"Центренерго" повернулася під контроль держави. Що далі?

"Центренерго" повернулася під контроль держави. Що далі?

Як Фонду держмайна вдалося повернути під державний контроль один із найкорупційніших об’єктів
Середа, 3 червня 2020, 13:25
голова Фонду держмайна

Минулого тижня держава в особі Фонду держмайна відновила контроль над компанією "Центренерго". В українських бізнес-реаліях цю подію можна прирівняти до запуску першої приватної ракети Space X, який стався в той же період. 

Прирівняти хоча б з тих міркувань, що, як і в проект Ілона Маска, в нього спочатку мало хто вірив.

Для непосвячених (які навряд чи ще залишилися в Україні) поясню, що "Центренерго" – один з найбільш одіозних і найбільш корупційних об'єктів держвласності. І паралельно – це 30 % теплової генерації і 15 % загальної потужності виробництва електроенергії в Україні. 

За два десятки років неформальний контроль на "Центренерго" здійснювали різні зовнішні куратори, планомірно викачуючи з компанії прибуток і ресурси. 

За експертними оцінками, з 2004 року з компанії шляхом різного роду схем було виведено близько 100 млрд гривень. Держава при цьому перебувала в статусі стороннього, хоч, можливо, і не зовсім байдужого, спостерігача.

Не можна сказати, що не було спроб змінити ситуацію. 

З початку нульових було кілька намагань повернути контроль над компанією. Але кожен раз вони впирались у вперту і креативну протидію протилежної сторони: штучно створений дефіцит вугілля, загрози банкрутства, шантаж соціальними зобов'язаннями, а на останньому етапі – мінування будівель Фонду та суду.

Не буду лукавити – нам також довелося непросто при подоланні корупційного опору, знадобилися декілька спроб для відновлення контролю з боку ФДМУ. 

Ми домагалися позитивного рішення про зміну менеджменту "Центренерго" на користь державного кандидата і поки намагалися привести його в силу (рахунок при цьому йшов на дні), одразу отримували юридичну блокаду.

Минулого тижня вперше за багато років розклад сил змінився і держава перестала бути в ролі наздоганяючого та змогла за себе постояти. 

Отримавши рішення суду, яке нівелювало заборону для ФДМУ міняти менеджмент "Центренерго", ми провели бліц-криг: зібрали наглядову раду, внесли зміни до реєстру і фізично представили нового керівника компанії – Олександра Корчинського. На все пішло близько п'яти годин. Це були одні з найдовших п'яти годин у моєму житті.

У підсумку я міг би сказати, що вперше за майже 20 років у "Центренерго" був призначений про-державний менеджмент, але цей статус ще належить довести.

Наступний крок – проведення аудиту, вибір радника та дорожня карта виведення підприємства на приватизацію та залучення інвестора.

Попередній менеджмент дотримувався стратегії "все сказане може бути використано проти вас" і фінансову звітність зовсім не надавав. 

Фінрезультати за 2019 рік, які повинні були бути подані до першого березня, ми так і не отримали. Так що компанія зараз – це умовна "чорна скринька" і припускаю, що нічого хорошого ми в ній не виявимо. 

Ми оцінюємо потенційний збиток компанії за 2019 рік у 2 млрд гривень+ проти 0,5 млрд прибутку роком раніше. І близько 4 млрд гривень кредиторської заборгованості.

Хочу зауважити, що я нікого не вважаю за замовчуванням відповідальним у збитках і, навіть не будучи енергетиком, розумію, що були умови, в тому числі регуляторні, які могли сприяти накопиченню певної частини заборгованості.

Проте гра в мовчанку з боку колишнього менеджменту – не та позиція, яка прийнятна для ФДМУ і для мене особисто. 

За таких умов я не міг гарантувати дотримання інтересів держави, а це моя єдина мета і завдання.

Зміна менеджменту на "Центренерго", попри його резонансність, – для ФДМУ лише скрупульозне виконання плану робіт. 

Раніше ми змінили директорів на "Одеському припортовому заводі" (ОПЗ), "Об’єднаній гірничо-хімічній компанії" (ОГХК), "Першому київському машинобудівному заводі" (Більшовику), ПАТ "Президент готель", ПАТ "Готель Дніпро".

Кейс "Центренерго" поки є найскладнішим в цьому ряду, але це "поки". Я по натурі оптиміст, і 7 місяців роботи у Фонді навчили мене, що завжди є куди веселіше)

Що далі?

Фонд держмайна повертає контроль над держактивами. Формально наша місія, в цій частині, щодо найбільших підприємств виконана. Але, звичайно, зараз, коли де-факто робота тільки починається, ніхто не може залишатися осторонь.

Держава, отримавши підприємства у свою не тільки юридичну, а й фактичну власність, має визначити policy щодо цих об'єктів. Я переконаний, що альтернативи приватизації не існує, але її формат дає простір для маневру.

Наприклад, "Центренерго": компанія оперує найбільшими ТЕЦ, які генерують суттєву долю електроенергії. Чіткі правила та державна енергетична політика є надзвичайно актуальними. 

Компанія також є суттєвим учасником ринку вугільної продукції. Відсутність справжніх реформ вугільної галузі із 32 000 робітниками навряд чи може бути просто "паралельною реальністю" і заслуговує державної стратегії і чіткого середньострокового плану.

Тому нам настільки принциповий контакт і повна взаємодія з профільним міністерством енергетики, Кабміном у цілому, які повинні виробити стратегію і окреслити орієнтири розвитку вуглепрому. 

Зі свого боку, Фонд держмайна – і я кажу це без зайвої скромності – це лише управлінець, який технологічно реалізовує державну політику. 

Нам важливо врахувати стратегію нинішнього власника – держави і організувати ефективну операційну діяльність в рамках загальної державної стратегії приватизації, щоб зробити об'єкт привабливим для майбутнього інвестора.

Наша позиція до приватних великих і середніх підприємців зовсім не означає радикальне "ідіть геть". Ми говоримо: "хочеш керувати – купуй і керуй".

Залучення інвестора вимагає прагматичного підходу – я давно не романтик і радий кожному, хто забезпечить робочі місця, модернізацію і стабільний прибуток для держави. 

Бонуси, які Україна отримає від приватизації – як прямі, так і непрямі – багаторазово перевищують ілюзорний профіт від статусу власника держпідприємств-банкрутів та одночасно найбільшого осередка корупції в державі.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!