Далеко від сусідів: чому Україна пасе задніх у сфері розвитку індустрії 4.0

Далеко від сусідів: чому Україна пасе задніх у сфері розвитку індустрії 4.0

Четверта промислова революція вже прийшла. Чому Україна відстає від країн-сусідів та яким має бути економічний курс уряду?
Вівторок, 5 листопада 2019, 15:59
гендиректор Асоціації підприємств промислової автоматизації України, координатор руху "Індустрія 4.0 в Україні"

Те, що Україна є сировинною й деіндустріалізованою країною Східної Європи, сьогодні знає кожен школяр.

Пересічний громадянин також знає про наслідки. Мова йде, перш за все, про відсутність робочих місць, розрив в оплаті праці й зростаючий відтік кадрів та талантів закордон.

Те, що ми недостатньо знаємо, й навіть фахівці, – це про темпи нашого відставання. Найбільше це проявляється в сфері індустрії 4.0 – новітній промисловості, яка переходить на наступний етап діджиталізації та інновацій.

У цій сфері Україна є справжньою "білою плямою" на карті ЄС.

Чому індустрія 4.0

Коротка відповідь – тому, що 4-та промислова революція вже прийшла. Це не далеке майбутнє, не віртуальний образ – це реальність.

США та країни ЄС повертають заводи додому, Китай вводить щороку сотні заводів, побудованих на принципах індустрії 4.0, собівартість продукції в США стає дешевшою, ніж в Україні, ландшафт глобальних лідерів по ряду галузей зазнає докорінних змін й інвестиції в діджитал технології зростають повсюдно.

Усе це наслідки приходу 4-ої промислової революції.   

В економіці загальновідомо, що саме промисловість є генератором експортної виручки країн, створює найбільшу кількість робочих місць та є відповідальною за найбільшу кількість запитів до розробників.

Простіше кажучи, розвинена промисловість – це запорука від бідності. Країни світу, які прагнуть бути багатими, постійно піклуються та інвестують в розвиток промисловості на державному рівні.

Так само останні 20-30 років світ говорить про масову автоматизацію. Що докорінно змінює 4-а промислова революція – це правила конкуренції.

Якщо раніше діджитал-технології були "придатком" до виробничих технологій, сьогодні вони часто стають одним з головних факторів конкурентоздатності й ведуть до зміни бізнес-моделей.

Масова діджиталізація виробничих підприємств – це головний та тренд останніх 5-ти років у всіх розвинених країнах світу. Давайте поглянемо детальніше, як це відбувається.

Позиції передових країн ЄС

Розвиток ЄС в області 4.0 визначаються рядом пан'європейських політик та програм розвитку.

Вони доповнюються національними програмами 4.0. Європейські комісії регулярно моніторять впровадження цих програм – на сайті Digital Transformation Monitor є вся необхідна інформація.

Відповідно, в нашому русі Індустрії 4.0 опрацьовані детальні аналізи по країнам ЄС, по РФ та Казахстану, також по іншим країнам світу.

Загальна картина на 2017 рік по головним 8 країнам ЄС виглядає так.

 

Рис. 1 Загальний огляд програм, зверху вниз – Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Великобританія та Чехія. Джерело.

Головні цілі програм – зростання конкурентоздатності цільових промислових секторів, їх модернізація та ріст.

Хоча всі програми мають спільні цілі, вони також мають елементи, що надають унікальні риси кожній.

Наприклад, французька та іспанська ініціативи описують інструменти фінансування у вигляді позик для прискорення інноваційного розвитку.  

В Іспанії ці позики покривають від 25% до 70% вартості інноваційних проектів. Французька IdF комбінує широкий набір фінансових інструментів, включно з позиками та податковими пільгами, й залученням приватних інвестицій в R&D. Шведська програма Produktion 2030 керована значною мірою самими галузями з метою забезпечення кращого довгострокового зростання.

Унікальний елемент британської програми полягає в тому, щоб забезпечити масштабування технологій та розповсюдження інновацій з мінімальними ризиками через 7 технологічних центрів.

Фасилітація кооперації між галузями, краща координація в наукових дослідженнях та в відносинах між національними та регіональними гравцями є головною темою в кожній політиці.

У Франції платформа IdFA полегшує співпрацю між державними та приватними стейкхолдерами.

В  Німеччині це робить платформа Industrie 4.0, але вона також сильно промотує лідерство в 4.0 на національному рівні, й виносить на нього всі ключові питання розвитку.

Італійська CFI інтегрує регіональні та національні політики по 4.0 у чіткій відповідності до рекомендацій ЄС.

Роль державних інституцій є ключовою в цих програмах. Крім власних, національних фондів підтримки 4.0, що вказані на рис.1, всі країни також активно користуються різними пан'європейськими структурними фондами, розміри яких за останні 5 років сягнули за 200 млрд євро.

Позиції по Східній Європі та зоні СНД

Спочатку відмітимо, що майже всі сусіди мають 3 суттєві відмінності від України

1. Всі вони мають Міністерство промисловості, відповідальне за державні програми розвитку промисловості, включно з чисельними стимулами для інвесторів, самих підприємств, а також інноваторів.

2. В більшості країн Східної Європи діють державні програми індустрії 4.0. Наприклад, такі програми є Польщі, Чехії, Литві, Латвії, Словаччині, Угорщині та інших країнах.

3. Важливо відзначити, що ці програми базуються на діючих загальнопромислових, експортно-інтеграційних (ЄС), інноваційних та кластерних програмах розвитку. В Україні подібних діючих програм також немає.

4. Впровадження цих загально-промислових та інноваційно-цифрових політик вже дає результати.

Чимало країн показує впровадження нових заводів, побудованих на технологіях та принципах індустрії 4.0. Такі заводи легко знайти в Польщі, Словаччині, Чехії, а також Румунії, - всі вони є предметом гордості та промоції місцевих платформ 4.0.

Але мова не тільки про наших сусідів з ЄС. Російська Федерація та Казахстан також успішно впроваджують нові технологічні платформи.

РФ має цілий ряд державних ініціатив у сфері підтримки індустрії 4.0, наприклад:

– Національну технологічну ініціативу, що запроваджена ще в 2014 р.

– Тут є значний перетин з інноваціями та цифровими технологіями в промисловості, й на сьогодні країна отримує вже перші результати.

– Програму цифрової економіки, темпи розвитку якої в рази перевищують подібний рух в Україні.

Росія також створює дорожні карти по наскрізним технологічним сегментам 4.0

Але лідером 4.0 в СНД є не РФ, а Казахстан. Причиною тому є цільова державна програма розвитку індустрії 4.0, що прийнята в 2017 році.

У цій сфері Казахстан пішов типовим азійським шляхом:

а) залучив західних фахівців до розробки відповідних стратегій індустрії 4.0;

б) масово використав адмінресурс й президентську вертикаль;

с) встановив контроль за виконанням.

Отже, по зоні СНД можна резюмувати, що по рівню цільових програм індустрії 4.0 попереду Казахстан.

Але по кількості програм, впливу на екосистеми та масштабу державної підтримки попереду РФ.

Що ж в Україні? Як пороблено.

В Україні немає й половини того, що вже зробили наші сусіди. Наш рейтинг серед сусідів  – остання сходинка.

 

Якщо ці висновки видаються надто узагальненими, варто поглянути на дані Всесвітнього економічного форуму.

По масі показників позиції Україна всюди на 90-их місцях зі 100 країн.

Найбільше вражає показник "регуляторна ефективність уряду" - тут ми на 99-му зі 100 країн світу.

Наші рейтинги майже всюди – серед деяких відсталих країн Африки й далеко позаду європейських країн.

Звісно, в Україні активний сам організований бізнес, який часто намагається консолідуватись в тих чи інших асоціаціях, рухах, експертних спільнотах.

Зокрема, з 2016 року діє національний рух "Індустрія 4. в Україні", що об’єднує інноваторів індустрії 4.0, а з червня 2019 створена платформа Industry4Ukraine, в яку входить більше 40 бізнес- та промислових асоціацій.

Всупереч відсутності державної підтримки та відповідних умов розвитку, бізнес інвестує в просвіту у сфері 4.0, веде розробку національних стратегій, й частково сам же її реалізує, підтримує лабораторії закладів вищої освіти, гармонізує національні стандарти, створює технопарки та інкубатори, намагається сполучати промисловість з наукою.

За попередні 5 років три уряди мали повну й потужну підтримку бізнес- та експертного середовища, зокрема фахівців у сфері промислової автоматизації, ІТ, науковців, освітян та інших категорій.

Тобто вони мали величезні можливості для кардинальної модернізації країни за напрямами цифровізації та інновацій. Ці можливості були втрачені. Й одна з найбільших втрат – це втрата довіри до влади та владних інституцій.

***

Отже, резюмуємо. Відставання України від сусідів та в цілому по ЄС збільшується. Замість того, щоб розвивати промисловість, робити її сучасною, попередні уряди зробили все для того, щоб довести найбільш високотехнологічні сектори до руйнації, відповідно зробити економіку сировинною, а країну – біднішою.

У цьому контексті новий уряд мав би діяти швидко, рішуче та дуже сфокусовано. Поки цього немає.

Натомість, ми чуємо відверто популістські заяви про 40% зростання та 1 мільйон робочих місць, за якими немає жодних детальних та аргументованих програм дій.

Усе разом це означає, що невеличкий кредит довіри бізнесу до влади, що був все ж виданий влітку, тане просто на очах.

З урахуванням того, що зміни ще тривають, наступні 3-6 місяців будуть вирішальними для того, щоб остаточно зрозуміти економічний курс нового уряду, його потенціал змін та можливості співпраці з бізнесом.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!