Хто і навіщо гальмує пілотний проект синхронізації енергосистем України та ЄС

Хто і навіщо гальмує пілотний проект синхронізації енергосистем України та ЄС

Повна синхронізація є і повинна бути стратегічною метою України, однак навіщо тоді Україні вставка постійного струму, яка блокуватиме процес синхронізації?
П'ятниця, 12 липня 2019, 08:02
медіа-директор асоціації "Український ядерний форум"

У поточній дискусії про наслідки лібералізації цін на електроенергію в Україні з'являється концепція швидкого будівництва так званої вставки постійного струму, яка допоможе підключити енергетичну систему України до системи Євросоюзу.

На думку авторів концепції, це дозволить імпортувати дешевшу електроенергію з сусідніх країн.

Це дуже цікаво, бо витрати на будівництво вставки становлять 200-250 млн євро, і працюватиме вона лише до 2025 року, коли НЕК "Укренерго" планує синхронізувати енергетичну систему України з системою Європейського Союзу.

Тоді який сенс і мета такого інвестування? Наскільки воно доцільне економічно, але найголовніше для України в нинішніх умовах — геополітично?

Щоб відповісти на це питання, необхідно проаналізувати проект LitPol — поєднання ліній електропередач між Польщею та Литвою.

Країни Балтії 19 років працюють над повною синхронізацією своїх енергетичних систем з системою Європейського Союзу. Проект здавався очевидним, тому що країни Балтії стали членами НАТО, ЄС і навіть прийняли євро як валюту.

Технічно повну синхронізацію вважали швидким і простим інженерним проектом. Проте у гру вступила геополітика. У 2000 році ЄБРР та Європейська комісія вирішили профінансувати дослідження доцільності злиття. Було зроблено багато звітів, аналізів і припущень, за оцінками — від шести до дев'яти.

Нарешті вставка постійного струму була створена на кордоні Польщі та Литви. Така архітектура заморозила процес повної інтеграції і з'єднала країни Балтії з системою, контрольованою Москвою. Лише гібридна війна з боку Росії прискорила політичні рішення ЄК у 2018 році, встановивши очікувану дату на 2025 рік.

Якби архітектура зв'язку через вставку постійного струму не була схвалена, балтійські держави, ймовірно, вже давно були б невід'ємною частиною енергетичної системи країн Європейського Союзу. Чому ж тоді було ухвалене рішення, що затримує процес інтеграції країн Балтії і фіксує гібридну систему?

Причина — активна політика Росії. У ЄС припускали, що повна інтеграція країн Балтії означає проблему для РФ: необхідно будувати лінію електропередач для транскордонної електроенергії з Росії або Білорусі до Калінінграда.

Крім того, Росія планувала побудувати АЕС у Калінінградській області та в Білорусі (остання майже зведена). Тоді Москва мала намір інтегруватися в систему експорту до країн Європейського Союзу через вставку постійного струму. Чому ж концепція вставки раптово повертається в Україну? Хто піклується про це?

Аналізуючи аргумент про можливість імпорту електроенергії з Центральної Європи, розглянемо польський ринок електроенергії. 26 червня 2019 року Польща імпортувала майже 2,7 ГВт електроенергії з шести країн — найбільше в історії.

У 2015 році в результаті посухи Польща купила енергію з України в аварійному режимі. Тоді вперше за 30 років з'явилися обмеження на доступ до електроенергії. Імпорт з 26 червня покрив одну десяту рекордної потреби споживачів, але без співпраці з сусідами запас потужності впаде нижче мінімуму безпеки.

Loading...

За даними оператора систем передавання енергії Polskie Sieci Elektroenergetyczne (PSE), 26 червня 2019 року поточний попит на електроенергію в Польщі збільшився до рівня, який ніколи раніше не спостерігався влітку.

О 13 год 13 хв попит одержувачів перевищив 24,2 ГВт (15-хвилинний попит, офіційно контрольований PSE, також досяг рекордних 24,14 ГВт). Слід зазначити, що загальна встановлена потужність польських електростанцій перевищує 44,6 ГВт, з яких 34,6 ГВт (77,6%) — блоки, що використовують вугілля та газ.

Втрати електроенергії у найбільших вугільних блоках становили 9 ГВт (25%), з них майже 3 ГВт — внаслідок аварії. Через безвітряний антициклон з 5,9 ГВт встановленої потужності ВЕС працювало лише 0,7 ГВт. При 1 ГВт встановленої потужності ГЕС під час пікового попиту працювало лише 0,3 ГВт (35%).

Польща підтримала енергосистему, імпортуючи електроенергію. Під час пікового попиту з шести країн імпортовано 2,7 ГВт струму. З них 0,4 ГВт — з Німеччини, Чехії та Словаччини у складі так званого міжоператорського міжсистемного обміну.

Великий імпорт не врятував Польщу від зростання цін на балансуючому ринку. 26 червня ціни досягли небаченого досі рівня — 352 євро за МВт. Запас потужності перевищив попит клієнтів і знизився до 0,5 ГВт — 2% від пікового попиту.

Зростання попиту на електроенергію сприяло імпорту. Він задовольнив понад 1/10 пікового попиту — понад 2,6 ГВт. Зокрема, імпорт з Німеччини становив близько 1,2 ГВт, більшість з яких — струм сонячних електростанцій.

Коли Польща відзначила найбільший попит на електроенергію, німецькі СЕС працювали з потужністю понад 30 ГВт, що становило близько 38% загального виробництва в німецькому енергетичному секторі.

Друге джерело з найбільшою продуктивністю — німецькі ВЕС, які періодично працювали з потужністю 18 ГВт. Встановлена потужність німецьких сонячних електростанцій становить 47,5 ГВт, вітроелектростанцій — близько 60 ГВт. Водночас у Польщі встановлена потужність СЕС — 0,7 ГВт, ВЕС — 5,9 ГВт.

У 2018 році Польща імпортувала 19,68 млн тонн кам'яного вугілля. Вугілля ввозилося переважно з Росії — 13,47 млн тонн. Незважаючи на геополітичні заяви, Польща не має алергії на російські енергоносії.

Далі у списку джерел імпорту — США (1,53 млн тонн), Австралія (1,47 млн тонн), Колумбія (1,46 млн тонн), Мозамбік (0,55 млн тонн), Казахстан (0,5 млн тонн) і Чехія (0,36 млн тонн). На решту країн припадало 0,3 млн тонн.

Досі рекордним роком за обсягами імпорту вугілля був 2011 рік, коли прем'єр-міністром був Дональд Туск — нинішній президент Ради Європи. Польща імпортує вугілля з Росії давно. У 2017 році цей показник становив 8,7 млн тонн.

Більш того, антрацит, видобутий на шахтах Донбасу проросійськими сепаратистами, пішов у щонайменше 19 країн. Торгівля антрацитом є одним з офіційних джерел фінансування сепаратистів. З березня 2017 року по грудень 2018 року вони експортували близько 6 млн тонн сировини.

Найбільшими імпортерами були Туреччина — 3 млн тонн, Румунія — 1,02 млн тонн, Бельгія — 878 тис тонн, Польща — 333 тонни, Болгарія —129 тонн.

Можна перевірити, скільки Польща імпортує електроенергії з Росії шляхом підключення до Литви LitPol. Лінія 220 кВ потужністю 235 МВт і лінія 750 кВ потужністю 2 тис МВт з'єднує Польщу з Україною.

Ця лінія неактивна з 1993 року, коли Польща почала інтегруватися з системою ЄС. Протягом 26 років тривають дебати щодо того, чи слід її знову запустити.

Повернімося до наших реалій: чи потрібно Україні робити вставку постійного струму, щоб забезпечити імпорт електроенергії з Польщі.

Ціни на електроенергію до 2020 року контрактуються по 63 євро від 1 МВт. У Польщі та Центральній Європі — системний дефіцит електроенергії. Крім того, головною проблемою є процес інтеграції з країнами Балтії.

Це важливе питання щодо забезпечення рівноваги у доступі до електроенергії як компенсація за втрачену можливість імпорту з Росії. Однак існує проблема, де шукати нові джерела енергії. Саме тому в ЄС проект енергетичного мосту "Україна — ЄС" як стратегічне джерело балансу електроенергії розглядався з надією.

Проект отримав визнання під час громадських слухань у Європейському парламенті в липні 2018 року під час Дня енергетики Європейського Союзу. Однак останнім часом у Києві забули, що Україна і державна компанія "Енергоатом" могли стати незалежним гравцем на європейському ринку.

Натомість розглядається питання України як імпортера з метою більш активного реформування ринку електроенергії. Так, замість синхронізації України з мережею ENTSO-Е, першим етапом якої повинен був стати енергетичний міст "Україна — ЄС", очільник "Укренерго" пропонує будувати вставку постійного струму.

Повна синхронізація є і повинна бути стратегічною метою України, однак навіщо тоді Україні вставка постійного струму, яка блокуватиме процес синхронізації та зробить енергосистему України гібридною?

Цю ідею просувають в Україні прихильники "русского міра", яким конче потрібно, аби Європа залежала від російських ресурсів. Залишаючись у спільній енергосистемі, Росія зможе контролювати Україну та експортувати електрику з Білоруської АЕС країнам Балтії та Польщі.

Тож очевидно, що блокування проекту "Енергетичний міст "Україна — ЄС" як пілотного у синхронізації з Європою є черговим елементом на гібридній карті кремлівської війни. Елементом гри, яку виконують українські актори.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

powered by lun.ua
Підпишіться на наші повідомлення!