Будь-яка політика в здоровомислячій державі має свою тактику, стратегію.

Відправна точка дій – далекоглядна програма. Без неї вчинки набувають хаотичного, ситуативного і часто безрезультатного характеру.

А останнє, власне, нівелює всю суть державної політики. Нещодавно Кабмін подав на затвердження парламенту Програму діяльності.

Ознайомившись з її суттю, більшість депутатів вирішила відправити документ на доопрацювання через купу суперечностей та порушення логістики. В чому ж її проблема? 

Щоб не перечисляти десятки питань до Програми, зупинюся на будівництві. Тим паче, як заступниці голови комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, ця сфера мені дуже близька.

У Програмі уряд пропонує в цій сфері 3 пункти: продовження реалізації "Великого будівництва", реформування будівельної та містобудівної галузі та захист інвесторів у житлову нерухомість.

Серед цього є питання, яким займаюся дуже давно – забезпечення захисту інвестицій в житлову забудову та запобігання появи нових проблемних об’єктів будівництва.

Тому перше на що я звернула увагу – відсутність будь-яких показників, які б окреслили масштаб проблеми і жодного слова про те, як її вирішити.

Український приватний інвестор ніколи не мав гарантій та захисту. І це в умовах, що 70% житла будується за рахунок приватних осіб.

Люди інвестують десятки мільярдів гривень в будівництво житла, що кожного нового року становить до 6% від загального обсягу всіх капітальних інвестицій в країні.

Разом з тим, донині в нас немає механізмів, які б дозволили цим інвесторам захистити свої гроші. Тому й питання інвестицій житла часто перетворюється на трагедію.

Будівельна афера розміром у шість "Еліта-Центрів"

Вдумайтеся: майже 200 тисяч родин вже стали жертвами будівельних афер або непрофесійних забудовників.

І, наприклад, щоб забезпечити квартирами ошуканих інвесторів лише в Києві, потрібно щонайменше 3,5 роки віддавати їм все побудоване житло в столиці.

Окреслила цю проблему не просто так, звертаю увагу на її масштабність і актуальність. 

Протягом останніх років спільно з колегами ми розробляємо алгоритм захисту таких інвесторів.

І це вкрай складна робота, адже наше законодавство наче короткий коцик: вкриваєш ноги – мерзнуть плечі, підсовуєш на плечі – мерзнуть ноги.

Це справді не той випадок, коли одним реченням можна окреслити всю глибину проблеми. І тим більше говорити про її розв’язання, не навівши приблизні шляхи вирішення.

За роки роботи ми напрацювали законопроект (який нині на фінальній стадії), згідно з яким людина, яка вкладатиме гроші в будівництво житла, не буде просто інвестувати. Вона одразу стане власником майбутньої квартири. Саме ці юридичні тонкощі допоможуть більш ефективно захистити права українців.

Але й цього недостатньо. Бо треба залатати ще декілька дірок в законодавстві, аби за потреби українці змогли відстояти свої права в суді.

Вищенаписане стосується запобігання проблеми в майбутньому. Але що ж робити з тими, кого вже ошукали? До мене надходили запити від інвесторів у Києві, Київській та Хмельницькій областях щодо запуску трьох пілотних проектів зі сприяння добудові об’єктів.

В першу чергу, це стосується об'єктів високого ступеню готовності, але у яких є проблеми з документами та дозволами.

Це хороша ініціатива, і я готова всіляко допомагати, як представник профільного комітету парламенту, в реалізації таких "пілотів" на користь громадян.

Та все ж це повинна бути велика загальнонаціональна програма, або рішення (закон, що дозволить інвесторам без проблем (при банкрутстві чи афері забудовника) добудувати своє житло).

Але про них у Програмі уряду також ні слова. 

Чого не вистачає Програмі уряду?

"Критикуєш – пропонуй" – цілком адекватне і правильне твердження.

Тому підготувала 18 пунктів, які раджу додати до Програми уряду. Зупинюся на головних.

Серед таких — впровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та забезпечення її подальшого функціонування та розвитку.

Ця система, як на мене, "Святе Святих" у сфері будівництва, адже це історія про те, що кінцеві інвестори зможуть перевіряти дозвільні документи у забудовників через електронну систему, а відкритих даних по них стане суттєво більше.

Замовники зможуть легко подавати документи для отримання права на виконання будівельних робіт та прийняття закінчених об’єктів в експлуатацію.

А ще в рамках кабінету будуть автоматично надаватися відповіді на найпоширеніші запитання в режимі реального часу через чат-бот. 

А якщо максимально коротко: це про прозорість і чесність рішень. Це про адекватний будівельний ринок і знищення корупції.

Логістику єдиної державної е-системи у будівництві розробляли з колегами понад рік.

А в листопаді 2019-го за відповідний законопроект проголосувала Верховна Рада.

Тоді, розповідаючи з трибуни про нові можливості, які принесе нам е-система, я очікувала, що прийнятий закон почне запускатися (як це передбачалося документом) 1 березня.

Тим паче, що президент визначив цей документ як невідкладний.  Тому зрозумійте моє здивування, коли я чекала на план впровадження системи від уряду на початку березня, а потім квітня, а потім травня… а потім взагалі не знайшла згадки про нього у Програмі уряду.

Наголошу, що проект реалізується не за бюджетні кошти. Керує процесом Міністерство цифрової трансформації, відтак, всіх в е-систему можна додати через вже існуючий додаток "Дія".

Чому б цього не зробити? Без чиновників та корупції люди зможуть отримувати потрібну інформацію, а горе-забудовники не підроблюватимуть документи.  

Окрім того, до Програми слід обов’язково додати реновацію застарілого житла. Адже за  підрахунками 2017-го, в Україні налічувалося 993,3 мільйони метрів квадратних житла, 80% з якого мають вік до 80-ти років. Таким чином, середній вік житлових будинків – 46 років.

І в них донині не було капітальних ремонтів! Слід також розписати логістику такого ремонту (є два шляхи: за рахунок інвесторів або дежрпрограм).

Ну і нарешті передбачити закон щодо необхідної кількості тих, хто погоджується на ремонт (зараз згоду на ремонт мають дати всі, що унеможливлює реновацію як таку) і ще один – про розселення людей.

До Програми уряду важливо додати й питання імплементації 305-го  європейського регламенту.

Це історія про підвищення якості  будматеріалів та відповідальність виробника, а відтак – питання нашої безпеки.

Нині на нашому ринку будівельних виробів покупець не застрахований від низькопробних підробок.

І добре, якщо мова йде тільки про те, що куплений товар швидко пошкодиться. Але  якщо його поломка несе потенційну загрозу для здоров’я чи життя людини – річ неприпустима.

До прикладу, 80% металопластикових вікон на нашому ринку – неякісні, або підробки.

Саме тому ми маємо імплементувати регламент № 305 щодо будівельних виробів.

Тим паче, це є серед умов імплементації угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Не ставлю за ціль критику заради критики. Сподіваюся, що завдяки нашим зауваженням уряд зробить правильні висновки: розширить Програму діяльності, вказавши на шляхи виконання поставлених цілей, а також забере всі нелогічності та суперечності.

Бо ж поки цей документ наче м’яч, який ми кинули перед собою, але не можемо до нього добігти.

Так не повинно бути, і, як бачите – монобільшість це не завжди про "підтримку всього". Це про конструктив і вміння працювати на якість.

Звісно, мені, як і вам хотілося б, аби процес створення,оприлюднення, затвердження Програми був швидший, адже це напряму впливає на якісні зміни в країні.

Та все ж доведеться набратися терпіння, бо ж краще синиця в руках, ніж журавель в небі. Погоджуєтеся?