Етичний бізнес глобальних корпорацій

Етичний бізнес глобальних корпорацій

Підприємства на Заході поступово змінюють свої підходи до ведення бізнесу. Чому і як це відбувається?
Вівторок, 22 жовтня 2019, 08:03
державний експерт директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції

19 серпня 2019 року керівники Apple, Boing, FedEx, General Motors та ще понад 170 глобальних корпорацій з мережі Business Roundtable, сукупний дохід яких перевищує 7 трлн дол, зробили заяву, що прибуток більше не є кінцевою метою їх діяльності.

Відтепер їхньою корпоративною ціллю стане задоволення інтересів усіх стейкхолдерів, а не лише своїх акціонерів.

Звісно, щирість такого кроку у багатьох породить великі сумніви і, очевидно, не варто очікувати раптових радикальних змін.

Однак важко заперечити те, що підприємства на Заході поступово змінюють свої підходи до ведення бізнесу. Чому і як це відбувається?

Судовий наступ

Заяву Business Roundtable можна назвати кульмінацією того, що відбувається у англо-саксонському бізнес-світі протягом останніх років.

Масові спроби притягнути великий бізнес до відповідальності за порушення прав людини формують щось на кшталт руху проти корпоративного свавілля. Одіозні судові процеси, які викривають неетичну поведінку провідних світових корпорацій, ілюструють глибину проблем з правами людини у бізнес-середовищі.

Один з таких процесів у серпні 2019 року відзначився знаковим судовим рішенням, коли суд округу Клівленд задовольнив позов штату Оклахома проти Johnson&Johnson і її дочірніх компаній. Суддя постановив, що маркетингові стратегії компаній великою мірою сприяли поширенню "опіоїдної епідемії" на території штату.

Відповідачі протягом року повинні виплатити штатові 572 млн дол для усунення згубних наслідків їх діяльності у сфері публічного здоров'я. Хоча J&J оскаржила рішення, воно вплине на долю десятків аналогічних позовів по всій країні.

Інший кейс з багатозначними наслідками трапився у серпні 2018 року. Тоді суд Сан-Франциско (США) задовольнив позов фізичної особи проти агрохімічної корпорації Monsanto щодо відшкодування шкоди, завданої продукцією компанії.

Суд погодився з доводами про те, що позивач захворів на рак внаслідок прямого контакту із засобами для боротьби з бур'янами виробництва Monsanto. Суд вважає, що компанія повинна була інформувати споживача про наявність такого ризику.

За результатами розгляду суд постановив, що Monsanto мусить виплатити потерпілому компенсацію в розмірі близько 80 млн дол. Близько 9 тис осіб по всій Америці мають намір звернутися до суду із схожими позовами.

Такі справи непоодинокі. Компанії з фармацевтичної, тютюнової, енергетичної та інших галузей масово програють судові справи або йдуть на поступки в позасудовому порядку у США, Канаді, Австралії. Ці кейси пов'язані із серйозними порушеннями прав людини — від прав пересічних споживачів до прав цілих громад.

Жорсткий тиск та широкий розголос проблеми корпоративної безвідповідальності у сфері прав людини — найкращий привід для корпорацій дійти висновку про потребу поглиблювати політики у сфері корпоративної соціальної відповідальності (КСВ).

Приклад представників Business Roundtable показує, що корпорації вбачають в КСВ-практиках реальний запобіжник від значних репутаційних та грошових втрат через порушення прав людини. Не дивно, що навіть холдинг Johnson&Johnson є одним з членів Business Roundtable, які підписали згадану вище заяву.

Loading...

Мілтон Фрідман та "примат акціонерів"

Найбільшим противником того, що корпоративна ціль не обмежується заробітком грошей був американський Нобелівський лауреат з економіки Мілтон Фрідман.

Відомий апологет вільного ринку писав: "Існує одна і єдина соціальна відповідальність бізнесу — займатися діяльністю, спрямованою на збільшення прибутку. Компанії повинні дотримуватися закону, але поза цим їхня робота полягає у тому, щоб заробляти гроші для акціонерів".

Його підхід, названий ще "приматом акціонерів", заперечує раціональність врахування компанією будь-чиїх інтересів, окрім інтересів акціонерів компанії.

Ідея Фрідмана свого часу отримала підтримку у корпоративному світі. На противагу аргументу, що принцип максимізації прибутку будь-якою ціною лише поглиблюватиме соціальні проблеми, стверджувалося, ніби його втілення опосередковано стане благом для всіх пов'язаних з компанією сторін.

На ділі ж близько 50 років домінування фрідманівського підходу не лише не виправдали сподівань, завершившись заявою Business Roundtable, а й підірвали довіру до класичного капіталізму в американському суспільстві.

Середовище, у якому доводиться працювати українським підприємцям, увібрало в себе основні ідеї його підходу. КСВ-практики яскраво представлені лише в окремих індустріях, вони точкові і більше схожі на програми корпоративної благодійності.

Звісно, це середовище далеке від уявлень Фрідмана про вільний ринок, але й масштаб соціальних проблем, вирішенню яких могли б сприяти системні КСВ-рішення, набагато більший, ніж у Сполучених Штатах.

Рівень обурення громадськості з приводу забруднення навколишнього середовища, порушення прав споживачів, неврахування думки громадян від час планування бізнес-діяльності, порушення прав працівників — яскраве тому підтвердження.

Сприйняття "запиту на зміни"

Публічної заяви про перегляд підходів до ведення бізнесу корпоративними гігантами не сталося б, якби суспільство не мало відповідного запиту, а такий запит є.

Відповідно до проведеного у 2015 році дослідження Cone Communications Millennial CSR Study, дев'ять з десяти жителів США віком до 34 років охоче змінять свої споживчі вподобання на користь брендів, що сповідують певну соціальну мету.

Понад 60% молодих американців хочуть працювати на відповідальний бізнес, навіть якщо він запропонує меншу зарплату. Близько 80% споживачів хочуть купувати продукт, виробництво якого сприяє позитивним соціальним чи екологічним змінам.

Крім споживачів, попит на КСВ формує також спільнота інвесторів.

Дослідження Оксфордського університету вказує, що 92% інституційних та 46% індивідуальних інвесторів хотіли б враховувати екологічний та соціальний вплив компанії при ухваленні інвестиційних рішень. Спеціалісти консалтингової компанії McKinsey стверджують, що рівень відповідального інвестування у світі зростатиме.

Західні компанії не залишають цей суспільний запит поза увагою.

Дослідження вказують: американські та британські фірми, що входять до Fortune Global 500, витрачають щорічно понад 15 млрд дол на розвиток корпоративної соціальної відповідальності. Керівництво 40% з них переконане, що розв'язання соціальних проблем мусить бути основною частиною бізнес-стратегії їх підприємств.

Ще одним яскравим прикладом того, як концепція відповідального бізнесу поширюється світом, є темпи зростання кількості компаній-членів мережі Global Compact — ініціативи, яка пропагує ідеї корпоративної соціальної відповідальності.

З моменту її заснування у 2000 році до неї приєдналося понад 12 тис компаній по всьому світу, з них близько 3 тис — протягом останніх трьох років.

Поступовий відхід від "примату акціонерів" може створювати для керівників бізнесу специфічні ризики. Вони пов'язані з тим, що, піклуючись про інших стейкхолдерів, керівництво нібито порушує свої зобов'язання перед власниками бізнесу.

Законодавець Сполученого Королівство почав переглядати цей постулат корпоративного права, затвердивши у 2006 році зміни до закону про компанії.

Так, було встановлено, що обов'язок керівника сприяти успіху компанії включає в себе врахування інтересів співробітників, впливу компанії на довкілля та громади, оцінку довгострокового впливу кожного ухваленого рішення.

Вікно можливостей

Генеральний директор Microsoft Сатья Наделла переконаний, що потужним засобом заслужити довіру громадськості є почуття мети, поєднане з цінностями компанії, які узгоджуються з потребами людства. Будучи соціально відповідальною, компанія може зміцнити імідж та створити свій індивідуальний бренд.

Запровадження системних КСВ-практик — ключ до успіху у бізнес-середовищі майбутнього. З тим, як суспільний та інвестиційний запити на етичний бізнес зростатимуть, успішними ставатимуть компанії, які забезпечують підтримку та сприяння всім стейкхолдерам. Український ринок — не виняток.

Співавтор — Тетяна Риженко, стажер директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!