Інертність чи інновації або За яким принципом розвивати регіони

Інертність чи інновації або За яким принципом розвивати регіони

Досвід впровадження та переваги смарт-спеціалізації.
П'ятниця, 3 липня 2020, 08:25
експерт зі смарт-спеціалізації Команди підтримки реформ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства

В період катаклізмів економічна спроможність кожного регіону країни як ніколи здатна підтримати локальні ринки та населення. 

Але доки фокус українського регіонального розвитку концентруватиметься переважно на промислових досягненнях минулого, нам не вистачатиме ні часу, ні ресурсів для економічного посилення на місцях.

Під час регіональних відряджень часто чую від місцевих: ми маємо абсолютно унікальний завод або фабрику (зазвичай давно занедбані), роботу яких потрібно відновити, і тоді територія неодмінно розквітне. 

Здебільшого ці висновки конструюють пам'ять та уява, а не прагматичні економічні розрахунки.

Аналіз продуктивних сил та ресурсів, визначення ланцюгів створення цінності, порівняння потенційних витрат із вигодами, пошук діяльності, яка матиме реальний економічний ефект для конкретної місцевості – це фокус регіонального розвитку у Європейському Союзі. 

Він втілився у підході смарт-спеціалізації, завдання якого — знайти та посилювати конкурентні переваги місцевості, визначати власну траєкторію розвитку. 

Для цього проводиться кількісний та якісний аналіз економічного, інноваційного та наукового потенціалу галузей економіки. 

Його результати лягають в основу для процесу підприємницького відкриття (Entrepreneurial Discovery Process – EDP) – обговорення та визначення пріоритетів інноваційного розвитку території місцевими представниками бізнесу, науки, громадськості та влади. 

Тобто фінальне рішення щодо провідної спеціалізації приймається залученими в життєдіяльність регіону учасниками, кожен з яких досконало знає свій напрям, розуміє потреби та перспективи. 

Як проходить селекція ідей: припустимо, існує економічно приваблива сфера, в якій проте не впроваджують інновації та останні наукові розробки. 

Це з високою долею ймовірності свідчить про технологічний ступор у найближчому майбутньому. Вочевидь і результати такої діяльності не посилять конкурентної переваги, тому підтримка напрямку матиме короткотривалий та незначний ефект. 

Крім економічного потенціалу галузь обов’язково має демонструвати потенціал інноваційний та науковий. 

Проте ще більш вагомим фактором є наявність драйверів, які готові цей напрям розвивати. Бо врешті-решт все зводиться до вибору безпосередніх учасників та готовність підтримувати і нести відповідальність за цей вибір. 

Як приклад, наведу французьку провінцію Бургундія, в якій свого часу не стали фокусувати свої смарт-спеціалізації на виноробстві. 

Здається, історична територія покликана максимально підтримувати виробництво благородного напою, проте місцеві вирішили, що галузь настільки насичена технологіями та інноваційними компаніями, що не потребує додаткової стимуляції.

Натомість це відкрило можливість розвинути інші сильні галузі регіону (E-health, інноваційні технології для транспорту та мобільності, екологічне та зелене будівництво). 

Або ж інший приклад у якому стовпом смарт-спеціалізації взагалі стала регіональна проблема - велика кількість людей із захворюванням серцево-судинної системи. 

Водночас успішно розвивалися фармакологічна та аграрна галузі, набирав обертів біотехнічний кластер. 

Як наслідок пріоритет, що об’єднує кілька сильних сторін навколо розв’язання гострого питання та відрізняє регіон з-поміж інших — виробництво спеціалізованого харчування для людей із серцево-судинними захворюваннями.

Україна: смарт чи не дуже? 

Ще влітку 2019 Мінекономіки спільно із учасниками регіональних команд зі смарт-спеціалізації (утворені із представників ОДА, бізнесу, науки та громадськості) провели для 25-и регіонів кількісний аналіз потенціалу. 

Алгоритм класифікації був спеціально адаптований під українські показники і розроблявся відповідно до методики Єврокомісії. 

Оцінка базувалася на даних Держстату за останніх сім років: економічний розвиток кожного регіону, рівень зайнятості населення, кількість компаній у кожній галузі, залученість інновацій, рівень зарплат тощо. 

Проте, це лише перший етап роботи. Мало зробити кількісний аналіз, для цілісної картини його потрібно якісно опрацювати, а бізнесу, владі, громаді та науковцям необхідно об’єднатися та дійти згоди щодо напрямку розвитку. 

Це наступний і, мабуть, найскладніший етап, який потребує консолідації та максимальної залученості усіх регіональних стейкхолдерів.

Частина європейських регіонів давно усвідомили важливість розвитку найсильніших компетенцій, фокус на діяльності, яка створює найбільшу цінність, синхронній роботі бізнесу, науки і влади та інклюзивності прийняття рішень самими учасниками економіки регіону. 

Тоді-то і зародився висхідний підхід (bottom-up approach). А от з 2014 року в ЄС стратегії смарт-спеціалізації стали офіційним та обов’язковим інструментом для залучення фінансування на інноваційні проекти (державного або коштом програм Єврокомісії). 

В Україні ж на практиці первісних економічних розрахунків виявилося достатньо, щоб вписати орієнтири смарт-спеціалізації у Стратегії Регіонального розвитку, а далі справа загальмувала. 

Знову документ виявився важливішим за практичне його втілення.

Що гальмує смарт-процеси? 

Обговорюючи ідею на місцях, часто звучать приблизно однакові аргументи: "Ми ніколи такого не робили і нормально собі жили до цього. Навіщо воно треба?", "Давайте не ускладнювати, в нас і так роботи достатньо", "Ми вже ходили на дві зустрічі в ОДА і нічого з цього не вийшло!", "Наша наука пропонує тільки непрактичні або нерелевантні проекти", "Підприємцям, чомусь легше купити за кордоном ніж профінансувати вітчизняну науку", і моє улюблене "Ми ще не готові до смарт-спеціалізації, тому давайте ми зараз зробимо "спеціалізації", а потім...колись зробимо їх смарт" та інші відмовки. 

Вкладатися в інновації – справа витратна, але зацікавлений бізнес та держава спроможні шукати і знаходити механізми. І для нас ключові перепони зовсім не в грошах, а у відсутності бажання виходити з когнітивних пасток та вірити в успішність різних шляхів розвитку. 

Наша команда стала одним із апологетів просування напрямку в Україні. Смарт-спеціалізація – це не панацея, але хороший інструмент, який дозволяє визначити актуальні пріоритети, виходячи із потенціалу, наявних ресурсів, бажання, бачення та можливостей громади на конкретній території рухатися та розвиватися. 

Що дає смарт-підхід: 

  •   для  інвесторів – інвестиційна мапа потенційних проектів;
  •   для науковців – напрямок для прикладних досліджень та навчального процесу, яких потребує ринок;
  •   для бізнесу – задоволення потреби в інноваціях та кваліфікованих кадрах, можливість співпраці та розширення ланцюга створення цінності;
  •   для влади – інклюзивність, легітимізація та підтримка прийняття рішень громадою.

Акцент на звичних та розмитих, історично усталених "пріоритетах" пригальмовує ідею смарт-спеціалізації на рівні параграфу Стратегії, тоді як вона може розхитати регіональний потенціал для структурної перебудови. 

Це не означає відмову від попередніх здобутків — довкола неактивного промислового гіганта може виникнути 20 окремих підприємств, кожне з яких має свою спеціалізацію та разом створює виробничий ланцюг рівноцінний промисловому монстру. 

Залучає вузько кваліфікованих працівників регіону, забезпечує товаровиробництво та робочі місця.

Але це тільки варіант, сама ідея смарту полягає у використанні наявного економічно та наукового потенціалу для розвитку сучасних інноваційних конкурентних галузей, забезпечення відповідною освітою, а потім і працевлаштування населення регіону, економії бюджету, подолання архаїчних та неефективних підходів до економічного розвитку. 

Прогресивна українська наукова спільнота цілком спроможна генерувати ідеї, які одразу будуть задіяні підприємцями. 

Останні як роботодавці можуть формувати освітянський запит, замість сотнями випускати фахівців, які не мають попиту на ринку праці. 

Це можливість не лише розвинути локальні конкурентні переваги, а й зробити стійкішою національну економіку в умовах невизначеності на кшталт сьогоднішньої, залучити інвестиції для якісного зростання та проявити свою справжню унікальність на світовій промисловій мапі.

Шлях до цього не простий. В першу чергу тому, що складно відсунути на задній план упередження про низьку ефективність "тих", що там далеко і зовсім не розуміють "нас", сісти за стіл переговорів та спільно розробити план розвитку спільних пріоритетів. 

Підхід смарт-спеціалізації став ефективним інструментом для цього у регіонах Європейського Союзу. 

Особливо цікавими для нас можуть бути результати регіонів, що проходять промислову трансформацію (можна ознайомитися у звіті ОЕСР). 

Бо лише вузька експертиза, досвід та залученість представників кожної з груп стейкхолдерів (бізнес, наука, влада та громадськість) можуть створити цілісну картину розвитку економічного потенціалу території.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!