Антон Яценко VS Прозорро: нова битва?

Антон Яценко VS Прозорро: нова битва?

Чи можна порівнювати "майданчики Яценка" та бізнес-модель Прозорро? Кому і навіщо потрібне таке порівняння зараз?
Понеділок, 28 жовтня 2019, 13:00
народний депутат "Слуги народу", голова підкомітету з публічних закупівель та ефективного управління державним та комунальним майном, комітет економічного розвитку ВР

Уже тиждень Верховна Рада нового скликання занурена у свою першу "кризу дорослішання", пов’язану із бажанням зруйнувати/ зберегти монополію "майданчиків Яценка" у роботі із Єдиною базою Фонду державного майна України.

Здається, з необхідністю демонополізувати діяльність цих майданчиків згодні всі.

Водночас у публічних коментарях низки моїх колег-народних депутатів помітив важливу логічну помилку, яка може вартувати всій країні десятки мільярдів гривень.

Ця логічна помилка полягає в тому, що майданчики, які мають монополію на роботу з Фондом державного майна України, порівнюють (і навіть прирівнюють) із бізнес-моделлю роботи  ДП "Прозорро".

Чому це не просто хибно, але і вкрай небезпечно?

Система держзакупівель: було/стало

Чотири роки тому саме система електронних публічних закупівель Прозорро стала засобом боротьби з величезним куском корупції у сфері державних закупівель.

Наприклад, у 2013-му кожна третя гривня, спрямована на закупівлі (із загального обсягу в 393 млрд грн, спрямованих на закупівлі у тому році), витрачалась без проведення закупівельних процедур.

Тобто, жоден громадянин, окрім чиновника/співробітника держпідприємства, який відповідав за закупівлю, не знав про те, на що, навіщо, за яку суму та в кого держава купує певний товар. Значний обсяг цих грошей розкрадалися.

Причому тривалий час ключова корупційна схема у держзакупівлях виглядала так само, як сьогодні в роботі майданчиків із ФДМУ: кілька приватних компаній надавали "інформаційні послуги", плата за які була обов’язковою для будь якої компанії, яка хотіла прийняти участь у закупівлях.

За оцінками контролюючих органів, ці "послуги" коштували бізнесу мільярди гривень на рік. Ця схема була прикро відома, як "Тендерна палата України", а "батьком" цієї схеми, за дивним збігом обставин, також був Антон Яценко

"Прозорро" зламало корупційні схеми у закупівлях, повністю змінивши сам принцип здійснення закупівель в державі. Що саме змінилось?

Ідея "Прозорро" народилась у волонтерів під час Революції Гідності, коли вони почали міркувати, як ефективно можна поламати корупційні схеми в багатомільярдній сфері закупівель та забезпечити прозорість всіх угод, які укладала держава при купівлі товарів та послуг.

Саме тоді волонтери й прийшли до думки: поламати корупцію можна лише шляхом великої конкуренції, причому не лише постачальників під час окремої закупівлі, але й конкуренцією гравців, які технічно проводять ці закупівлі.

Так з’явилась ідея дворівневої електронної системи закупівель. З одного боку – держава, яка адмініструє єдину базу даних, забезпечує якісну та безперебійну роботу цієї системи як ІТ-продукту.

З іншого – десятки приватних бізнесів (електронних бірж), які будуть контролювати один одного, змагатися за клієнта, та розвивати сервіс (юридичний та ІТ-супровід клієнтів). Отже, розвивати ринок.

Роль адміністратора – просто поєднати разом всі майданчики разом, тобто створити єдину інформаційну систему, завдяки якій будь-яка інформація щодо тендеру, що з’явилась на одній електронній біржі, автоматично буде доступна для користувачів усіх інших бірж.

При цьому, держава – в особі адміністратора – НЕ співпрацює з іншими учасниками торгів, не має прямого контакту ані з замовниками торгів, ані з потенційними постачальниками.

Функція адміністратора – створити надійну "китайську стіну", яка убезпечить і державні органи, і бізнес від ризику змов, корупції, та дискримінації одного постачальника порівняно з іншим.

Критичні відмінності

Іншими словами, система Прозорро побудована не аналогічно, а протилежно до того, як працюють "майданчики Яценка".

На відміну від "майданчиків Яценко", які на законодавчому рівні забезпечили собі монополію у роботі з ФДМУ, Прозорро демонополізував ринок закупівель, бо до нього може підключитись будь-який майданчик. Сьогодні із Prozorro працює 19 майданчиків.

Функція електронних бірж, що співпрацюють з Прозорро – залучення клієнтів. Вони конкурують за клієнта у тому числі якістю послуг, які надають йому (наприклад, юридичний, ІТ-супровід, чи якість роботи кол-центру, аби клієнт у будь-який час міг отримати консультацію щодо певної закупівлі).

І чим більше бірж/ майданчиків підключено до системи, тим більшою є конкуренція між ними за клієнтів.

На противагу до них, додана вартість майданчиків Яценка - не відома та наближається до нуля.

І найголовніше: майданчики Яценка заробляють собі, а Prozorro економить кошти для держави. Завдяки такій кількості електронних бірж-партнерів, з Prozorro сьогодні працює 185 тисяч постачальників, державі за три роки існування системи заощадила 93,3 млрд гривень.

 
 

Принцип розділення ролей на два рівня і створення "китайської стіни" у Прозорро виявився настільки успішним в питанні боротьби з корупцією, що Прозорро отримало світове визнання як унікальний антикорупційний інструмент, а експерти вважають систему є одним з головних досягнень Революції Гідності.

За даними опитувань бізнесів, які співпрацюють з Прозорро, 46% його клієнтів вважає, що з впровадженням Прозорро рівень корупції у держзакупівлях знизився.

Саме тому пізніше за подібним принципом була побудована система Прозорро.Продажі.

Якщо Прозорро відповідає за ефективну закупівлю товарів та послуг державною, то Прозорро.Продажі – за ефективний продаж чи передачу в оренду державного майна та комунального майна.

З Прозорро.Продажі сьогодні працює 45 приватних бірж, ключова функція яких – маркетинг, залучення якомога більшої кількості потенційних покупців до участі в торгах.

Завдяки роботі Прозорро.Продажі за 2 роки бюджети всіх рівнів отримали 21 млрд гривень доходу, з системою працює 15 тис покупців.

Створення Прозорро і Прозорро.Продажі зламало величезні корупційні схеми, у тому числі Антона Яценка.

І не важко уявити, до чого може призвести "демонтаж" бізнес-логіки роботи цих двох систем: вся інформація щодо закупівель/продажів на всьому ланцюжку процесів опиниться в одних руках. Корупційні спокуси зростуть, ризики для держави та громадян –  теж.

Тому щиро хочу вірити, що атака на Прозорро, – ще й у час, коли Верховна Рада та уряд намагаються демонтувати бізнес Яценка у роботі з ФДМУ, – це просто логічна помилка з боку окремих людей, які не розібрались в складній технологічній архітектурі цієї системи

Не хочу навіть і думати, що ці поняття навмисно почали змішувати, щоб полегшити повернення пана Яценка до корупційних схем у системі державних закупівель та продажів.

Від редакції: до обрання у Верховну Раду Олексій Мовчан працював проектним менеджером "ProZorro.Продажі"

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!