним) шляхом та встановлення різного режиму оподаткування для азартних ігор та лотерей.

Важливо! Комітет з питань антикорупційної політики своїми рішеннями від 22 вересня 2020 року визнав усі п’ять законопроєктів такими, що містять корупційні ризики.

Зміни до Бюджетного кодексу щодо розподілу надходжень від азартних ігор

20 січня 2021 року Кабінет Міністрів України схвалив законопроєкт "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення Державного фонду підтримки медицини, спорту, освіти, культури та науки". 

Таким чином відбудеться створення окремого фонду, до якого будуть надходити ліцензійні платежі від діяльності у сфері азартних ігор та лотерей. Варто зазначити, що така ідея не є новою, і в редакції Закону (тоді ще законопроєкту №2285-д) до першого читання вже передбачалось існування такого Фонду. 

Водночас проблема полягала у відсутності чітких відсоткових показників відрахувань на медицину, спорт, освіту і так далі. 

Це автоматично призводило до нерозуміння скільки ж в майбутньому коштів буде спрямовано на конкретні цілі. Сподіваємось, що в схваленому законопроєкті ця проблема буде усунута.

Таким чином, чергова (п’ята) сесія зможе дати відповіді на запитання по розвитку ринку азартних ігор та лотерей в Україні:

- Чи будуть прийняті відповідні ініціативи?

- І чи відбудеться бажаний позитивний ефект як для держави – через додаткові надходження, так і для українців – через встановлення зрозумілих правил і недопущення втрати ними власних заощаджень?