Чи зможе "Антонов" залучити міжнародних партнерів

Чи зможе "Антонов" залучити міжнародних партнерів

Приватизація, кооперація чи статус-кво: яке майбутнє у ДП "Антонов"?
Середа, 5 лютого 2020, 17:58
офіцер з комунікацій та адвокацій Незалежної антикорупційної комісії

Сьогодні одна з найбільш болючих тем для українського авіапрому — це пошук нових партнерів для подальшого виробництва літаків. 

Куди має рухатись авіапром України без Росії?

Тривалий час основним партнером України лишалася Росія.

Це було не лише постачання комплектуючих, а саме глибоке партнерство: виробництво на російських заводах українських АН-148, просування російською лізинговою компанією тощо.

Реклама:

Потім було помітно, що Росія все більше хоче розвивати власний авіапром і не залежати від нас, а 2014 рік остаточно все змінив, і через відповідні зміни у законодавстві підприємства нашого авіапрому співпрацювати з російськими більше не можуть. 

Відтак топ-менеджери  концерну "Укроборонпром", до якого увійшли ДП "Антонов" та ДП "Харківське державне авіаційне виробниче підприємство", стали активно говорити про необхідність знайти для своїх "підопічних" іноземних партнерів, які могли б допомогти з виробництвом і продажем українських літаків.

Гендиректор "Укроборонпрому" Айварас Абромавічус каже, що "Антонов" має величезний потенціал, але для нарощування експорту літаків йому необхідно створити спільне підприємство з однією з провідних світових авіабудівних компаній.

При чому запевняє: про продаж іноземцям не йдеться, виключно про спільне виробництво.

Антонівці не хочуть кооперації з західними компаніями. Чому?

А от самі представники авіа виробників категорично проти. На це у них є кілька осторог.

Перша – підприємства просто продадуть, і партнерство – лише перший крок до цього.

Тим більше, у 2015 році Міністерство економічного розвитку і торгівлі вже пропонувало продати міноритарний пакет акцій "Антонов".

"Антонівці" припускають, що Захід купить "Антонов" виключно для того, аби прибрати конкурента.

Голова "Укроборонпрому" Абромавичус: міністр поклав руку мені на плече і сказав: "тепер у тебе проблеми"

У 2014 році колектив ДАК "Антонов" (тоді було близько 15 тис. чоловік) готовий був ініціювати перетворення підприємства з державного в "народне", випустивши 40 мільйонів акцій, аби "роздати їх громадянам України і позбутися опіки уряду".

Окрім цього представники галузі переконані, що всі ніші вже давно зайняті й ніхто не буде співпрацювати з конкурентом.

"Підприємства України вимушені конкурувати на міжнародному авіаційному ринку з авіабудівними компаніями провідних країн, які фактично вже поділили ринок літаків у світі, і цей ринок став монопольним для них. Сторонніх гравців вони туди не дуже охоче пускають", – зазначав начальник відділу корпоративних прав, інвестицій та нормотворчої діяльності ДП "Антонов" Дмитро Дем’яненко. 

Тому для "Антонова" єдина прийнятна схема – це аби уряд профінансував заміну російських комплектуючих (самостійно держпідприємство буде заробляти на це занадто довго (потрібно понад 200 млн доларів), і щоб "Укроборонпром" шукав покупців на нові літаки, а саме підприємство зосередилося на розробці і виробництві.

"Укроборонпром" перекладати на себе фінансування не готовий. 

"Галузь потребує державного лобізму. Але і авіабудівники повинні відповідати вимогам сучасного маркетингу, адекватно оцінюючи закони інвестиційних процесів. Я бачу різницю в сприйнятті цих питань на рівні керівництва "Антонова" і трудового колективу.

Колектив розраховує, що літаки і далі продаватимуть президенти. А поки цього не відбулось, там готові отримувати зарплату просто за вихід на роботу і причетність до легендарної марки", – заявляв Роман Бондар, який нині обіймає посаду заступника голови "Укроборонпрому".

То веде Україна переговори про партнерство з західними партнерами? 

Схоже, що у цій активній дискусії і "Укроборонпром", і "Антонов" дещо захопилися. З’ясовуючи безумовно важливі позиції, вони не можуть повноцінно сконцентруватися на роботі із потенційними партнерами.

Це стосується не тільки сьогоднішніх очільників державного підприємства і державного концерну.

Хроніка пікіруючої галузі, або Як Україна втрачає літакобудування

Багато американських компаній сприймають "Антонов" за російське підприємство.

Відтак самі ініціювати співпрацю не будуть, бо не можуть співпрацювати, якщо є ризик передачі західних технологій санкційним державам — Держдеп США це жорстко контролює. 

Проте, наскільки я знаю, предметних розмов щодо кооперації "Антонова" з тим таки Boeing просто не було.

Не хочу нікого образити — спілкування різного рівня менеджерів відбувалося, свої "цеглинки" закладалися, але йдеться все ж-таки про більше.

Можна пояснювати це тим, що майданчик для партнерства лише готується, адже без корпоратизації підприємства ні про які угоди не може йти мова.

Та й у "Антонова" є багато питань до самого процесу корпоратизації. Але насправді попередні переговори теж мають бути, щоб розуміти подальші перспективи.

Недовіра до конкурентів зрозуміла. Але з іншого боку, світова практика така, що виробництво не зосереджено в одній країні й майже всі компанії працюють в кооперації.

У проекті Airbus A400 задіяна Туреччина, яка має в ньому (не в доданій вартості) кілька відсотків.

На заводі під Анкарою виготовляють циліндричні частини фюзеляжу. Airbus обирав обладнання для виготовлення деталей із заготовок, що прибувають із Тулузи, і контролює процес виготовлення. 

Про відмову від власних розробок не йдеться – такий сценарій допоміг би й нам отримати додаткові кошти на них.

Звісно, це не означає, що Україна не має витрачатися на участь – не варто чекати, що інвестори самі все принесуть на таці.

Тим не менш, чому ми не можемо припустити, що Україна могла б стати частиною західного проекту, якщо запропонує зі свого боку вигідні умови?

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
Реклама: