Візова лібералізація: діяти обережно, але діяти

Візова лібералізація: діяти обережно, але діяти

Як туристична індустрія може допомогти Україні рятувати економіку.
Понеділок, 10 серпня 2020, 17:57
директор з розвитку в'їзного туризму туроператора Join UP!

Кожен мандрівник знає, що зупинка – це не відпочинок, а важливий момент для підготовки до нових дій.

У 2020 році світова туристична індустрія зазнала радикальних змін: залежно від сценарію розвитку подій Всесвітня рада подорожей та туризму (WTTC) прогнозує скорочення доходів галузі від 38% до 80%.

Проте, як відомо, у важкі часи стратегічно важливо думати про зростання.

Спричинена пандемією ситуація – це не лише криза, а й шанс для перерозподілу сил, яким Україні варто скористатися.

Малі ресурси – великий потенціал

Серед експертів вже стало звичним роками повторювати, що туризм – це недооцінений актив України. Багато слів непотрібно: достатньо подивитися на цифри. За даними Мінекономіки, прямий внесок туризму у ВВП країни у 2017 році становив 39,6 млрд грн або 1,5%.

Для порівняння: у туристично розвиненій Грузії той самий показник становить 26,3%, але навіть у Білорусі, яка має значно менше природних та культурних центрів тяжіння, частка галузі у ВВП сягає 6,4% (дані WTTC). Україна ж за вкладом туризму в національну економіку перебуває на 95-му місці в світі.

Зараз Україна демонструє негативне туристичне сальдо. Як повідомляє Державна служба статистики, розрив між кількістю українських туристів, які виїжджають за кордон, та іноземців, які відвідували Україну, становить близько 10 млн осіб на рік: 26 млн українців проти 15 млн іноземців.

Парадокс ситуації в тому, що такий баланс може зіграти нам на руку: коли світові лідери індустрії, звиклі до великих бюджетів та можливостей, розгублено озираються навколо себе, нашій країні слід акумулювати весь свій фактичний та символічний капітал, аби здійснити стрибок на новий рівень.

Що для цього потрібно?

Перш за все, на державному рівні слід ухвалити принципові рішення, які відкривають можливості для туристів, що бажають відвідати нашу країну.

Указ президента №295/2020 від 28 липня "Про тимчасове запровадження безвізового режиму для громадян Китайської Народної Республіки, які в'їжджають в Україну з туристичною метою" – один з важливих етапів.

Китай як можливість

Китай – друга економіка світу, країна, де мешкає понад 1,7 млрд людей. За туристів звідти роками йде неймовірна конкуренція. Країни ЄС створюють привабливі умови для туристів з Китаю, аби збільшити пасажиропотік.

Україна в цьому плані продовжує перебувати в полоні стереотипів. Однак переможці, як ми знаємо, руйнують шаблони. Збільшення туристичного пасажиропотоку з Китаю – це можливість значного зростання економіки.

Мова йде не тільки про туристичну галузь, а й про суміжні індустрії: від будівництва готелів до підтримки закладів харчування. Це все нові робочі місця, що має особливе значення в період збільшення безробіття, адже посилення соціального навантаження на державу ще продемонструє свої наслідки.

Крім того, зростання кількості туристів принесе нові валютні надходження. Це не лише мрії та прогнози. Як представник компанії, яка щороку перевозить понад 1 млн осіб та є національним лідером у сфері в'їзного туризму, можу точно стверджувати, що ці процеси вже мають позитивний вплив.

Наприклад, середній чек за поїздку одного китайського туриста в Україну становить близько 950 дол. Якщо їх кількість протягом року сягне хоча б 100 тис, то Україна отримає понад 2,5 млрд грн. Безвізовий режим для туристів з Китаю буде діяти пів року: з 1 серпня 2020 року до 31 січня 2021 року.

Сподіваюся, ситуація дозволить його продовжити та лібералізувати доступ для громадян Австралії, Індії, Саудівської Аравії, країн Перської затоки, які демонструють позитивну динаміку в туризмі, однак оминають Україну через небажання проходити виснажливу бюрократичну процедуру отримання візи.

Loading...

Подолання страху – перший крок до перемоги

Сумніви щодо необхідності спрощення візового режиму для іноземних громадян змушують мене дивуватися. З одного боку, українці постійно слідкують за відкриттям кордонів, аби скоріше відправитися в таку очікувану подорож, а з іншого – відмовляють у цьому бажанні мешканцям інших країн.

Моє пояснення цього протиріччя – страх, який паралізує раціональне мислення та дозволяє емоціям взяти верх. Ставити знак рівності між туристами з Китаю та вірусом – це те саме, що казати, нібито українці привозять із собою війну та Чорнобиль. Украй образлива та недоречна помилка.

Якщо подивитися раціонально, то Україна демонструє не найнижчу динаміку захворюваності, що значно обмежує можливості для подорожей українців.

Власне, й іноземці не забажають в'їжджати туди, де ризик високий. Приклад – США, де кількість туристів з Китаю різко впала (-18%) багато в чому саме через небажання останніх відвідувати країну великою кількістю випадків COVID.

Таким чином, не туристи загрожують здоров'ю місцевих жителів, а навпаки – подолання епідемії стимулює розвиток галузі. Тож коли ми говоримо про лібералізацію, то розуміємо стандарти нового світу із заходами безпеки.

Хотілося б уникнути повсюдного впадання у відчай, коли всі зачинятимуться за власними кордонами. WTTC зазначає, що для впровадження найкращого сценарію виходу з кризи слід відмовитися від постійних заборон та перейти до системи "повітряних коридорів" для країн із схожими обставинами.

Глобальні питання вимагають об'єднання заради досягнення результатів. Здається, це ті поради, до яких Україні слід не просто дослухатися, а тверезо та послідовно їх втілювати, аби створити надійну основу для захисту економіки та відновлення туристичної галузі в майбутньому.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!