Кілька днів тому Верховна Рада голосувала за важливий законопроєкт №2458 "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг".

Обговорення основних пунктів змін до цього законопроєкту тривало майже рік. Мабуть, жоден із законопроєктів не проходив такого тривалого й детального обговорення в робочих групах та на засіданнях комітету.

Були враховані 450 поправок. Робоча група провела численні засідання за участю народних депутатів, Мінрегіону, НКРЕКП, представників газопостачальних організацій, житловиків, громадських організацій.

На жаль, законопроєкт не набрав необхідної кількості голосів. Украй необхідний для галузі документ направили на доопрацювання в профільний комітет. Наріжним каменем стало те, що регулювання взаємовідносин між надавачами послуг та споживачами у житлово-комунальній сфері надзвичайно чутливе.

Враховуючи, що основні споживачі – це населення, тобто виборці, багато з політиків вважають за обов'язок показати, як вони захищають інтереси споживачів, не розібравшись у суті законопроєкту, який, власне, покликаний відстояти інтереси людей, а не монополістів.

Що означає відсутність закону для пересічних споживачів?

* Будинкові газові мережі залишаться без обслуговування. З 2015 року мешканці будинків повинні самостійно обирати, хто обслуговуватиме їхні будинкові мережі, але досі цього не зробили через свою пасивність.

Виходить, питання безпечної експлуатації внутрішніх газових мереж та відповідальності за їх стан залишається відкритим.

* Прозорі відносини між надавачами послуг (монополістами) та споживачами шляхом укладення публічних договорів лишаються мрією.

Натомість надавачі житлово-комунальних послуг будуть зобов'язані укладати договори із споживачами в письмовій формі. Це потребуватиме додаткових трудових і фінансових затрат. Вони будуть перекладатися на тарифи, що призведе до більшого фінансового навантаження на гаманці споживачів.

* Унеможливлення застосування тарифів на послуги з постачання тепла та гарячої води із зменшеною вартістю паливної складової, що не дозволить зменшити тариф на ці послуги. Теплопостачальні організації, діючи за старим законом, можуть закладати в тариф ціну на газ дворічної давності, 6 тис грн за куб м, тоді як зараз газ коштує близько 3 тис грн за куб м.

* Встановлення будинкових лічильників на тепло та воду буде здійснюватися за кошти споживачів. Зміни до закону передбачали внесення цих витрат в тарифи, з яких би фінансувалася довгострокова, до трьох років, інвестиційна програма з встановлення лічильників. Споживачі не відчули б різкого зростання тарифів.

Крім того, старий закон продовжує застосування абонплати за обслуговування та внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку. Для споживачів це означає додаткову плутанину в рахунках, невдоволення та обурення, ускладнення стосунків з надавачами послуг.

Чому депутати не ухвалили проєкт, покликаний вирішити спірні й невигідні для споживачів моменти, розсудить час. Оскільки Верховна Рада йде на тривалі канікули, ми втратимо, у кращому випадку, місяці на його доопрацювання.

Асоціація "Укрводоканалекологія" готова брати участь в усіх засіданнях комітету з доопрацювання законопроєкту, відповідати на запитання народних обранців щодо тонкощів роботи водопровідно-каналізаційної галузі та щодо того, як і чому виграють споживачі від ухвалення важливого законопроєкту.