В очікуванні Дня нуль

В очікуванні Дня нуль

Що робити, щоб зберегти запаси та підвищити якість питної води в Україні.
Четвер, 30 липня 2020, 13:40
голова постійної комісії Київради з питань екологічної політики

97% водних ресурсів на нашій планеті — це солона вода, що не придатна для вживання без спеціальної дороговартісної технології опріснення. 

Решта 3% — це прісні води, які залягають у вигляді льодовикових шапок на полюсах та ґрунтові води, дістатися до яких можна методом буріння. Й лише 0,014% води на Землі є питною, легкодоступною і знаходиться на поверхні.

За останнє сторіччя людство збільшувало використання води в середньому на 1% в рік. 

Кількість людей зростала, розвивалось сільське господарство для того, аби їх прогодувати. Наразі саме воно поглинає 70% води, в основному для зрошення.

Шаленими темпами йде опустелення, прискорено тануть льодовики. Вже зараз дві третини населення планети живуть в умовах гострої нестачі вологи не менше одного місяця на рік. 

Півмільярда людей відчувають дефіцит води щоденно. Експерти прогнозують, що до 2030 року глобальний попит на воду перевищить пропозицію на 40%.

В останні роки деякі регіони світу впритул наблизились до так званого дня нуль – часу найбільшої вразливості, коли вода просто закінчується. Так сталося в бразильському Сан-Паулу в 2015 році, в південноафриканському Кейптауні в 2018 році, в четвертому за розміром індійському місті Ченнаї в 2019 році. 

Ми живемо в реальності, де вода зі звичного ресурсу перетворюється на розкіш, яка доступна лише обраним. Й не треба тішити себе тим, що України це не стосується. Насправді, у нас з доступом до водних ресурсів теж великі проблеми.

Обсяг річкового стоку, що припадає на одного жителя України, один з найнижчих в Європі. За класифікацією ЮНЕСКО Україна належить до країн з малим рівнем водного забезпечення (1 тис. метрів кубічних на людину). 

А на півдні держави й того менше – 400-500 метрів кубічних на особу. З 31 млн гектарів землі понад половина потерпає від дефіциту чистої води, а 3 млн гектарів знаходяться у зоні критичного дефіциту води. Якщо нічого не робити, зона посухи в 2050 році розростеться ще на 30%.

На 80% українці черпають питну воду з поверхневих джерел, а в окремих регіонах цей показник доходить до 100%. Це при тому, що саме ці об’єкти останні десятиліття активно забруднюються та міліють, а держава не докладає зусиль для їх очищення. 

Наприклад, деградуюча екосистема Дніпра забезпечує 70% питно-господарських потреб.

Глобальні зміни клімату є вирішальними й для України. Зростання середньорічних температур провокує активне випаровування вологи. Наразі воно вдвічі більше, ніж було в 1990 році.

До кліматичних змін додається нераціональне використання води та масові викиди нечистот й шкідливих речовин в поверхневі води. При її транспортуванні в середньому втрачається до 15%, а в житлово-комунальному секторі втрати доходять до катастрофічних 60%. 

Аварійний стан каналізаційних мереж та незаконні врізки до колекторів призводять до потрапляння неочищених стоків в наші річки, а звідти – до квартир та будинків українців.

Окрема розмова про пошматований війною Донбас. За даними ЮНІСЕФ, ескалація бойових дій створює там загрози для доступу до питної води і підтримання належної санітарії для 3,2 млн осіб, у тому числі 500 тис. дітей. 

Канал Сіверський Донець-Донбас, з якого черпають 90% всієї води в регіоні, через критичний фінансовий стан водопостачальної компанії перебуває під загрозою руйнування. 

Затоплення шахт призводить до того, що шахтні води піднімаються на поверхню, перетікають у малі річки та в Сіверський Донець. Вони несуть з собою нафтопродукти, метали, хімічні сполуки.

На відміну від Донбасу, Київ має більш диверсифіковану систему водопостачання: 65% води столиця черпає з Десни, 25% — з Дніпра і 10% — з артезіанських джерел. Кількісно води нібито вистачає, але її якість під великим питанням.

За даними Інституту проблем водопостачання, водовідведення та охорони навколишнього природного середовища, 69% питної водопровідної води в столиці не відповідає санітарним нормам. Чому так склалося?

По-перше, водопровідна вода забруднюється залишковим хлором, марганцем, органічними речовинами, якими очищується дніпровська вода. Все через те, що ці реагенти потрапляють у зливну каналізацію й через неї до Дніпра. 

По-друге, після фільтрування, яке здійснює "Київодоканал", вода проходить до споживача кілометрами старих заржавілих труб, де насичується шкідливими домішками. 

По-третє, скиди промислових підприємств та незаконні врізки в колектори забруднюють поверхневі води цілим "букетом" шкідливих речовин. Особливо шкодять сполуки азоту і фосфору, вони провокують розвиток ціанобактерій і як наслідок – "цвітіння" води. 

По-четверте, в місті немає налагодженої системи поверхневого стоку. Колектори, що приймають дощові води, побудовані без очисних споруд і разом з водою туди зливається усякий непотріб, а потім через випуски все це йде до Дніпра та до малих річок.

Альтернативним джерелом води для киян є бювети. Але вони теж абсолютно не безпечні. За даними Київського еколого-культурного центру, 50% бюветної води забруднена важкими металами та нафтопродуктами. 

Міра чистоти залежить від інтенсивності використання бюветного комплексу – чим частіше звідти беруть воду, тим менше там шкідливих домішок. Щоправда в районах приватної забудови до підземних вод регулярно потрапляють ще й брудні стоки.

Популярний серед киян сервіс продажу та доставки бутильованої рідини часто ґрунтується на очищенні тієї ж водопровідної води, яка при цьому ще й демінералізується. 

Крім того, недобросовісні продавці можуть для знищення патогенної флори додавати туди дезінфектори чи антибіотики. Загрозу становить і тара товару, якщо її використовувати повторно без ретельної обробки.

Таким чином, Україна та Київ синхронно з усім світом рухається до водної кризи, що матиме далекоглядні наслідки. 

Тому державна та муніципальна влади повинні усвідомити масштаби проблеми та здійснити комплекс невідкладних дій:

- Сформувати засади нової водної політики, стратегію та план дій;

- Взяти курс на водозбереження;

- Модернізувати очисні споруди за кращими світовими стандартами, щоб мати можливість повторно використовувати очищену воду.

- Реалізувати програму порятунку річок, особливо Дніпра та його приток;

- Інвентаризувати підземні джерела води, наявні в Україні;

- Створити дієву систему моніторингу за станом вод;

- Посилити відповідальність за забруднення поверхневих та підземних вод;

- Створити інститут екологічної поліції, що буде ефективно вести розслідування та штрафувати порушників природоохоронного законодавства.

Час прирівняти проблему якості та кількості наших водних ресурсів до питань національної безпеки й адекватно протидіяти загрозі. І тоді ми маємо шанс уникнути дня нуль як для Києва, так і для інших міст та сіл нашої держави. 

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!